Постанова

від 08.12.2023 по справі 357/15644/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2023 року

справа № 357/15644/21

провадження № 22-ц/824/5810/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.

учасники справи:

позивач - Житлово-будівельний кооператив «Рось»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2022 року, постановлене під головуванням судді Цуранова А.Ю., у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Рось» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2021 року представник Житлово-будівельного кооперативу «Рось» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по внескам і платежам співвласників об`єднання за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року в розмірі 3 902,24 грн, інфляційні збитки в сумі 759,89 грн, 3% річних за весь час прострочення в сумі 331,32 грн, а також судові витрати в розмірі 5 270 грн.

В обґрунтування позову вказував, що ЖБК «Рось» є власником та співвласником будинку АДРЕСА_1 , а також є балансоутримувачем, здійснює утримання та обслуговування будинку згідно статуту. Відповідач як власник квартири АДРЕСА_2 в указаному будинку зобов`язана своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески та платежі на утримання будинку та прибудинкової території. Однак, відповідач не виконує свої обов`язки щодо сплати, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за надані послуги, яка разом з урахуванням індексу інфляції та 3% річних підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2022 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Рось» заборгованість по внескам і платежам співвласників об`єднання в розмірі 3 902,24 грн, 759,89 грн інфляційних втрат, 331,32 грн - 3% річних, судовий збір в розмірі 2 270 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, та повернути позовну заяву.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення відповідача про розгляд справи. Зазначає, що представником ЖБК «Рось» не надано документів, що підтверджують його повноваження, а тому суд першої інстанції повинен був повернути позовну заяву .

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати комунальних послуг.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі довідки ЖБК «Рось» від 13.09.1992 року, про що внесено запис до реєстрової книги № 92 Білоцерківського МБТІ, реєстровий № 1057, що підтверджується листом КП КОР «Південне БТІ» від 30.07.2021 року за № 2210.

Житлово-будівельний кооператив «Рось» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 , здійснює утримання та обслуговування будинку згідно статуту, затвердженого загальними зборами мешканців будинку 16.11.2005 року, протокол № 33.

Пунктом 11.3 Статуту передбачено, що член ЖБК зобов`язаний виконувати вимоги статуту кооперативу та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні платежі.

Згідно частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов'язує.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утримання будинків і прибудинкових територій господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Згідно з п. 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Водночас, відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Звертаючись до суду із позовом позивач зазначав, що відповідачем не в повному обсязі здійснено сплату внесків членів об`єднання за період 01.01.2019 року по 31.12.2019 року, внаслідок чого борг ОСОБА_1 складає 3 902,24 грн.

Доказів того, що послуги не надавались чи надавались не в повній мірі, відповідачем не надано, як і не надано доказів оплати заборгованості..

Згідно вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про те, що за прострочення виконання зобов`язання із відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 759,89 грн та трьох відсотків річних у розмірі 331,32 грн.

Відповідачем власного контррозрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних не надано.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності повноважень у Портяника С.І. , яким підписано позовну заяву, на представництво інтересів ЖБР «Рось», а тому позовну заяву слід повернути, колегія суддів не приймає.

Згідно із частиною третьою статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 у справі № 9901/39/20, ухвалах від 13.03.2020 у справі № 922/2844/19, від 22.02.2021 у справі № 908/183/20 звернув увагу на те, що за загальним правилом у теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси за законом, статутом, положенням.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються офіційними, достовірними і можуть бути використані для будь-якого державного органу, яким є і суд.

З огляду на зазначену законодавчу норму Верховний Суд дотримується такої позиції: якщо до поданої заяви (скарги), клопотання не додано документів, які б підтверджували повноваження особи представляти юридичну особу в порядку самопредставництва в суді відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) на момент подання заяви (скарги), і такі документи відсутні в матеріалах справи, то суд не позбавлений права перевірити прізвище, ім`я, по батькові, дату обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи та уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, наведені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ухвали КГС ВС від 23.01.2020 у справі № 926/1336/19, від 07.03.2018 у справі № 921/502/17-Г/8, від 13.03.2020 у справі № 922/2844/19).

Як вбачається із відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ЖБК «Рось» (код ЄДРПОУ 23570562) є Портяник С.І.

Отже, позовна заява підписана уповноваженою на це особою.

Доводи апелянта про те, що вона не була повідомлена про розгляд справи спростовуються матеріалами справи, зокрема зворотніми повідомленнями про отримання судових повісток ОСОБА_1 (а.с. 78, 112), розписки про повідомлення щодо дати судового засідання (а.с. 80). Крім того, в матеріалах справи наявний відзив ОСОБА_1 на позовну заяву (а.с.82- 83).

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому відповідно до положень ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає

Суддя-доповідач

Судді