Постанова

від 14.12.2022 по справі 904/8121/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/8121/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Кім Г.В.,

відповідача - Ластіна Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2022 (у складі колегії суддів: Орєшкіна Е.В. (головуючий), Чус О.В., Іванов О.Г.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2022 (суддя Загинайко Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник"

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

про визнання відсутнім права на нарахування та стягнення плати за електричну енергію,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" (далі - Позивач, ТОВ "ДБК "Містобудівник") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - Відповідач, АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі") про визнання відсутності прав Відповідача на нарахування та стягнення з Позивача плати за електричну енергію на підставі договору постачання електричної енергії № 7390/18-394 від 09.07.2008.

1.2. Позовна заява обґрунтована тим, що договір № 7390/18-394 від 09.07.2008 є розірваним з 01.08.2012, що встановлено рішеннями суду у справі № 904/5791/18; після 01.08.2012 цей договір сторонами не виконувався, а тому у Відповідача відсутнє право на нарахування та стягнення з Позивача плати за електричну енергію за цим договором.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2022 у справі № 904/8121/21, позов задоволено частково. Визнано відсутність прав АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" на нарахування ТОВ "ДБК "Містобудівник" плати за електричну енергію на підставі договору № 7390/18-394 від 09.07.2008 про постачання електричної енергії. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

2.2. Господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що вимога Позивача про визнання відсутності права Відповідача на нарахування плати за електричну енергію на підставі вищезазначеного договору є такою, що відповідає ефективному способу захисту прав Позивача, що унеможливить припинення Позивачу постачання електричної енергії.

Натомість вимога про визнання відсутності права стягнення з Позивача плати за електричну енергію на підставі цього договору стосується правовідносин сторін, що можуть виникнути у майбутньому, а тому є безпідставною та не підлягає задоволенню.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 910/23527/17 та від 07.10.2019 у справі № 359/8381/16-ц.

На переконання заявника позовна вимога про визнання відсутнім права на нарахування за договором не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, оскільки вона пред`явлена за відсутності визначення, на захист яких прав та інтересів вона подана, тобто відсутній спір про право.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ДБК "Містобудівник" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення попередніх інстанцій - без змін.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 29.08.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2022 у справі № 904/8121/21 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 21.09.2022.

4.2. Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2022 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги до 26.10.2022.

4.3. Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2022 на підставі пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України було зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/14224/20.

4.4. У зв`язку із усуненням обставин, що викликали зупинення провадження у цій справі, ухвалою Верховного Суду від 01.12.2022 поновлено провадження з розгляду вищезазначеної касаційної скарги і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 14.12.2022.

4.5. Ураховуючи зазначене, справа розглядається Верховним Судом у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

5. Обставини встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. 09.07.2008 між Закритим акціонерним товариством "Дніпропетровська будівельна компанія "Містобудівник", правонаступником якого є ТОВ "ДБК "Містобудівник" (споживач) та Відкритим акціонерним товариством Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", яке було змінено в подальшому на АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" (постачальник) укладений договір № 7390/18-394 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача потужністю 308 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік знаття показників засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

5.2. Відповідно до пунктів 9.8, 9.8.1 договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

5.3. Постановою Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 904/5791/18 за позовом ТОВ "ДБК "Містобудівник" до АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру-3 Дніпро", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру-7" про визнання розірваним договору про постачання електричної енергії від 09.07.2008 №7390/18-394 було встановлено наступні обставини:

"6.7. Судами встановлено, що позивач є будівельною організацією, яка збудувала та ввела в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок № 3 по пр. Миру у м. Дніпрі і спірний договір укладався саме для забезпечення проведення будівельних робіт.

6.8. Водночас судами встановлено, що після закінчення будівництва житлового будинку № 3 по пр. Миру у м. Дніпро, для здійснення його повноцінного обслуговування ТОВ "Містобудівник", як забудовник, 27.12.2010 за актом приймання-передачі передав цей будинок на баланс ОСББ "Миру-7", про що позивач неодноразово повідомляв відповідача як передбачено пунктом 2.3.8 договору №7390/18-394.

6.9. При цьому судами встановлено, що відповідач з вересня 2012 року не виставляв позивачу рахунків про сплату електричної енергії за спірним договором.

6.10. Встановивши зазначені обставини та врахувавши добросовісну поведінку позивача, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що укладений між сторонами договір №7390/18-394 є розірваним за ініціативою ТОВ "Містобудівник", що відповідає пункту 9.8.2 спірного договору, пункту 6.18 Правил користування електричною енергією та вимогам частини 3 статті 651 ЦК України.

6.11. З огляду на викладене, у суду були відсутні підстави для прийняття рішення про розірвання договору № 7390/18-394, який вже є розірваним з 01.08.2012".

5.4. 29.11.2018 між Позивачем (замовник) та Відповідачем (виконавець) укладений договір про нестандартне приєднання ("під ключ") до електричних мереж системи розподілу № 0050072319, відповідно до умов якого до електричних мереж виконавця послуг, оператора малої системи розподілу або іншого власника електричних мереж (основного споживача) приєднується трисекційний житловий будинок, місце розташування об`єкта: м. Дніпро, вулиця Бєляєва, земельна ділянка 8, кадастровий номер 1210100000:01:435:0161.

5.5. Згідно з пунктом 7.1 договору №0050072319 з урахуванням додаткової угоди до нього від 19.11.2020 він набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов`язань, але не довше, ніж до 01.06.2021.

5.6. 20.09.2021 Позивач отримав попередження про припинення розподілу електричної енергії споживачу № 39307/1001 від 20.09.2021, в якому повідомлено, що у зв`язку з несплатою ним заборгованості за реактивну електроенергію за серпень 2021 року згідно виданого рахунку у розмірі 4 800,16 грн та за активну електроенергію за період 2018 року згідно виданих рахунків у повному обсязі у розмірі 599 912,93 грн буде припинено постачання електричної енергії відповідно до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, договору постачання електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) та Кодексу систем розподілу з 10:00 годин з 30.09.2021 - 31.10.2021. Також у попередженні додатково повідомлено, що у відповідності до пункту 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору; здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

5.7. Позивач вважає такі дії Відповідача незаконними, адже договір про постачання електричної енергії від 09.07.2008 № 7390/18-394 є розірваним з 01.08.2012, про що Відповідач обізнаний належним чином.

5.8. Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом про визнання відсутності прав АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" на нарахування та стягнення з ТОВ "ДБК "Містобудівник" плати за електричну енергію на підставі договору постачання електричної енергії № 7390/18-394 від 09.07.2008.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

6.2. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

6.3. Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

6.4. Суб`єктивне цивільне право є мірою можливої поведінки у правовідносинах, в яких існує уповноважена і зобов`язана сторона. Суб`єктивні права встановлюються правовими нормами, їх особливістю є здатність вимагати від зобов`язаної сторони певної міри поведінки, у тому числі, з використанням примусу держави.

6.5. Поняття охоронюваного законом інтересу в логічно-смисловому зв`язку з поняттям суб`єктивного права визначено в Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

6.6. Безпосереднє згадування в нормах права інтересів особи як об`єкта правового захисту в певній мірі прирівнює їх до суб`єктивних прав. Тобто законні інтереси, які не опосередковані правовими нормами, можна розглядати як доправову категорію, у якій інтерес передує правам та обов`язкам, тобто виступає як «суб`єктивне право, що може виникнути у майбутньому».

6.7. Розмежовуючи поняття прав та інтересів, Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначив, що і суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес є дозволами. Але перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом". Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення в межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

6.8. Одним з таких законних інтересів є інтерес до правової визначеності у відносинах у суспільстві для знання та розуміння своїх прав й обов`язків, а також передбачуваності наслідків своїх дій чи бездіяльності.

6.9. Якщо дії або бездіяльність інших осіб створюють для особи правову невизначеність щодо її прав і обов`язків у відносинах із цими особами, така особа може звернутись до суду для захисту свого інтересу у правовій визначеності у відносинах із цими особами.

6.10. У цій справі Позивач звернувся до суду за захистом свого законного інтересу у правовій визначеності щодо прав і обов`язків у відносинах з Відповідачем за договором постачання електричної енергії № 7390/18-394 від 09.07.2008.

6.11. При цьому, за змістом касаційної скарги АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" не оскаржує висновки судів щодо наявності/відсутності заборгованості, її періоду, інших розрахунків тощо. Фактично доводи скаржника зводяться до того, що Позивачем у справі обрано неефективний спосіб захисту, який не призведе до відновлення його порушеного права, що не було враховано судами при прийнятті оскаржуваних рішень.

Таким чином, колегія суддів розглядає зазначену справу згідно з вимогами статті 300 Господарського процесуального кодексу України саме в наведеній частині та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, сформованих у постанові від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20, до якої зупинялось касаційне провадження у справі, яка переглядається.

6.12. Відповідно до частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

6.13. Згідно із частиною другою статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

6.14. Відповідно до частин першої, другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

6.15. З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб. Такі права та законні інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити в рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

6.16. Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

6.17. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

6.18. Особливість спорів про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань полягає в тому, що позивач просить суд підтвердити (визнати) існуючий стан прав і обов`язків у договірних відносинах з іншою стороною для правової визначеності сторін договору в цих відносинах, однакового розуміння ними своїх прав та обов`язків за цим договором.

6.19. Саме цим спори про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань відрізняються від спорів про зміну, припинення правовідносин (наприклад, зміну, розірвання договору), коли договірні відносини між сторонами змінюються або припиняються внаслідок судового рішення.

6.20. Одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України, є визнання права. Норми частини другої статті 20 Господарського кодексу України визначають такі способи захисту, як визнання наявності або відсутності прав.

6.21. Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

6.22. Отже, зобов`язання містить дві нерозривно поєднані складові - обов`язок боржника вчинити дію або утриматись від її вчинення та право кредитора вимагати виконання цього від боржника.

6.23. Виходячи з наведеного способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим) обов`язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача.

Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 21.11.2012 у справі № 6-134цс12 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

6.24. Водночас застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

6.25. Зокрема, неефективними є такі способи захисту права чи законного інтересу, як визнання права вимоги виконання зобов`язання від відповідача або визнання наявності договірного обов`язку відповідача, оскільки такі способи не ведуть до виконання боржником свого зобов`язання, у тому числі в примусовому порядку, та отримання кредитором належного на виконання зобов`язання. У цьому випадку в позивача виникне потреба повторного звернення до суду.

6.26. Також слід ураховувати, що наведені вище способи захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань будуть належними лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. Зокрема, у таких випадках: кредитор у правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право в межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц та від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20.

6.27. У справі, яка розглядається, Позивач обрав спосіб захисту у вигляді визнання відсутності права АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" на нарахування ТОВ "ДБК "Містобудівник" плати за електричну енергію на підставі договору № 7390/18-394 від 09.07.2008 про постачання електричної енергії.

6.28. Згідно з підпунктом 1 пункту 7.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється, зокрема, в разі наявності заборгованості за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до умов договору з оператором системи; несплати вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення споживачем цих Правил, визначеної відповідно до законодавства (за умови прийняття судом рішення щодо споживання споживачем необлікованої електричної енергії на користь оператора системи).

6.29. Відповідно до підпункту 2 пункту 7.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження.

Якщо підставою для припинення постачання електричної енергії є заборгованість споживача перед відповідним учасником роздрібного ринку, у попередженні про припинення постачання електричної енергії додатково зазначається сума заборгованості за відповідним договором та період, за який ця заборгованість виникла.

У разі усунення споживачем в установлений строк порушень, що завчасно (до дня відключення) підтверджується належним чином, постачання електричної енергії споживачу не припиняється.

6.30. З огляду на докази, наявні у матеріалах справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що у попередженні про припинення розподілу електричної енергії споживачу № 39307/1001 від 20.09.2021, Відповідач повідомив Позивача щодо припинення постачання електричної енергії відповідно до умов договору постачання електричної енергії, договору надання послуг з розподілу електричної енергії тощо.

У той же час, договір № 7390/18-394 від 09.07.2008 про постачання електричної енергії є розірваним за ініціативою ТОВ "ДБК "Містобудівник" з 01.08.2012, що встановлено у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №904/5791/18. При цьому, існування інших договорів в спірний період між сторонами не доведено.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заборгованість, яка зазначена у попередженні за період 2018 року не може бути нарахована Відповідачем за вказаним договором, оскільки сторони могли здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки за цим договором до 31.07.2012.

При цьому, апеляційним судом враховано, що змістом попередження про припинення розподілу електричної енергії не підтверджується нарахування боргу в сумі 599 912,93 грн на підставі статей 1212-1213 Цивільного кодексу України.

6.31. З огляду на наведене та виходячи з конкретних обставин цієї справи, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вимога Позивача про визнання відсутності права АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" на нарахування ТОВ "ДБК "Містобудівник" плати за електричну енергію на підставі договору № 7390/18-394від 09.07.2008 про постачання електричної енергії є такою, що відповідає ефективному способу захисту прав Позивача, що унеможливить припинення останньому постачання електричної енергії.

За такого правового регулювання та поведінки сторін у нерозривному зв`язку із встановленими судами обставинами справи, заявлена вимога фактично спрямована на відвернення передбачуваної загрози порушення права, а відтак обґрунтовано задоволена судами попередніх інстанцій.

6.32. У свою чергу доводи касаційної скарги та посилання на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах колегія суддів оцінює критично, оскільки висновки щодо необхідності застосування ефективного способу захисту сформовані з урахуванням конкретних обставин кожної справи та змісту правовідносин, які є відмінними від правовідносин сторін у цій справі.

6.33. Зважаючи на викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішень попередніх інстанцій.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

7.2. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.4. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

7.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на останнього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2022 у справі № 904/8121/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік В. Суховий