Рішення

від 19.12.2022 по справі 357/15644/21

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/15644/21

Провадження № 2/357/576/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А. Ю. , при секретарі Севериненко Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Рось» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2021 року представник Житлово-будівельного кооперативу «Рось» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по внескам і платежам співвласників об`єднання за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року в розмірі 3 902,24 грн., інфляційні збитки в сумі 759,89 грн., 3% річних за весь час прострочення в сумі 331,32 грн., а також судові витрати в розмірі 5 270 грн.

В обґрунтування позову вказував, що ЖБК «Рось» є власником та співвласником будинку АДРЕСА_1 , а також є балансоутримувачем, здійснює утримання та обслуговування будинку згідно статуту. Відповідач як власник квартири АДРЕСА_2 в указаному будинку зобов`язана своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески та платежі на утримання будинку та прибудинкової території. Однак, відповідач не виконує свої обов`язки щодо сплати, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за надані послуги, яка разом з урахуванням індексу інфляції та 3% річних підлягає стягненню в судовому порядку.

30.12.2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

24.01.2022 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

04.08.2022 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому ОСОБА_1 позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні. Вважає, що позовна заява не містить доказів надання послуг та здійснення будь-яких витрат на утримання будинку та прибудинкової території, відсутні розрахунки заборгованості. Вказує, що вона є споживачем послуг з постачання води і водовідведення, має лічильник, однак ЖБК нараховує оплату без врахування показів квартирних засобів обліку, що суперечить законодавству. Крім того, встановлена зборами ЖБК вартість за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 4,30 грн./кв.м. жодним чином не підтверджена, а прилегла територія не є власністю ЖБК, тому їх вимога про сплату за утримання такої території є безпідставною.

19.12.2022 року представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, позиція сторони зазначена у відзиві.

Крім цього, в судовому засіданні 06.09.2022 року судом було розпочато розгляд справи по суті, представники позивача позов підтримали, надали пояснення по справі, а також відповіді на питання відповідача. Відповідач в судовому засіданні заперечувала щодо позовних вимог, підтвердила проживання за вказаною в позовній заяві адресою, однак в розгляді справи судом було оголошено перерву через погане самопочуття відповідача та подане нею клопотання.

У даній справі суд також враховує неодноразові відкладення судових засідань за клопотаннями відповідача.

У зв`язку з наведеним, суд ухвалив продовжувати розгляд справи за відсутності сторін в судовому засіданні.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі довідки ЖБК «Рось» від 13.09.1992 року, про що внесено запис до реєстрової книги № 92 Білоцерківського МБТІ, реєстровий № 1057, що підтверджується листом КП КОР «Південне БТІ» від 30.07.2021 року за № 2210.

Житлово-будівельний кооператив «Рось» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 , здійснює утримання та обслуговування будинку згідно статуту, затвердженого загальними зборами мешканців будинку 16.11.2005 року, протокол № 33.

Згідно з пп. 3 п. 2.2 статуту завданням і предметом діяльності ЖБК є забезпечення сприяння членам кооперативу в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю ЖБК.

ЖБК має право вимагати своєчасної та в повному обсязі сплати всіх установлених Законом і статутом кооперативу платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів (п.п. 3 п. 2.5 статуту).

Відповідно до пп. 4 п. 4.6 статуту ЖБК має право через правління, укладати договори із суб`єктами підприємництва, які виконують роботи, в тому числі будівельні, надають житлово-комунальні та інші послуги, та здійснювати контроль за їх виконанням.

У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов`язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна ЖБК має право звернутися до суду для стягнення нарахованих платежів в судовому порядку (п. 8.2 Статуту).

Пунктом 11.3 Статуту передбачено, що член ЖБК зобов`язаний виконувати вимоги статуту кооперативу та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні платежі.

Рішенням загальних зборів членів ЖБК «Рось» № 1/01 від 26.01.2019 року затверджено кошторис на 2019 рік, тариф на утримання будинку та прибудинкової території з 01.02.2019 року складає 4,30 грн.

В матеріалах справи міститься копія договору № 11067 від 01.07.2013 року, укладеного між ЖБК «Рось» та ТОВ «Білоцерківвода» про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення за встановленими тарифами.

Листом ТОВ «Білоцерківвода» № 1-04/13-1244 від 13.05.2021 року надано роз`яснення щодо порядку розподілу між споживачами послуг, вимог до засобів вимірювальної техніки та соціальних нормативів.

Позивачем надано структуру нарахувань за послугу централізованого водопостачання та водовідведення між ТОВ «Білоцерківвода» та ЖБК «Рось» за 2019 рік, розподіл обсягу використання послуги та акт звірки № 27 за 2019 рік.

Позивачем також надано копію договору № 84-19 від 23.11.2018 року, укладеного між ЖБК «Рось» та ПрАТ «КАТП-1028» про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів з затвердженими тарифами, додаткова угода № 1 до вказаного договору, лист ПрАТ «КАТП-1028» № 174 від 05.04.2021 року, структуру нарахувань за послугу із збирання, вивезення, захоронення твердих побутових відходів за 2019 рік, розподіл обсягу послуги між особовими рахунками мешканців будинку та акти здачі-прийняття робіт згідно вказаного договору за 2019 рік.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків за період з 28.01.2019 року по 31.12.2019 року борг ОСОБА_1 складає 3 902,24 грн.

Відповідачу ОСОБА_1 направлено вимогу про сплату боргу.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 94 Господарського кодексу України, кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється Житловим кодексом УРСР, Цивільним, Земельним кодексами України, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступили до організованого кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку (стаття 137 Житлового кодексу УРСР). Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність (cт.8 ЗУ «Про кооперацію» (№1087-V від 10.07.2003 року). Згідно з пунктом 15 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української PCP від 30.04.1985 № 186, житлово-будівельнийкооператив здійснює експлуатацію і ремонт належного йому жилого будинку (будинків) та утримання прибудинкової території за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності. Житлово-будівельний кооператив має право укладати договори, пов`язані з будівництвом, експлуатацією і ремонтом жилого будинку (будинків) і надвірних будівель, їх добровільним страхуванням та утриманням прибудинкової території, а також інші договори відповідно до цілей його діяльності (пункт 16 Примірного статуту).

Пунктом 22 Примірного статуту визначено, що кошти житлово-будівельного кооперативу складаються з вступних внесків; пайових внесків; внесків на проведення капітального ремонту жилого будинку (будинків); внесків на експлуатацію жилого будинку (будинків) і утримання прибудинкової території, інших надходжень.

Згідно з пунктом 60 Примірного статуту, органами управління житлово-будівельного кооперативу є загальні збори членів кооперативу і правління кооперативу. Загальні збори членів житлово-будівельного кооперативу є вищим органом управління кооперативу. Виключно на загальних зборах ЖБК приймаються рішення, зокрема щодо: прийняття статуту кооперативу та внесення до нього змін; порядку експлуатації жилого будинку (будинків); встановлення строків внесення внесків на капітальний ремонт жилого будинку (будинків), внесків на експлуатацію жилого будинку (будинків) та утримання прибудинкової території, плати за комунальні послуги; прийняття рішення про утворення спеціальних фондів, установлення розміру, строків внесення членами кооперативу внесків до цих фондів, а також порядок їх витрачання; встановлення порядку витрачання інших надходжень.

Враховуючи викладене, мета і предмет діяльності житлово-будівельного кооперативу не передбачають провадження господарської діяльності щодо надання житлово-комунальних послуг, а тому ЖБК не є виробником чи виконавцем житлово-комунальних послуг. Перелік внесків (платежів) співвласників, до якого мають входити, наприклад внесок (платіж) на утримання спільного майна багатоквартирного будинку, внесок (платіж) за холодну воду, внесок (платіж) за гарячу воду, внесок (платіж) за опалення тощо визначається загальними зборами членів кооперативу.

Згідно частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утримання будинків і прибудинкових територій господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Згідно з п. 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно частини 1 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» утримання приватизованих квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 року № 572, встановлено, що власники квартир зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до статті 162 ЖК України визначено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Такі ж вимоги передбачені в п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року № 45.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 14.02.2018 року у справі № 462/6393/15-ц.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - ст. 610 ЦК України.

За змістом наведених норм вбачається, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню до виконання як договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Отже, у сторін по справі наявні фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за такі послуги.

Послугами, за які у відповідача виникла заборгованість, які надаються позивачем є утримання будинку і прибудинкової території; послуги з централізованого водопостачання та водовідведення; вивезення твердих побутових відходів, які отримані відповідно до укладених позивачем договорів.

В подальшому, позивачем відповідно до затвердженого в установленому порядку кошторису нараховано відповідачу, як співвласнику будинку, плату за послуги та обслуговування будинку і прибудинкової території.

З наявного в матеріалах справи акту взаємозвірки розрахунків (розрахунку заборгованості) вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за отримані житлово-комунальні послуги за 2019 рік становить 3 902,24 гривень.

Розрахунок заборгованості обґрунтований належним чином та відповідачем не спростовано.

Отже, відповідач ОСОБА_1 як власник майна зобов`язана утримувати майно, що їй належить на праві власності та сплачувати за надані комунальні послуги, однак, як встановлено судом, вона не в повній мірі оплачувала поставлені позивачем до квартири послуги, чим порушила його право, за захистом якого він звернувся до суду.

В свою чергу, відповідач не надала до суду належних та допустимих доказів сплати нею в повному об`ємі вказаних коштів чи доказів того, що житло вибуло з власності або не є таким, яке отримує надані ЖБК «Рось» послуги.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що дійсно позивач має право вимагати стягнення з відповідача заборгованість в частині не сплати за комунальні послуги в розмірі 3 902,24 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.

Отже, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Згідно наданого позивачем розрахунку за період з січня 2019 року по 20.12.2021 року інфляційні втрати становлять 759,89 грн., а 3 % річних 331,32 грн.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача суми заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з положеннями ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання, зокрема, про те як розподілити між сторонами судові витрати.

В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до положень ч. 4, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу суду надано:

1) копія договору про надання правової допомоги № 2-370-юо/ц-заг/21 від 23.07.2021 року, укладеного між адвокатом Козак П.В. та ЖБК «Рось»;

2) акт виконаних робіт № 1 від 20.12.2021 року на загальну суму 3 000 грн.;

З наданих документів вбачається, що вартість послуг наданих адвокатом клієнту та прийнятих клієнтом, що полягають у консультації, зборі документів, підготовці позову та участі в судових засіданнях становить 3 000 грн.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18.

Отже, суд розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази, подані представником позивача, є підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, адже цей розмір доведений документально, обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Також суд враховує, що відповідачем не було ні письмово, ні усно наведено будь-яких заперечень щодо неспівмірності таких витрат зі складністю справи, необґрунтованістю витраченого часу на надання правової допомоги адвокатом позивача, доказів та доводів з приводу цього надано не було, а тому у суду відсутні підстави для зменшення заявлених позивачем витрат на правову допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи.

Крім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 270 грн. за подання даного позову.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 137, 141, 265, 268, 280, 282, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Рось» заборгованість по внескам і платежам співвласників об`єднання в розмірі 3 902,24 грн., 759,89 грн. інфляційних втрат, 331,32 грн. - 3% річних, судовий збір в розмірі 2 270 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн.

Позивач Житлово-будівельний кооператив «Рось», адреса: б-р Олександрійський, буд. 141, м. Біла Церква, Київська область, 09119, код ЄДРПОУ: 23570562.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (підписання).

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А. Ю. Цуранов