Ухвала

від 21.12.2022 по справі 904/7795/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/7795/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Колос І. Б., Селіваненка В. П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БМП «Південьбуд» (далі - ТОВ «БМП «Південьбуд», скаржник)

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2022

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022

у справі №904/7795/21

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алектро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМП «Південьбуд»

про стягнення боргу та зобов`язання прийняти послуги

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМП «Південьбуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алектро»

про розірвання договору надання послуг №190827/02 від 27.08.2021 та стягнення передоплати (авансу) в розмірі 212 130, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «БМП «Південьбуд» 06.12.2022 (згідно з поштовою відміткою на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022 у справі №904/7795/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити повністю. Крім того, скаржник просить поновити пропущений строк для подання касаційної скарги.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, на обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ «БМП «Південьбуд» із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує на неврахування попередніми судовими інстанціями висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23262/16 відповідно до якого аналіз норм частини першої статті 611 та частини другої статті 849 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якими встановлено наслідки порушення зобов`язання загалом і наслідки порушення зобов`язання підрядника щодо строку виконання робіт зокрема, дає підстави для висновку, право замовника відмовитися від договору підряду та право вимагати відшкодування збитків не є взаємопов`язаними між собою правами, а підрядник на власний розсуд може скористатись кожним із цих прав окремо або разом за наявності передбачених в частині другій статті 849 ЦК України підстав. Також скаржник зазначає, що висновки попередніх судових інстанцій фактично зводяться до того, що право на розірвання договору та право вимагати повернення авансу є повністю взаємопов`язаними між собою правами.

Крім того скаржник із посиланням на підпункт «а» частини третьої статті 287 ГПК України зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому посилається на постанови Верховного Суду:

- від 03.07.2018 у справі №916/332/17, від 27.06.2018 у справі №925/182/17, від 19.06.2018 у справі №910/23262/16 (підставою для стягнення попередньої оплати за договором підряду є статті 22, 849 ЦК України, при цьому право замовника на стягнення попередньої оплати пов`язується саме з наявністю збитків і відповідно необхідністю доведення наявності у діях підрядника усіх елементів складу цивільного правопорушення);

- від 23.04.2019 у справі №914/555/17 (підставою для стягнення попередньої оплати за договором підряду є стаття 849 ЦК України, при цьому право замовника на стягнення попередньої оплати не пов`язується з наявністю збитків і відповідно необхідністю доведення наявності у діях підрядника усіх елементів складу цивільного правопорушення), та зазначає, що подібна невизначеність в судовій практиці щодо визначення ефективного способу захисту не може розглядатися в контексті динамічного розвитку судової практики і забезпечити розумну передбачуваність судових рішень. За таких обставин, також очевидна необхідність формування єдиної правозастосовчої практики у спорах про повернення попередньої оплати за договорами для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень, а тому справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд відзначає, що посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України як на випадок, який надає право на оскарження є зайвим (помилковим) з огляду на майновий і немайновий характер позовних вимог за первісним і зустрічним позовами.

на підставу для відкриття касаційного провадження передбачену підпунктом «а» частини третьої статті 287 ГПК України є помилковим, адже враховуючи первісний та зустрічний позови, вимоги заявлені як майнового так і немайнового характеру, що виключає можливість оскарження спірних судових рішень з цієї справи на підставі підпункту «а» частини третьої статті 287 ГПК України.

Водночас з огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «БМП «Південьбуд» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.

В прохальній частині касаційної скарги скаржник просить Суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2022 року та Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022 року у справі №904/7795/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов ТОВ «БМП «Південьбуд» до ТОВ «АЛЕКТРО» у справі №904/7795/21 - задовольнити у повному обсязі.

Статтею 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Аналіз положень статті 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

Проте подана касаційна скарга зазначеним вимогам не відповідає, оскільки в прохальній частині скарги, заявник просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2022 та Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022 року у справі №904/7795/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов ТОВ «БМП «Південьбуд» до ТОВ «Алектро» у справі №904/7795/21 - задовольнити у повному обсязі, однак не зазначає вимог щодо первісного позову, який частково задоволений та не зазначає, які повноваження Суд має застосувати за результатами перегляду оскаржуваних судових рішень щодо первісного позову.

Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на скаржника, а касаційна скарга не містить однозначної інформації про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних судових рішень, Суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнення прохальної частини касаційної скарги, з урахуванням наведених вище вимог.

Також згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що на даний час судові рішення у справі №904/7795/21 переглядаються Верховним Судом в порядку господарського судочинства, ставка судового збору має застосовуватися, як за подання позовної заяви до господарського суду.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру було встановлено: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021» (на момент подання позову) прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року визначений у розмірі 2 270 грн.

В прохальній частині касаційної скарги скаржник виклав свої вимоги до Суду в такій редакції: «скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2022 року та Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022 року у справі №904/7795/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БМП «ПІВДЕНЬБУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКТРО» у справі №904/7795/21 - задовольнити у повному обсязі».

Оскаржуваним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022, у справі №904/7795/21, зокрема, первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алектро» (далі - ТОВ «Алектро») до ТОВ «БМП «Південьбуд» про стягнення боргу та зобов`язання прийняти послуги задовольнити частково: стягнуто з ТОВ «БМП «Південьбуд» на користь ТОВ «Алектро» 106 065, 00 грн боргу, 32 848, 68 грн пені, 12 371, 83 грн індексу інфляції, 5 919, 30 грн 3 % річних та 4 625, 85 грн судового збору; зобов`язано ТОВ «БМП «Південьбуд» прийняти від ТОВ «Алектро» послуги за договором надання послуг №190827/02 від 27.08.2019; у решті позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «БМП «Південьбуд» до ТОВ «Алектро» про розірвання договору надання послуг №190827/02 від 27.08.2019 та стягнення передоплати (авансу) в розмірі 212 130, 00 грн відмовити.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що сплата судового збору залежить від вимог скаржника та у разі оскарження ТОВ «БМП «Південьбуд» судових рішень повністю, скаржником фактично буде оскаржуватися первісний позов про: зобов`язання прийняти послуги за договором надання послуг №190827/02 від 27.08.2019 (немайновий характер); стягнення 106 065, 00 грн - боргу, 32 993, 49 грн - пені, 12 371, 83 грн - інфляційних нарахувань, 5 928, 00 грн - 3% річних, а всього - 157 358, 32 грн. (майновий характер), а також відмову в задоволенні зустрічного позову про розірвання договору надання послуг №190827/02 від 27.08.2019 (немайновий характер) та стягнення передоплати (авансу) в розмірі 212 130, 00 грн (майновий характер), а тому при поданні касаційної скарги має сплатити судовий збір у сумі 20 164, 65 грн [4 540 грн (2 270 грн - вимога немайнового характеру за первісним позовом х 200%) + 4 720, 75 грн (157 358, 32 грн х 1,5% - вимога майнового характеру за первісним позовом х 200%) + 4 540 грн (2 270 грн вимога немайнового характеру за зустрічним позовом) + 6 363, 90 грн (212 130, 00 грн. х 1,5% - вимога майнового характеру за зустрічним позовом х 200%).

Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 20 164, 65 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами:

- ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030102 ;

- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 ;

- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

-код банку отримувача (МФО) 899998 ;

- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007 ;

- код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Верховний Суд роз`яснює, що у разі не усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Окрім цього, статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Так, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 24.10.2022 (повний текст постанови виготовлено та підписано - 07.11.2022), а тому строк на її оскарження, з урахуванням вихідних днів, закінчився 28.11.2022.

Касаційну скаргу подано скаржником до Верховного Суду 06.12.2022, підтвердженням чого є поштова відмітка на конверті, в якому касаційна скарга надійшла на адресу Суду, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 24.10.2022.

Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на подання касаційної скарги, скаржник посилається на те, що оскаржувану постанову апеляційного суду від 24.10.2022 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) 08.11.2022, натомість ТОВ «БМП «Південьбуд» не отримувало копію цієї постанови, а його представник ознайомився з нею лише 21.11.2022 в ЄДРСР. При цьому скаржник вважає, що строк на касаційне оскарження спірної постанови у справі повинен обчислюватися з 22.11.2022.

Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

Верховний Суд звертає увагу, що як вбачається з ЄДРСР, оскаржувана постанова Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022 у справі №904/7795/21 надіслана судом до реєстру 07.11.2022, зареєстрована 08.11.2022 та оприлюднена 08.11.2022.

Водночас на підтвердження істинності твердження про неотримання копії оскаржуваного рішення не надано належних і допустимих доказів, щоб свідчило про наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, а саме доказів отримання / неотримання повного тексту оскаржуваної постанови та направлення / не направлення її судом апеляційної інстанції.

Крім того, скаржником не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження наявності особливих і непереборних обставин, що перешкоджали йому звернутися до суду із касаційною скаргою раніше ніж 06.12.2022, а саме в період як з 08.11.2022 по 28.11.2022 включно (з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови апеляційного суду зі справи, відповідно до частини першої статті 288 ГПК України) так і з 29.11.2022, оскільки він ознайомившись 21.11.2022 з повним текстом оскаржуваної постанови в якій зазначено її виготовлення та підписання - 07.11.2022, знав, що строк на її оскарження, з урахуванням вихідних днів, закінчувався 28.11.2022.

Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк, оскільки заява про поновлення строку для подання касаційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.

Відповідно до частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд відзначає, що матеріали справи у суду касаційної інстанції відсутні. За положеннями частини першої статті 294 ГПК України матеріали витребовуються судом касаційної інстанції лише у разі відкриття касаційного провадження. Таким чином, суд самостійно не може перевірити факт направлення сторонам судового рішення, а від так і таке отримання. Вказана обставина не звільняє скаржника від доведення тих обставин, на які він посилається у своїх доводах, та не перекладає на суд обов`язку встановлювати певні обставини.

Отже, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави покладатися на істинність твердження скаржника про те, що копію оскаржуваної постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022 у справі №904/7795/21 він не отримував, за відсутності можливості перевірити зазначене твердження відповідним доказом за матеріалами справи щодо направлення / ненаправлення судом копії судового рішення учасникам справи за допомогою поштового зв`язку та/або електронною поштою, або вручення судового рішення учаснику справи. Заявник, у свою чергу, наділений правом ознайомлюватися із матеріалами справи, отримувати із них витяги, копії (стаття 42 ГПК України), а також отримувати, в тому числі на офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява №11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В контексті викладеного суд зазначає, що згідно з положеннями статей 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Згідно з частиною першою статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Крім того, інформація про стан судових справ є відкритою, і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення, як за допомогою контакт-центру суду, так і за допомогою ЄДРСР.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності / неповажності причин пропуску строку.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, суд має вказати підстави поновлення строку, і такі підстави мають бути об`єктивними і не можуть залежати від суб`єктивних чинників, якими керувався скаржник, та які призвели до пропуску строку на касаційне оскарження в даному випадку.

Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Саме по собі твердження скаржника про те, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції він не отримав, з огляду на вищевказане не розцінюється судом, як доказ неотримання оскаржуваної постанови. Тому істинність твердження має бути підтверджена належними і допустимими доказами, а в даному випадку відсутні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на підставі частини першої статті 288 ГПК України.

Верховний Суд зазначає, що скаржником не надано доказів ненаправлення йому судом через поштовий зв`язок копії повного тексту постанови апеляційного суду станом на день подання касаційної скарги, ані доказів надіслання апеляційним судом повного тексту оскаржуваної постанови на електронну пошту ТОВ «БМП «Південьбуд».

При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 №3236/03, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Будь-яких належних та допустимих доказів отримання / неотримання повного тексту оскаржуваної постанови суду скаржник не надав, що унеможливлює перевірку судом обставин дотримання скаржником положень статті 288 ГПК України, у зв`язку з чим відповідне клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження може бути розглянуте після надання належного обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.

У справі «Устименко проти України» (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Приписами частини третьої статті 288 ГПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що скаржником до клопотання не додано належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність поважних причин, що перешкоджали скаржнику звернутися до суду касаційної інстанції на касаційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2022 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022 у справі №904/7795/21 із дотриманням процесуальних строків на касаційне оскарження судового рішення.

З огляду на викладене колегія суддів визнає неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2022 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022 у справі №904/7795/21.

Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2022 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022 у справі №904/7795/21 з наведенням інших підстав для поновлення строку та/або доданням відповідних доказів.

Якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ «БМП «Південьбуд» підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом:

- надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2022 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022 у справі №904/7795/21 з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів;

- шляхом надання документа на підтвердження сплати судового збору в розмірі 20 164, 65 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі усунення недоліків протягом установленого строку матиме наслідком, або повернення касаційної скарги скаржнику або відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з вищенаведеного.

Керуючись статтями 119, 123, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 ГПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМП «Південьбуд» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022 у справі №904/7795/21 - залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «БМП «Південьбуд» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «БМП «Південьбуд», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Колос

Суддя В. Селіваненко