Рішення

від 08.12.2022 по справі 910/6029/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2022Справа № 910/6029/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Степанець Є.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об`єднання "Біокон", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Націоналний інститут раку, про виселення,

за участю представників:

позивача: Михайлова В.В.;

відповідача: Ломовцева В.О.;

третьої особи: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2022 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі Фонд) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 27 березня 2009 року між ним, Відкритим акціонерним товариством "Аптечне об`єднання "Біокон" та Державною установою "Національний інститут раку" було укладено договір № 4249/01 про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30 жовтня 2006 року № 47, за умовами якого відповідачу, з урахуванням укладених додаткових договорів, у строкове платне користування було передано нерухоме майно нежиле приміщення на першому поверсі, загальною площею 22,5 кв.м, що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 33/43, та перебуває на балансі Державної установи "Національний інститут раку". Враховуючи закінчення строку дії цього договору 27 вересня 2020 року, положення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна України" (далі Закон) у редакції від 3 жовтня 2019 року, відсутність своєчасного звернення відповідача про продовження дії цієї угоди, а також враховуючи намір балансоутримувача використовувати вказане приміщення для власних цілей, спірний правочин вважається припиненим у зв`язку із закінченням строку його дії. Оскільки орендар після закінчення строку дії договору в добровільному порядку не звільнив орендоване приміщення, позивач, посилаючись на статті 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статтю 20 Господарського кодексу України (далі ГК України) та статтю 25 Закону, просив суд виселити відповідача з вищезазначеного нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 липня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

28 липня 2022 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог вказаної ухвали надійшла заява від 27 липня 2022 року № 30-10/б/н на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 серпня 2022 року відкрито провадження в справі № 910/6029/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15 вересня 2022 року. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Національний інститут раку.

29 серпня 2022 року на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об`єднання "Біокон" надійшов відзив від 25 серпня 2022 року, в якому останнє заперечило проти позову, посилаючись на те, що в силу приписів пункту 10.4 договору він був автоматично пролонгований та є чинним до 27 липня 2023 року. Також відповідач зазначив, що до спірних правовідносин слід застосувати саме положення статті 764 ЦК України та статті 284 ГК України, які містять імперативні приписи щодо автоматичної пролонгації договору, а не положення Закону, які суперечать вказаним кодифікованим законодавчим актам. Крім того, відповідач вказав, що листом від 25 травня 2020 року № 02/1 Фонд прийняв рішення щодо продовження дії договору оренди до моменту проведення аукціону, переможцем якого може стати Товариство. Більше того, приписами пункту 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна" (далі Прядок), Фонд не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення строку дії договору повинен повідомити Товариство про припинення дії договору. У той же час матеріали справи не містять жодних доказів направлення чи отримання такого повідомлення. Також відповідач посилався на те, що впродовж всього терміну дії договору він неухильно дотримується всіх покладених на нього обов`язків, зокрема, щодо страхування об`єкта оренди та сплати орендних платежів.

8 вересня 2022 року через загальний відділ діловодства суду Фонд подав клопотання від 3 вересня 2022 року № 30-10/б/н про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема, доказів направлення та отримання листа від 30 березня 2021 року № 30-06/2527.

14 вересня 2022 року на електронну адресу суду від Товариства надійшло клопотання від вказаної дати про відкладення підготовчого засідання.

15 вересня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 6 жовтня 2022 року.

5 жовтня 2022 року через загальний відділ діловодства суду Фонд подав письмові пояснення, у яких підтримав позовні вимоги, зазначивши, що в порушення статті 18 Закону та Порядку разом із заявами про продовження строку дії договору відповідач не надав звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Також у цей же день відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі.

6 жовтня 2022 року через загальний відділ діловодства суду Фонд подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення третій особі копій позову та доданих до нього документів листом з описом вкладення.

6 жовтня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 20 жовтня 2022 року до 11:20 год.

Однак підготовче засідання 20 жовтня 2022 року не розпочалося вчасно у зв`язку з оголошенням о 9:30 год. повітряної тривоги, яка тривала до 11:33 год.

Розгляд справ, призначених на вказану дату, було проведено у порядку їх черговості через годину після закінчення повітряної тривоги, про що було повідомлено учасників справи на офіційному вебсайті Господарського суду міста Києва.

Проте, у підготовче засідання 20 жовтня 2022 року учасники справи явку своїх уповноважених представників не забезпечили, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направили.

Крім того, 20 жовтня 2022 року о 13:30 год. припинилось постачання електричної енергії до приміщень суду, розташованих по вулиці Богдана Хмельницького, 44, 44-Б, 44-В у місті Києві, що унеможливило функціонування автоматизованої системи документообігу суду, реєстрацію документів та здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями, фіксування судових засідань технічними засобами тощо. Електропостачання будівель суду було відновлено о 16:30 год., проте сервер бази даних комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" потребував проведення налагоджувальних робіт. Роботу автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва було відновлено в цей день лише о 17:43 год.

Вказані обставини підтверджуються відповідним актом від 20 жовтня 2022 року, копія якого знаходиться в матеріалах даної справи.

У зв`язку з викладеним ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 жовтня 2022 року підготовче засідання відкладено на 3 листопада 2022 року.

31 жовтня 2022 року через підсистему "Електронний суд" надійшли заперечення відповідача щодо прийняття доказів, поданих Фондом 8 вересня 2022 року.

3 листопада 2022 року через загальний відділ діловодства суду позивач подав заперечення від 2 листопада 2022 року щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.

3 листопада 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження в даній справі, про відмову у задоволенні заперечень відповідача щодо долучення до матеріалів справи доказів, поданих 8 вересня 2022 року, та про задоволення клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи, поданих 8 вересня 2022 року.

У той же день ухвалою Господарського суду міста Києва закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 листопада 2022 року.

17 листопада 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 8 грудня 2022 року.

У судовому засіданні 8 грудня 2022 року позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві й письмових поясненнях, та наполягав на їх задоволенні.

Представник Товариства в цьому судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника в призначені засідання не забезпечила. Будь-яких заяв чи клопотань не подала.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2006 року між Інститутом онкології Академії медичних наук України (далі Інститут АМН України), яке в подальшому змінило своє найменування на Державну установу "Національний інститут раку" (далі Установа), а потім на Національний інститут раку (далі Інститут) та Відкритим акціонерним товариством "Аптечне об`єднання "Біокон" (далі ВАТ "Аптечне об`єднання "Біокон"), яке змінило свою організаційно-правову форму на Публічне акціонерне товариство "Аптечне об`єднання "Біокон" (далі ПуАТ "Аптечне об`єднання "Біокон"), а в подальшому на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптечне об`єднання "Біокон" (далі Товариство) укладено договір оренди № 47, за умовами якого Інститут АМН України передав, а ВАТ "Аптечне об`єднання "Біокон" прийняло в строкове платне користування приміщення, площею 50,6 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 33/43.

За умовами пункту 10.1. вказаного правочину він діяв з 1 листопада 2006 року по 25 жовтня 2007 року. Уразі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих саме умовах, які були ним передбачені з письмового дозволу орендодавця.

Враховуючи приписи розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2007 року №1186-р, з метою приведення вказаного договору оренди у відповідність до статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Державна установа передала, а Фонд прийняв на себе права і обов`язки орендаря та став стороною за договором оренди від 30 жовтня 2006 року № 47, укладеним між Державною установою та ВАТ "Аптечне об`єднання "Біокон". Цей договір було викладено в новій редакції.

За умовами пунктів 1.1., 1.2. договору (у новій редакції) Фонд передав, а ВАТ "Аптечне об`єднання "Біокон" прийняло в строкове платне користування державне нерухоме майно-нежиле приміщення, площею 22,5 кв.м, розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 33/43 (перший поверх), що перебуває на балансі Державної установи (балансоутримувача), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30 вересня 2006 року та становить 66 340,32 грн. Майно передано в оренду з метою розміщення аптечного пункту.

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих осіб.

За умовами пункту 5.9. договору в разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язався повернути Фонду або балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати позивачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини відповідача.

За пунктом 6.1. вказаного правочину орендар зобов`язався використовувати майно відповідно до його призначення та умов вказаної угоди.

Пунктом 8.3. договору передбачено право Фонду здійснювати контроль за станом приміщення шляхом візуального обстеження зі складанням відповідного акта.

За умовами пунктів 10.1., 10.2. цієї угоди вона укладена строком на 361 день, з 1 листопада 2006 року по 25 жовтня 2007 року, та пролонгована до 16 жовтня 2009 року включно. Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку його дії, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань щодо сплати орендної плати до виконання зобов`язань.

Відповідно до пункту 10.3. даного правочину зміни його умов або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

За приписами пункту 10.4. спірного договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, з урахуванням змін у законодавстві, лише за наявності письмової згоди органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди, у строк за місяць до закінчення його дії та укладення додаткового договору на продовження строку дії договору оренди, який є невід`ємною частиною цієї угоди. Обов`язок надання відповідачу дозволу від органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди, та проекту договору на продовження строку його дії покладено на орендаря.

Згідно з пунктом 10.5. зазначеної угоди реорганізація позивача або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення дії цього договору і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників).

Сторони дійшли згоди про те, що цей договір вважається достроково розірваним на вимогу позивача у випадку невиконання відповідачем умов зобов`язань, передбачених пунктами 5.7., 5.8. договору, якими на останнього покладено обов`язки щодо страхування об`єкта оренди та надання щомісяця інформації про перерахування орендної плати за попередній місяць (підпункт 10.7.8. пункту 10.7. договору).

За умовами пункту 10.10. договору приміщення вважається повернутим Фонду або балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання про повернення майна, обов`язок по складанню якого покладено на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі було підписано та скріплено їх печатками відповідний акт приймання-передачі, за яким вищенаведене нерухоме майно передано в оренду ВАТ "Аптечне об`єднання "Біокон".

Судом встановлено, що в період із 2006 по 2017 роки до договорів від 30 жовтня 2006 року № 47 та від 27 березня 2009 року № 4249 було внесено зміни, шляхом укладення відповідних угод, зокрема, 6 жовтня 2009 року укладено договір № 4249/01, яким продовжено строк дії договору оренди спірного майна на 2 роки, до 16 жовтня 2011 року.

2 квітня 2010 року укладено договір № 4249/02, за яким змінено преамбулу спірної угоди, шляхом зміни найменування відповідача ПуАТ "Аптечне об`єднання "Біокон".

Договором від 15 листопада 2011 року № 4249/03 продовжено строк дії договору оренди на 361 день, з 16 жовтня 2011 року до 11 жовтня 2012 року.

Договором від 15 лютого 2012 року № 4249/04 продовжено строк дії договору оренди на 2 роки 11 місяців, з 16 жовтня 2011 року до 16 вересня 2014 року.

Договором від 28 листопада 2013 року № 4249/05 змінено найменування орендаря на Товариство та змінено його реквізити.

Договором від 29 квітня 2014 року № 4249/06 у пункті 5.4. договору оренди слова: "перевірки його стану і відповідності напряму використання за цільовим призначенням, визначеному цим договором" замінено на: "контролю за його використанням та виконанням умов договору".

Договором від 18 листопада 2014 року № 42149/07 продовжено строк дії договору оренди на 2 роки 11 місяців та зазначено, що він діє з 27 жовтня 2014 року по 27 вересня 2017 року включно. Указаною угодою пункт 10.4. договору викладено в такій редакції: "у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору".

11 грудня 2017 року між сторонами укладено черговий договір № 4949/08, за приписами якого договір оренди продовжено на 2 роки 11 місяців, до 27 серпня 2020 року включно.

У зв`язку із закінчення строку дії укладеного між сторонами договору оренди, беручи до уваги лист балансоутримувача від 12 лютого 2021 року про намір використовувати орендоване майно для власних потреб, керуючись статтею 764 ЦК України, статтями 18, 19, 24 Закону, позивач листом від 30 березня 2021 року № 30-06/2527 повідомив Товариство про ненадання згоди на продовження строку дії договору.

Зважаючи на те, що після припинення дії цього правочину відповідачем не було повернуто орендоване майно і Товариство продовжує користуватись ним за відсутності будь-яких правових підстав, Фонд пред`явив вказаний позов з вимогою про виселення орендаря із займаного ним приміщення у примусовому порядку.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з частиною 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За частиною 1 статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Аналогічна правова норма міститься в частині 4 статті 284 ГК України.

За приписами частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Частиною 2 статті 759 ЦК України прямо визначено, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Таким чином, положеннями ЦК України прямо встановлено можливість регулювання орендних відносин іншими спеціальними законодавчими актами.

У справі, що розглядається, орендоване майно є державним, а тому на ці правовідносини поширюється дія спеціального нормативно-правового акта Закону, який було введено в дію з 1 лютого 2020 року. Цей закон регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній власності, а також передачею права на експлуатацію такого майна.

Відтак, доводи відповідача про пріоритетність застосування положень ЦК України до спірних правовідносин є необґрунтованими.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону договори оренди державного майна, укладені до набрання ним чинності, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, але до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України, передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені (абзац 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Оскільки додатковим договором від 11 грудня 2017 року № 4249/08 чітко визначено, що останнім днем дії договору оренди є 27 серпня 2020 року, цей правочин може бути продовжений лише в порядку, визначеному Законом.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством (частина 2 статті 18 Закону).

Оскільки укладений з Товариством договір не підпадає під умови частини 2 статті 18 Закону, продовження його дії здійснюється виключно за результатами проведення аукціону.

Згідно з приписами частини 3 статті 18 Закону договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна (пункт 143 Порядку).

Частиною 9 Закону встановлено, що після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець згідно з Порядком приймає одне з таких рішень: про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; про відмову в продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.

Абзацом 6 пункту 144 Порядку передбачено, що рішення про оголошення аукціону та оголошення про проведення аукціону на продовження договору оренди оприлюднюються орендодавцем в електронній торговій системі протягом 10 робочих днів з дати прийняття такого рішення. У межах зазначеного строку орендодавець може переглянути умови та додаткові умови (у разі наявності) оренди майна згідно з пунктами 51 та 54 цього Порядку з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 146 цього Порядку.

Відповідно до пункту 151 Порядку, у разі коли переможцем аукціону став чинний орендар, між орендодавцем, балансоутримувачем та чинним орендарем укладається додаткова угода про продовження договору оренди майна. Додаткова угода укладається шляхом викладення договору оренди в новій редакції згідно з примірним договором оренди. У разі відмови балансоутримувача від підписання додаткової угоди про продовження договору оренди така угода укладається між орендодавцем та чинним орендарем.

Оскільки договір оренди було продовжено до 27 серпня 2020 року, то останнім днем тримісячного строку для подання відповідної заяви відповідачем було 27 травня 2020 року.

У матеріалах справи наявні копії листів відповідача від 25 травня 2020 року № 02/1 та від 22 липня 2020 року № 2, у яких Товариство просило позивача продовжити дію договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що лист від 22 липня 2020 року № 2 було отримано позивачем 23 липня 2020 року та зареєстрований за вхідним № 5760, що підтверджується відповідним відтиском штампу вхідної кореспонденції Фонду на цьому листі, а лист від 25 травня 2020 року № 02/1 було отримано позивачем 18 серпня 2020 року та зареєстрований за вхідним № 6710, що підтверджується наявним на цьому листі відбитком штампу вхідної кореспонденції Фонду.

Доводи відповідача про те, що лист від 25 травня 2020 року № 02/1 був надісланий позивачу до закінчення встановленого цим Законом трьохмісячного строку не беруться судом до уваги, оскільки не підтверджені будь-якими доказами, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач пропустив тримісячний термін для звернення із заявами про продовження строку дії договору, а тому цей договір припинив свою дію.

Судом встановлено, що листом від 2 вересня 2020 року № 30-06/7361 (відповідь на лист відповідача 25 травня 2020 року № 02/1), копія якого міститься у матеріалах цієї справи, Фонд повідомив Товариство, що згідно з частиною 9 статті 18 Закону було прийнято рішення щодо продовження договору оренди шляхом проведення аукціону, за результатами якого він може бути продовжений з відповідачем або укладений з новим орендарем.

Також у цьому листі зазначено, що до моменту укладення з переможцем електронного аукціону на продовження договору оренди або до підписання додаткової угоди про продовження спірного договору (якщо за результатами електронного аукціону Товариство буде визнано переможцем), договір оренди від 27 березня 2009 року № 4249 вважається чинним. У цьому ж листі вказано, що в разі непогодження з вищезазначеними умовами, або у разі настання випадку, передбаченого пунктом 152 Порядку, даний лист вважається заявою про припинення дії договору.

Проте цей лист не береться судом до уваги, оскільки договір оренди державного майна після закінчення строку його дії не може бути продовжений листом Фонду до проведення відповідного аукціону, оскільки в останнього відсутні такі повноваження. Крім того, у будь-якому випадку після закінчення терміну дії договору оренди державного майна з орендарем мала бути укладена відповідна додаткова угода, копія якої відсутня в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач пропустив строк для звернення із заявами про продовження дії договору, у зв`язку з чим останній приписів свою дію з 28 серпня 2020 року.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на пункт 10.2. договору, в якому сторони встановили, що умови цього правочину зберігають свою силу навіть у випадку, коли законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря.

У той же час, у пункті 10.4. договору в редакції додаткового договору від 18 листопада 2014 року сторони передбачили порядок автоматичної пролонгації спірного правочину, але з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження такої угоди.

За таких обставин вказані заперечення відповідача не беруться судом до уваги.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначені положення також кореспондуються зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однією з підстав припинення договору оренди є закінчення строку, на який його було укладено (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону).

За частиною 1 статті 785 ЦК України, разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За приписами частини 1 статті 25 Закону, у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні докази повернення орендованого державного майна після закінчення строку дії вказаного договору оренди.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Фонду про виселення вказаної юридичної особи із займаного нею приміщення є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, не прийняті судом до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Фонду підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптечне об`єднання "Біокон" (04208, місто Київ, проспект Правди, будинок 80-В; ідентифікаційний код 34539443) у примусовому порядку з державного нерухомого майна нежитлового приміщення на першому поверсі, загальною площею 22,5 м2, що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Юлії Здановської (Ломоносова), будинок 33/43, та перебуває на балансі Національного інституту раку (03022, місто Київ, вулиця Юлії Здановської (Ломоносова), будинок 33/43; ідентифікаційний код 02011976).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об`єднання "Біокон" (04208, місто Київ, проспект Правди, будинок 80-В; ідентифікаційний код 34539443) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г; ідентифікаційний номер 19030825) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 20 грудня 2022 року.

СуддяЄ.В. Павленко