Постанова

від 07.02.2023 по справі 910/9160/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2023 р. Справа № 910/9160/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Манжай С.Б.

відповідача - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Трак"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022

у справі №910/9160/22 (суддя - Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Трак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна механіка"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Трак" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна механіка" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 549483,55 грн, з яких: 114917,34 грн - основний борг, 143037,37 грн - пеня, 273431,34 грн - штраф, 2370,13 грн - 3% річних та 15727,37 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання з оплати робіт відповідно до укладеного між сторонами договору на виконання робіт №6/01/02-21СТО від 01.02.2021. За твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Трак", у період з 30.11.2021 по 22.02.2022 на виконання умов спірного договору ним було виконано роботи на суму 114917,34 грн, однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна механіка" в порушення умов договору не здійснило їх оплату. У зв`язку з порушенням строку виконання грошових зобов`язань позивачем, виходячи з суми основного боргу, було здійснено нарахування пені і штрафу на підставі п. п. 6.2 та 6.3 договору, а також 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 відкрито провадження у справі №910/9160/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/9160/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Трак" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна механіка" на користь позивача основний борг в сумі 111757,98 грн, 13470,45 грн пені, 2309,84 грн 3% річних та 15390,94 грн інфляційних втрат, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Трак" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення рішення не в повному обсязі з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, порушено норми матеріального і процесуального права.

Позивач зазначає, що відповідачем визнано наявну заборгованість за договором у заявленому розмірі та, зокрема, і по наряду-замовленню №45 від 22.02.2022 на суму 3159,36 грн, про що зазначено у відзиві на позовну заяву. Тому, висновки суду першої інстанції з приводу відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3159,36 грн боргу є неправомірними. Як наслідок, позивач також не погоджується зі здійсненим перерахунком 3% річних та інфляційних втрат.

Також, скаржник зазначає, що судом порушено принцип свободи договору, так як сторонами за взаємною згодою погоджено спосіб нарахування пені і штрафу, що не суперечить закону. Відтак, на переконання позивача, судом безпідставно обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ та шестимісячним строком нарахування і відмовлено у стягненні з відповідача штрафу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Трак" у справі №910/9160/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9160/22, призначено її до розгляду на 07.02.2023, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Відповідач у встановлений процесуальний строк не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В засідання суду 07.02.2023 з`явився представник позивача та надав пояснення по суті апеляційної скарги. Натомість, представники відповідача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна механіка" належним чином повідомлене про розгляд апеляційної скарги та не зверталося до суду з клопотанням про відкладення її розгляду. Отже, неявка у судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи вбачається, що 01.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Трак" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна механіка" (замовник) укладено договір на виконання робіт №6/01/02-21СТО, згідно з п. 1.1 якого виконавець зобов`язується виконати роботи з ремонту вузлів і агрегатів до техніки, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору.

Відповідно до п. п. 1.2 та 1.3 договору найменування техніки, яка підлягає ремонту, її кількість, вид ремонту і терміни виконання обумовлюються у специфікаціях (наряд-замовлення). Кожна оформлена специфікація (наряд-замовлення) є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пп. 2.2.1 договору замовник зобов`язується здійснити оплату вартості робіт у термін, обумовлений договором.

Пунктом 3.6 договору визначено, що замовник оплачує роботи у день отримання наряду-замовлення у розмірі 100% надання послуг, але не пізніше дати підписання акту виконаних робіт.

Ціни узгоджуються з замовником шляхом підписання специфікації (наряд-замовлення), яка є невід`ємною частиною договору (п. 3.7 договору).

Відповідно до п. п. 5.1 та 5.2 укладеного правочину здача і приймання робіт здійснюється у присутності представників сторін. Претензії щодо якості робіт можуть бути пред`явлені замовником протягом усього терміну дії гарантії. При виявленні недоліків у роботі під час передачі замовнику техніки з ремонту виконавець безкоштовно усуває ці недоліки протягом 5 робочих днів.

Згідно з п. 6.1 договору сторона, що не виконує або неналежним чином виконує обов`язки за договором, несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Положеннями п. 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату згідно п. 3.4 договору замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Також, відповідно до п. 6.3 договору у випадку не оплати або неповної оплати згідно з п. 3.5 договору в строк більше, ніж 10 календарних днів, замовник додатково сплачує штраф у розмірі 1% від несплаченої суми з 11-го календарного дня від дати, зазначеної в рахунку, за кожен день прострочення до дати повного розрахунку.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021. Термін дії договору продовжується на наступний рік, якщо жодна зі сторін за 1 місяць до закінчення терміну дії договору письмово не повідомить іншу сторону про його припинення (п. 8.1 договору).

Сторонами на підставі п. п. 1.2 та 1.3 договору оформлено та підписано наряди-замовлення щодо ремонту техніки, а саме:

- №297 від 26.11.2021 на суму 23301,16 грн;

- №303 від 06.12.2021 на суму 60516,52 грн;

- №320 від 21.12.2021 на суму 8813,33 грн;

- №20 від 24.01.2022 на суму 19126,97 грн.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним на користь відповідача виконано роботи на загальну суму 114917,34 грн, що підтверджується наступними актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

- №281 від 30.11.2021 на суму 23301,16 грн;

- №315 від 30.12.2021 на суму 60516,52 грн;

- №316 від 30.12.2021 на суму 8813,33 грн;

- №13 від 27.01.2022 на суму 19126,97 грн;

- №45 від 22.02.2022 на суму 3159,36 грн.

Позивач вказує на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна механіка" не було здійснено оплату за виконані роботи, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в сумі 114917,34 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором позивачем було направлено претензію №1, в якій зазначено про наявність у відповідача заборгованості за виконані роботи у вказаному розмірі. Також позивач зазначив про нарахування пені і штрафу на підставі п. п. 6.2 і 6.3 і просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна механіка" негайно вжити заходи щодо здійснення оплати за виконані роботи з урахуванням штрафних санкцій.

Оскільки відповідачем не надано жодної відповіді на претензію та не виконано зобов`язань за договором на виконання робіт в частині їх оплати, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Трак" звернулося з даним позовом до суду та просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна механіка" основний борг за договором в сумі 114917,34 грн. Окрім цього, у зв`язку з порушенням строку оплати за виконані ремонтні роботи позивач також просив на підставі п. п. 6.2 і 6.3 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стягнути з відповідача 143037,37 грн пені, 273431,34 грн штрафу, 2370,13 грн 3% річних та 15727,37 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи щодо задоволення позову, відповідач зазначив, що він не міг виконувати свої зобов`язання у зв`язку з наявністю форс-мажорної обставини, а саме введення воєнного стану на території України.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна механіка" вказало на порушення позивачем приписів законодавства в частині нарахування сум пені і штрафу. Зокрема, відповідач зазначив, що при розрахунку пені Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Трак" не враховано положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» в частині обмеження суми пені розміром подвійної облікової ставки НБУ, а штраф позивачем нарахований у відсотках від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, що за своєю суттю відповідно до ст. 549 ЦК України є пенею.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, встановив, що оскільки відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати виконаних робіт та, відповідно, не надав доказів здійснення такої оплати, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна механіка" порушено умови договору №6/01/02-21СТО від 01.02.2021 та положення ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Однак, судом встановлено, що оскільки наявний у матеріалах справи акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №45 від 22.02.2022 на суму 3159,36 грн не підписаний сторонами, такий акт не може бути прийнятий, як належний доказ виконання позивачем робіт за договором. Як наслідок, суд вказав, що підтверджена первинними документами сума основної заборгованості відповідача за укладеним між сторонами правочином становить 111757,98 грн.

Також суд, погодившись з аргументами відповідача, здійснивши перерахунок пені, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13470,45 грн пені. Наведений розрахунок здійснений за заявлений позивачем період, проте з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а також дійсної суми заборгованості, підтвердженої належними доказами.

Окрім цього, оскільки п. 6.3 договору передбачено стягнення штрафу за кожен день прострочення до дати повного розрахунку, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в наведеній частині є необґрунтованими, оскільки за своєю суттю нарахований штраф фактично є пенею.

В частині заявлених до стягнення позивачем 3% та інфляційних втрат, то суд визнав арифметично невірним розрахунок 3%, враховуючи перший день прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання та відсутність підстав для нарахування 3% на акт №45 від 22.02.2022, який не може слугувати підтвердженням виконання позивачем робіт за договором. За наведеної підстави, суд першої інстанції частково задовольнив вимоги позивача в наведеній частині та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна механіка" 2309,84 грн 3% річних і 15390,94 грн інфляційних втрат.

З такими висновками Господарського суду міста Києва погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, які, у свою чергу, кореспондуються зі ст. 628 ЦК України.

Частинами 1, 3 та 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 ЦК України).

Згідно з пп. 2.2.1 договору замовник зобов`язується здійснити оплату вартості робіт у термін, обумовлений договором. Пунктом 3.6 договору визначено, що замовник оплачує роботи у день отримання наряду-замовлення у розмірі 100% надання послуг, але не пізніше дати підписання акту виконаних робіт.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, сторонами на підставі умов договору оформлено та підписано наряди-замовлення щодо ремонту техніки, а саме №297 від 26.11.2021 на суму 23301,16 грн, №303 від 06.12.2021 на суму 60516,52 грн, №320 від 21.12.2021 на суму 8813,33 грн та №20 від 24.01.2022 на суму 19126,97 грн.

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані сторонами та скріплені відбитками їх печаток, а саме №281 від 30.11.2021 на суму 23301,16 грн, №315 від 30.12.2021 на суму 60516,52 грн, №316 від 30.12.2021 на суму 8813,33 грн та №13 від 27.01.2022 на суму 19126,97 грн.

Разом з цим, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №45 від 22.02.2022 на суму 3159,36 грн не підписаний сторонами та не скріплений їх печатками. З огляду на викладене, такий акт правомірно не прийнятий судом першої інстанції у якості належного доказу виконання позивачем робіт за договором.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу того, що підтверджена первинними документами сума основної заборгованості відповідача за укладеним між сторонами договором становить 111757,98 грн, а не 114917,34 грн, як стверджує позивач.

Жодного доказу на підтвердження факту сплати на користь позивача заборгованості за договором в сумі 111757,98 грн Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна механіка" до суду не подано.

Частинами 1 та 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У суді першої інстанції у поданому відзиві відповідач вказував на те, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням воєнного стану Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна механіка" не мало можливості виконувати свої зобов`язання з оплати виконаних робіт. Тому, відповідач з посиланням на п. п. 7.2, 7.3 та 7.4 договору на виконання робіт, ст. 218 ГК України та лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вказував на наявність форс-мажорних обставин, з настанням яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна механіка" звільняється від виконання своїх зобов`язань та нарахування сум пені і штрафу.

Місцевий господарський суд правомірно визнав наведені аргументи безпідставними з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження засвідчення факту наявності форс-мажорних обставин, які перешкоджають Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна механіка" виконувати свої зобов`язання за договором на виконання робіт.

Відповідно до п. 7.3 договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за договором, якщо воно є наслідком непереборної сили, а саме стихійної біди (злива, град, гроза, землетрус), страйку, війни, актів органів державної влади, пандемій (карантинів), якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання договору. При цьому, термін виконання зобов`язань за договором відтерміновується пропорційно часу, протягом якого діяли вказані обставини. Перелік форс-мажорних обставин, вказаних у цьому пункті, не є вичерпним. Обставини форс-мажору повинні бути підтверджені висновками Торгово-промислової палати України або прямо передбачені законами України.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що сторона повинна повідомити іншу про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань з обґрунтуванням обставин та посиланням на законодавство України протягом 5 календарних днів з моменту настання таких обставин будь-яким можливим для неї способом з обов`язковим подальшим підтвердженням даної обставини письмово.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Вказані норми містяться і у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії Торгово-промислової палати України №44 від 18.12.2014 (далі - регламент). Даний регламент встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі торгово-промислових палат України.

Так, статтею 3.1 регламенту визначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом (ст. 3.3 регламенту).

Відповідно до ст. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав. Тобто, необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставиною та неможливістю виконання зобов`язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо (ст. 6.1 регламенту).

Також, статтею 6.9 регламенту встановлено, що для визнання та підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) уповноважена особа повинна впевнитись, що надані заявником документи свідчать про:

- надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін);

- непередбачуваність обставин (їх настання та наслідки неможливо було передбачити, зокрема, на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання податкового обов`язку);

- невідворотність (непереборність) обставини (неминучість події та/або її наслідків);

- причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

Таким чином, відповідно до умов договору на виконання робіт відповідач, будучи не в змозі виконати свої зобов`язання з причин форс-мажорних обставин в частині оплати робіт, повинен був протягом 5 календарних днів з моменту настання таких обставин будь-яким можливим способом повідомити про це позивача та надати відповідні підтверджуючі документи, а також звернутися до Торгово-промислової палати України з приводу отримання відповідного сертифікату та, в подальшому, надати такий сертифікат Товариству з обмеженою відповідальністю "Укр Трак".

Щодо листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, то слід зазначити, що вказаним листом лише засвідчено загальновідому обставину з приводу військової агресії російської федерації проти України, що є обставиною непереборної сили.

Разом з цим, такий лист не є сертифікатом у розумінні положень Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та не є документом, виданим за зверненням відповідача з приводу неможливості виконання зобов`язань перед позивачем за договором на виконання робіт №6/01/02-21СТО від 01.02.2021.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Проте, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 218 ГК України унормовано, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Аналізуючи та підсумовуючи викладене, колегія суддів вказує на те, що для звільнення від відповідальності за договором відповідачу необхідно довести:

- факт неможливості сплати позивачу грошових коштів за виконані роботи;

- тривалість такої неможливості;

- причинно-наслідковий зв`язок між такою неможливістю та воєнним станом, введеним 24.02.2022 і триваючим до цього часу.

Разом з цим, відповідачем вказані обставини не доведено належними і допустимими доказами, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна механіка" у визначений договором та законом спосіб і строк не повідомило позивача про наявність обставин непереборної сили та не звернулося до уповноваженого органу з метою отримання сертифікату, що засвідчив би наявність форс-мажорних обставин на підтвердження неможливості виконання зобов`язань за договором на виконання робіт.

У поданій апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідачем визнано наявну заборгованість за договором у заявленому розмірі та, зокрема, і по наряду-замовленню №45 від 22.02.2022 на суму 3159,36 грн, про що зазначено у відзиві на позовну заяву. Тому, висновки суду першої інстанції з приводу відмови у задоволення позовних вимог в наведеній частині є неправомірними.

Проте, колегія суддів вказує на те, що визнання боргу відповідачем за договором не свідчить про те, що суду не потрібно перевіряти законність і обґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно здійснювати їх перевірку доказами. У даному випадку акт здачі-приймання робіт, не підписаний сторонами, не може вважатися належним доказом у справі, оскільки такий акт не підтверджує згоду сторін з переліком і вартістю робіт, наведених у акті.

До того ж, визнання боргу не може виражатися лише усною або письмовою позицією сторони у справі, а повинно бути підтверджено певними діями, наприклад, підписанням акта звірки взаємних розрахунків або частковою оплатою заборгованості.

З урахуванням викладеного, колегія суддів відхиляє наведені аргументи скаржника.

Отже, оскільки відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати виконаних робіт, не надав суду доказів здійснення такої оплати, а також на довів обставин звільнення його від відповідальності за порушення умов договору, суд першої прийшов до вірного висновку з приводу наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу.

Окрім суми основного боргу у зв`язку з порушенням строку оплати за роботи позивач на підставі п. п. 6.2 і 6.3 договору та ст. 625 ЦК України просив стягнути з відповідача 143037,37 грн пені, 273431,34 грн штрафу, 2370,13 грн 3% річних та 15727,37 грн інфляційних втрат.

Відповідно до п. п. 6.2 та 6.3 договору на виконання робіт за несвоєчасну оплату згідно п. 3.4 договору замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення. У випадку не оплати або неповної оплати згідно з п. 3.5 договору в строк більше, ніж 10 календарних днів, замовник додатково сплачує штраф у розмірі 1% від несплаченої суми з 11-го календарного дня від дати, зазначеної в рахунку, за кожен день прострочення до дати повного розрахунку.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

За приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу положень ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №907/65/18 та 25.07.2022 у справі №925/264/21).

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13470,45 грн пені. Так, судом наведено власний розрахунок пені у таблиці, де враховано заявлений позивачем період нарахування, проте обмежено його положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України (шестимісячним строком), Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» (подвійною обліковою ставкою НБУ), а також здійснено нарахування на встановлену суму заборгованості, підтверджену належними доказами (111757,98 грн).

Також, як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Виходячи із вказаної норми, сума штрафу має бути визначена сторонами у договорі у вигляді фіксованого відсотка від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання та не передбачає можливості стягнення такої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Приймаючи до уваги те, що п. 6.3 договору передбачено стягнення штрафу за кожен день прострочення до дати повного розрахунку, місцевий господарський суд вірно зазначив, що вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 273431,34 грн не підлягає задоволенню, оскільки такий штраф, фактично, підпадає під визначення пені, яка вже нарахована позивачем.

За наведених вище обставин колегія суддів відхиляє доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, з приводу того, що судом порушено принцип свободи договору і погодження способу нарахування пені і штрафу не суперечить закону.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд першої інстанції визнав арифметично невірним розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, враховуючи перший день прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання та відсутність підстав для нарахування вказаної суми на акт №45 від 22.02.2022. Щодо інфляційних втрат, то судом також здійснено перерахунок заявленої суми з урахуванням встановленої суми основного боргу.

Отже, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу часткового задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна механіка" 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, рішення в зазначеній частині є також законним і обґрунтованим.

З рахуванням усього вищезазначеного, оскільки відповідачем не спростовано факту наявності заборгованості за договором на виконання робіт, колегія суддів вважає правомірними висновки місцевого господарського суду про часткове задоволення заявленого позову.

Доводи апеляційної скарги позивача, які відхилені судом вище, встановлених обставин справи не спростовують.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/9160/22 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Трак" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Трак" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/9160/22 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Трак".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 08.02.2023.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко