Постанова

від 14.12.2022 по справі 604/1219/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 604/1219/21

провадження № 61-8365св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Скалатська міська рада Підволочиського району Тернопільської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2022 року в складі судді Сташківа Н. Б. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 липня 2022 року в складі колегії суддів: Хоми М. В., Гірського Б. О., Бершадської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області про поновлення та визнання укладеним договору оренди землі.

В обґрунтування позову вказав, що 01 червня 2011 року між ним та Підволочиською районною державною адміністрацію було укладено договір оренди землі площею 71,9004 га з кадастровим номером 6124683600:01:001:0557 строком на 10 років.

Рішенням Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області від 17 січня 2019 року вищевказану земельну ділянку прийнято з державної власності у комунальну.

28 квітня 2021 року він звернувся до Скалатської міської ради із заявою про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. До листа-повідомлення було долучено проєкт договору оренди, у якому він запропонував орендну плату у максимальному розмірі - 12 % нормативної грошової оцінки землі та строк оренди 10 років.

Лист був отриманий відповідачем 13 травня 2021 року, не був переданий на розгляд сесії Скалатської міської ради, яка уповноважена приймати рішення про укладення договору оренди на новий строк без проведення аукціону, як з орендарем, який реалізував своє право на переважне укладення договору оренди на новий строк.

Відповідач діяв недобросовісно, не вчинив жодних дій щодо узгодження умов наступної оренди; з порушенням визначеного законом тридцятиденного строку відповідь-відмову надіслав поштою лише 15 червня 2021 року.

Обґрунтовуючи відмову в поновленні договору оренди землі, відповідач зазначив, що має намір використовувати її на власний розсуд, для власних потреб, при цьому додав рішення міської ради від 17 грудня 2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у внесенні змін в договір оренди та вирішено припинити договір оренди спірної земельної ділянки з 01 червня 2021 року у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено.

Твердження про намір відповідача використовувати земельну ділянку для власних потреб суперечить змісту цього ж рішення, пунктом 5 якого передбачено після 01 червня 2021 року включити спірну земельну ділянку в перелік об`єктів сільськогосподарського призначення, які підлягають продажу на конкурентних засадах (на аукціоні).

Таким чином, відповідач не розглянув по суті його пропозицію від 28 квітня 2021 року, порушив процедуру, визначену статтею 33 Закону України «Про оренду землі» та порушив його переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк.

За таких обставин позивач просив суд визнати поновленим договір оренди землі від 01 червня 2011 року та визнати укладеним між ним та Скалатською міською радою Підволочиського району Тернопільської області договір оренди на запропонованих у позові умовах, зокрема, з розміром орендної плати 12 % нормативної грошової оцінки землі та строком оренди 10 років.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 01 липня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що переважне право орендаря не порушено, оскільки орендодавець до закінчення строку дії договору оренди повідомив про відсутність наміру продовжувати договір оренди та у місячний строк надав заперечення на пропозицію щодо поновлення договору оренди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення попередніх інстанцій.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 20 травня 2020 року у справі № 905/650/19, від 15 травня 2019 року у справі № 912/3810/16, від 23 липня 2019 року у справі № 912/2116/18.

Також заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, оскільки судами не досліджено зібрані у справі докази).

Касаційна скарга мотивована тим, що Скалатська міська рада Підволочиського району Тернопільської області у передбачений законом строк не розглянула по суті пропозицію позивача від 28 квітня 2021 року, порушивши при цьому процедуру, визначену статтею 33 Закону України «Про оренду землі», а також переважне право останнього на укладення договору оренди землі на новий строк.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У листопаді 2022 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень, у якому він у тому числі просив закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 червня 2011 року між Підволочиською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 71,9004 га із земель резервного фонду сільськогосподарського призначення, що розташована на території Колодіївської сільської ради, строком на 10 років, та сплатою орендної плати у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки, що складало 33 540,67 грн на рік.

Згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24 березня 2021 року № НВ-6114420752021 за орендарем ОСОБА_1 значиться земельна ділянка площею 71,9004 га, кадастровий номер 6124683600:01:001:0557, призначена для ведення фермерського господарства.

29 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області із заявою, у якій просив на черговій сесії міської ради внести зміни у зазначений договір оренди земельної ділянки, а саме встановити розмір орендної плати за користування даною земельною ділянкою у розмірі 10 % від нормативно-грошової оцінки, термін дії договору оренди земельної ділянки продовжити до 01 грудня 2031 року.

Рішенням Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області від 17 грудня 2020 року № 270 вирішено :

1. Відмовити орендарю земельної ділянки площею 71,904 га ОСОБА_1 (засновнику ФГ «Підволочиськ Агро») у внесенні змін в договір оренди землі за кадастровим номером 6124683600:01:001:0557.

2. Припинити договір оренди земельної ділянки площею 71,9004 га за кадастровим номером 6124683600:01:001:0557 з ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, з 01 червня 2021 року.

3. З метою уникнення спірних питань на час закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки площею 71,9004 га за кадастровим номером 6124683600:01:001:0557 повідомити орендаря земельної ділянки ОСОБА_1 про звільнення вказаної земельної ділянки від сільськогосподарських культур на дату закінчення договору.

4. Відділу земельних відносин та комунальної власності направити орендарю земельної ділянки ОСОБА_1 лист-повідомлення про прийняте рішення про заперечення щодо укладення договору оренди землі на новий строк та про відмову в продовженні оренди у зв`язку із закінченням його дії.

5. Після закінчення строку дії договору оренди землі від 01 червня 2021 року включити дану земельну ділянку площею 71,9004 га за кадастровим номером 6124683600:01:001:0557 в перелік об`єктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які підлягають продажу на конкурентних засадах (на аукціоні).

28 квітня 2021 року ОСОБА_1 направив до Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області лист-повідомлення, у якому зазначив про намір продовжити договір оренди від 01 червня 2011 року або підписати договір на інших умовах, та надіслав підписаний ним проект договору оренди землі у двох примірниках, копію агрохімічного паспорту та витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку. Крім того, у своєму листі повідомив про відсутність заборгованості по оренді землі, а також про готовність підписання договору й на інших умовах, запропонованих Скалатською міською радою Підволочиського району Тернопільської області. У запропонованому ним проекті договору зазначено про орендну плату у розмірі 12 % нормативної грошової оцінки землі та строк дії договору оренди - 10 років.

Зазначений лист-повідомлення Скалатська міська рада Підволочиського району Тернопільської області отримала 13 травня 2021 року. Відповідь на цей лист-повідомлення було надано листом від 10 червня 2021 року за № 1297, який направлено на адресу ОСОБА_1 15 червня 2021 року.

Із змісту відповіді Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області від 10 червня 2021 року № 1297 вбачається, що міська рада як власник земельної ділянки площею 71,9004 га за кадастровим номером 6124683600:01:001:0557 за межами населеного пункту на території Колодіївської сільської ради, строк дії оренди якої закінчився 01 червня 2021 року, повторно повідомляє, що заперечує у продовженні договору оренди земельної ділянки, не бажає укладати його на новий строк, а планує використовувати на власний розсуд, у зв`язку з чим просить утриматись від використання земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди, та повторно надає рішення Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області від 17 грудня 2020 року № 270.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають з таких підстав.

Щодо клопотання Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області про закриття касаційного провадження

У листопаді 2022 року від відповідача надійшло клопотання, у якому він у тому числі просив закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, мотивуючи його тим, що правові висновки щодо застосування норм права, які викладено у постановах Верховного Суду та на які посилається заявник касаційної скарги, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, яка переглядається

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Разом із цим, колегія суддів уважає, що відповідним правовим висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник касаційної скарги та які стали підставою для відкриття касаційного провадження, необхідно дати правову оцінку під час касаційного перегляду справи, а тому Верховний Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.

Щодо спору по суті

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (частина перша статті 6 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Законом України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-XI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 161-XI) визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 33 Закону № 161-XI по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Суди встановили, що позивач 28 квітня 2021 року повідомив відповідача про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий термін.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 161-XI до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.

Згідно з частиною п`ятою статті 33 Закону № 161-ХІ орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Листом від 10 червня 2021 року міська рада як орендодавець повідомила ОСОБА_1 про заперечення у поновленні договору оренди у зв`язку із бажанням використовувати спірну земельну ділянку на власний розсуд.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону № 161-ХІ для визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року № 594/376/17-ц).

Водночас, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону № 161-ХІ, можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята статті 33 Закону № 161-ХІ) процедури, так і наявності волевиявлення сторін.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2019 року у справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року у справі № 923/925/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 912/1138/19.

Згідно з частиною восьмою статті 33 Закону № 161-ХІ додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відповідно до частини одинадцятої статті 33 Закону № 161-ХІ відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2019 у справі № 908/2314/18 зазначено, що саме лише визнання відмови протиправною не може бути підставою для поновлення договору оренди землі за частинами першою-п`ятою статті 33 Закону № 161-ХІ, оскільки для поновлення договору оренди за цими частинами необхідне погодження обох сторін щодо істотних умов договору.

Враховуючи наявність заперечень Скалатьскої міської ради Підволочиського району Тернопільської області проти поновлення договору оренди землі на умовах, запропонованих у додатковій угоді від 21 квітня 2021 року (де змінено істотні умови договору: розмір орендної плати та строк дії договору), а також наявність заперечень селищної ради щодо такого поновлення, з урахуванням вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки додаткова угода до договору оренди землі укладається сторонами для вирішення питання щодо поновлення дії договору при наявності взаємної згоди для державної реєстрації речових прав сторін, а у спірних правовідносинах переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося у зв`язку з недосягненням між сторонами домовленості щодо істотних умов договору.

Установивши, що після закінчення строку дії договору оренди між орендарем і орендодавцем не досягнуто згоди щодо продовження дії договору оренди на змінених умовах, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання додаткової угоди про поновлення договору укладеною, оскільки орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди.

Водночас, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що відповідь на його лист-пропозицію від 28 квітня 2021 року не була надана відповідачем вчасно, суд апеляційної інстанції підставно звернув увагу на те, що вказаний лист був розглянутий міською радою вчасно, однак відправлений поштою із запізненням в один день. Проте, суд дійшов висновку, що з врахуванням інших обставин справи у сукупності зазначену обставину не можна кваліфікувати як мовчазну згоду Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області на поновлення договору оренди з ОСОБА_1 чи укладення договору на новий строк.

Крім того, як встановлено судами у цій справі, ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку, призначену для ведення фермерського господарства.

Після державної реєстрації договору оренди позивачем засновано фермерське господарство «Підволочиськ Агро», яке зареєстроване як юридична особа, що підтверджується інформацією, наявною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, набуло права та обов`язки землекористувача як юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності з правами та обов`язками, визначеними чинним законодавством України для суб`єктів господарювання і діяльність якого на момент звернення до суду 02 листопада 2021 року не припинилась, а позивач - фізична особа ОСОБА_1 не надав доказів про наявність у нього порушеного права, яке підлягає судовому захисту.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 08 вересня 2021 року у справі № 728/1987/19 (провадження № 61-745св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 728/2046/19 (провадження № 61-661св21), від 09 лютого 2022 року у справі № 728/2150/19 (провадження № 61-8946св20).

З врахуванням наведеного доводи касаційної скарги про порушення прав ОСОБА_1 як фізичної особи не узгоджуються з матеріалами справи та з наведеними вище позиціями Верховного Суду.

Таким чином, переглядаючи законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права при розгляді цієї справи є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника на неврахування судами висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду: від 20 травня 2020 року у справі № 905/650/19, від 15 травня 2019 року у справі № 912/3810/16, від 23 липня 2019 року у справі № 912/2116/18, оскільки висновки, викладені у цих постановах, не суперечать висновкам, які зробили суди попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суди попередніх інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 липня 2022 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович