Постанова

від 19.12.2022 по справі 628/762/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 628/762/21 Номер провадження 22-ц/814/3244/22Головуючий у 1-й інстанції Литвинов А.В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

за участі секретаря: Коротун І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Виконавчий комітет Осинівської сільської ради Куп`янського району Харківської області , Куп`янська міська рада Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

встановив:

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Виконавчий комітет Осинівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, Куп`янська міська рада Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, який в подальшому уточнив, та просив визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 . Осиново, та примусово зняти її з реєстраційного обліку за даною адресою.

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 через представника подав заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 29 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 - залишено без розгляду.

02 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до суду заяву про розподіл судових витрат. Заява мотивована тим, що у зв`язку з розглядом справи ОСОБА_1 понесено судові витрати у розмірі 4000,00 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги, додатком до нього, актом виконаних робіт, квитанцією та прибутковим касовим ордером.

Оскільки позов ОСОБА_2 залишено без розгляду, відповідачка має право на відшкодування понесених нею витрат.

Просила ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача ОСОБА_2 на її користь сплачену суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2021 року в задоволенні заяви представнику відповідачки ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - відмовлено.

На вказану ухвалу суду ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що позов ОСОБА_2 необгрунтований та не підлягав задоволенню, адже він просив визнати її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яке набуте ними у шлюбі, тобто співвласницею якого вона є. Нею документально підтверджені судові витрати на суму 4000,00 грн.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що необгрунтованих дій позивача при зверненні до суду та під час розгляду справи не встановлено, тому підстав для відшкодування відповідачці судових витрат не вбачається.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЩІК України.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частинах першій, третій статті 270 ЩІК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо:

1)стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2)суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3)судом не вирішено питання про судові витрати;

4)суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Тлумачення змісту положень статті 270 ЦПК України свідчить про те, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій статті 270 ЦПК України підстав.

Додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East|West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Таким чином, на підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Частинами 5 та 6 статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необгрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Саме по собі звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необгрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, провадження № 61-44038св18; від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, провадження № 61-10254св20; від 07 квітня 2021 року в справі № 679/1125/18 (провадження № 61-24189св18); ухвалі від 14 січня 2022 року у справі 452/2713/18 (провадження № 61-21144ск21).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у провадженні суду першої інстанції перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Виконавчий комітет Осинівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, Куп`янська міська рада Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .

Інтереси ОСОБА_1 в ході розгляду справи представляв адвокат Семененко Д.В. на підставі договору про надання правової допомоги № 15/06-1 від 15 червня 2021 року та ордеру від 17 червня 2021 року серія ВХ, № 1013359 (а.с. 78).

У червні 2021 року представником відповідачки адвокатом Семененком Д.В. подано відзив на позовну заяву, у якому він вказав, що відповідачка є співвласницею спірного житлового приміщення, що набуте сторонами під час перебування у шлюбі, та зазначив, що орієнтовний розрахунок судових витрат складає 3500,00 грн (а.с. 54-56).

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 через представника подав заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 29 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 - залишено без розгляду.

02 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до суду заяву про розподіл судових витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу разом із заявою адвокатом Семененком Д.В. подано договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 15/06-1 від 15 червня 2021 року зі ОСОБА_1 , додаток № 1 до цього договору та акт виконаних робіт за договором, з яких вбачається, що ним надано наступні послуги: написання відзиву на уточнену позовну заяву по справі № 628/762/21 (підготовка відзиву, додатків до нього, розсилання та ін.) протягом 2 годин вартістю 2000,00 грн, написання заяви про стягнення судових витрат по справі № 628/762/21 (написання, підготовка додатків, розсилання) протягом 2 годин вартістю 2000,00 грн, загалом на суму 4000,00 грн, копії прибуткового касового ордеру № 75 від 15 червня 2021 року та квитанції до нього на суму 4000,00 грн (а.с. 120-124).

Однак, у заяві відповідачки про розподіл між сторонами судових витрат, пов`язаних із правничою допомогою, містяться лише посилання на правові норми та судову практику щодо документального підтвердження судових витрат.

Натомість, відповідачкою не зазначено, які саме дії позивача у цій справі були необгрунтованими чи пов`язаними зі зловживанням правом, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи, у зв`язку із залишенням позову без розгляду.

Звернення до суду із позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, незалежно від обґрунтованості позову.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Добросовісні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необгрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необгрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

В матеріалах справи відсутні докази, що позивач чинив умисні необгрунтовані дії, звертаючись до суду з позовом, та зловживав своїми правами.

За таких умов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні заяви відповідачки про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги відповідачки щодо того, що суд першої інстанції не врахував, що позов ОСОБА_2 необгрунтований та не підлягав задоволенню, адже він просив визнати її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яке набуте ними у шлюбі, тобто співвласницею якого вона є, не є підставою для стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, адже наведене не свідчить про те, що позивач, звертаючись до суду, свідомо та умисно пред`явив заздалегідь необгрунтований позов, чи мав на меті порушення прав та інтересів відповідачки. Судом першої інстанції не визнано позов завідомо безпідставним відповідно до положень статті 44 ЦПК України. Крім того, такого обґрунтування заява відповідачки про розподіл судових витрат, подана до суду першої інстанції, не містить, на це вона посилалась вже в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції із додержанням норм процесуального права. Підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий: В.М. Триголов

Судді : А.І. Дорош

О.А. Лобов