Постанова

від 21.12.2022 по справі 161/20876/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 грудня 2022року

м. Київ

справа № 161/20876/19

провадження № 61-8414св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Приватне підприємство «ВОМАКС»,

треті особи: приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гловацька Алла Володимирівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2021 року у складі судді Пахолюка А. М., додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 18 листопада 2021 року у складі судді Пахолюка А. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Федонюк С. Ю., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «ВОМАКС» (далі - ПП «ВОМАКС»), треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гловацька А. В., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання недійсним правочину щодо передачі майна до статутного капіталу приватного підприємства та застосування наслідків недійсностіправочину.

Позовну заяву мотивувала тим, що з 08 червня 1996 року вона перебуває

у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , під час якого ними набуто

у власність та побудовано цінне майно, яким відповідач без її відома та згоди розпорядився на користь третіх осіб.

Так, під час перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 08 квітня 2004 року набув у власність адмінбудинок площею 383,8 кв. м на АДРЕСА_1 (надалі перейменована

на АДРЕСА_2 , який ними спільно було вирішено реконструювати під готельний комплекс

та побудувати біля нього сауни. Для таких потреб, рішенням Гіркополонківської сільської ради від 10 січня 2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення

якої змінюється) підприємцю ОСОБА_2 , площею 0,4570 га, для обслуговування готельного комплексу з саунами, яка розташована

на АДРЕСА_2 , та видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку.

Після завершення реконструкції та будівельних робіт у 2014 році утворилося чотири самостійні об`єкти нерухомого майна: реконструйований з адмінбудинку площею 383,8 кв. м готельний комплекс /А-4/, загальною площею 1211,1 кв. м, новостворені об`єкти - сауна /Б-2/ площею 63,4 кв. м, сауна /В-2/ площею 46,7 кв. м, сауна /Д-2/ площею 110,1 кв. м,

що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які відповідач ОСОБА_2 зареєстрував за собою.

Оскільки реконструкція адмінбудинку та нове будівництво трьох саун відбулося у період шлюбу, за спільні кошти та спільними зусиллями,

то ці об`єкти нерухомого майна є спільною сумісною власністю подружжя.

Земельна ділянка площею 0,4570 га, для обслуговування готельного комплексу з саунами, хоча і була набута ОСОБА_2 як підприємцем, проте є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, за час перебування в шлюбі ОСОБА_2 виступив засновником

ПП «ВОМАКС».

27 квітня 2016 року як єдиний учасник (власник) ПП «ВОМАКС» ОСОБА_2 прийняв рішення № 2, яким передав до статутного капіталу підприємства спірне майно та збільшив розмір статутного капіталу підприємства на суму вартості цього майна. За результатами прийняття цього рішення було підписано акт оцінки та прийняття-передачі майна до статутного капіталу

ПП «ВОМАКС» від 01 червня 2016 року, на підставі якого 24 червня

2016 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гловацькою А. В. прийнято рішення про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ПП «ВОМАКС», а саме: готельний комплекс /А-4/, загальною площею 1217,3 кв. м, новостворені об`єкти - сауна /Б-2/ площею 63,4 кв. м, сауна /В-2/ площею 46,7 кв. м, сауна /Д-2/ площею 110,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Надалі ОСОБА_2 відчужив частки у статутному капіталі підприємства на користь інших осіб, а саме: на підставі рішення від 04 травня 2016 року № 3 відчужив на користь ОСОБА_3 50 % статутного капіталу підприємства,

а на підставі протоколу № 5 зборів співвласників ПП «ВОМАКС» було затверджено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі,

за умовами якого ОСОБА_2 відчужив належну йому частку у розмірі 50 % на користь своєї матері ОСОБА_4 .

Зазначала, що вона, як співвласник, не надавала своєї згоди на передачу спільного майна подружжя до статутного капіталу ПП «ВОМАКС». Відповідач ОСОБА_2 розпорядився цим майном без достатнього обсягу повноважень, а тому прийняте ним рішення від 27 квітня 2016 року № 2, проведення державної реєстрації 24 червня 2016 року приватним нотаріусом та подальше відчуження часток у статутному капіталі підприємства на користь третіх осіб свідчить про намагання вивести цінне майно з-під категорії спільної сумісної власності, а довіреність, яку вона надавала ОСОБА_2 для представлення своїх інтересів, не може бути розцінена як згода іншого подружжя на розпорядження спірним майном.

На підставі наведеного, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та заяви про зміну предмета позову, ОСОБА_1 просить суд:

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: поліпшення адмінбудинку площею 383,8 кв. м

на АДРЕСА_2 у вигляді готельного комплексу /А-4/, загальною площею 1269,4 кв. м, новостворені об`єкти - сауна /Б-2/ площею 63,4 кв. м, сауна /В-2/ площею

46,7 кв. м, сауна /Д-2/ площею 110,1 кв. м, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,4570 га, для обслуговування готельного комплексу з саунами, кадастровий

номер 0722881600:01:001:3566, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсним правочин, оформлений рішенням № 2 засновника (власника) ПП «ВОМАКС» від 27 квітня 2016 року, про передачу майна,

що є об`єктом спільної сумісної власності, до статутного капіталу

ПП «ВОМАКС», застосувати наслідки недійсності правочину шляхом: скасування акта оцінки та прийняття-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ПП «ВОМАКС» від 01 червня 2016 року; скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гловацької А. В., індексний номер 30188031 від 24 червня 2016 року, про реєстрацію за ПП «ВОМАКС» права власності на готельний комплекс /А-4/, загальною площею 1211,1 кв. м,

за адресою: АДРЕСА_2 ; скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гловацької А. В., індексний номер 30188700 від 24 червня 2016 року, про реєстрацію

за ПП «ВОМАКС» права власності на сауну /В-2/ загальною площею 46,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ; скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гловацької А. В., індексний номер 30188439 від 24 червня 2016 року про реєстрацію

за ПП «ВОМАКС» права власності на сауну /Б-2/, загальною площею 63,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ; скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гловацької А. В., індексний номер 30188949 від 24 червня 2016 року, про реєстрацію

за ПП «ВОМАКС» права власності на сауну /Д-2/, загальною площею

110,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ; скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гловацької А. В., індексний номер 30189276 від 24 червня 2016 року, про реєстрацію за ПП «ВОМАКС» права власності на земельну ділянку, площею 0,4570 га, з цільовим призначенням - для обслуговування готельного комплексу з саунами, кадастровий 0722881600:01:001:3566, яка розташована на АДРЕСА_2 ;

- визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на: Ѕ частину поліпшення адмінбудинку площею 383,8 кв. м на АДРЕСА_2 у вигляді готельного комплексу /А-4/, загальною площею 1269,4 кв. м, Ѕ частини сауни /Б-2/ площею 63,4 кв. м,

Ѕ частини сауни /В-2/ площею 46,7 кв. м, Ѕ частини сауни /Д-2/ площею

110,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , Ѕ частини земельної ділянки площею 0,4570 га, для обслуговування готельного комплексу з саунами, кадастровий номер 0722881600:01:001:3566, яка розташована на АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовано вжиті в цій цивільній справі заходи забезпечення позову відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 23 грудня 2019 року - знято арешт з нерухомого майна, власником якого

є Приватне підприємство «ВОМАКС», а саме: готельний комплекс /А-4/, загальною площею 1 211,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ; сауну /В-2/, загальною площею 46,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ; сауну /Б-2/, загальною площею 63,4 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_2 ; сауну /Д-2/, загальною площею 110,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,4570 га, з цільовим призначенням - для обслуговування готельного комплексу з саунами, кадастровий номер 0722881600:01:001:3566, розміщену

у с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області.

Скасовано заборону ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , будь-яким іншим третім особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження належних часток у статутному капіталі (частин) ПП «ВОМАКС», будь-яким іншим чином розпоряджатися частками, в тому числі укладати договори іпотеки, купівлі-продажу, дарування тощо з третіми особами, отримувати, у разі виходу з підприємства, виплату частки у статутному капіталі ПП «ВОМАКС» за рахунок належного підприємству спірного майна.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 18 листопада 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 4 800 грн.

Постановою Волинського апеляційного суду 17 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2021 року

та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 18 листопада 2021 року залишено без змін.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що в ході реконструкції кількісні та вартісні характеристики корпусу адмінбудинку, що належав відповідачу, істотно збільшилися таким чином,

що змінилися як призначення використання майна, так і його вартість. В силу вимог статей 12, 81 ЦПК України позивач зобов`язана була довести належними та допустимими доказами її участь, як одного з подружжя,

в істотному збільшенні вартості майна, яке набув відповідач відповідно до договору дарування від 08 квітня 2004 року і яке надалі було зареєстроване

за ним як готельний комплекс.

Разом з тим ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту її грошових та (або) трудових затрат як дружини у істотне збільшення вартості спірного майна. На обґрунтування своєї участі в поліпшенні спірного майна позивач не надала суду жодних письмових доказів, зокрема первинних документів про придбання будівельних матеріалів, договорів про надання ремонтних послуг, купівлі обладнання, предметів інтер`єру тощо. Зазначаючи, що реконструкція адмінбудинку відбувалася за спільні кошти та спільними зусиллями, позивач не навела, які кошти, яку участь та у який спосіб вона вкладала у проведення реконструкції.

Суди дійшли висновків, що позивач належним чином не довела той факт,

що її внесок у реконструкцію адмінбудинку, у розумінні частини першої

статті 62 СК України, є достатньо істотним для можливості визнання спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, тоді як сам по собі факт перебування позивачки у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2

на момент здійснення реконструкції спірного об`єкта нерухомого майна

не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя як на підставі приписів статті 60 СК України, так і на підставі

статті 62 СК України.

Оцінюючи правовий режим спірної земельної ділянки площею 0,4570 га, кадастровий номер 0722881600:01:001:3566, цільове призначення: для обслуговування готельного комплексу з саунами, яка розташована

на АДРЕСА_2 , суди виходили з того, що виникнення

у відповідача права власності на цю земельну ділянку було зумовлене набуттям ним права власності на приміщення адмінбудинку на підставі договору дарування майна, яке відповідно до вимог статті 57 СК України

є його особистою приватною власністю, а також його діяльністю

як підприємця, оскільки саме підприємцю ОСОБА_2 були надані відповідні дозволи рішенням органу місцевого самоврядування та передано землю у власність.

Оскільки позивачем не доведено поширення на спірне майно (готельний комплекс, новостворені об`єкти) режиму об`єкта права спільної сумісної власності подружжя, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,4570 га, кадастровий номер 0722881600:01:001:3566, цільове призначення - для обслуговування готельного комплексу з саунами, яка розташована на

АДРЕСА_2 .

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, додатковим рішенням суду першої інстанції з позивача на користь відповідача стягнуто 4 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд вважав заявлений відповідачем розмір витрат співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатами адвокатського об`єднання на надання послуг з правової допомоги та їх обсягом, значенням справи для сторони. Суд дійшов висновку, що зазначений розмір витрат на професійну правову (правничу) допомогу підтверджується документально і відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Із такими висновками погодився апеляційний суд.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

25 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те,

що судами застосовано норми права без урахування висновків

щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року

у справі № 6-1912цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження

№ 14-325цс18), від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18

та постановах Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі

№ 308/2205/16(провадження № 61-27879св18), від 10 червня 2020 року

у справі № 454/2786/17(провадження № 61-975св20), від 02 грудня

2020 року у справі № 444/372/18 (провадження № 61-4717св20),

від 12 квітня 2021 року у справі № 648/2854/18 (провадження

№ 61-5403св20).

Також посилається на порушення судами норм процесуального права,

що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої

статті 411 ЦПК України).

В обґрунтування касаційної скарги зазначила, що передача майна до статутного капіталу юридичної особи є формою розпорядження майном, адже змінюється його власник.Заявлені ОСОБА_1 вимоги відповідають способам захисту цивільного права, оскільки вона, як інший співвласник відчуженого відповідачем майна, заінтересована у поділі майна (шляхом набуття у власність його частини), а не в отриманні грошової компенсації. Ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди по суті визначили для ОСОБА_1 спосіб захисту права, який не відповідає її інтересам та меті пред`явленого позову.

При укладенні оспорюваного у цій справі правочину щодо розпорядження спільним майном подружжя не було дотримано принципу добросовісності.

Реєстрація права власності на нерухоме майно за ПП «ВОМАКС» відбулася на підставі акта оцінки та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ПП «ВОМАКС» від 01 червня 2016 року, складеного між ОСОБА_2 та ПП «ВОМАКС».

Зазначений акт оцінки та приймання-передачі був підписаний

ОСОБА_5 , який з однієї сторони виступив як засновник (власник) підприємства, а з другої - як його керівник (директор).

За таких умов, обидва відповідачі під час передачі та приймання майна до статутного капіталу знали (не могли не знати) про відсутність згоди другого співвласника відчужуваного майна на розпорядження цим майном. Обидва відповідачі у цій ситуації діяли недобросовісно. Проте суди попередніх інстанцій залишили ці обставини поза увагою.

Суди обох інстанцій не врахували, що реконструкція нерухомого майна була проведена за спільні кошти подружжя. Отже, майно, яке утворилося в результаті такої реконструкції, є спільним майном подружжя. ОСОБА_1 заявила вимоги про визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділ не адмінбудинку (готельного комплексу) в цілому, а лише здійснених за період шлюбу поліпшень. Крім того, було заявлено вимогу про поділ новоствореного (в результаті реконструкції) майна - трьох саун площами

46,7 кв. м, 63,4 кв. м та 110,1 кв. м. Сауни, хоча і є частиною реконструкції адмінбудинку, проте фактично є новим будівництвом.

Суд першої інстанції не досліджував, за рахунок яких та чиїх саме коштів було проведено поліпшення спірного майна, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи і наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що нотаріально посвідчена довіреність є згодою другого з подружжя (згодою ОСОБА_1 ) на розпорядження ОСОБА_2 спільним сумісним майном, проте не врахували, що норми матеріального права, як і практика Верховного Суду, не прирівнюють довіреність до згоди другого з подружжя на розпорядження майном (чи навпаки). Ці правочини є різними, регулюють відмінні матеріально-правові відносини та не можуть замінювати один одного. Згода одного з подружжя на вчинення іншим з подружжя правочину є окремим одностороннім правочином, що має бути укладений письмово. Право на розпорядження майном, яке передбачене у довіреності, не може розцінюватися як згода другого з подружжя на укладення правочинів стосовно спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_1 не надавала згоди на передачу майна до статутного капіталу

ПП «ВОМАКС», не погоджувала (ні усно, ні письмово) укладеного

ОСОБА_2 правочину щодо розпорядження цим майном у такий спосіб,

що є підставою для визнання недійсним правочину щодо передачі спірного майна у статутний капітал ПП «ВОМАКС».

Щодо додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, заявник послався на те, що оплата правничої допомоги проведена

ОСОБА_2 21 січня 2020 року, тобто за два дні до підписання акта виконаних робіт та визначення суми гонорару, що свідчить про те, що сторони (АО «Преміум Сервіс» та ОСОБА_2 ) не узгодили умови договору щодо розміру гонорару та його оплати. Документи, додані відповідачем до клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, є суперечливими та не відповідають критерію достовірності доказів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2

на касаційну скаргу, в якому він не погоджується з доводами

ОСОБА_1 та просить залишити без змін ухвалені у справі судові рішення.

Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.

Фактичні обставини, встановлені судами

З 08 червня 1996 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають

у зареєстрованому шлюбі.

На підставі договору дарування від 08 квітня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушик О. В., зареєстрованого у реєстрі за № 649, ОСОБА_2 набув у власність сховище, пункт технічного обслуговування тракторів, автогараж та адмінбудинок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Вартість нерухомого майна за вказаним договором дарування на дату вчинення правочину складала 105 076,00 грн.

Відповідно до рішення Гіркополонківської сільської ради Луцького району

від 25 червня 2010 року № 40/25 перейменовано

АДРЕСА_2 на АДРЕСА_2 .

З метою проведення реконструкції адмінбудинку, ОСОБА_2 , як фізична особа - підприємець, звернувся до Гіркополонківської сільської ради Луцького району для надання дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється) на АДРЕСА_2 .

Рішеннями Гіркополонківської сільської ради Луцького району від 28 грудня 2011 року № 8/8 та від 22 січня 2012 року № 9/9 підприємцю ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землеустрою та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення, якої змінюється із земель промисловості в землі, які використовуються в комерційних цілях) площею 0,4570 га, яка розташована на

АДРЕСА_2 .

На підставі зазначених рішень органу місцевого самоврядування підприємцю ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,4570 га, кадастровий номер 0722881600:01:001:3566, цільове призначення - для обслуговування готельного комплексу з саунами, яка розташована на АДРЕСА_2 .

02 липня 2012 року ОСОБА_2 подав до Інспекції ДАБК у Волинській області декларацію про початок виконання будівельних робіт, а саме реконструкції адмінбудинку під готельний комплекс з саунами на АДРЕСА_2 .

10 квітня 2014 року ОСОБА_2 подав до Інспекції ДАБК у Волинській області декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

Після завершення реконструкції та будівельних робіт утворилося чотири самостійні об`єкти нерухомості, а саме: готельний комплекс /А-4/, загальною площею 1211,1 кв. м, новостворені об`єкти - сауна /Б-2/ площею 63,4 кв. м, сауна /В-2/ площею 46,7 кв. м, сауна /Д-2/ площею 110,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Луцького районного управління юстиції Волинської області зазначені об`єкти нерухомості зареєстровані за відповідачем ОСОБА_2

ОСОБА_2 є засновником (власником) ПП «ВОМАКС». Рішенням № 2 засновника (власника) ПП «ВОМАКС» від 27 квітня 2016 року вирішено збільшити статутний капітал підприємства на суму 18 277 552,00 грн, який формується ОСОБА_2 шляхом внесення нерухомого майна засновником (власником) до статутного капіталу, згідно з додатком № 1 до даного рішення, а саме: готельного комплексу /А-4/ вартістю 15 056 395,00 грн, сауни /В-2/ вартістю 580 574,00 грн, сауни /Б-2/ вартістю 788 189,00 грн, сауни

/Д-2/ вартістю 1 368 764,00 грн, земельної ділянки, кадастровий номер 0722881600:01:001:3566, вартістю 483 630,00 грн, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

До статуту ПП «ВОМАКС» були внесені відповідні зміни.

04 травня 2016 року ОСОБА_1 видала нотаріально посвідчену довіреність відповідачу ОСОБА_2 .

Відповідно до довіреності ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси з усіма необхідними повноваженнями у будь-яких органах, з усіх без винятку питань, що стосуватимуться розпорядження будь-яким належним їй нерухомим та/або рухомим майном, у тому числі, але не виключно, корпоративними правами.

04 травня 2016 року рішенням № 3 засновника (власника) ПП «ВОМАКС» ОСОБА_2 вирішено затвердити договір № 1 купівлі-продажу вкладу у статутному капіталі ПП «ВОМАКС» від 04 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно з умовами якого ОСОБА_3 придбав вклад у статутному капіталі ПП «ВОМАКС», що становить 50 % статутного капіталу підприємства. У зв`язку з включенням до складу співвласників підприємства нового співвласника, затверджено розподіл вкладів між співвласниками, а саме: ОСОБА_2 - вклад 9 139 276,00 грн,

що становить 50 % статутного капіталу, та вносить грошовими коштами

і нерухомим майном; ОСОБА_3 - вклад 9 139 276,00 грн, що становить

50 % статутного капіталу, та вносить грошовими коштами.

24 червня 2016 року на підставі акта оцінки та приймання-передачі майна,

що вноситься до статутного капіталу ПП «ВОМАКС» від 01 червня 2016 року, складеного ОСОБА_2 та ПП «ВОМАКС», та пакету документів, необхідних для проведення державної реєстрації права власності, державним реєстратором - приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гловацькою А. В. прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна за ПП «ВОМАКС»: готельного комплексу /А-4/ площею 1211,1 кв. м, сауни /В-2/ площею

46,7 кв. м, сауни /Б-2/ площею 63,4 кв. м, сауни /Д-2/ площею

110,1 кв. м, земельної ділянки площею 0,457 га, для обслуговування готельного комплексу з саунами.

Позивач ОСОБА_1 24 червня 2016 року надала нотаріально посвідчену згоду на державну реєстрацію права власності на вищезазначене нерухоме майно як внесок до статутного капіталу ПП «ВОМАКС».

Протоколом № 5 зборів співвласників ПП «ВОМАКС» затверджено договір

№ 1 купівлі-продажу вкладу засновника (власника) в статутному капіталі

ПП «ВОМАКС» від 13 лютого 2019 року, за яким ОСОБА_2 передав

у власність ОСОБА_4 вклад у статутному капіталі у розмірі 9 139 276,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу підприємства.

Установлено, що площа належного відповідачу адмінбудинку на момент укладення договору дарування становила 383,8 кв. м, та надалі внаслідок реконструкції вказаного майна змінилися якісні характеристики, зокрема його площа становила - готельний комплекс /А-4/, загальною площею 1211,1 кв. м, новостворені об`єкти - сауна /Б-2/ площею 63,4 кв. м, сауна /В-2/ площею

46,7 кв. м, сауна /Д-2/ площею 110,1 кв. м.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звернувшись до суду з цим позовом, позивач ставила питання про визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділ поліпшень, здійснених за період шлюбу належного відповідачу адмінбудинку (готельного комплексу),

а також заявлено вимогу про поділ новоствореного (в результаті реконструкції) майна - трьох саун площами 46,7 кв. м, 63,4 кв. м

та 110,1 кв. м. За наслідками установлення зазначених обставин, позивач просила визнати недійсними правочини щодо передачі цього майна

у статутний капітал ПП «ВОМАКС» та визнати за нею право власності на належну їй частку у спірному майні.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61

СК України).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.

Відповідно до частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема й майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Відповідно до частини першої статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя,

воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року

у справі № 214/6174/15 (провадження № 14-114цс20) зазначено, що за змістом статті 62 СК України втручання у право власності може бути обґрунтованим та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що сприяли істотному збільшенню вартості такого майна.

Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості

є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.

Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності

чи у остаточному об`єкті.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду виходила з того,

що істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

Якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя -

не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.

Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.

При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу

виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач має довести,

що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені її окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.

У справі, яка переглядається, установлено, що площа належного відповідачу на праві особистої приватної власності адмінбудинку на момент укладення договору дарування становила 383,8 кв. м (а.с. 150 том 2), та надалі внаслідок реконструкції вказаного майна змінилися його якісні характеристики, зокрема, його площа тепер становить - готельний комплекс /А-4/ - 1211,1 кв. м, новостворені об`єкти - сауна /Б-2/ - 63,4 кв. м., сауна /В-2/ - 46,7 кв. м., сауна /Д-2/ - 110,1 кв. м. (а.с. 5-208 том 2). Тобто, за наслідками реконструкції кількісні та вартісні характеристики корпусу адмінбудинку, що належав відповідачу, істотно збільшилися таким чином, що змінилися як призначення використання майна, так і його вартість.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Статті 60, 63 СК України закріплюють презумпцію спільності майна подружжя, відповідно до якої набуте майно подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась саме на те,

що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є здійснені подружжям істотні збільшення (поліпшення) нерухомого майна, тобто

та частина поліпшень, що збільшила вартість майна, змінила його вартісні характеристики та призначення, оскільки саме ця частка набута сторонами за рахунок спільних коштів і праці під час перебування у зареєстрованому шлюбі

і саме ця частина підлягає поділу. При цьому належність відповідачу частки

у майні (адмінбудівлі), яку він набув за договором дарування, позивачем не оспорювалось, залишилась за ним і питання про включення її до розподілу не ставилось.

Також ставилось питання про належність до спільного сумісного майна новостворених об`єктів.

Під час розгляду справи ОСОБА_2 заперечував позов ОСОБА_1 та вказував, що використовував власні грошові кошти, а ОСОБА_1 власного заробітку не мала та особистих коштів у збільшення вартості майна не вкладала, проте матеріали справи не містять доказів того, що такі витрати були здійснено виключно ОСОБА_2 та за допомогою особистих коштів, в тому числі за рахунок кредитів, отриманих не в інтересах сім`ї, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наведеного вбачається, що суди попередніх інстанцій не перевірили обставин, за які кошти і якими засобами здійснювалось поліпшення належного ОСОБА_2 майна, якими доказами він спростовує презумпцію спільності майна подружжя щодо поліпшень, які були вчинені щодо спірного майна та призвели до істотного збільшення його вартості і технічних характеристик в цілому, а також щодо новостворених об`єктів,

на які посилається позивач.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначеного не врахував та відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за недоведеністю.

Крім того, суди не вчинили належних процесуальних дій щодо встановлення істотності збільшення вартості майна, яка підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних

трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі

№ 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20)).

Вирішення питання про те, чи є збільшення цінності майна істотним, відноситься до компетенції суду. Проте питання цінності будинку та здійснених щодо нього поліпшень, зокрема до та після їх здійснення (в тому числі у відсотковому значенні), вирішується, зокрема шляхом проведення відповідної експертизи, оскільки потребує спеціальних знань.

Встановлення зазначених обставин та вирішення цих позовних вимог має значення для вирішення інших вимог позивача, які, зокрема стосуються передачі майна до статутного капіталу ПП «ВОМАКС».

Суд першої інстанції під час розгляду справи не дотримав вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності у з`ясуванні обставин справи та оцінки доказів, а апеляційний суд таке порушення не усунув.

Враховуючи принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій допустили неповноту

і однобічність у дослідженні доказів і встановленні фактичних обставин,

не перевірили належним чином і не надали правової оцінки доводам позивача щодо поширення інституту спільної сумісної власності подружжя

на здійснені істотні поліпшення адмінбудинку, які призвели до створення готельного комплексу та виникнення новостворених об`єктів нерухомого майна, і не надали змістовного мотивування доводам сторін, що є передумовою обґрунтованості судового рішення та обов`язковим елементом справедливого судового розгляду (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Зазначене перешкоджає суду касаційної інстанції без встановлення вказаних фактичних обставин ухвалити правильне рішення по суті спору.

Відповідно до пунктів 1-3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд

є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд не виконав своїх обов`язків, визначених законом, судові рішення не відповідають вимогам статті 263

ЦПК Українищодо законності й обґрунтованості, зазначені порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу статті 411

ЦПК Україниє підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, перевірити і установити обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, що виник між сторонами та на які вони посилаються в обґрунтування вимог і заперечень. За наслідками встановлення цих обставин ухвалити законне і справедливе судове рішення.

Також з урахуванням установлених у справі обставин, суд має дати оцінку змісту позовних вимог, які стосуються передачі майна до статутного капіталу ПП «ВОМАКС» і перевірити питання їх юрисдикційності.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь-яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки справа направляється до суду першої інстанції на новий розгляд,

то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня

2021 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк