Постанова

від 22.12.2022 по справі 640/16001/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 640/16001/20

адміністративне провадження № К/990/16292/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області

на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року (суддя Аверкова В.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року (Чаку Є.В.,

Єгорова Н.М., Коротких А.Ю.)

у справі за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елмонд"

про стягнення податкової заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елмонд (надалі також - ТОВ «Елмонд»; Відповідача) про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 77 974,73 грн.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2021 року стягнуто з ТОВ «Елмонд» кошти у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 77 974,73 грн з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Елмонд».

13 квітня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист.

5 серпня 2021 року до суду надійшла заява Позивача про стягувача у виконавчому листі: з Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на Подільську митницю Держмитслужби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року заяву Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про заміну сторони її правонаступником - задоволено частково. Замінено стягувача у виконавчому листі, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 13 квітня 2021 року у справі № 640/16001/20, з Головного управління ДПС у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 43142957) на Головне управління ДПС у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ ВП 4407017, адреса: 29000, місто Хмельницький, вулиця Пилипчука, будинок 17). В іншій частині заяви відмовлено.

В подальшому до суду повторно надійшла заява Позивача про заміну сторони її правонаступником, в якій заявник просив суд замінити сторону виконавчого провадження: з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на Подільську митницю Держмитслужби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року у задоволенні заяви Позивача про заміну сторони виконавчого провадження - відмовлено.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виснував, що підставою для заміни боржника у виконавчому листі є припинення її юридичної особи та перехід її прав і обов`язків до іншої юридичної особи. Суд відмовив у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому листі в частині заміни стягувача з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на Подільську митницю Держмитслужби, оскільки з наведених заявником нормативних положень не вбачається, що до податкового або митного законодавства вносились зміни повноважень контролюючих органів щодо стягнення податкового боргу.

Залишаючи це рішення без змін постановою від 31 травня 2022 року Шостий апеляційний адміністративний суд вказав, що правонаступником Головного управління ДПС у Хмельницькій області, що ліквідоване, є Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Хмельницькій області, однак заявник в даному випадку просить про заміну на Подільську митницю, а тому у задоволенні вищевказаної заяви слід відмовити.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і вказуючи на порушення ними норм процесуального права, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нову постанову, якою задовольнити відповідну заяву контролюючого органу.

Позивач стверджує, що при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження судами не враховано припинення відображення в інформаційних системах Державної податкової служби даних органів Державної казначейської служби про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків з надходженнями митних платежів, при цьому саме органам Державної митної служби належить адміністративна компетенція щодо стягнення коштів із сплати митних платежів.

2. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

2.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Згідно із частиною першою статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

У статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частинами першою та другою статті 15 Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

З наведеного нормативного визначення слідує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.

За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на зміст наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 КАС України). Оскарження такої ухвали варто розуміти як оскарження судового рішення.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року (справа № 905/1956/15).

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17), від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15).

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі №2а-23895/09/1270.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

А відтак, помилковими є мотиви судів першої та апеляційної інстанцій про те, що підставою для заміни боржника у виконавчому листі є припинення її юридичної особи та перехід її прав і обов`язків до іншої юридичної особи.

Як підтверджується матеріалами справи, Позивач стверджував, що повноваження стягнення відповідних платежів в силу наказу Міністерства фінансів України від 25 жовтня 2019 року №454, Положення про Державну митну службу України, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року, перейшли органу Держмитслужби, а саме до Подільської митниці Держмитслужби.

Попри це, ані зміст рішення суду першої інстанції, ані зміст рішень суду апеляційної інстанції не містить мотивів відхилення відповідних доводів заявника. Судами також не надано оцінку тому, що відповідні нормативно-правові акти, на які покликався Позивач у заяві в обґрунтування підстав заміни сторони виконавчого провадження, вже на час подання позову (10 липня 2020 року) були чинними.

При цьому необхідно зазначити й те, що судова практика склалась таким чином заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №2-а-1710/11, від 14 лютого 2019 року у справі №2-а-2727/11/2209.

Але у даному спорі особливістю є те, що саме Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень стягнення суми податкового боргу і органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи.

Тобто, питання виконання судового рішення у цій справі здійснюється самостійно податковим органом.

Однак, вирішуючи порушені податковим органом питання в аспекті наведених ним доводів, суди не звернули взагалі увагу на підставіть видачі відповідного виконавчого листа.

При цьому Верховний Суд зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведене вище в сукупності підтверджує неповноту оцінки судами попередніх інстанції наведених податковим органом доводів на підтвердження наявності підстав для заміни сторони виконавчого провадження у взаємозв`язку із чинними на час звернення нормами ПК України та КАС України.

2.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

У частині четвертій статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

На підставі викладеного касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 3, 345, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року скасувати.

Справу передати на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх