Постанова

від 09.03.2023 по справі 693/1179/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/277/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №693/1179/21 Категорія: 302070000 Шимчик Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Фетісової Т.Л., Новікова О.М.

За участю секретаря Любченко Т.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідачі ОСОБА_2 ;

особа, яка подає апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3

розглянувши в м. Черкаси у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відео конференції апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2022 року, постановлене під головуванням судді Шимчика Р.В. у залі № 1 Жашківського районного суду Черкаської області 14.12.2022 року о 11 год. 45 хв., повний текст рішення складений 23.12.2022 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в :

01.12.2021 року ОСОБА_3 звернулася в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позовної заяви позивач ОСОБА_3 вказує, що є власником земельної ділянки площею 1,7301 га, кадастровий номер 7120981000:02:001:0218, яка знаходиться в адміністративних межах Безпечнівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У жовтні 2021 року позивач дізналася про існування ніби - то укладеного 10.06.2019 року між нею, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору про надання права користування земельної ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування згідно якого 25.06.2019 року зареєстровано державним реєстратором Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області Макарницьким О.А., номер запису про інше речове право 32184566.

Строк дії речового права згідно з п. 2.3. договором склав 49 років з моменту державної реєстрації права емфітевзису.

Однак, позивач ОСОБА_3 посилається, що особисто ніколи не підписувала з відповідачем договору, ніколи не домовлялася з ним про передачу йому у користування належної їй земельної ділянки, як і ніколи та нікого не уповноважував на укладення від її імені будь-яких правочинів щодо належної їй земельної ділянки.

Також жодних коштів позивач від відповідача не отримувала.

У зв`язку з тим, що від імені позивача ОСОБА_3 та поза її волею було укладено договір та зареєстровано інше речове право, то вона позбавлена можливості реалізувати свої повноваження власника земельної ділянки щодо розпорядження нею на власний розсуд відповідно до статті 41 Конституції України і статті 319 ЦК України.

Таким чином, не укладаючи та не підписуючи договір, нікого не уповноважуючи на укладення правочинів відносно земельної ділянки, позивач ОСОБА_3 не висловлювала та не виражала у будь-який спосіб свою волю на укладення договору, а отже, використання земельної ділянки відповідачем не відповідає її внутрішньому волевиявленню, а тому договір є неукладеним.

З огляду на вищевикладене, позивач ОСОБА_3 звернулася в суд з даним позовом та просила: зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 1,7301 га, кадастровий номер 7120981000:02:001:0218, яка знаходиться в адміністративних межах Безпечнівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом повернення їй земельної ділянки площею 1,7301 га з кадастровим номером 7120981000:02:001:0218.

Скасувати державну реєстрацію іншого речового права на земельну ділянку площею 1,7301 га з кадастровим номером 7120981000:02:001:0218, проведену 25.06.2019 року державним реєстратором Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області Макарницьким О.А., номер запису про інше речове право 32184566, індексний номер рішення 47553704. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 14.12.2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржила рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач ОСОБА_3 особисто ніколи не підписувала з відповідачем договору, ніколи не домовлялася з відповідачем, як і ніколи та нікого не уповноважувала на укладення від свого імені будь-яких правочинів щодо належної їй земельної ділянки.

Позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що від її імені та поза волею позивача було укладено договір та зареєстроване інше речове право, то позивач ОСОБА_3 позбавлена можливості реалізувати свої повноваження власника земельної ділянки щодо розпорядження нею на власний розсуд.

Зокрема, в апеляційної скарзі вказується, що суд першої інстанції тричі постановляв ухвали від 22.12.2021 року, від 11.04.2022 року та від 19.05.2022 року про витребування у відповідача договору, однак оригінал договору надано суду не було.

11.08.2022 року на замовлення позивача ОСОБА_3 в порядку ст. 106 ЦПК України був виготовлений висновок експерта № 893/08/2022, який містить посилання на те, що висновок оформлений для подання до Жашківського районного суду Черкаського області у цивільній справі № 693/1179/21. У висновку зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України, за складання завідомо неправдивого висновку (ст. 3 висновку).

У наданому висновку експерта вказується, що підпис від імені позивача ОСОБА_3 в оспорюваному договорі виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням підпису позивача.

Даний висновок подано до суду разом із заявою від 18.08.2022 року, в якій міститься обґрунтування неможливості подати висновок експерта раніше.

Тому скаржник вважає, суд першої інстанції невірно застосував до спірних правовідносин п. 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року, розширено її розтлумачивши, адже даною нормою чітко передбачено, що експертиза може проводитися за фотознімками та іншими копіями об`єкта, а дослідження ні. Самою є Інструкцією також розмежовані поняття «експертиза» і «дослідження», які означають як різні процеси, так і різні документи, складені внаслідок проведення відповідних дій, таким чином суд допустив порушення норм процесуального права.

При цьому, позивач вважає, що суд допустив грубе порушення процесуального права, а саме: норм ч. 4 ст. 83 та ч. 6 ст. 95 ЦПК України, так як обставина укладення договору не мала місця й не підтверджена належними і допустимими доказами, а надана відповідачем копія договору не повинна братись судом до уваги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд, вважаючи, що оригінал договору знаходиться у державного реєстратора, і що саме обидві сторони не вжили заходів отримання такого доказу, фактично поставив під сумнів добросовісність дій позивача та відповідача. Разом з тим, не витребував такий доказ на підставі ч. 7 ст. 81 ЦПК України, яка передбачає можливість суду витребувати докази у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

При цьому, зазначається в апеляційній скарзі, що позивач використала всі доступні і можливі процесуальні засоби доказування з метою захисту своїх прав , подала клопотання про витребування оригіналу договору; заявила про застосування ч. 4 ст. 83 та ч. 6 ст. 95 ЦПК України; замовила проведення почеркознавчої експертизи та надала суду висновок експерта.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 14.12.2022 року у справі № 693/1179/21 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Сторони повідомлені належним чином про дату, час, місце розгляду справи, що підтверджується даними судових повісток про вручення.

Сторони в судове засідання не з?явились, направивши в судове засідання своїх представників.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, які з?явились в судове засідання апеляційного суду, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити його.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи ; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК Українипередбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, вказавши, що позивач та її представник не надали достатніх і допустимих доказів та не вчинили всіх необхідних процесуальних дій, на підставі яких було б можливо встановити, що волевиявлення позивача при укладенні договору емфітевзису було вільним і відповідало її внутрішній волі, що позивач дійсно не укладала і не підписувала договір та не отримувала від відповідача жодних коштів.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки висновок суду є необґрунтованим, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, районний суд дійшов даного висновку, не звернувши уваги на положення ч. 6 ст. 95 ЦПК України, не надавши належного висновку обставинам та доказам у даній справі.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями12,81 ЦПК Українипередбачено обов?язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов?язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,7301 га, кадастровий номер 7120981000:02:001:0218, яка знаходиться в адміністративних межах Безпечнівської сільської ради, Жашківського району, Черкаської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЯД № 962497 від 05.03.2008 року (а. с. 10), що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 11-12).

Згідно матеріалів справи 10 червня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), предметом якого є земельна ділянка загальною площею 1,7301 га, кадастровий номер 7120981000:02:001:0218, строком на 49 років (а. с.13-16), який зареєстрований 25.06.2019 року державним реєстратором Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області Макарницьким О.А. (номер запису про інше речове право 32184566), що підтверджується актуальною інформацією про державну реєстрацію іншого речового права (а. с. 12).

Як вбачається безпосередньо з позовної заяви ОСОБА_3 , звертаючись в суд з даним позовом, вказує, що позивач особисто ніколи не підписувала з відповідачем вище зазначеного договору, ніколи не домовлялася з ним про передачу відповідачу майна у користування належної їй земельної ділянки, як і ніколи та нікого не уповноважувала на укладення від її імені будь-яких правочинів щодо належної їй земельної ділянки.

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов?язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб?єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб?єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов?язки. Здійснення правочину законодавством може пов?язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов?язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб?єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб?єктів цивільного права.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч.1 ст.215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

За ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід?ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди згідно ч.1 ст.638 ЦК України.

За ч. 1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

В силу ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об?єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-цзроблено висновок про те, щоправочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний судом недійсним. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання самостійного позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Ці висновки підтримані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц.

Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе акцентувати увагу, що позивачем ОСОБА_3 було обрано належний спосіб захисту, звернувшись з позовною вимогою про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об?єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року в справі № 704/360/18 (провадження № 61-396св21) зазначено, що: «реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою… Отже, реєстрація права оренди ТОВ «Міжлісся» на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_2 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об?єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права. На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації договору оренди (запису про проведену державну реєстрацію)…»

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21, пункт 98) зазначено, що практикою Великої Палатизакріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто, державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).

Отже, державна реєстрація права оренди відповідача на належну позивачу земельну ділянку - цеофіційне визнання та підтвердження державою факту набуття ним права оренди.У справі, яка переглядається, встановлено, що реєстрація права оренди відповідача порушує права позивача.

Одним із способів захисту порушеного права відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, щоу разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішеннячи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішеннядержавної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону)проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових праввідповідно до цього Закону (пункт 113 постанови № 12-83гс21).

Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за відповідачем, то заявлена вимога про скасування такої державної реєстрацій спрямована на відновлення становища, яке існувало до порушення.

Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Стосовно доказів, які наявні в матеріалах справи, то колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, вказуючи, що договір оренди з відповідачем не укладала.

Отже, позовна заява мотивована тим, що договір оренди укладався від імені позивача поза її волею та зареєстроване інше речове право, а тому позивач ОСОБА_3 позбавлена можливості реалізувати свої повноваження власника земельної ділянки.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях відповідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

При цьому, належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК Україниобов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи згідно ст.76 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції ухвалами від 22.12.2021 року (а. с.26), від 11.04.2022 року (а. с.36) та від 19.05.2022 року (а. с.46) року витребовував у відповідача договір оренди, однак оригінал останнього суду надано не було.

При цьому, про відсутність оригіналу договору представник відповідача повідомив суд усно під час судового засідання, яке відбулося 20.06.2022 року, надавши суду копію договору, вказавши про втрату оригіналу договору оренди.

Отже, колегією суддів апеляційного суду під час розгляду справи встановлено, що відповідачем не надано договору від 10.06.2019 року про надання права користування земельною ділянкою площею 1,7301 га, кадастровий номер 7120981000:02:001:0218, яка знаходиться в адміністративних межах Безпечнівської сільської ради, Жашківського району, Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що у відповідності до ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, вище вказана норма права трактує, що у разі надання копії документу, сторона яка ставить дану копію документу під сумнів, має підстави просити суд такий доказ не брати до уваги.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач ОСОБА_3 ставить під сумнів в цілому укладення договору оренди, як і надану копію договору оренди, що надана відповідачем суду першої інстанції, а тому в матеріалах справи не міститься жодних належних доказів щодо укладення раніше вказаного договору та волевиявлення позивача відносно підписання вказаного договору.

Суд першої інстанції в цій частині належним чином не дослідив обставини справи, не встановив належність договірних відносин сторін, їх волевиявлення, вбачаючи відсутність оригіналу договору оренди від 10 червня 2019 року, чим порушив вимоги процесуального закону під час розгляду справи.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що оригінал договору знаходиться у державного реєстратора, і що саме обидві сторони не вжили заходів для отримання такого доказу, фактично поставив під сумнів добросовісність дій позивача та відповідача.

Однак, ч. 7 ст. 81 ЦПК України передбачає можливість суду витребувати докази у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції за власною ініціативою договір у державного реєстратора не витребовувався.

Колегія суддів апеляційного суду вважає вказати, що позивач використала всі доступні і можливі процесуальні засоби доказування з метою захисту своїх прав, а саме: подавала клопотання про витребування оригіналу договору; заявляла про застосування ч. 4 ст. 83 ЦПК України та ч. 6 ст. 95 ЦПК України; замовляла проведення почеркознавчої експертизи та надала суду висновок експерта.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи відповідач належним чином не намагався спростувати доводи позивача та підтвердити належність укладення договору у відповідності до законодавства та волевиявлення обох сторін.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції формально віднісся до застосування норм процесуального закону, та прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, як в підтвердження позовних вимог, так і в їх заперечення, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про задоволення позовних вимог позивача шляхом зобов`язання ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 1,7301 га, кадастровий номер 7120981000:02:001:0218, яка знаходиться в адміністративних межах Безпечнівської сільської ради, Жашківського району, Черкаської області цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом повернення їй земельної ділянки площею 1,7301 га з кадастровим номером 7120981000:02:001:0218 та скасування державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку площею 1,7301 га з кадастровим номером 7120981000:02:001:0218, проведену 25.06.2019 року державним реєстратором Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області Макарницьким О.А., номер запису про інше речове право 32184566, індексний номер рішення 47553704.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, висновки суду зроблені із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням судом норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду, з прийняттям нового судового рішення.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 , а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Апеляційним судом задоволено вимоги апеляційної скарги та позовні вимоги ОСОБА_3 , тому стягненню пропорційно до задоволених вимог підлягають с судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Отже, слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати за сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1816 грн. та судові витрати за сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2724 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , а всього в розмірі 4540 гривень.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2022 року скасувати, прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 1,7301 га, кадастровий номер 7120981000:02:001:0218, яка знаходиться в адміністративних межах Безпечнівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом повернення мені земельної ділянки площею 1,7301 га з кадастровим номером 7120981000:02:001:0218.

Скасувати державну реєстрацію іншого речового права на земельну ділянку площею 1,7301 га з кадастровим номером 7120981000:02:001:0218, проведену 25.06.2019 року державним реєстратором Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області Макарницьким О.А., номер запису про інше речове право 32184566, індексний номер рішення 47553704.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 4540 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складений 15.03. 2023 року.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді Т.Л. Фетісова

О.М. Новіков