Рішення

від 21.12.2022 по справі 918/519/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/519/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Огризка Валерія Володимировича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальінстю "ЗЕТ ТРАНС"

про стягнення збитків 387 607,99 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору. Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.

Фізична особа-підприємець Огризок Валерій Володимирович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальінстю "ЗЕТ ТРАНС" про стягнення збитків 387 607,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 вересня 2020 року між фізичною особою підприємцем Огризок Валерієм Володимировичем (Україна) (Перевізник) та UAB Profitus (Литва) (Замовник) уклали Контракт одноразового перевезення вантажу № Е00458 (ICPF2132), згідно умов якого ФОП Огризок В.В. зобов`язався доставити вантаж "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах...» (інвойс № 2 від 04.08.2020) із адреси: 69106, Україна, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 236 до адреси: Литва, Каунас, Браздзионио, 21.

ФОП Огризок В.В. (Експедитор) та Товариство з обмеженою відповідальінстю "ЗЕТ ТРАНС" (Перевізник) уклали Договір № 777/04-09777 від 04 вересня 2020 року про надання транспортних послуг.

13.09.2020 року, засоби зв`язку водіїв автомобіля SCANIA державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та представника ТОВ "ЗЕТ ТРАНС" були недоступні. Зі слів водія ОСОБА_1 відомо, що він 12 вересня 2020 року передав вантажний автомобіль SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , із вантажем "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах..." водію ОСОБА_2 на автозаправці "МОТТО", в бік м. Бровари у Київській області, шляхом передачі йому ключів від автомобіля та документів на вантаж для того щоб поїхати до м. Києва на автостоянку за іншим вантажним автомобілем, який завантажений продукцією "Рошен". Після передачі автомобіля SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 водій ОСОБА_3 втратив зв`язок із водієм ОСОБА_2 .

Станом на 16 вересня 2020 року (узгоджена дата прибуття товару у пункт призначення) вантаж "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах..." не був доставлений у пункт призначення.

20 серпня 2021 року ФОП Огризок В.В. отримав претензію від UAB Profitus з вимогою сплатити компенсацію в розмірі 12 601,04 євро за невиконання умов договору перевезення, яка ґрунтувалась на вимогах Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року (копія претензії з додатками та рахунок на сплату серії PF № 21/02/3478 2021.10.14. міститься у справі). У претензії вказано, що вантаж не був доставлений замовнику, тому UAB Ablatus зазнав збитків в розмірі 35 008,20 євро та звернувся до UAB Profitus з вимогою про їх компенсацію. Між вантажоодержувачем UAB Ablatus та компанією UAB Profitus укладена Мирова угода, що затверджена рішенням суду міста Вільнюс 22 березня 2021 року (дане судове рішення було додатком до претензії UAB Profitus та надане до матеріалів справи). Як наслідок UAB Profitus компенсувало для сторони UAB Ablatus 12 601,04 євро у якості збитків.

Згідно платіжного доручення № 2992 JBKLLA від 19 жовтня 2021 року на користь UAB Profitus зі сторони ФОП Огризок В.В. була сплачена сума 12 601,04 євро, що за курсом 30,76 грн. за Євро складає всього 387 607,99 грн.), а UAB Profitus, у свою чергу, надали підтвердження отримання цих коштів.

Таким чином, відповідачем не було доставлено вантаж до пункту призначення згідно умов укладеного між сторонами Договору перевезення №777/04-997 від 04.09.2020. За фактом зникнення вантажу було відкрито кримінальні провадження.

Позивач вказує, що в результаті протиправних дій представників та працівників ТзОВ "ЗЕТ ТРАНС" та зникнення вантажу позивачу спричинена майнова шкода внаслідок неналежного виконання умов Договору перевезення №777/04-997 від 04.09.2020.

Тому фізична особа-підприємець Огризок Валерій Володимирович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальінстю "ЗЕТ ТРАНС" про стягнення збитків 387 607,99 грн.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальінстю "ЗЕТ ТРАНС" відзиву на позов не подав.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 01.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до слухання в підготовчому засіданні на 15 вересня 2022 р. на 10:00 год.

14 вересня 2022 року від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, у якому просить суд:

- витребувати у Державної митної служби України інформацію про те, чи перетинав митний кордон України автомобіль марки SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1 (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 перебуває у власності ТОВ "ЗЕТ ТРАНС") зі спеціалізованим напівпричепом-рефрижератором SHMITZ, державний номерний НОМЕР_2 (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 перебуває у власності ТОВ "ЗЕТ ТРАНС"), у якому знаходився вантаж "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах...»" у період з 04 вересня 2020 року по 31 грудня 2020 року.

- витребувати у Запорізької митниці таку інформацію:

1) чи перетинав митний кордон України автомобіль марки SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1 зі спеціалізованим напівпричепом-рефрижератором SHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_2 , у якому знаходився вантаж "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах..." (ВМД UА110230/2020/020066, CMR №696703, інвойс №2 від 04.08.2020 року) у період з 04 вересня 2020 року по 31 грудня 2020 року.

2) Якщо автомобіль марки SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом-рефрижератором SHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_2 , не перетинав митний кордон України, повідомити чи було виставлене орієнтування з метою встановлення місця знаходження вказаного автомобіля і вантажу? Якщо орієтування було виставлене, повідомити результати його відпрацювання.

3) Чи притягувались до адміністративної відповідальності будь-які особи, причетні до митного оформлення вантажу "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах..." (ВМД UA110230/2020/020066, CMR №696703, інвойс №2 від 04.08.2020 року), внаслідок недоставлення товарів або інших порушень законодавства України з питань митної справи?

Клопотання мотивоване тим, що під час підготовки позовної заяви, з метою підтвердження факту доставления або недоставлення вантажу, який транспортувався автомобілем TOB "ЗЕТ ТРАНС", до місця призначення були зроблені адвокатські запити.

Вказані адвокатські запити були адресовані до Державної митної служби України (№ 3-22 від 19.01.2022) та до Запорізької митниці (№ 4-22 від 19.01.2022).

Листом № 19-19/19-02-02/8.19/289 від 26.01.2022 Держмитслужба повідомила про відмову у наданні відомостей.

Запорізька митниця листом № 7.20-1/27/8.19/508 від 02.02.2022 повідомила про відсутність інформації щодо експортно-імпортних операцій щодо ФОП Огризок В.В., тоді як запитувалась інформацію щодо ТОВ "ЗЕТ ТРАНС".

Таким чином, ФОП Огризок В.В. позбавлений можливості надати інформацію щодо того, чи перетинав митний кордон України автомобіль відповідача з метою доставити вантаж до пункту призначення та виконати умови договору № 777/04-09777 від 04.09.2020.

Ухвалою від 15.09.2022 підготовче засідання відкладено на 11 жовтня 2022 р. на 09:40 год. Витребувано у Державної митної служби України (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 11-Г) інформацію про те, чи перетинав митний кордон України автомобіль марки SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1 (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 перебуває у власності ТОВ "ЗЕТ ТРАНС") зі спеціалізованим напівпричепом-рефрижератором SHMITZ, державний номерний НОМЕР_2 (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 перебуває у власності ТОВ "ЗЕТ ТРАНС"), у якому знаходився вантаж "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах...»" у період з 04 вересня 2020 року по 31 грудня 2020 року.

Витребувано у Запорізької митниці (69041, м.Запоріжжя, вул.Синенка Сергія, 12) таку інформацію:

1) чи перетинав митний кордон України автомобіль марки SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1 зі спеціалізованим напівпричепом-рефрижератором SHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_2 , у якому знаходився вантаж "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах..." (ВМД UА110230/2020/020066, CMR №696703, інвойс №2 від 04.08.2020 року) у період з 04 вересня 2020 року по 31 грудня 2020 року.

2) Якщо автомобіль марки SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом-рефрижератором SHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_2 , не перетинав митний кордон України, повідомити чи було виставлене орієнтування з метою встановлення місця знаходження вказаного автомобіля і вантажу? Якщо орієтування було виставлене, повідомити результати його відпрацювання.

3) Чи притягувались до адміністративної відповідальності будь-які особи, причетні до митного оформлення вантажу "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах..." (ВМД UA110230/2020/020066, CMR №696703, інвойс №2 від 04.08.2020 року), внаслідок недоставлення товарів або інших порушень законодавства України з питань митної справи?

До канцелярії суду надійшли відповіді від Державної митної служби України (вх.№7171/22 від 28.09.2022) та Запорізької митниці (вх.№7249/2 від 30.09.2022) на запит суду.

Державна митна служба України повідомила, що не виявлено інформації стосовно перетину кордону України автомобілем марки SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1 (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 перебуває у власності ТОВ "ЗЕТ ТРАНС") зі спеціалізованим напівпричепом-рефрижератором SHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_2 . Також повідомила, що митна декларація UA110230/2020/020066 від 11.09.2020 анульована 17.09.2020 згідно з заявою декларанта.

Запорізька митниця повідомила, що відсутня інформація про перетин кордону України автомобілем марки SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1 зі спеціалізованим напівпричепом-рефрижератором SHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_2 . Митна декларація UA110230/2020/020066 від 11.09.2020 визнана недійсною (анульована) та товари видані з під митного контролю 17.09.2020 за заявою декларанта від.17.09.2020 у зв`язку з відміною поставки. Протоколи про порушення митних правил за фактом порушень вимог законодавства України з питань державної митної справи під час митного оформлення та митного контролю товару, заявленого для митного оформлення за митною декларацією UA110230/2020/020066 від 11.09.2020 Запорізькою митницею не складались.

Ухвалою від 11.10.2022 підготовче засідання відкладено на 15 листопада 2022 р. на 10:00 год.

15 листопада 2022 року від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, у якому просить суд:

- витребувати у Запорізької митниці

1) копію заяви декларанта від 17.09.2020 року б/н (вх.митниці №2743/7.5-28-13-34 від 17.09.2020) про анулювання ВМД ЕК №112030/2020/020066 та копії всіх документів, які були додані до цієї заяви і давали право декларанту звертатись з вимогою про анулювання ВМД;

2) копію контракту №EXP-61-L від 07.07.2020, та за наявності додаткових угод до нього.

Клопотання мотивоване тим, що під час підготовки до розгляду справи, адвокату позивача стало відомо про те, що митна декларація №112030/2020/020066 , згідно якої був оформлений вантаж, анульована за заявою декларанта від 17.09.2020 у зв`язку з відміною поставки. Про що представником позивача зроблені відповідні адвокатські запити до органу митниці.

Вказані адвокатські запити були адресовані до Запорізької митниці (№ 10-22 від 10.11.2022).

Запорізька митниця листом № 7.20-1/27/8.19/2991 від 14.11.2022 повідомила про відмову у наданні відомостей.

Ухвалою від 15.11.2022 підготовче засідання відкладено на 06 грудня 2022 р. на 11:00 год.

Витребувано у Запорізької митниці: копію заяви декларанта від 17.09.2020 року б/н (вх.митниці №2743/7.5-28-13-34 від 17.09.2020) про анулювання ВМД ЕК №112030/2020/020066 та копії всіх документів, які були додані до цієї заяви і давали право декларанту звертатись з вимогою про анулювання ВМД; копію контракту №EXP-61-L від 07.07.2020, та за наявності додаткових угод до нього.

01 грудня 2022 року від Запорізької митниці надійшли докумети на запит суду - копія заяви декларанта від 17.09.2020 року б/н (вх.митниці №2743/7.5-28-13-34 від 17.09.2020) про анулювання ВМД ЕК №112030/2020/020066. У заяві декларанта вказано, що у зв`язку з непередбачуваними обставинами що виникли, поставка відмінена. Також надано копію контракту №EXP-61-L від 07.07.2020.

06 грудня 2022 року від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме адвокатський запит від 10.11.2022 №11-22 до UAB ABLATUS щодо надання інформації відносно відміни поставки вантажу; відповідь від 28.11.2022 від UAB ABLATUS, у якій вказано, що поставка товару "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах..." була повністю проплачена заздалегідь і рішення про відміну поставки або відмову від вантажу ними не приймалось. Також UAB ABLATUS додали копію листа Голосіївського управління поліції ГУ НП у м.Києві №17886/125147/2020 від 30.12.2020 як підтвердження звернення UAB ABLATUS до правоохоронних органів щодо зникнення вантажу.

Від представника Фізичної особи-підприємця Огризка Валерія Володимировича надійшло клопотання від 06.12.2022 про проведення підготовчого засідання без його участі.

Ухвалою від 06.12.2022 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 21 грудня 2022 р. на 11:15 год.

21 грудня 2022 року представники позивача та відповідача до суду не прибули. Повідомлялися судом про дату, час та місце розгляду справи. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За наведеного суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи №918/519/22 без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

04 вересня 2020 року між фізичною особою підприємцем Огризок Валерієм Володимировичем (Україна) (Перевізник) та UAB Profitus (Литва) (Замовник) уклали Контракт одноразового перевезення вантажу № Е00458 (ICPF2132), згідно умов якого ФОП Огризок В.В. зобов`язався доставити вантаж "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах...» (інвойс № 2 від 04.08.2020) із адреси: 69106, Україна, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 236 до адреси: Литва, Каунас, Браздзионио, 21.

В подальшому ФОП Огризок В.В. (Експедитор) та Товариство з обмеженою відповідальінстю "ЗЕТ ТРАНС" (Перевізник) уклали Договір № 777/04-09777 від 04 вересня 2020 року про надання транспортних послуг.

Згідно умов цього договору перевізник ТОВ "ЗЕТ ТРАНС" зобов`язувався, зокрема надати під завантаження товару автомобіль, взяти на себе відповідальність за збереження вантажу та митного забезпечення, доставити ввірений вантаж "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах..." у пункт призначення , та виконати інші обов`язки, визначені договором.

На виконання умов договору про надання транспортних послуг № 777/04-09777 від 04 вересня 2020 року та заявки № 777/04-997 ТОВ "ЗЕТ ТРАНС" надало для завантаження вантажний автомобіль SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1 (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 перебуває у власності ТОВ "ЗЕТ ТРАНС") зі спеціалізованим напівпричіпом-рефрижератором SHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_2 (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 перебуває у власності ТОВ "ЗЕТ ТРАНС"), під керуванням водіїв ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

11 вересня 2020 року автомобіль SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , було завантажено вантажем "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах..." на підприємстві ТОВ "Компанія Стінгрей" за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 236.

Вартість вантажу 35 002,80 Євро, що за курсом НБУ станом на 16.09.2020 року становить 1153996,81 грн. В подальшому були вчинені дії для перетину державного кордону України, товаросупровідні документи (CMR, вантажно-митна декларація) були оформлені на ім`я водія ОСОБА_3 та фірму-перевізника ТОВ "ЗЕТ ТРАНС".

Як вказує позивач, 13 вересня 2020 року о 13.00 год. представник ТОВ "ЗЕТ ТРАНС" повідомив, що водій ОСОБА_2 повинен отримати дозвіл на виконання міжнародних автомобільних перевезень вантажу по території іноземної держави, та виїхати за маршрутом Україна-Литва. У той же день 13.09.2020 року, засоби зв`язку водіїв автомобіля SCANIA державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та представника ТОВ "ЗЕТ ТРАНС" були недоступні. Зі слів водія ОСОБА_1 відомо, що він 12 вересня 2020 року передав вантажний автомобіль SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , із вантажем "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах..." водію ОСОБА_2 на автозаправці "МОТТО", в бік м. Бровари у Київській області, шляхом передачі йому ключів від автомобіля та документів на вантаж для того щоб поїхати до м. Києва на автостоянку за іншим вантажним автомобілем, який завантажений продукцією "Рошен". Після передачі автомобіля SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 водій ОСОБА_3 втратив зв`язок із водієм ОСОБА_2 .

Станом на 16 вересня 2020 року (узгоджена дата прибуття товару у пункт призначення) вантаж "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах..." не був доставлений у пункт призначення.

Згідно наявних у справі витягів за фактом зникнення вантажу відкрито два кримінальних провадження: № 12020180010004433 від 18.12.2020 (попередня правова кваліфікація ст. 190 ч. 4 КК України) за заявою компанії "Ablatus" (Литва) та за заявою фізичної особи підприємця Огризок В.В. № 12021181010001534 від 29.07.2021 (попередня правова кваліфікація ст. 190 ч. 4 КК У країни).

Доказом наявності правомочності ТОВ "ЗЕТ ТРАНС" та його працівників по доставці та збереженню вантажу "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах..." є договір № 777/04-09777 від 04 вересня 2020 року, згідно підпунктів 3.1.2 та 3.1.3 пункту 3.1 якого перевізник зобов`язувався здійснити доставку вантажу за найкоротшим маршрутом, відкритим для міжнародного руху, контролювати підписи та печатки вантажоотримувача, які підтверджують доставку вантажу, а також взяти на себе відповідальність за збереження вантажу і його доставку за адресою, вказаною в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) - п.п. 3.1.15.

У митній декларації НК UA110230/2020/020066 від 11.09.2020 року (графа 50 "Принципал") зазначені відомості про перевізника товару "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах." та відомості про особу, що приймає задекларовані товари до перевезення - ТОВ "ЗЕТ ТРАНС", водій ОСОБА_3 (копія ВМД та паспорта ОСОБА_3 у справі).

У заявці № 777/04-997 від 04.09.2020 року вказано, що ТОВ "ЗЕТ ТРАНС" зобов`язувалось перевіряти правильність оформлення документів, які характеризують якість товару та умови його перевезення, прийняти вантаж до перевезення, доставити у вказаний строк, здати вантажоодержувачу згідно товарно-транспортної накладної, нести відповідальність за збереження вантажу, контролювати завантаження, тощо.

20 серпня 2021 року ФОП Огризок В.В. отримав претензію від UAB Profitus з вимогою сплатити компенсацію в розмірі 12 601,04 євро за невиконання умов договору перевезення, яка ґрунтувалась на вимогах Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року (копія претензії з додатками та рахунок на сплату серії PF № 21/02/3478 2021.10.14. міститься у справі). У претензії вказано, що вантаж не був доставлений замовнику, тому UAB Ablatus зазнав збитків в розмірі 35 008,20 євро та звернувся до UAB Profitus з вимогою про їх компенсацію. Між вантажоодержувачем UAB Ablatus та компанією UAB Profitus укладена Мирова угода, що затверджена рішенням суду міста Вільнюс 22 березня 2021 року (дане судове рішення було додатком до претензії UAB Profitus та надане до матеріалів справи). Як наслідок UAB Profitus компенсувало для сторони UAB Ablatus 12 601,04 євро у якості збитків.

В подальшому, згідно платіжного доручення № 2992 JBKLLA від 19 жовтня 2021 року на користь UAB Profitus зі сторони ФОП Огризок В.В. була сплачена сума 12 601,04 євро, що за курсом 30,76 грн. за Євро складає всього 387 607,99 грн.), а UAB Profitus, у свою чергу, надали підтвердження отримання цих коштів.

Як вказує позивач, в результаті протиправних дій представників та працівників ТОВ "ЗЕТ ТРАНС", ФОП Огризку В.В. спричинена майнова шкода, що полягає у матеріальних витратах, понесених ним, внаслідок неналежного виконання ТОВ "ЗЕТ ТРАНС" своїх зобов`язань за договором перевезення № 777/04-997 від 04.09.2020. Також у зв`язку із недоставленням відповідачем вантажу до пункту призначення UAB Profitus домоглись припинення доступу ФОП Огризка В.В. до електронної біржі cargo.lt, що спричинило значні майнові та репутаційні втрати позивача (копія листа від 31.08.2021 року щодо відновлення доступу до електронної біржі cargo.lt міститься у справі).

У зв`язку з викладеними вище обставинами 22 грудня 2021 року позивачем була направлена претензія на адресу TOB "ЗЕТТРАНС" про відшкодування коштів в сумі 12 601,04 євро.

Таким чином сума понесеного позивачем збитку складає 12 601,04 євро, що у гривневому еквіваленті - 387 607,99 грн. - складається із часткової компенсації за вартість втраченого вантажу, яка була визначена в результаті згаданої вище мирової угоди, затвердженої рішенням суду міста Вільнюс 22 березня 2021 року, та сплачена позивачем на користь UAB Profitus.

Відтак, фізична особа-підприємець Огризок Валерій Володимирович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальінстю "ЗЕТ ТРАНС" про стягнення збитків 387 607,99 грн.

Під час розгляду справи у суді ухвалою від 15.09.2022 витребувано у Державної митної служби України (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 11-Г) інформацію про те, чи перетинав митний кордон України автомобіль марки SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1 (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 перебуває у власності ТОВ "ЗЕТ ТРАНС") зі спеціалізованим напівпричепом-рефрижератором SHMITZ, державний номерний НОМЕР_2 (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 перебуває у власності ТОВ "ЗЕТ ТРАНС"), у якому знаходився вантаж "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах...»" у період з 04 вересня 2020 року по 31 грудня 2020 року.

Витребувано у Запорізької митниці (69041, м.Запоріжжя, вул.Синенка Сергія, 12) таку інформацію:

1) чи перетинав митний кордон України автомобіль марки SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1 зі спеціалізованим напівпричепом-рефрижератором SHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_2 , у якому знаходився вантаж "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах..." (ВМД UА110230/2020/020066, CMR №696703, інвойс №2 від 04.08.2020 року) у період з 04 вересня 2020 року по 31 грудня 2020 року.

2) Якщо автомобіль марки SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом-рефрижератором SHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_2 , не перетинав митний кордон України, повідомити чи було виставлене орієнтування з метою встановлення місця знаходження вказаного автомобіля і вантажу? Якщо орієтування було виставлене, повідомити результати його відпрацювання.

3) Чи притягувались до адміністративної відповідальності будь-які особи, причетні до митного оформлення вантажу "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах..." (ВМД UA110230/2020/020066, CMR №696703, інвойс №2 від 04.08.2020 року), внаслідок недоставлення товарів або інших порушень законодавства України з питань митної справи?

До канцелярії суду надійшли відповіді від Державної митної служби України (вх.№7171/22 від 28.09.2022) та Запорізької митниці (вх.№7249/2 від 30.09.2022) на запит суду.

Державна митна служба України повідомила, що не виявлено інформації стосовно перетину кордону України автомобілем марки SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1 (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 перебуває у власності ТОВ "ЗЕТ ТРАНС") зі спеціалізованим напівпричепом-рефрижератором SHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_2 . Також повідомила, що митна декларація UA110230/2020/020066 від 11.09.2020 анульована 17.09.2020 згідно з заявою декларанта.

Запорізька митниця повідомила, що відсутня інформація про перетин кордону України автомобілем марки SCANIA, державний номерний знак НОМЕР_1 зі спеціалізованим напівпричепом-рефрижератором SHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_2 . Митна декларація UA110230/2020/020066 від 11.09.2020 визнана недійсною (анульована) та товари видані з під митного контролю 17.09.2020 за заявою декларанта від.17.09.2020 у зв`язку з відміною поставки. Протоколи про порушення митних правил за фактом порушень вимог законодавства України з питань державної митної справи під час митного оформлення та митного контролю товару, заявленого для митного оформлення за митною декларацією UA110230/2020/020066 від 11.09.2020 Запорізькою митницею не складались.

Ухвалою від 15.11.2022 витребувано у Запорізької митниці: копію заяви декларанта від 17.09.2020 року б/н (вх.митниці №2743/7.5-28-13-34 від 17.09.2020) про анулювання ВМД ЕК №112030/2020/020066 та копії всіх документів, які були додані до цієї заяви і давали право декларанту звертатись з вимогою про анулювання ВМД; копію контракту №EXP-61-L від 07.07.2020, та за наявності додаткових угод до нього.

01 грудня 2022 року від Запорізької митниці надійшли докумети на запит суду - копія заяви декларанта від 17.09.2020 року б/н (вх.митниці №2743/7.5-28-13-34 від 17.09.2020) про анулювання ВМД ЕК №112030/2020/020066. У заяві декларанта вказано, що у зв`язку з непередбачуваними обставинами що виникли, поставка відмінена. Також надано копію контракту №EXP-61-L від 07.07.2020.

У матеріалах справи наявні: адвокатський запит від 10.11.2022 №11-22 до UAB ABLATUS щодо надання інформації відносно відміни поставки вантажу "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах..."; відповідь на згаданий запит, датована 28.11.2022 від UAB ABLATUS, у якій вказано, що поставка товару "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах..." була повністю проплачена заздалегідь і рішення про відміну поставки або відмову від вантажу ними не приймалось. Також UAB ABLATUS додали копію листа Голосіївського управління поліції ГУ НП у м.Києві №17886/125147/2020 від 30.12.2020 як підтвердження звернення UAB ABLATUS до правоохоронних органів щодо зникнення вантажу.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу виконання договору перевезення вантажів, зокрема обов`язку перевізника забезпечити збереження вантажу під час його доставки.

Відповідно до частини першої статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до частини першої, другої статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

За наведеними вище визначенням сторонами договору перевезення вантажу є перевізник, відправник (вантажовідправник) і одержувач (вантажоодержувач), а зміст такого договору становить певна сукупність прав та обов`язків сторін, які є істотною умовою цього договору.

Так, до основних обов`язків перевізника слід віднести обов`язки:

а) доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі;

б) надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором, за умови їх придатності для перевезення цього вантажу;

в) забезпечити цілісність і схоронність прийнятого для перевезення вантажу;

г) своєчасно доставити вантаж до пункту призначення та видати його одержувачеві.

Таким чином, істотною умовою договору є умова про предмет, яким є послуги щодо доставки ввірених перевізникові матеріальних цінностей (вантажу) до пункту призначення. До таких послуг відносять не лише саме переміщення вантажу, а й інші дії, зокрема, збереження, видача вантажу одержувачеві, завантаження та вивантаження тощо.

Статтею 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Письмова форма договору транспортного експедирування передбачена ст. 930 ЦК України.

Згідно ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (частина перша статті 314 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 314 Господарського кодексу України у разі втрати вантажу перевізник відповідає перед замовником в розмірі вартості втраченого вантажу

Частиною 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Отже, матеріалами справи підтверджений факт недопоставки вантажу, ввіреного перевізникові ТОВ "ЗЕТ ТРАНС".

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" передбачено, що засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати.

Доказів наявності відповідного документу, виданого компетентним органом, який би підтверджував наявність форс-мажорних обставин, що сталися під час вчинення даного перевезення вантажу - відповідачем суду не надано.

Відтак суд приходить до висновку, що відповідачем допущено порушення умов Договору № 777/04-09777 від 04 вересня 2020 року про надання транспортних послуг. Згідно умов цього договору перевізник ТОВ "ЗЕТ ТРАНС" зобов`язувався, зокрема надати під завантаження товару автомобіль, взяти на себе відповідальність за збереження вантажу та митного забезпечення, доставити ввірений вантаж "Готові харчові продукти з ікри риб на 28 дерев`яних піддонах..." у пункт призначення , та виконати інші обов`язки, визначені договором. Проте ТОВ "ЗЕТ ТРАНС" допущено порушення, які стосуються збереження вантажу з моменту прийняття до перевезення та до видачі одержувачеві, та втрачено вантаж при його перевезенні.

У даному спорі перевезення вантажу здійснювалося в міжнародному сполученні (Україна-Литва), тому до даних правовідносин також повинні бути застосовані норми Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева (далі - Конвенція).

Згідно ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ця конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Частиною 1 статті 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Перевізник, який сплатив компенсацію за збитки згідно з положеннями цієї Конвенції, має право отримати відшкодування такої компенсації разом з відсотками на неї і всіма витратами, понесеними внаслідок позову, від інших перевізників, які брали участь у перевезенні (ст. 37 Конвенції).

Таким чином, Конвенція закріплює презумпцію вини перевізника у випадку повної чи часткової втрати вантажу, його пошкодження чи прострочення доставки. Цей принцип, закріплений також і в законодавстві України, зокрема, у ч. 2 ст. 924 ЦК України.

Так, згідно наявних у справі доказів, 20 серпня 2021 року ФОП Огризок В.В. отримав претензію від UAB Profitus з вимогою сплатити компенсацію в розмірі 12 601,04 євро за невиконання умов договору перевезення, яка ґрунтувалась на вимогах Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року. У претензії вказано, що вантаж не був доставлений замовнику, тому UAB Ablatus зазнав збитків в розмірі 35 008,20 євро та звернувся до UAB Profitus з вимогою про їх компенсацію. Між вантажоодержувачем UAB Ablatus та компанією UAB Profitus укладена Мирова угода. Як наслідок UAB Profitus компенсувало для сторони UAB Ablatus 12 601,04 євро у якості збитків.

Згідно платіжного доручення № 2992 JBKLLA від 19 жовтня 2021 року на користь UAB Profitus зі сторони ФОП Огризок В.В. була сплачена сума 12 601,04 євро, що за курсом 30,76 грн. за Євро складає всього 387 607,99 грн., а UAB Profitus, у свою чергу, надали підтвердження отримання цих коштів.

У зв`язку з викладеними вище обставинами 22 грудня 2021 року позивачем була направлена претензія на адресу TOB "ЗЕТТРАНС" про відшкодування збитків в сумі 12 601,04 євро. (387 607,99 грн.).

У відповідності до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України.

За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України унормовано, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, для застосування такого виду господарської санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що збитки мають правову природу, яка не ототожнюється з будь-якими сумами, які особа повинна сплатити у зв`язку з виконанням умов договору, оскільки під збитками слід розуміти реальну втрату матеріальних цінностей, а також реальні витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, або втрата доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру збитків покладається на позивача, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Пунктом 4.8 Договору, встановлено у випадку повної або часткової втрати або пошкодження вантажу, які виникли в проміжуток часу між отриманням вантажу та його передачею вантажоотримувачу, виконавець відшкодовує експедитору суму, еквівалентну вартості втраченого або пошкодженого вантажу.

Відповідно до підпунктів 3.1.2 та 3.1.3 пункту 3.1 Договору № 777/04-09777 від 04 вересня 2020 року перевізник зобов`язувався здійснити доставку вантажу за найкоротшим маршрутом, відкритим для міжнародного руху, контролювати підписи та печатки вантажоотримувача, які підтверджують доставку вантажу, а також взяти на себе відповідальність за збереження вантажу і його доставку за адресою, вказаною в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) - п.п. 3.1.15.

Розділом 4 договору перевезення №777/04-997 від 04.09.2020 року визначено, що відповідач є відповідальним за збереження вантажу.

Вбачається. що відповідач ТОВ "ЗЕТ ТРАНС" не забезпечив збереження вантажу та його видачу вантажоодержувачу.

Відтак, зі сторони ТОВ "ЗЕТ ТРАНС" Договір № 777/04-09777 від 04 вересня 2020 року не був виконаний належним чином. Наслідком цього стало понесення ФОП Огризком В.В. витрат 12601,04 євро, що за курсом 30,76 грн. за один євро, складає всього 387 607,99 грн., - у якості компенсації збитків для UAB Profitus.

Ст. 314 ГКУ встановлює, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Верховний суд у постанові від 11.06.2019 по справі № 907/603/17 вказав, що вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту, презюмується. Також Верховний суд вказав, що перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Таким чином, з огляду на наведені положення законодавства та судову практику, вина ТОВ "ЗЕТ ТРАНС" презюмується, і саме на нього покладено обов`язок доведення того факту, що зникнення вантажу трапилося без його вини.

Відтак, керуючись положеннями конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, ТОВ "ЗЕТ ТРАНС" має нести майнову відповідальність перед ФОП Огризок В.В. у розмірі фактично заподіяних збитків.

З огляду на вищенаведені норми права та фактичні обставини справи суд констатує наявність правових підстав для задоволення господарським судом позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 387 607,99 грн. збитків.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Висновки суду.

За результатами розгляду спору та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ФОП Огризка В.В. підлягають задоволенню про стягнення з ТОВ "ЗЕТ ТРАНС" 387 607,99 грн. збитків.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 5 814,12 грн., та 9 000,00 грн. витрат на правову допомогу, 10 753,70 грн. витрат на послуги перекладача для перекладу тексту документів з іноземної мови на українську мову, також очікувані витрати у зв`язку з розглядом справи 6 000,00 грн. Викладено прохання судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач попереднього розрахунку судових витрат не подавав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено, тому на відповідача покладається до відшкодування позивачу 5 814,12 грн. сплаченого судового збору.

Надаючи правову оцінку, вимозі про стягнення 10 753,70 грн. понесених витрат на послуги перекладача, суд виходив із такого.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З аналізу ст. 123 ГПК України слідує, що будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом - в т.ч. залучення перекладача, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Позивачем в підтвердження понесених витрат на послуги перекладача подано платіжне доручення за №4921 від 06.07.2022, на суму 10 753,70 грн., акт надання послуг за переклад тексту №293519 від 06.07.2022, рахунок на оплату по замовленню №293519 від 06.07.2022 на суму послуг з перекладу тексту 10 753,70 грн.

Відтак сума понесених позивачем витрат на послуги перекладача є документально підтвердженою, тому належить до відшкодування за рахунок відповідача.

Що стосується витрат на правову допомогу, то суд при ухваленні рішення керувався таким.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача у цьому судовому провадженні представляла адвокат Бруцька Тетяна Анатоліївна, що підтверджено Договором про надання правової допомоги №5/22 від 04 червня 2022 року, Ордером серія АМ № 1028959 від 04.06.2022 на надання правової допомоги, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №001192 від 04.08.2020. Відповідно до пункту 2.1 Договору адвокат на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов`язання з надання таких видів правової допомоги: надання консультацій та роз`яснень щодо діяльності ФОП на території України; надання консультацій та роз`яснень з вивченням документів щодо виконання договорів перевезення та претензій стосовно відшкодування збитків; складання запитів, заяв, скарг, пропозицій в порядку досудового врегулювання спорів, складання заяв по суті справи, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво у встановленому порядку інтересів Клієнта в господарських, адміністративних судах, судах загальної юрисдикції, а також інших органах державної влади та місцевого самоврядування під час розгляду правових спорів.

У розділі 4 Договору сторони погодили, що Клієнт оплачує правову допомогу в гривнях шляхом переказу суми, що дорівнює вартості робіт згідно акта виконаних робіт. За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується кожною стороною. В акті вказується обсяг наданої Адвокатом правової допомоги і її вартість. Акт вручається Клієнту особисто, надсилається факсимільним зв`язком або поштою.

06 липня 2023 року між сторонами підписаний Акт приймання-передачі виконаної роботи №2 до Договору про надання правової допомоги. Згідно Акту Клієнту надано правову допомогу Адвокатом на суму 9 000,00 грн.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 3 жовтня 2019 р. у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 р. у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 2 грудня 2020 р. у справі № 317/1209/19, від 3 лютого 2021 р. у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 р. у справі № 753/1203/18.

В силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Системний аналіз норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково".

У ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 Постанови).

Суд також звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.19р. у справі № 922/445/19.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми матеріалами та дають підстави для відшкодування судом витрат на послуги адвоката.

Суд констатує, що витрати на правничу допомогу, які просить позивач відшкодувати за рахунок відповідача, є співмірними із ціною позову, та відповідають категорії та складності справи.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи Договір про надання правової допомоги №5/22 від 04 червня 2022 року, Ордер серія АМ № 1028959 від 04.06.2022 на надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №001192 від 04.08.2020, підписаний Акт приймання-передачі виконаної роботи від 06 липня 2023 року №2 до Договору про надання правової допомоги, платіжне доручення №4923 від 06.07.2022 на суму 9 000,00 грн. - є достатніми матеріалами та дають підстави для відшкодування судом витрат на послуги адвоката.

Відтак, заявлена позивачем вимога, відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України про відшкодування за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню, в розмірі 9 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ТРАНС" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд.25, код ЄДРПОУ 38914959) на користь фізичної особи-підприємця Огризка Валерія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) - 387 607 (триста вісімдесят сім тисяч шістсот сім) грн. 99 коп. - збитків, 5 814 (п`ять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 12 коп. відшкодування витрат на оплату судового збору, 10 753 (десять тисяч сімсот п`ятдесят три) грн. 70 коп. понесених витрат на послуги перекладача, 9 000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп. відшкодування витрат на оплату правової допомоги. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 22 грудня 2022 року.

Суддя Бережнюк В.В.