Постанова
від 22.12.2022 по справі 922/2666/21
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/2666/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Харківобленерго"

на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Плахов О.В., судді: Здоровко Л.М., Мартюхіна Н.О.)

від 29.06.2022

у справі № 922/2666/21

за первісним позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Салтівське Шосе 264 М"

про визнання укладеними додатків до договору,

та за зустрічним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Салтівське Шосе 264 М"

до Акціонерного товариства "Харківобленерго"

про визнання укладеним додатку до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії у редакції ОСББ "Салтівське шосе 264М",

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Салтівське Шосе 264 М" про визнання укладеними додатків до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 26.03.2021 №735/0520, в редакції позивача.

1.2. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Салтівське Шосе 264 М" звернулось до Господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до Акціонерного товариства "Харківобленерго" про визнання укладеними додатків до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 26.03.2021 №735/0520 в редакції, запропонованій ОСББ "Салтівське Шосе 264М"

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.10.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2022, в задоволенні первісного позову відмовлено частково; визнано укладеними між Акціонерним товариством "Харківобленерго" та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Салтівське Шосе 264 М" додатки № 4, 6, 7 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 735/0520 від 26.03.2021 року в редакції позивача за первісним позовом; в іншій частині первісного позову відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено частково; визнано укладеним між Акціонерним товариством "Харківобленерго" та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Салтівське Шосе 264 М" додаток № 3.1 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 735/0520 від 26.03.2021 в редакції позивача за зустрічним позовом; в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Під час апеляційного перегляду цієї справи у відзиві на апеляційну скаргу поданому 06.01.2022 відповідачем за первісним позовом - Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Салтівське Шосе 264 М" було повідомлено суду апеляційної інстанції, що попередній орієнтовний розрахунок понесених судових витрат на професійну правничу допомогу становить 12 000, 00 грн, докази понесення яких будуть надані в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів після ухвалення Східним апеляційним господарським судом постанови за результатами розгляду справи №922/2666/21.

18.02.2022 Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Салтівське Шосе 264 М" подано до апеляційного господарського суду заяву про розподіл судових витрат (вх.№2117), в якій відповідач просив суд стягнути з Акціонерного товариства "Харківобленерго" на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 000, 00 грн.

2. Зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанцій

2.1. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Салтівське Шосе 264 М" про розподіл судових витрат задоволено. Суд стягнув з Акціонерного товариства "Харківобленерго" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Салтівське Шосе 264 М" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 ,00 грн.

2.2. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані до матеріалів справи докази в їх сукупності є достатніми на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2022, Акціонерне товариство "Харківобленерго" подало касаційну скаргу, в якій просить її скасувати.

3.2. Підставою касаційного оскарження Акціонерне товариство "Харківобленерго" зазначило пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, від 31.01.2022 у справі №185/5421/21 (щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу).

При цьому скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що незазначення витраченого адвокатом часу на надання правничої допомоги в доказах, які подаються на підтвердження вимоги про її стягнення з іншої сторони, не має значення, оскільки гонорар погоджений сторонами у фіксованому розмірі. За твердженнями скаржника процесуальний закон імперативно встановлює, що розмір заявлених до компенсації витрат має бути визначений судом з урахуванням витраченого адвокатом часу на надання правничої допомоги на підставі поданих стороною доказів, зокрема детального опису робіт (наданих послуг). Інакше оцінити розмір заявлених до компенсації витрат на відповідність критеріям розумності та співмірності та визначити дійсно розумний та співмірний розмір таких витрат взагалі неможливо.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Салтівське Шосе 264 М" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувану додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. При цьому відповідач зазначив, що скаржник не навів належного обґрунтування та не надав доказів, які б підтверджували невідповідність витрат фактично наданим послугам.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

Правовідносини між відповідачем за первісним позовом - Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Салтівське Шосе 264 М" (надалі - замовник) та Адвокатським об`єднанням "Сталеві адвокати" (надалі - виконавець) як на момент розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи підтверджуються договором про надання професійної правничої допомоги від 12.07.2021 №12/07 (надалі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується у встановленому законом та цим договором порядку надавати комплекс юридичних послуг (професійну правничу допомогу адвоката), пов`язаних із захистом прав та інтересів замовника (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.2. договору, юридичні послуги, які надаються замовнику, можуть складатися з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів замовника у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами тощо.

Згідно з пунктом 2.1.1. договору, виконавець зобов`язаний надавати передбачені розділом 1 цього договору послуги (виконувати доручення) в обумовлений термін, у порядку та на умовах, передбачених цією угодою, протоколами або доповненнями до неї, а замовник зобов`язаний прийняти та оплатити надані виконавцем послуги у термін, в порядку та в розмірі передбаченому розділом 3 цього договору (пункт 2.3.1 договору).

Вартість послуг за кожною заявкою замовника, а також порядок здійснення розрахунків визначається сторонами шляхом підписання додатків до цього договору (пункт 3.1. договору).

Розділом 4 договору визначено порядок виконання договору.

Зокрема, згідно з пунктом 4.1. договору, виконавець надає послуги замовнику на підставі усних та/або письмових заявок замовника.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що після надання виконавцем замовнику послуг сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг, для чого виконавець направляє на адресу замовника два екземпляри підписаного та скріпленого печаткою виконавця акта приймання-передачі наданих послуг. Замовник, отримавши від виконавця акт приймання-передачі наданих послуг, зобов`язаний протягом п`яти календарних днів з моменту отримання акту підписати його та один екземпляр акта направити на адресу замовника, або в той самий строк направити на адресу виконавця вмотивовані зауваження проти акта приймання-передачі наданих послуг.

На виконання пункту 4.1. договору, 15.12.2021 замовником було оформлено заявку №2 про надання послуг на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 12.07.2021 №12/07, відповідно до умов якої замовник просив виконавця надати комплекс послуг, пов`язаних з підготовкою, оформленням та поданням до суду відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Харківобленерго" на рішення Господарського суду Харківської області від 27.10.2021 у справі №922/2666/21, а також щодо участі адвоката в якості представника ОСББ "Салтівське Шосе 264 М" в судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду під час перегляду справи №922/2666/21.

Додатком №2 до договору про надання професійної правничої допомоги від 12.07.2021 №12/07 сторони погодили вартість послуг за надання професійної правничої допомоги за заявкою №2 в сумі 12 000, 00 грн незалежно від кількості часу, витраченого адвокатом, а також порядок оплати, зокрема, послуги оплачуються протягом двадцяти днів з моменту підписання сторонами цього додатку до договору.

Таким чином, відповідно до умов укладеного між сторонами договору про надання професійної правничої допомоги від 12.07.2021 №12/07, підставою для проведення розрахунків є акт приймання-передачі наданих послуг.

Факт надання адвокатських послуг підтверджується актом № 2 приймання-передачі наданих послуг від 15.02.2022 за договором про надання професійної правничої допомоги від 12.07.2021 № 12/07. Вартість послуг адвокатського об`єднання склала 12 000, 00 грн.

З вказаного акта приймання - передачі від 15.02.2022 вбачається, що відповідачу за первісним позовом було надано наступні правничі послуги:

- підготовка, оформлення та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Харківобленерго" на рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2021 у справі №922/2666/21 - незалежно від кількості часу, витраченого адвокатом на надання послуги вартість послуги 9 000, 00 грн;

- участь адвоката в якості представника ОСББ "Салтівське Шосе 264 М" в судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду під час перегляду справи №922/2666/21 - незалежно від кількості часу, витраченого адвокатом на надання послуги вартість послуги 3 000, 00 грн.

Представництво інтересів ОСББ "Салтівське Шосе 264 М" в Господарському суді Харківської області здійснював адвокат Адвокатського об`єднання "Сталеві адвокати" Хіоаре І.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатського діяльністю від 19.12.2016 №ДП2239) на підставі Ордеру Серії АХ№1078306 від 05.01.2022.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що адвокатом Адвокатського об`єднання "Сталеві адвокати" Хіоаре І.В. дійсно надавалась відповідачу за первісним позовом професійна правнича допомога, зокрема, було подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 27.10.2021 у справі №922/2666/21 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2021 у справі №922/2666/21, адвокат Адвокатського об`єднання "Сталеві адвокати" Хіоаре І.В. приймав участь в якості представника ОСББ "Салтівське Шосе 264 М" в судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду під час перегляду справи №922/2666/21, які відбулись 12.01.2022, 31.01.2022, 14.02.2022, що також зазначено в акті приймання - передачі виконаних робіт.

Крім того, на виконання умов вищевказаного договору відповідачем за первісним позовом було сплачено 12 000, 00 грн за отриману правову допомогу, що підтверджується копією платіжного доручення від 28.12.2021 №115 на суму 22 000, 00 грн.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Предметом касаційного перегляду є додаткова постанова суду апеляційної інстанції, якою заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено та присуджено до стягнення з відповідача 12 000, 00 грн.

5.3. Суд апеляційної інстанції врахував, що позивачем за первісним позовом - Акціонерним товариством "Харківобленерго" подано до апеляційного господарського суду клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, в якому позивач просив суд відмовити в задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Салтівське Шосе 264 М" про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи підстави для задоволення вказаного клопотання позивач посилався на те, що заявлена до стягнення сума витрат не відповідає критеріям розумності та співмірності, є надто завищеною та безпідставною, з огляду на те, що в доданих до заяви про розподіл судових витрат документах не зазначена кількість витраченого адвокатом часу на виконання відповідних робіт (надання послуг), отже відсутність інформації про витрачений адвокатом час на виконання тих чи інших робіт (надання послуг) взагалі унеможливлює оцінку гонорару адвоката та, відповідно, розміру судових витрат на оплату послуг адвоката на відповідність критерію співмірності.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції представником відповідача за первісним позовом було підготовлено такі процесуальні документи, як відзив на первісний позов, заперечення на відповідь на відзив, зустрічний позов, відповідь на відзив на зустрічний позов, клопотання та заява про опитування свідків загальною кількістю 40 аркушів, а також представник брав участь у судових засіданнях. За вказаний обсяг наданих послуг в суді першої інстанції було заявлено до стягнення суму витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 22 000 грн.

В той же час, в суді апеляційної інстанції обсяг наданих адвокатом відповідача послуг є значно меншим, ніж в суді першої інстанції: підготовлено лише один процесуальний документ - відзив на апеляційну скаргу обсягом 11 аркушів та взято участь у меншій кількості судових засідань, порівняно із кількістю судових засідань в суді першої інстанції. При цьому, до стягнення заявлено витрати на правову допомогу у сумі 12 000, 00 грн, що становить більше 50% від заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції. За наведених обставин, позивач за первісним позовом вважав, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції є явно завищеним та не відповідає критерію розумності.

Щодо доводів позивача про відсутність інформації про витрачений адвокатом час на виконання послуг, що на думку останнього унеможливлює оцінку гонорару адвоката та, відповідно, розміру судових витрат на оплату послуг адвоката на відповідність критерію співмірності, суд апеляційної інстанції зазначив таке.

Пунктом 4.1. договору про надання професійної правничої допомоги від 12.07.2021 № 12/07 сторони погодили, що виконавець надає послуги замовнику на підставі усних та/або письмових заявок замовника, вартість яких визначається сторонами шляхом підписання додатків до цього договору (пункт 3.1. договору).

На виконання пункту 4.1. договору, 15.12.2021 замовником було оформлено заявку №2 про надання послуг на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 12.07.2021 №12/07, відповідно до умов якої замовник просив виконавця надати комплекс послуг, пов`язаний з підготовкою, оформленням та поданням до суду відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Харківобленерго" на рішення Господарського суду Харківської області від 27.10.2021 у справі №922/2666/21, а також щодо участі адвоката в якості представника ОСББ "Салтівське Шосе 264 М" в судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду під час перегляду справи №922/2666/21.

Додатком №2 до договору про надання професійної правничої допомоги від 12.07.2021 №12/07 сторони погодили вартість послуг за надання професійної правничої допомоги за заявкою №2 в сумі 12 000, 00 грн незалежно від кількості часу, витраченого адвокатом, а також порядок оплати, зокрема, послуги оплачуються протягом двадцяти днів з моменту підписання сторонами цього додатку до договору.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з умов укладеного між сторонами договору та додатку №2 до нього вбачається, що сторонами було погоджено фіксований розмір для виплати адвокатського гонорару при визначенні якого не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, а отже доводи позивача за первісним позовом щодо неможливості оцінки гонорару адвоката з вказаних вище підстав є необґрунтованими.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 31.01.2022 у справі №185/5421/21.

5.4. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції в цій частині, скаржник підставою касаційного оскарження визначив пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважав, що необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, від 31.01.2022 у справі №185/5421/21 (щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу).

Колегія суддів встановила, що ухвалою Верховного Суду від 08.06.2022 іншу справу № 922/1964/21 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків викладених колегією суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18 зазначив, що відповідач не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, обґрунтовуючи наявність підстав для відступу від висновків викладених колегією суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, Верховний Суд в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 922/1964/21 послався на існування протилежної позиції, викладеної в постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, в якій Верховний Суд звернув увагу на зміст процесуальної норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як у межах вказаної справи розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже, є визначеним. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з висновком суду першої інстанції, що за умов відсутності детального опису робіт та встановлення розміру гонорару адвоката сторонами у фіксованому розмірі витрати на професійну правничу (правову) допомогу є підтвердженими належними та допустимими доказами і підлягають відшкодуванню.

Постановою Верховного Суду від 10.11.2022 було зупинено касаційне провадження у справі № 922/2666/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Харківобленерго" на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1964/21.

5.5. У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від якої вважає за необхідне відступити Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду, предметом касаційного перегляду була ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначену ухвалу залишив без змін.

У зазначеній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Натомість у цій постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала правову позицію, відповідно до якої учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Враховуючи наведені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від зазначених висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, від 31.01.2022 у справі №185/5421/21, оскільки Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформулювала правовий висновок щодо вимог до опису наданих адвокатом послуг у випадку фіксованого розміру гонорару та способів доведення неспівмірності таких витрат іншою стороною.

5.6. На підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів враховує правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

5.7. Як встановив суд апеляційної інстанції відповідачу за первісним позовом дійсно надавалась професійна правнича допомога згідно з умовами укладеного договору, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), з урахуванням конкретних обставин даної справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені представником відповідача за первісним позовом до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 000, 00 грн є повністю співмірними, відповідають складності справи, витраченому адвокатом часу та не є завищеними щодо іншої сторони спору.

Розподіляючи витрати, понесені Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Салтівське Шосе 264 М" на професійну правничу допомогу адвоката, суд апеляційної інстанції зазначив, що надані до матеріалів справи: копія заявки №2 від 15.12.2021 про надання послуг на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 12.07.2021 №12/07; копія додатку №2 від 15.12.2021 до договору про надання професійної правничої допомоги від 12.07.2021 №12/07; копія рахунку на оплату №2 від 15.12.2021; копія платіжного доручення від 28.12.2021 №115 на суму 12 000, 00 грн; копія акта №2 приймання-передачі наданих послуг від 15.02.2022 за договором про надання професійної правничої допомоги від 12.07.2021 №12/07, в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Отже, враховуючи наведені положення процесуального законодавства та підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом відповідача за первісним позовом професійної правничої допомоги при розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства "Харківобленерго" на суму 12 000, 00 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Салтівське Шосе 264 М" про покладення на Акціонерне товариство "Харківобленерго" витрат на професійну правничу допомогу підлягала задоволенню.

З огляду на викладене, колегією суддів також відхиляються інші доводи касаційної скарги про те, що витрати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Салтівське Шосе 264 М" на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції є неспівімірними, завищеними та необґрунтованими, оскільки вони не спростовують висновків суду апеляційної інстанції в цій частині.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, враховуючи вимоги та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувана додаткова постанова ухвалена з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Харківобленерго" залишити без задоволення, а додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі № 922/2666/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кролевець

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення22.12.2022
Оприлюднено26.12.2022
Номер документу108025356
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/2666/21

Постанова від 22.12.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Постанова від 22.12.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Ухвала від 12.12.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Ухвала від 12.12.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Ухвала від 24.11.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Ухвала від 17.11.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Постанова від 10.11.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Ухвала від 20.10.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Ухвала від 17.10.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Ухвала від 29.09.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні