Рішення

від 23.12.2022 по справі 364/330/22

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/330/22

Провадження № 2/364/154/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2022 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Моргун Г. Л.,

за участі секретаря судового засідання Сіваченко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в смт Володарка, цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

( РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , № тел. НОМЕР_2 )

представник позивача ОСОБА_4

( адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8616/10 від 27.12.2019 року, адреса: АДРЕСА_2 , засоби зв`язку: № тел. НОМЕР_3 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до ОСОБА_1

( РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , № тел.: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 )

про визнання права власності на 2/3 частки майна у спільній сумісній власності,

ВСТАНОВИВ:

12.07.2022 представниця позивачки звернулася до суду із даною позовною заявою, в якій вказує, що 13.05.2011 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_1 . В шлюбі у них народилося двоє спільних дітей: син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти проживають разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_4 . 26.02.2016 подружжя придбало житловий будинок з земельною ділянкою. В даному будинку позивачка проживає разом з дітьми. Право власності на житловий будинок зареєстровано за відповідачем. Відносини між подружжям погіршали і вони, починаючи з січня 2022 року, не проживають разом. ОСОБА_1 з січня 2022 року мешкає за іншою адресою. Жодної участі в утриманні та обслуговуванні будинку відповідач не приймає.

Посилаючись на викладені обставини, зокрема, що діти залишилися проживати разом з позивачкою та на ст. ст. 60, 63, 65, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 174-175, 274 ЦПК України, представниця позивачки, просить суд :

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_4 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 земельної ділянки кадастровий номер 3221684000:03:004:0049 площею 0,2499 га за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою суду від 04.08.2022 провадження у справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання на 19.09.2022 .

06.09.2022 на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому ОСОБА_1 позов визнав частково та посилаючись на ст. ст. 60, 63, 70 СК України, ст. 368 ЦК України, ст. ст. 80, 81, 178 ЦПК України просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,2499 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ( а.с. 37- 41).

19.09.2022 судом закрито підготовче судове провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2022 в подальшому на 22.11.2022.

04.11.2022, 22.11.2022, 16.12.2022 судовий розгляд справи не відбувся, за клопотанням представниці позивачки та через стабілізаційне відключення електроживлення. Суд відклав розгляд справи на 23.12.2022.

Позивачка та її представниця на розгляд не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ( а.с. 71,72). На адресу суду надійшла заява, якою представниця позивачки просить розгляд справи проводити за їх відсутності. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просить суд винести рішення про задоволення позову у повному обсязі ( а.с.73).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ( а.с. 35, 57). На адресу суду надійшла заява, якою просить розгляд справи проводити за його відсутності. Позовні вимоги визнає частково, про що зазначив у відзиві та заяві ( а.с.37-41, 58).

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, ознайомившись із позовною заявою, взявши до уваги позиції позивачки її представниці викладену позові та заяві, яка надійшла до суду, позицію відповідача викладену у відзиві, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 13.05.2011 сторони уклали шлюб ( а.с.7). В шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 9, 8).

26.02.2016 за договором купівлі-продажу житлового будинку ОСОБА_1 придбав житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, та земельну ділянку площею 0,2499 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ( а.с. 10-12, 15- 16).

В даний час в спірному будинку зареєстровані та проживають позивачка та спільні з відповідачем діти: син ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 , про що зазначено у довідці виданій виконавчим комітетом Володарської селищної ради № 126 від 07.06.2022 та витягом № 326/01-10 про зареєстрованих у житловому будинку осіб ( а.с.18, 19).

На час розгляду справи шлюб між сторонами не розірвано, але починаючи з січня 2022 року відповідач полишив сім`ю та проживає в іншому населеному пункті, сплачує аліменти на дітей , зазначені обставини визнаються та стверджуються як позивачем так і відповідачем тому в силу положень ч. 1 ст. 84 ЦПК України, яка зазначає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників, не потребують доказування.

Згідно висновку ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями складає - 53 000, 00 гривень, вартість земельної ділянки площею 0,2499 га - 37 485,00 гривень ( а.с. 22, 23).

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України та СК України.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходить із наступних міркувань.

Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2, 3 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей) приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися, обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007р. N 11).

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Зазначені вище норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. При цьому, тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Так, відповідачем не заперечуються обставини спільного набуття спірного майна, зокрема також і вартість спірного майна на час розгляду справи в суді.

Між тим, відповідач вважає, що майно повинно розподілитися між ним і позивачем в рівних частинах, оскільки проживання з позивачкою спільних дітей не є підставою для зміни розміру часток при поділі житлового будинку (спільного майна) та земельної ділянки, придбаного під час перебування у шлюбі.

Позивачка, в свою чергу, зазначає, що розподіл будинку повинен бути здійснений з врахуванням того , що з нею проживають спільні діти ( двоє неповнолітніх дітей), а отже вона має право на 2/3 частки в спільному сумісному майні.

Як зазначалось вище, відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 570/685/19 та встановив, що проживання дітей з одним із подружжя, з огляду на положення ст. 70 СК України, само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя.

Отже, для збільшення частки майна дружини, у разі проживання з нею дітей, необхідне доведення існування умови недостатності розміру аліментів, які вона одержує, для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей.

Відповідач заперечує наявності таких умов, а позивачка, в свою чергу, не надала до суду будь-яких доказів в підтвердження вказаної обставини та своєї позиції.

Частина 1 статті 3 ЦПК України зазначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З урахуванням всіх досліджених у справі доказів суд вважає, що спірний автомобіль був придбаний подружжям у період перебування у шлюбі, а тому є їх спільною сумісною власністю, отже, частки сторін є рівними, підстави для відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна відповідно до частини третьої статті 70 СК України відсутні.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що проживання дітей з позивачем, з огляду на встановлені судом обставини та положення ст. 70 СК України, само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя. Наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спільного будинку, позивачем не доведено.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, враховуючи, що спірне майно набуте сторонами в період шлюбу та ведення спільного господарства, отже є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тому суд дійшов висновку про поділ між сторонами житлового будинку та земельної ділянки на якій він розташований, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом вимоги позивача задоволено частково, однак слід зазначити, що судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 992,40 грн. 00 коп. та не більше 12405 гривень 00 копійок; за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 992,40 коп.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вбачається з позову, позивачкою заявлено дві вимоги до одного відповідача: майнового характеру - про визнання права власності на Ѕ частину спільного майна та немайнового характеру - про визнання майна спільною сумісною власністю.

Отже позивачка повинна була сплатити при зверненні до суду судовий збір у розмірі 992,40+992,40 гривень. Наразі позивачкою сплачено судовий збір лише за одну вимогу у розмірі 992,40 гривень. Суд враховуючи , що позов задоволено частково вважає за можливе стягнути з відповідача на користь держави 992,40 гривень судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 61, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 3, 4, 10, 12, 84, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1

до ОСОБА_1

про визнання права власності на 2/3 частки майна у спільній сумісній власності, - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку кадастровий номер 3221684000:03:004:0049 площею 0,2499 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) право власності на Ѕ частину :

-житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами;

-земельної ділянки кадастровий номер 3221684000:03:004:0049 площею 0,2499 га ,

які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 .

Стягнути судові витрати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ( РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) у розмірі судового збору - 992,40 гривень на користь держави.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Г. Л. Моргун