Постанова

від 16.12.2022 по справі 953/2124/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 953/2124/20

провадження № 61-1041св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Мегабанк»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Баварія Моторс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2020 року у складі судді Якуші Н. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Акціонерного товариства «Мегабанк» (далі - АТ «Мегабанк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Баварія Моторс» (далі - ТОВ «Баварія Моторс»), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 внесла до каси № 19 АТ «Мегабанк» грошові кошти у розмірі 1 787 202,00 грн, з призначенням платежу «оплата за автомобіль для ТОВ «Баварія Моторс» згідно з контрактом № 15-181/09 від 13 жовтня 2015 року, в т. р. ПДВ, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 » відповідно до заяв на переказ готівкових коштів від 15 жовтня 2015 року № 091510001, від 20 жовтня 2015 року № 092010005, від 10 листопада 2015 року № 091010001, від 16 листопада 2015 року № 091610001, від 17 листопада 2015 року № 091710003, від 18 листопада 2019 року № 091810010, від 19 листопада 2015 року № 091910014, від 26 листопада 2015 року № 092610004, від 30 листопада 2015 року № 093010005, від 11 грудня 2015 року № 091110001, від 24 грудня 2015 року № 442410004, від 25 грудня 2015 року № 442510002.

Автомобіль позивачці не був переданий.

23 вересня 2019 року ОСОБА_1 направила до АТ «Мегабанк» лист з проханням надати документи на підтвердження здійсненої нею оплати на рахунок ТОВ «Баварія Моторс» згідно з контрактом від 13 жовтня 2015 року № 15-181/09 (далі - контракт № 15-181/09).

Замість підтвердження оплати їй надано копії заявок на внесення готівки до каси АТ «Мегабанк» із зазначенням отримувача «АТ «Мегабанк», хоча у призначенні платежу було вказано «для ТОВ «Баварія Моторс» за автомобіль», платник - ОСОБА_1 .

Відповідно до Плану рахунків банків на рахунку № НОМЕР_2 обліковується кредиторська заборгованість АТ «Мегабанк» за прийнятими від позивачки платежами, проте з огляду на зміст вказаного документа неможливо визначити особу, яка сплатила грошові кошти, коли АТ «Мегабанк» їх зарахувало, з яким призначенням платежу, чи були вони зараховані на рахунок ТОВ «Баварія Моторс».

Згідно з листом від 15 січня 2020 року позивачка просила відповідача надати їй банківські документи про внесення до каси № 19 грошових коштів із зазначенням її як платника.

Відповідно до листа від 29 січня 2020 року № 10-617 АТ «Мегабанк» відмовило ОСОБА_1 у наданні запитуваної інформації, оскільки ця інформація є банківською таємницею.

З огляду на те що позивачка замовляла у ТОВ «Баварія Моторс» автомобіль, відомості їй необхідні для підтвердження факту отримання ТОВ «Баварія Моторс» від неї грошових коштів як оплати за автомобіль. ТОВ «Баварія Моторс» заперечує факт отримання цих грошових коштів від позивачки.

АТ «Мегабанк» не дотримало норм Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», зокрема не отримало контракт № 15-181/09, на підставі якого повинне було перерахувати внесені грошові кошти на рахунок ТОВ «Баварія Моторс», який зазначений в ньому.

АТ «Мегабанк» не повинне було проводити платіж, оскільки не було контракту № 15-181/09, кошти сплачувала позивачка і не зазначала рахунка і коду отримувача.

Відповідач не вжив заходів щодо повернення позивачці отриманих від неї грошових коштів.

Просила визнати відмову АТ «Мегабанк» у наданні копій документів про зарахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Баварія Моторс» відповідно до заявок на переказ готівки, внесених особисто ОСОБА_1 через касу № 19 у розмірі 1 787 202,00 грн, незаконною; зобов`язати АТ «Мегабанк» надати копії банківських документів на підтвердження зарахування на рахунок ТОВ «Баварія Моторс» грошових коштів, отриманих банком від неї відповідно до заявок про переказ готівки.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2020 року, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року, в позові відмовлено.

Відмовивши в позові, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позовні вимоги заявлені щодо ТОВ «Баварія Моторс», водночас позивачка його залучила як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а процесуальний статус відповідача і третьої особи за своїм змістом, процесуальними правами та обов`язками є різним, суди не мають підстав задовольнити позов.

Інформація, яку просила надати позивачка, стосується особистих рахунків ТОВ «Баварія Моторс», тому згідно зі статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» розкриття банківської таємниці, до якої належить запитувана інформація, може бути здійснене лише на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації (клієнта банку) або на письмову вимогу суду, або за рішенням суду.

Суд апеляційної інстанції посилався на те, що АТ «Мегабанк» виконав всі платіжні операції на користь ТОВ «Баварія Моторс», надало позивачці всю запитувану інформацію, яка її стосується.

Позивачка не довела, що між нею і ТОВ «Баварія Моторс» існували договірні правовідносини.

Суди попередніх інстанції дійшли висновку, що посилання позивачки на те, що вона просила про надання інформації, яка стосується саме її як клієнта АТ «Мегабанк», не є обґрунтованим, оскільки АТ «Мегабанк» здійснило грошові перекази коштів, внесених позивачкою, на рахунок ТОВ «Баварія Моторс» на виконання умов контракту № 15-181/09, укладеного між ТОВ «Баварія Моторс» і ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року, просила їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про дослідження листа Національного банку України від 22 жовтня 2020 року.

Суди не надали оцінки двом листамАТ «Мегабанк» на ім`я позивачки, в яких було зазначено, що АТ «Мегабанк» перерахувало внесені нею до каси банку грошові кошти на рахунок ТОВ «Баварія Моторс» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Бавария моторс» (далі - ТОВ «Бавария Моторс»), які є різними юридичними особами.

Позивачка не вказувала, на який саме рахунок перерахувати внесені грошові кошти. Банк був зобов`язаний відмовити ОСОБА_1 у проведенні цієї банківської операції на підставі статей 22, 26, 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» та повідомити її про невідповідність розрахункового документа вимогам закону.

Заявниця з мережі Інтернет дізналась про ще одну юридичну особу, а саме ТОВ «Бавария моторс», генеральний директор якого є генеральним директором на двох підприємствах з однаковою назвою. І саме в приміщенні ТОВ «Бавария моторс», а не ТОВ «Баварія Моторс» вона намагалась укласти контракт і перерахувати на рахунок цього товариства грошові кошти, і саме в ньому розташована каса № 19 AT «Мегабанк».

Суди першої й апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 227/1534/16-ц, провадження № 61-23272св18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 703/1610/17, провадження № 61-8744св19, постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 524/6549/15-ц, провадження № 61-21044сво18.

Аргументи інших учасників справи

Відзив АТ «Мегабанк»на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, ухвалені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин у справі, підтверджених доказами, які були досліджені в судових засіданнях, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається позивачка як на підставу касаційного оскарження, сформульовані у справах з іншим предметом та підставами позову, тому не можуть застосовуватися до правовідносин у справі, що переглядається. Постанова Верховного Суду у справі № 703/1610/17 ухвалена пізніше дати ухвалення рішення у цій справі.

Доводи касаційної скарги зводяться до питань, які не є предметом позовних вимог, зокрема фінансового моніторингу, оформлення розрахункових документів, сплати пені, тощо, які не входять до предмета доказування у цій справі.

Банківські документи, які підтверджують зарахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Баварія Моторс», становлять банківську таємницю, розкриття якої регламентовано, зокрема, Законом України «Про банки і банківську діяльність» та постановою Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267, якою затверджені Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці.

Позивачка не входить до кола суб`єктів, які мають право вимагати від АТ «Мегабанк» розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, відповідно до статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Доручення ОСОБА_1., які викладені в заявах на переказ готівки, АТ «Мегабанк» виконало відповідно до закону протягом операційного часу в день надходження до банку заяви на переказ готівки.

Банк не зобов`язаний отримувати посвідчену копію контракту для проведення зарахування грошових коштів, оскільки такої норми немає в законодавстві України, зокрема і в нормативно-правових актах Національного банку України.

Відзив ТОВ «Баварія Моторс»на касаційну скаргу мотивований тим, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2020 року та постанова Харківського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року є законними і обґрунтованими, ухвалені відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 травня 2020 року у справі № 641/8410/19, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року, позов ОСОБА_1 до ТОВ «Баварія Моторс» про стягнення збитків залишено без задоволення. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2020 року у справі № 619/861/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ «Баварія Моторс», про визнання права власності на грошові кошти (1 787 202,00 грн), що були сплачені через AT «Мегабанк» та на які посилається позивачка у цій справі, в позові відмовлено. Вказані рішення набули законної сили.

Під час розгляду справи № 641/8410/19 ОСОБА_1 зверталась до суду з клопотанням про розкриття банківської таємниці щодо ТОВ «Баварія Моторс», а саме просила витребувати в AT «Мегабанк» внутрішньобанківські документи на підтвердження факту зарахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Баварія Моторс» за заявами на переказ готівки. Їй було відмовлено, повторно до суду з клопотанням про витребування доказів шляхом розкриття банківської таємниці вона не зверталась.

Доводи позивачки про обов`язок суду самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин є помилковими, оскільки суд, відповідно до статті 264 ЦПК України не може виходити за межі позовних вимог, а позивачка самостійно обирає спосіб захисту порушеного права.

Доводи касаційної скарги виходять за межі позовних вимог, що заявляла позивачка, як і її посилання на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 524/6549/15-ц, провадження № 61-21044, щодо визнання помилковими переказів, які вона здійснила через AT «Мегабанк». Вказане питання суди першої та апеляційної інстанції не розглядали, а також не розглядалося питання повернення вказаних коштів.

Просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1, 4 частини другої статті 389, пунктами 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 звернулася до каси № 19 АТ «Мегабанк» з метою внесення оплати на рахунок ТОВ «Баварія Моторс» за автомобіль згідно з контрактом № 15-181/09.

Згідно з копіями заяв на переказ готівкивід 15 жовтня 2015 року № 091510001 у розмірі 149 200,00 грн, від 20 жовтня 2015 року № 092010005 у розмірі 149 700,00 грн, від 10 листопада 2015 року № 091010001 у розмірі 149 700,00 грн, від 16 листопада 2015 року № 091610001 у розмірі 149 700,00 грн, від 17 листопада 2015 року № 091710003 у розмірі 149 700,00 грн, від 18 листопада 2019 року № 091810010 у розмірі 149 700,00 грн, від 19 листопада 2015 року № 091910014 у розмірі 149 700,00 грн, від 26 листопада 2015 року № 092610004 у розмірі 148 702,00 грн, від 30 листопада 2015 року № 093010005 у розмірі 141 000,00 грн, від 11 грудня 2015 року № 091110001 у розмірі 149 700,00 грн, від 24 грудня 2015 року № 442410004 у розмірі 149 700,00 грн, від 25 грудня 2015 року № 442510002 у розмірі 149 700,00 грн, всього у розмірі 1 787 202,00 грн, ці кошти були перераховані на рахунок АТ «Мегабанк» (а. с. 39-50), що не заперечувалось сторонами.

Згідно з відповіддю АТ «Мегабанк» від 08 жовтня 2019 року № 128-8759 ОСОБА_1 були надані копії документів, а саме зазначених заяв на переказ готівки, паспорту, довідки про присвоєння номеру ІПН, яка проводила касову операцію у відділенні № 19 АТ «Мегабанк» (т. 1, а. с.17).

Як випливає з відповіді АТ «Мегабанк» від 29 січня 2020 року № 10-617, листом від 08 жовтня 2019 року № 128-8759 АТ «Мегабанк» на звернення ОСОБА_1 надало копії документів, а саме заяв на переказ готівки. Відповідно до даних бухгалтерського обліку, довідки від 20 листопада 2019 року № 1/11 ТОВ «Баварія Моторс» не заперечує факт отримання грошових коштів. ТОВ «Баварія Моторс» вказує про відсутність заборгованості між ним і позивачкою. Інформація та документи про зарахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Баварія Моторс» (код ЄДРПОУ 30428043) є банківською таємницею. АТ «Мегабанк» не має письмового запиту чи дозволу ТОВ «Баварія Моторс» або рішення суду на розкриття вказаної інформації, що унеможливлює її надання (т. 1, а. с.16).

Згідно з бухгалтерською довідкою від 20 листопада 2019 року № 1/11 станом на 20 листопада 2019 року на обліку та балансі ТОВ «Баварія Моторс» (код ЄДРПОУ 30428043) на рахунках 361, 681, 631, 371, 377, 685 відсутнє сальдо взаєморозрахунків із ОСОБА_1 , тобто заборгованості між ТОВ «Баварія Моторс» та позивачкою немає (т. 1, а. с. 28).

Згідно з пунктом 11 контракту від 13 жовтня 2015 року № 15-181/09, укладеного між ТОВ «Баварія Моторс» (продавець) і ОСОБА_2 (покупець), продавець зобов`язується поставити та передати, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти один новий легковий автомобіль марки BMW Х6 хDrive30d/F16.

Умовами контракту № 15-181/09 визначено ціну автомобіля, умови та строки поставки автомобіля, умови платежів та порядок розрахунків та інше (т. 1, а. с. 29-36).

Відповідно до копії акта приймання-передання автомобіля від 12 січня 2016 року № 16-05 підтверджено передання легкового автомобіля марки BMW Х6 хDrive30d/F16 та документів від продавця ТОВ «Баварія Моторс» до покупця ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 37).

У листі від 13 жовтня 2015 року на ім`я генерального директора ТОВ «Баварія Моторс» ОСОБА_2., повідомив, що на підставі договору доручення від 13 жовтня 2015 року доручив ОСОБА_1 провести оплату за контрактом № 15-181/09, укладеним між ним і ТОВ «Баварія Моторс» за автомобіль марки BMW Х6 хDrive30d/F16, виклав прохання зарахувати внесені ОСОБА_1 кошти в рахунок його оплати за контрактом № 15-181/09 (т. 1, а. с.38).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених Законом про банки і банківську діяльність.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 56 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (у редакції на час звернення позивачки до банку) (далі - Закон № 2121-III) клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов`язані на вимогу клієнта надати інформацію та консультації з питань надання банківських послуг.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону № 2121-III інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Відповідно до частин першої, третьої статті 61 Закону № 2121-III банки зобов`язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом. Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.

Відповідно до підпункту 14 пункту 3 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі - Положення № 75), первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.

Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за такими ознаками: 1) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); 2) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій) (пункт 44 Положення № 75).

Згідно з пунктами 60, 62 Положення № 75 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Результат системного аналізу положень вказаних норм дає підстави для висновку, що документи, які підтверджують зарахування, перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Баварія Моторс», становлять банківську таємницю.

Щодо отримання та розкриття цієї інформації в законодавстві встановлені процедури доступу та обґрунтовані обмеження в реалізації прав.

Відповідно до пункту 1.4 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 (далі - Правила № 267), банки зобов`язані за погодженням з клієнтом відображати в договорах, що укладаються між банком і клієнтом, застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її незаконне розголошення або використання.

Згідно з пунктом 3.1 Правил № 267 письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є такий клієнт, складається за довільною формою. Письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку має бути підписаний цією особою. Її підпис має бути засвідчений підписом керівника банку чи вповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально. Письмовий запит (дозвіл) юридичної особи - клієнта банку має бути підписаний керівником або вповноваженою ним особою та скріплений печаткою юридичної особи. Запит та/або дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта. На письмовий запит власника інформації, що становить банківську таємницю, або з його письмового дозволу, банк розкриває таку інформацію в обсязі, визначеному в письмовому запиті або дозволі.

Зі змісту статті 62 Закону № 2121-III випливає, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками фізичним особам лише на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи, або за рішенням суду.

Таким чином, інформація, про отримання якої звернулася позивачка, за законом належить до категорії інформації з обмеженим доступом, стосовно якої не забезпечується вільний доступ усіх заінтересованих осіб, водночас доступ може бути надано лише за дозволом власника такої інформації або суду.

Матеріали справи не містять доказів, що ТОВ «Баварія Моторс» надало дозвіл на розкриття ОСОБА_1 інформації про рух коштів на його рахунку, що відкритий в АТ «Мегабанк», або доказів наявності рішення суду, яким АТ «Мегабанк» та/або ТОВ «Баварія Моторс» зобов`язано ОСОБА_1 надати доступ до цієї інформації.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що АТ «Мегабанк» виконало всі платіжні операції з перерахунку грошових коштів, які ОСОБА_1 внесла до каси банку, на користь ТОВ «Баварія Моторс» та надало всю запитувану інформацію щодо неї як клієнта АТ «Мегабанк».

Враховуючи вказане, Верховний Суд дійшов висновку, що інформація про рахунок іншого клієнта, а саме ТОВ «Баварія Моторс», є інформацією, яка містить банківську таємницю, доступ до якої має банк як розпорядник інформації і ТОВ «Баварія Моторс» як власник інформації, а позивачка такого доступу не має, підстав для розкриття банківської таємниці не довела, вимог до ТОВ «Баварія Моторс» про розкриття інформації не заявляла.

Стосовно доводів касаційної скарги, що банк не перевірив особу позивачки згідно із Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (чинного на час внесення позивачкою готівкових коштів) суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта). При цьому документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані.

Частиною третьою статті 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено, що залежно від рівня ризику проведення фінансової операції клієнтом ідентифікація, верифікація клієнта здійснюються також у разі проведення ним фінансової операції на суму, визначену частиною першою статті 15 цього Закону, незалежно від того, проводиться така фінансова операція одноразово чи як кілька фінансових операцій, які можуть бути пов`язані між собою.

У разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний провести поглиблену перевірку клієнта (частина четверта статті 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»).

Відповідно до частини другої статті 64 Закону № 2121-III банк зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України, зокрема: клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку; клієнтів, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів (осіб) у разі виникнення підозри в тому, що їх фінансові операції (фінансова операція) можуть (може) бути пов`язані (пов`язана) з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення; клієнтів, які проводять перекази без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15 000,00 грн, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 150 000,00 грн, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості; клієнтів, що здійснюють фінансові операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150 000,00 гривень, або у сумі, еквівалентній зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах.

Керуючись пунктом 1 частини дев`ятої статті 9 Закону № 2121-III, суб`єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють:

1) для фізичної особи - прізвище, ім`я та по батькові, дату народження, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, реєстраційний номер облікової картки платника податків України (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів) або номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України чи номер паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії;

Згідно з матеріалами справи банк провів ідентифікацію та верифікацію позивачки, що підтверджено наданими АТ «Мегабанк» копіями заяв на переказ готівки, з доданими копіями паспорта та картки платника податків на ім`я ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 17 ; а. с. 39-50), що спростовує доводи позивачки, викладені у касаційній скарзі.

Стосовно доводів касаційної скарги, що позивачка не вказувала, на який саме рахунок перерахувати внесені нею кошти, і АТ «Мегабанк» був зобов`язаний відмовити їй у проведенні цієї банківської операції та повідомити про невідповідність розрахункового документа вимогам закону, Верховний Суд дійшов висновку про їх безпідставність з огляду на таке.

Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинний на час внесення позивачкою готівкових коштів) платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - учаснику платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.

Згідно з додатком 8 до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174), банк платника, код отримувача та код банку отримувача зазначаються в разі здійснення переказу готівки для зарахування на рахунок, відкритий в іншому банку.

Рахунок ТОВ «Баварія Моторс» відкритий в АТ «Мегабанк», що визначено контрактом № 15-181/09 та підтверджено ТОВ «Баварія Моторс» і АТ «Мегабанк» в судах попередніх інстанцій.

АТ «Мегабанк» у заявах на переказ готівки не вказувало інформації про банк платника, код отримувача та код банку отримувача з огляду на зміст типової форми заяви, затвердженої Інструкцією № 174. Інформація про рахунок отримувача не вказується у заяві на переказ готівки.

Доводи касаційної скарги, що АТ «Мегабанк» перерахувало кошти, внесені позивачкою, на рахунки різних юридичних осіб, а саме: ТОВ «Баварія Моторс» і ТОВ «Бавария Моторс», є безпідставними, спростовуються матеріалами справи, відповідно до яких АТ «Мегабанк» не перераховувало грошових коштів на рахунок ТОВ «Бавария Моторс» і не зазначало це товариство у своїх листах на імя позивачки, а вона у заявах на переказ готівки вказала саме ТОВ «Баварія Моторс», а не ТОВ «Бавария Моторс».

Верховний Суд також враховує, що у справах № 619/861/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ «Баварія Моторс», про визнання права власності на грошові кошти, внесені позивачкою як оплата за автомобіль, та № 619/861/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Баварія Моторс»про відшкодування шкоди, а саме коштів, внесених позивачкою як оплата за автомобіль, ОСОБА_1 вказувала, що переказувала кошти саме для ТОВ «Баварія Моторс», а не для ТОВ «Бавария Моторс».

Доказів того, що між ОСОБА_1 іТОВ «Баварія Моторс» чи ТОВ «Бавария Моторс» є договірні правовідносини, у матеріалах справи немає.

Щодо доводів касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивачки про дослідження листа Національного банку України від 22 жовтня 2020 року про вчинені АТ «Мегабанк» порушення при оформленні переказів готівки, прийнятої від позивачки, Верховний Суд зазначає таке.

Матеріали не містять письмового клопотання ОСОБА_1 про долучення листа Національного банку України від 22 жовтня 2020 року. 16 грудня 2020 року позивачка надіслала до суду апеляційної інстанції лист разом із запереченням на відзив (т. 2, а. с. 97-107).

Згідно з протоколом судового засідання від 22 грудня 2020 року позивачка заявляла клопотання про долучення доказів, яке суд апеляційної інстанції задовольнив (т. 2, а. с. 152).

З огляду на вказане, доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивачки, є безпідставними.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що суди першої й апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 227/1534/16-ц, провадження № 61-23272св18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 703/1610/17, провадження № 61-8744св19, постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 524/6549/15-ц, провадження № 61-21044сво18.

Для визначення подібності правовідносин, Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року, у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 227/1534/16-ц, провадження № 61-23272св18, за позовом про усунення перешкод у користуванні грошовими коштами шляхом розблокування карткового рахунка не релевантні у справі, що переглядається.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 703/1610/17, провадження № 61-8744св19, суди встановили інші фактичні обставини: позивачка оскаржувала відмову банку в доступі до отримання інформації про рух коштів на рахунку матері, опікуном якої вона є. Верховний Суд не переглядав справу по суті, а лише в частині визначення юрисдикції та направив на новий розгляд.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 524/6549/15-ц, провадження № 61-21044сво18, суди встановили інші фактичні обставини, ніж у справі, що переглядається, оскільки у тій справі про повернення коштів між позивачем та іншою особою через POS-термінал відбулася помилкова транзакція зі списання коштів банку, замість коштів іншої особи на картковий рахунок позивача. Банк заблокував картку позивача та списав ці кошти з його рахунка.

Загальні висновки Верховного Суду, викладені у справі № 524/6549/15-ц, провадження № 61-21044сво18, про те, що банки відповідно до статті 32.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів, не суперечать висновкам судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається, оскільки ОСОБА_1 самостійно вказала всі необхідні реквізити для переказу коштів.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, які, на думку заявниці, мають істотне значення для вирішення справи, разом з тим вони були предметом перевірки й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд врахував, що ТОВ «Баварія Моторс» підтвердило факт отримання коштів згідно з контрактом № 15-181/09, у матеріалах справи є акт приймання-передання покупцю ОСОБА_2 автомобіля марки BMW Х6 хDrive30d/F16, що був предметом контракту № 15-181/09, та дійшов висновку, що це не призвело до порушення прав позивачки як клієнта банку.

Верховний Суд погоджується з доводами судів попередніх інстанції, що позов заявлений саме до ТОВ «Баварія Моторс», водночас позивачка його залучила як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Враховуючи, що банк не може надати інформацію, яка становить банківську таємницю, одному клієнту банку про іншого клієнта, тому позов не може бути задоволений.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко