Постанова

від 21.12.2022 по справі 707/2879/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 707/2879/19

провадження № 61-3940ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Державне підприємство «Сетам», приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Бурмага Євгеній Анатолійович, Акціонерне товариство «Альфа Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2021 року, ухвалене у складі судді Морозова В. В., та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Є.А., Акціонерного товариства «Альфа Банк» (далі - АТ «Альфа Банк») про визнання недійсними електронних торгів.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 24 січня 2007 року між ним та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк») укладено договір про надання невідновлювальної лінії № 899/06-034-14, відповідно до якого позичальником отримано кредитні кошти.

24 січня 2007 року між ним та АКБСР «Укрсоцбанк» укладено іпотечний договір № 899/06-034-14, відповідно до якого іпотекодавець передав іпотекодержателю на забезпечення виконання договору про надання невідновлювальної лінії № 899/06-034-14 від 24 січня 2007 року нерухоме майно: приміщення жилого будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 7124982500:01:001:0114, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за тією ж адресою, що і житловий будинок.

18 листопада 2019 року житловий будинок та земельна ділянка, що були предметом іпотеки, реалізовано через прилюдні торги в межах виконавчого провадження № 59435318 з примусового виконання виконавчого напису № 24843, виданого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. про стягнення на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 16 841,00 доларів США, що виникла за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 08 січня 2008 року, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Вказував на те, що вказане нерухоме майно є його єдиним житлом, площа житлового будинку становить 40,5 кв. м та він переданий в іпотеку як забезпечення за споживчим кредитом, виданим в іноземній валюті, тому відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», спірне нерухоме майно не може бути продано на торгах.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визнати недійсними електронні торги по лоту № 382327 з реалізації арештованого нерухомого майна - житлового будинку з надвірними спорудами літ. «А1», загальною площею 40,5 кв. м та земельної ділянки з кадастровим номером 7124982500:01:001:0114, загальною площею 0,0818 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , результати яких оформлені протоколом № 446085 від 18 листопада 2019 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсними електронні торги по лоту № 382327 з реалізації арештованого нерухомого майна - житлового будинку з надвірними спорудами літ. «А1», загальною площею 40,5 кв. м та земельної ділянки з кадастровим номером 7124982500:01:001:0114, загальною площею 0,0818 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , результати яких оформлені протоколом № 446085 від 18 листопада 2019 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 16 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Ухвалено у справі додаткове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ДП «СЕТАМ», приватного виконавця Бурмаги Є. А., АТ «Альфа Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн, по 3 750,00 грн з кожного.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року апеляційні скарги АТ «Альфа-Банк» та приватного виконавця Бурмаги Є. А. залишено без задоволення, рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2021 року залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що електронні торги від 18 листопада 2019 року проведені з порушенням вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки позивач використовує вказане нерухоме майно для постійного проживання і вказаний будинок є єдиним житлом боржника (за споживчим кредитом в іноземній валюті). Ці порушення вплинули на результати торгів і при цьому мало місце порушення прав і законних інтересів позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У травні 2022 року приватний виконавець Бурмага Є. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що факт реєстрації позивача у спірному житловому будинку не може беззаперечно свідчити про те, що це житло використовується позивачем як місце постійного проживання.

Позивач не надав докази на підтвердження того, що спірний будинок використовувався ним як місце постійного проживання, а тому це нерухоме житлове майно не підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 127/19638/20 (провадження № 61-14276св21).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У липні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 січня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк» укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 899/06-034-14, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 20 000,00 доларів США, зі сплатою 13 % річних на споживчі цілі, на строк до 21 січня 2022 року.

На забезпечення виконання кредитних зобов`язань 24 січня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк» укладено іпотечний договір № ІД 899/06-034-14, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передав іпотекодержателю в якості забезпечення виконання договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 899/06-034-14 від 24 січня 2007 року нерухоме майно: приміщення жилого будинку з надвірними спорудами, позначений на технічному плані літ. «А-1», загальною площею 40,5 кв. м, у тому числі житлової площі 22,4 кв. м, надвірні будівлі і споруди - гараж літ. «В», погріб літ. «Д», вбиральня літ. «Е», ворота № 1, свердловина № 5, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору про поділ майна, посвідченого приватний нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковою Н. А. 29 листопада 2006 року за реєстраційним № 8617, право власності на яке зареєстроване згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12743414 від 04 грудня 2006 року у ЧООБТІ у книзі № 1 під реєстраційним номером 66 та в реєстрі 16984121 та земельну ділянку площею 0,0818 га з кадастровим номером 7124982500:01:001:0114, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за тією ж адресою, що і житловий будинок та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ЯГ № 641237 від 05 грудня 2006 року.

05 вересня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Бурмага Є. А. звернувся із заявкою № 1812 до ДП «Сетам» щодо реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів у рамках виконавчого провадження № 59435318 з примусового виконання виконавчого напису № 24843, виданого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. про стягнення на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості, що виникла за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 899/06-034-8 від 08 січня 2008 року. У заявці також зазначено, що 01 липня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову № 59435318 про арешт майна боржника та 08 липня 2019 року винесено постанову № 59435318 про опис та арешт майна боржника.

Згідно з протоколом № 446085 проведення електронних торгів від 18 листопада 2019 року по лоту № 382327, торги з реалізації жилого будинку з надвірними спорудами, літ. «А-1», загальною площею 40,5 кв. м та земельної ділянки площею 0,0818 га, з кадастровим номером 7124982500:01:001:0114, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , відбулися. Переміг учасник №10 з ціновою пропозицією 168 404,08 грн, яким є ОСОБА_2 .

Відповідно до копії технічного паспорту на домоволодіння по АДРЕСА_1 , який виготовлено станом на 06 жовтня 2006 року, власниками домоволодіння є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1/2 частини.

29 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір про поділ майна, згідно з умовами якого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розподілили майно, яке є об`єктом спільної часткової власності та складається із житлового будинку з прибудовою та надвірних будівель і знаходиться у АДРЕСА_1 , таким чином: 1/2 частка - ОСОБА_1 виділяються у власність приміщення житлового будинку літ. А-1 з прибудовою: 2-1 кімната площею 22,4 кв. м, 2-2 кухня, площею 10,1 кв. м, 2-3 санвузол, площею 6,3 кв. м, 2-4 тамбур, площею 1,7 кв. м, ганок та такі надвірні будівлі: гараж літ. «В», погріб літ. «Д», вбиральня літ. «Е», ворота № 1, свердловина № 5, що разом складає 48 %, вартістю 40 015,00 грн; ОСОБА_3 виділяються у власність приміщення житлового будинку літ. А-1 з прибудовою: 1-6 кімната, площею 12,8 кв. м, 1-5 кімната, площею 12,6 кв. м, 1-1 коридор, площею 11,2 кв. м, 1-2 ванна, площею 4 кв. м, 1-3 кладова, площею 2,9 кв. м, ганок та такі надвірні будівлі: прибудова «б», літня кухня «Б», сарай «Г», вимощення I, огорожа № 2, водоколонка № 4, що разом складає 52 %, вартістю 43 870,00 грн. Цим договором припинено право спільної часткової власності на майно, що є предметом цього договору.

Згідно з довідкою КП «ЧООБТІ» від 11 травня 2021 року станом на 01 січня 2013 року реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 не проводилася.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Геронимівської сільської ради від 20 серпня 2003 року № 1280, ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_1 , присвоєно номер його частині житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Геронимівської сільської ради від 19 жовтня 2006 року № 82 «Про проведення реєстрації та видачу свідоцтва про право власності», а саме п. 1.1 - доручено КП «ЧООБТІ» провести реєстрацію та видати свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на 1/2 частини житлового будинку, що складається з: житлової кімнати, кухні, санвузлу, тамбуру та надвірні споруди: гараж, огорожа, вбиральня та свердловина, замощення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

У довідці, виданій виконавчим комітетом Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 320/1 від 28 квітня 2021 року зазначено, що ОСОБА_1 до 16 січня 2007 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а з 16 липня 2008 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 25 листопада 2019 року № 1831/1, у домоволодінні по АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 16 липня 2008 року, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований з 16 липня 2008 року.

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 27 листопада 2019 року, у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , зареєстровані та проживають: власник будинку ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 .

У довідці КП «ЧООБТІ» від 11 травня 2021 року вказано, що станом на 01 січня 2013 року право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано у КП «ЧООБТІ» за ОСОБА_1 на підставі договору про поділ нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Веліковою Н. А. 29 листопада 2006 року № 8617, частка 1. За даними технічної інвентаризації станом на 21 грудня 2007 року домоволодіння складається з: приміщення житлового будинку з № 2-1 по № 2-4, гаража, погребу, вбиральні, воріт, свердловини.

Згідно облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2021-2025 роки № 0101531, а саме по АДРЕСА_1 , головою домогосподарства є ОСОБА_1 , також у домогосподарстві зареєстровані - ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_5 - син. Житловий будинок у приватній власності ОСОБА_1 - 1/2 частини та ОСОБА_3 - 1/2 частини.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта та об`єкта нерухомого майна, за ОСОБА_1 інших житлових приміщень, окрім житлового будинку по АДРЕСА_1 , на праві власності не зареєстровано.

Також ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,0818 га, з кадастровим номером 7124982500:01:001:0114, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , та земельна ділянка з кадастровим номером 7124982500:02:003:0293, площею 1,2685 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території с. Геронимівка Черкаського району Черкаської області.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно із частиною четвертою статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів (далі - Порядок).

Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі організатору.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для знесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.

Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.

Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги.

Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19).

За змістом частини другої статті 638 та частини першої статті 640 ЦК України моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу та дії, спрямовані на передання такого майна у володіння покупця, що підтверджують відповідний протокол, акт про проведені прилюдні торги та державна реєстрація права власності за покупцем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18) викладено правовий висновок про те, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (у редакції, чинній на момент проведення електронних торгів) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачав втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Вказаний Закон діяв до 23 вересня 2021 року і не дозволяв органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Частинами другою та шостою статті 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що спірне нерухоме майно використовується позивачем як місце постійного проживання, інше нерухоме житлове майно за позивачем на праві власності не зареєстровано.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що на житловий будинок загальною площею 40,5 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , який використовується як місце постійного проживання позивачем та є предметом іпотеки на забезпечення вимог за кредитним договором, укладеним в іноземній валюті, не може бути звернуто стягнення у зв`язку із дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 127/19638/20 (провадження № 61-14276св21), не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судами неповно і неправильно. Переоцінка доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник