Рішення

від 21.12.2022 по справі 910/9160/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2022 м. КиївСправа № 910/9160/22

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ТРАК";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА МЕХАНІКА";

про: стягнення 549.483,55 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ТРАК" (далі позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА МЕХАНІКА" (далі відповідач) про стягнення 549.483,55 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором на виконання робіт від 01.02.2021 № 6/01/02-21СТО, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 549.483,55 грн., з яких: 114.917,34 грн. - основна заборгованість, 143.037,37 грн. - пеня, 273.431,34 грн. - штраф, 2.370,13 грн. - 3 % річних та 15.727,37 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9160/22 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням: введення воєнного стану, як обставину непереборної сили; відсутність погодження між сторонами застосування іншої відповідальності окрім штрафу та пені; невірно здійсненого позивачем розрахунку пені.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив про недоведення відповідачем наявності форс-мажорних обставин при виконанні договору, правомірність заявлених до стягнення грошових сум та вірність їх розрахунків.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, зокрема, про визнання основної заборгованості та незгодою із заявленими штрафними санкціями.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір на виконання робіт від 01.02.2021 № 6/01/02-21СТО (далі Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов`язується виконати роботи з ремонту вузлів і агрегатів до техніки, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.6 Договору, зокрема, визначено, що відповідач оплачує роботи за Договором у день отримання наряду-замовлення в розмірі 100 % надання послуг, але не пізніше дати підписання акту виконаних робіт.

Положеннями пункту 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату, згідно п. 3.4 даного Договору, відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 6.3 Договору, у випадку не оплати або неповної оплати, згідно п. 3.5 даного Договору, в строк більше, ніж 10 календарних днів, відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 1 % від несплаченої суми з 11-го календарного дня від дати, зазначеної в рахунку за кожен день прострочення до дати повного розрахунку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Положеннями ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Позивач стверджує, що останнім виконано роботи за Договором на загальну суму 114.917,34 грн. на підставі актів здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:

- від 30.11.2021 № 281 на суму 23.301,16 грн.;

- від 30.12.2021 № 315 на суму 60.516,52 грн.;

- від 30.12.2021 № 316 на суму 8.813,33 грн.;

- від 27.01.2022 № 13 на суму 19.126,97 грн.;

- від 22.02.2022 № 45 на суму 3.159,36 грн.

Проте, відповідачем не здійснено жодної оплати за Договором.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов`язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарських санкцій у вигляді пені в сумі 143.037,37 грн. та штрафу в сумі 273.431,34 грн.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2.370,13 грн. та інфляційних втрат в сумі 15.727,37 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.

Приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані сторонами та скріплені відбитками їх печаток, а саме:

- від 30.11.2021 № 281 на суму 23.301,16 грн.;

- від 30.12.2021 № 315 на суму 60.516,52 грн.;

- від 30.12.2021 № 316 на суму 8.813,33 грн.;

- від 27.01.2022 № 13 на суму 19.126,97 грн.

При цьому, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.02.2022 № 45 на суму 3.159,36 грн. не підписаний сторонами, відтак не може бути прийнятий судом, як належний доказ виконання позивачем робіт за Договором.

Таким чином, підтверджена первинними документами сума основної заборгованості відповідача за укладеним між сторонами спору Договором становить 111.757,98 грн.

Жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості за Договором в сумі 111.757,98 грн. сторонами спору до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений та документально підтверджений на суму 111.757,98 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості підлягає задоволенню частково в сумі 111.757,98 грн.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді пені за порушення строків виконання грошового зобов`язання суд зазначає наступне.

Приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов`язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов`язання мало бути виконано, а нарахування господарської санкції у вигляді пені здійснюється за шість місяців прострочення виконання зобов`язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

Також суд враховує положення пункту 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", відповідно до якого: за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, суд визнав його арифметично невірним.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді пені підлягає задоволенню в сумі 13.470,45 грн. за наступним розрахунком суду, який здійснений в заявлений позивачем період, враховуючи приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та положення пункту 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", а саме:

акт здачі-приймання робіт (надання послуг)Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені від 30.11.2021 № 28123.301,1601.12.2021 - 09.12.202198,5 %97,67від 30.11.2021 № 28123.301,1610.12.2021 - 20.01.2022429 %482,62від 30.11.2021 № 28123.301,1621.01.2022 - 31.05.202213110 %1.672,58від 30.12.2021 № 31560.516,5231.12.2021 - 20.01.2022219 %626,72від 30.12.2021 № 31560.516,5221.01.2022 - 02.06.202213310 %4.410,25від 30.12.2021 № 31560.516,5203.06.2022 - 30.06.20222825 %2.321,18від 30.12.2021 № 3168.813,3331.12.2021 - 20.01.2022219 %91,27від 30.12.2021 № 3168.813,3321.01.2022 - 02.06.202213310 %642,29від 30.12.2021 № 3168.813,3303.06.2022 - 30.06.20222825 %338,05від 27.01.2022 № 1319.126,9728.01.2022 - 02.06.202212610 %1.320,55від 27.01.2022 № 1319.126,9703.06.2022 - 28.07.20225625 %1.467,27Загальна сума пені13.470,45 Положеннями частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Виходячи із вказаної норми, сума штрафу має бути визначена сторонами у договорі у вигляді фіксованого відсотка від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання та не передбачає можливості стягнення такої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Приймаючи до уваги те, що пунктом 6.3 Договору передбачено стягнення штрафу за кожен день прострочення до дати повного розрахунку, позовні вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 273.431,34 грн. задоволенню не підлягає.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий до суду розрахунок 3 % річних суд визнав його арифметично невірним, враховуючи перший день прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання (п. 3.6 Договору) та нарахування 3 % річних на акт (від 22.02.2022 № 45 на суму 3.159,36 грн.), який як встановлено вище не може слугувати підтвердженням виконання позивачем робіт за Договором.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню в сумі 2.309,84 грн. за наступним розрахунком суду, який здійснений в заявлений позивачем період, а саме:

акт здачі-приймання робіт (надання послуг)Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихСума відсотків річних від 30.11.2021 № 28123.301,1601.12.2021 - 06.09.20222803 %536,25від 30.12.2021 № 31560.516,5231.12.2021 - 06.09.20222503 %1.243,49від 30.12.2021 № 3168.813,3331.12.2021 - 06.09.20222503 %181,10від 27.01.2022 № 1319.126,9728.01.2022 - 06.09.20222223 %349,00Загальна сума відсотків річних2.309,84 Перевіривши поданий до суду розрахунок інфляційних втрат суд визнав його арифметично вірним.

Проте, позовна вимога про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат підлягає задоволенню частково в розмірі 15.390,94 грн., за розрахунками позивача, з вирахуванням суми інфляційних втрат, нарахованої на акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.02.2022 № 45 на суму 3.159,36 грн.

Заперечення відповідача викладені в поданому до суду відзиві судом відхилені, оскільки:

- приписами статті 42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку;

- саме посилання позивача на введення воєнного стану в країні без подання до суду доказів неможливості виконання грошового зобов`язання за укладеним між сторонами спору Договором не може слугувати підставою для звільнення відповідача від виконання грошового зобов`язання за таким Договором;

- право позивача на стягнення з відповідача сум 3 % річних та інфляційних втрат прямо встановлено приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України;

- невірно здійснений позивачем розрахунок частини заявлених до стягнення сум враховано судом.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА МЕХАНІКА" (Україна, 03110, місто Київ, вул. Солом`янська, будинок 5, офіс 107, ідентифікаційний код: 42865101) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ТРАК" (Україна, 02105, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПАВЛА УСЕНКО, будинок 8, ідентифікаційний код: 41030210) основну заборгованість в сумі 111.757 (сто одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн. 98 коп., пеню в сумі 13.470 (тринадцять тисяч чотириста сімдесят) грн. 45 коп., 3 % річних в сумі 2.309 (дві тисячі триста дев`ять) грн. 84 коп., інфляційні втрати в сумі 15.390 (п`ятнадцять тисяч триста дев`яносто) грн. 94 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.143 (дві тисячі сто сорок три) грн. 94 коп.

3. У задоволенні решти вимог відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац