Рішення

від 14.12.2022 по справі 693/1179/21

ЖАШКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

693/1179/21

2/693/114/22

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2022 м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Шимчика Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Коломієць С.В.,

представника позивача - адвоката Забродця С.В.,

представника відповідача - адвоката Євича С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Жашків у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі-відповідач) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказала, що є власником земельної ділянки площею 1,7301 га, кадастровий номер 7120981000:02:001:0218, яка знаходиться в адміністративних межах Безпечнівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У жовтні 2021 року позивач дізналася про існування нібито укладеного 10.06.2019р. між нею та ОСОБА_2 договору про надання права користування земельної ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування згідно якого 25.06.2019р. зареєстровано державним реєстратором Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області Макарницьким О.А. (номер запису про інше речове право 32184566).

Строк дії речового права згідно з п.2.3. договором склав 49 років з моменту державної реєстрації права емфітевзису.

Однак, позивач особисто ніколи не підписувала з відповідачем договору, ніколи не домовлялася з ним про передачу йому у користування належної їй земельної ділянки, як і ніколи та нікого не уповноважував на укладення від її імені будь-яких правочинів щодо належної їй земельної ділянки.

Також жодних коштів від відповідача вона не отримувала.

У зв`язку з тим, що від імені позивача та поза її волею було укладено договір та зареєстровано інше речове право, вона позбавлена можливості реалізувати свої повноваження власника земельної ділянки щодо розпорядження нею на власний розсуд (стаття 41 Конституції України і стаття 319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини першоїстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК Українивстановлені загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї ж статтівизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першоюстатті 627ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року (справа №145/2047/16-ц (п.7.21, п. 7.26-7.27)) навела наступний правовий висновок:

«Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із тимВелика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушенимшляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.»

Відповідно до приписів статті 391 ЦК України власник майнамає правовимагати усуненняперешкод уздійсненні нимправа користуваннята розпорядженнясвоїм майном.

Окрім того, абзацом третім частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Повернення позивачу зайнятої відповідачем земельної ділянки без припинення права користування (емфітевтичного права) цієї ділянки, зареєстрованого за відповідачем, не призведе до належного захисту порушених прав позивача.

Таким чином, не укладаючи та не підписуючи договір, нікого не уповноважуючи на укладення правочинів відносно земельної ділянки, позивач не висловлювала та не виражала у будь-який спосіб свою волю на укладення договору, а отже використання земельної ділянки відповідачем не відповідає її внутрішньому волевиявленню, а договір є неукладеним.

З огляду на вищевикладене позивач звернулася до суду з даним позовом та просила:

- зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 1,7301 га, кадастровий номер 7120981000:02:001:0218, яка знаходиться в адміністративних межах Безпечнівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом повернення мені земельної ділянки площею 1,7301 га з кадастровим номером 7120981000:02:001:0218;

- скасувати державну реєстрацію іншого речового права на земельну ділянку площею 1,7301 га з кадастровим номером 7120981000:02:001:0218, проведену 25.06.2019 року державним реєстратором Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області Макарницьким О.А., номер запису про інше речове право 32184566, індексний номер рішення 47553704;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 12.12.2021р. позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Відзив від відповідача не надходив.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Забродець С.В. позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Євич С.П. позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Суд, вислухавши учасників провадження та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

На підставі ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 15ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Обставини та докази.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,7301 га, кадастровий номер 7120981000:02:001:0218, яка знаходиться в адміністративних межах Безпечнівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЯД №962497 від 05.03.2008р. (а.с.10), що підтверджується відомостями з Дердавного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.11-12).

Статтею93, ч.4 ст.124ЗК Українивстановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкового платного володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 1ст.6 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендарі набуваютьправаорендиземельноїділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1ст.638ЦК Українипередбачено,що договірє укладеним,якщо сторонив належнійформі досяглизгоди зусіх істотних умов договору.

10 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), предметом якого є земельна ділянка загальною площею 1,7301 га, кадастровий номер 7120981000:02:001:0218, строком на 49 років (а.с.13-16), який зареєстрований 25.06.2019р. державним реєстратором Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області Макарницьким О.А. (номер запису про інше речове право 32184566), що підтверджується актуальною інформацією про державну реєстрацію іншого речового права (а.с.12).

Обгрунтування та висновки.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1ст.638ЦК Українипередбачено,що договірє укладеним,якщо сторонив належнійформі досяглизгоди зусіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.317, ч.1 ст.320 ЦК України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власнику. Право власності є непорушним.

Ст.391ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п.3 ч. ст.3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка означає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору, тощо (ст.ст.6, 627 ЦК України).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Позивачка стверджує, що не укладаючи та не підписуючи договір, нікого не уповноважуючи на укладення правочинів відносно земельної ділянки, позивач не висловлювала та не виражала у будь-який спосіб свою волю на укладення договору, жодних коштів від відповідача вона не отримувала, а отже використання земельної ділянки відповідачем не відповідає її внутрішньому волевиявленню, а договір є неукладеним.

У ході розгляду справи за клопотанням представника позивача адвоката Забродця С.В. у ОСОБА_2 ухвалами Жашківськогорайонного судуЧеркаської областівід 22.12.2021р.,11.04.2022р.та 19.05.2022р.було витребувано оригінал договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладеного 10 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для огляду та можливого подальшого надання уповноваженій установі (експерту) з метою проведення судово-почеркознавчої експертизи. Ухвали залишилися невиконаними.

На виконання вказаних ухвал представником відповідача - адвокатом Євичом С.П. було надано лише копію вищевказаного договору.

18.08.2022р. представником позивача адвокатом Забродцем С.В. до суду було подано заяву, в якій, зважаючи на положення ч.4 ст.263 ЦПК України, просив врахувати у даній справі правовий висновок Великої Палати Верховного суду, викладений у постанові від 08.06.2021р. (справа №906/1336/19), згідно з яким «…Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу такого письмового документа» та на підставі норм ст.ст.76-81, 83, 95, 102, 106, 110 ЦПК України, просив долучити до матеріалів справи та взяти до уваги висновок експерта №893/08/2022, складений атестованим експертом ТОВ «Експертно-дослідна служба України» першого класу Фраймович Людмилою Володимирівною 11.08.2022р. за результатами почеркознавчого дослідження, проведеного на замовлення ОСОБА_1 . Позивач не в змозі була надати раніше вказаний висновок, оскільки мала намір подати суду клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, але на зробила цього, тому що про відсутність оригіналу оспорюваного договору емфітевзису представник відповідача повідомив лише під час судового засідання по суті, яке відбулось 20.06.2022р.

Представник відповідача адвокат Євич С.П. надав суду копію постанови ВС від 03.05.2022р. (справа №693/1822/20, провадження №61-18049св21) та просив врахувати при розгляді даної справи викладений в ній правовий висновок: «У касаційні скарзі заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили її права, не призначивши судово-почеркознавчу експертизу, проте колегія суддів не погоджується із такими доводами заявника з огляду на таке.

Статтею 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Подаючи відповідь на відзив, представник заявника просив суд, серед іншого, зобов`язати відповідача надати оригінали договорів оренди та видаткових ордерів для призначення судово-почеркознавчої експертизи.

Також позивачем подано заяву, у якій просила суд долучити до матеріалів справи для проведення судово-почеркознавчої експертизи договір оренди землі від 10 квітня 2010 року між нею та фермерським господарством "Корвет", акт прийому-передачі та останню сторінку додаткової угоди.

Разом із тим, ані позивач, ані її представник під час розгляду справи не заявляли клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, а клопотання про витребування оригіналів документів у відповідача та надання зразків підпису не є клопотання про призначення експертизи в силу вимог процесуального законодавства.

При цьому посилання заявника на те, що відповідач не надав оригінал договору оренди землі, що унеможливлює проведення експертизи, не можуть бути прийняті судом, оскільки, як вбачається з пункту 16.3 нотаріально посвідченого договору оренди, наданого відповідачем, договір укладено у трьох примірників, один з яких знаходиться в органі, який провів його державну реєстрацію, проте позивач не скористався своїм процесуальним правом для його витребування й, відповідно, заявлення клопотання для встановлення певних обставин.»

Представник позивача адвокат Забродець С.В. подав до суду пояснення щодо неможливості врахування судом правового висновку, викладеного у постанові ВС від 03.05.2022р. у справі №693/1822/20 та просив врахувати під час розгляду справи висновок експерта №893/08/2022 від 11.08.2022р., задовольнити позовні вимоги повністю та стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із суми судового збору 908,00 грн. та вартості почеркознавчої експертизи 9500,00 грн.

У ходісудового розглядусудом булидосліджені копіїспірного договорупро наданняправа користуванняземельною ділянкоюдля сільськогосподарськихпотреб (емфітевзис),укладеного 10червня 2019року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,наявні уматеріалах справи,та висновокексперта №893/08/2022,складений атестованимекспертом ТОВ«Експертно-досліднаслужба України»першого класуФраймович ЛюдмилоюВолодимирівною 11.08.2022р.за результатамипочеркознавчого дослідження,проведеного назамовлення ОСОБА_1 ,але суднадані докази не бере до уваги і вважає їх недопустимими в силу вимог ст.ст.78 та 89 ЦПК України.

По-перше, статтею 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

По-друге, п.3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (зі змінами та доповненнями), передбачено, що на почеркознавчу експертизу (або експертне дослідження) надаютьсяоригіналидокументів,тому призначити та провести у справі судово-почеркознавчу експертизу без їх наявності неможливо.

По-третє, відповідно до п.п.6 п.6 вказаного договору, цей договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології, українською мовою у 3-х примірниках, які мають однакову юридичну силу і надаються по одному кожній стороні і один органу, який буде здійснювати державну реєстрацію права емфітевзису.

Отже, третій примірник договору повинен зберігатися в органі, який здійснював державну реєстрацію права емфітевзису в даному випадку в державного реєстратора Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області Макарницького О.А.

Однак,ніхто зучасників провадженняне скориставсясвоїм процесуальнимправом щодозбирання інадання всіхнеобхідних доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, та не заявив клопотання про витребування оригіналу спірного договору емфітевзису саме у державного реєстратора.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що на підтвердження того, що позивач не отримувала жодних коштів, від відповідача також не надано жодного доказу, а позивачем в свою чергу не завлено клопотання про його витребування.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно доч.ч.5,7ст.81ЦПК Українидокази подаютьсясторонами таіншими учасникамисправи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинахдругійтатретійстатті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч.1 ст.84 ЦПК України).

Таким чином, позивач та її представник не надали достатніх і допустимих доказів та не вчинили всіх необхідних процесуальних дій, на підставі яких було б можливо встановити, що волевиявлення позивачки при укладенні договору емфітевзису було вільним і відповідало її внутрішній волі, що вона його дійсно не укладала і не підписувала та не отримувала від відповідача жодних коштів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч.1ст.76 ЦПКУкраїни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч.ч.1,2,3ст.77ЦПК Українипередбачено,що належнимиє докази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметомдоказування єобставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Ч.1 ст.80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

На підставі ч.ч.2,3 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ч.ч.1,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи встановлені обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог.

У відповідності до ст.133 ЦПК України судові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи.

Статтею 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно доч.ч.1,2ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,4,5,19, 76, 77, 78, 80, 81, 89, 133, 141, 247, 258-259, 263, 265, 268, 272-273, 354 Цивільного процесуального України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення буде складено 23 грудня 2022 р.

Головуючий суддя: Роман Васильович Шимчик