Постанова

від 21.12.2022 по справі 910/13646/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2022 р. Справа № 910/13646/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 (повний текст складено 24.01.2022)

у справі №910/13646/21 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерцбудпласт"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 10221667,09 грн.

за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: повідомлений належно, не з`явився,

- відповідача: Прохоров Ю.Г., адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерцбудпласт" (надалі позивач/ТОВ) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (надалі відповідач/ скаржник/ ДП) про стягнення 8 135 154,57 грн. основного боргу за червень-липень 2020 року за договором купівлі-продажу електроенергії №13359/07 від 27.04.2017, 446 584,55 грн. пені, 235 103,91 грн. 3% річних, 835 363,24 грн. інфляційних втрат та 569 460,82 грн. штрафу.

Під час розгляду місцевим господарським судом даної справи, ДП подало зустрічний позов до ТОВ про визнання недійсним п. 4.6. договору №13359/07 від 27.04.20217, від якого ДП в подальшому відмовилось.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 первісний позов ТОВ задоволений частково. Провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення 8 135 154,57 грн. основного боргу закрито у зв`язку зі сплатою ДП основного боргу у розмірі 8 135 1154,57 грн. Стягнуто з ДП на користь ТОВ 445 466,50 грн. пені, 569 460,19 грн. штрафу, 835 363,24 грн. інфляційних втрат, 235 103,91 грн. 3% річних, 153 308,24 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в первісному позові відмовлено повністю.

Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 про виправлення описки, допущеної в п. 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у даній справі, з відповідача на користь позивача стягнуто не 153 398,24 грн. витрат по сплаті судового збору, а 92 294,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ДП звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. В обґрунтування підстав апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не досліджено коли ДП отримало акти купівлі-продажу, адже саме від дати отримання, відповідно до п. 10.4. Порядку, залежить настання строку оплати ДП вартості отриманої електроенергії. Крім того, скаржник посилається на те, що суд безпідставно не застосував статтю 614 ЦК України як підстави для звільнення ДП від відповідальності; не застосовано судом положення ч. 3 статті 551 ЦК України та ч.ч. 1, 2 статті 233 ГК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі № 910/13646/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13646/21.

24.05.2022 матеріали справи №910/13646/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/13646/21 залишено без руху. Повідомлено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Державне підприємство "Гарантований покупець" має право усунути недоліки, а саме: подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в розмірі 46921,36 грн.

13.06.2022 від Державного підприємства "Гарантований покупець", на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022, надійшов супровідний лист з платіжним дорученням про сплату судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/13646/21. Призначено справу до розгляду на 21.09.2022.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 №09.1-07/438/22 відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13646/21 у зв`язку з рішенням зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.

Враховуючи зміну складу суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 справу №910/13646/21 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у визначеному складі суддів на 21.11.2022.

У судовому засіданні 21.11.2022 суд протокольно ухвалив оголосити перерву до 07.12.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерцбудпласт", що наступне судове засідання у справі №910/13646/21 відбудеться 07.12.2022.

Судове засідання, призначене на 07.12.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Попікової О.В. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022, після виходу судді Попікової О.В. з лікарняного, розгляд справи призначений на 21.12.2022.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги на рішення у даній справі, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерцбудпласт» (ТОВ/ позивач) та Державним підприємством «Енергоринок» (ДП «Енергоринок»/ відповідач) укладений договір купівлі-продажу електроенергії № 13359/07 (договір №13359/07), відповідно до п. 1.1. якого ТОВ зобов`язується продавати, а ДП зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ТОВ та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

03.07.2019 ДП «Енергоринок», ДП «Гарантований покупець» та ТОВ «Комерцбудпласт» уклали додаткову угоду № 390/01 до договору № 13359/07 від 27.04.2017, відповідно до якої змінили сторону договору №13359/07 з ДП «Енергоринок» на ДП «Гарантований покупець» (відповідач у справі) та викладено договір у новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 договору у новій редакції виробник за зеленим тарифом ДП «Комерцбудпласт» зобов`язується продавати, а ДП «Гарантований покупець» зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за зеленим тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок).

За змістом пунктів 2.3-2.5 договору виробник (продавець) за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець (виробник) за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетик та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.

Положеннями пунктів 3.1-3.3 договору встановлено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Відповідно до пункту 4.1 договору виробник за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.

У підпунктах 1, 2 пункту 4.5 цієї угоди встановлено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.

Пунктом 4.6 договору визначено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від не оплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом.

Відповідно до пункту 7.4 договору, якщо виробник (продавець) за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії і регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).

Відповідно до пункту 10.1 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що гарантований покупець (відповідач) зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи: 1) до 15 числа (включно) розрахункового місяця, 2) до 25 числа (включно) розрахункового місяця, 3) остаточний протягом двох робочих днів з дати затвердження ННКРКПЕ розміру вартості послуг.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, серед останніх наявні наступні акти купівлі-продажу електроенергії на загальну суму 8 438 788,83 грн.; вказані акти підписані та скріплені печатками обох сторін, а саме: - від 30.06.2020 за червень 2020 року на суму 3 026 041,51 грн.; - від 31.07.2020 за липень 2020 року на суму 5 412 747,32 грн.

Твердження апелянта про те, що строк виконання зобов`язання не настав у зв`язку з недоведенням позивачем обставин отримання відповідачем відповідних актів, визнаються судовою колегією неприйнятними, оскільки в підписаних обома сторонами актах купівлі-продажу електроенергії зазначена конкретна дата їх складання та підписання, яка у всіх спірних періодах передує даті затвердження регулятором (НКРЕКП) розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Акти купівлі-продажу не містять інших дат, аніж дат їх складання, тому відсутні підстави вважати, що ці акти могли бути отримані відповідачем в інші дати, ніж зазначені в них.

Постановою НКРЕКП № 1435 від 22.07.2020 Регулятором затверджено розмір вартості послуги із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у червні 2020 року, тому строк оплати за отриману у червні 2020 року електроенергію встановлений до 24.07.2020.

Постановою НКРЕКП № 1600 від 19.08.2020 Регулятором затверджено розмір вартості послуги із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2020 року, тому строк оплати за отриману у липні 2020 року електроенергію встановлений до 21.08.2020.

Отже, за вказаних обставин позивачем належними доказами підтверджено дату виникнення зобов`язання відповідача з остаточної оплати вартості електричної енергії.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Гарантований покупець» здійснило часткову оплату відпущеної електроенергії на загальну суму 303 634,27 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: за червень 2020 року на суму 120 170,70 грн.: платіжне доручення № 31_622 від 15.06.2020 на суму 78352,01 грн., платіжне доручення № 32_110 від 25.06.2020 на суму 41 818,69 грн., за липень 2020 року на суму 183 463,57 грн.: платіжне доручення № 36_582 від 15.07.2020 на суму 91.570,62 грн., та платіжне доручення № 38_411 від 24.07.2020 на суму 91.892,95 грн.

Доводи апелянта про те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від ПрАТ "НЕК "Укренерго", яке, на його думку, неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, не можуть вплинути на результат розгляду даної справи, оскільки за укладеним між сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати електроенергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та Порядку.

Посилання скаржника на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення ДП "Гарантований покупець" від виконання своїх договірних зобов`язань, в тому числі щодо здійснення оплати вартості електроенергії за "зеленим" тарифом, отриманої від позивача.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 173 ГК України установлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.ч. 1, 2 статті 714 ЦК України).

Згідно з ч. 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) визначені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов`язки з дотриманням норм цієї статті.

За змістом ч. 2 статті 65 названого Закону гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 статті 65 Закону гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Так, відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вказувалось вище, під час розгляду даної справи, відповідачем сплачено розмір основної заборгованості перед позивачем за договором №13359/07, викладеного в редакції додаткової угоди №390/01 від 03.07.2019, на підтвердження чого, позивачем надано в матеріали справи наступні платіжні доручення: 178 046 від 15.11.2021 на суму 2 905 870,81 грн., №178 693 від 15.11.2021 на суму 5 229 283,75 грн., в призначенні яких зазначено: «за е/е відпущену у 06.2020 та у 07.2020 зг. договору 13359/07».

Через сплату відповідачем основної заборгованості, стягнення якої було однією із позовних вимог позивача у даній справі, останній подав відмову у цій частині позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 8 135 145,56 грн., яка (відмова) правомірно була прийнята місцевим господарським судом, а провадження у справі в цій частині правомірно закрито на підставі п. 4 ч. 1 статті 231 ГПК України.

Отже, розгляду підлягають позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих на розмір основної заборгованості пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 статі 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.ч. 1, 2 статті 217 ГК України).

Згідно зі статтею 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Умовами договору сторони погодили, що з гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за зеленим тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за зеленим тарифом (п. 4.6).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнутих місцевим господарським судом розмірів пені та штрафу (перерахованих судом першої інстанції).

Так, за розрахунком позивача, розмір пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання, становить 446 584,55 грн., а саме: на суму заборгованості у розмірі 2 905 870,81 грн. за період з 25.07.2020 по 21.08.2020 розмір пені за розрахунком позивача становить 26 676,85 грн., на суму заборгованості у розмірі 8 135 145,57 грн. за період з 22.08.2020 по 25.01.2021 419 907,70 грн., в той час, як вірно перерахував місцевий господарський суд, розмір пені, нарахованої на заборгованість, яка виникла з 22.08.2020 становить 418 789,65 грн.

Як вказувалось вище, п. 4.6. договору передбачено, що з гарантованого покупця стягується додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої суми за ненадходження понад 30% на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплаті.

В даному випадку, оскільки прострочення з оплати відпущеної електроенергії мало місце понад 30 днів, правомірним є висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість та доведеність позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 569 460,19 грн. штрафу, нарахованого на розмір заборгованості у сумі 8 135 145,57 грн.

Згідно з ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у справі №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши здійснений господарським судом першої інстанції та наданий позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога про стягнення 3% у розмірі 235 103,91 є обґрунтованою.

Перевіривши здійснений господарським судом першої інстанції та наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обґрунтованим є розмір інфляційних нарахувань 835 363,24 грн.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем не оскаржуються перераховані місцевим господарським судом розміри штрафу, пені, 3% річних та інфляційних нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, а в силу статті 269 ГПК України, апеляційний господарський суд перевіряє рішення місцевого господарського суду в рамках доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів зауважує, що й відповідач не оскаржує саме перераховані місцевим господарським судом та присуджені до стягнення розміри штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, а стверджує про неврахування судом першої інстанції положень ч. 3 статті 551 ЦК України та ч.ч. 1, 2 статті 233 ГК України, що надають право суду зменшити розмір заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Стосовно таких доводів скаржника колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 статті 13, ч. 1 статті 76, статті 78, статті ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із статтею 86 названого Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У спірних правовідносинах, пов`язаних з укладенням та виконанням договору (контракту) поставки продукції, позивач і відповідач виступали як господарюючі суб`єкти, і вони несуть відповідний ризик під час здійснення такої господарської діяльності. Зменшення за клопотанням сторони розміру заявлених до стягнення штрафу і пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується з обов`язком сторони, до якої відповідна санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів, згідно із статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України, те, що вони не бажали вчинення таких порушень і що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2021 у справі №910/6471/20).

Судова практика виходить з того, що істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов`язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

При застосуванні ч. 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття значно та надмірно є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи клопотання про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, до останнього не додано жодного доказу на підтвердження викладених в ньому обставин. Саме ж клопотання обґрунтовано тим, що різниця між вартістю електроенергії, що сплачується гарантованим покупцем в рази перевищує вартість продажу цієї електроенергії в подальшому; ціна, за якою здійснюється продаж гарантованим покупцем електроенергії на ринку «на добу наперед» та на аукціонах також є значно меншою ніж ціна продажу електричної енергії позивачем відповідачу; залежність оплат продавця (гарантованого покупця) за «зеленим» тарифом від коштів, що надійшли від НЕК «Укренерго» в оплату вартості послуги та відсутність вини відповідача у простроченні оплат; крім того, посилається на практику Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що заявником не надано жодного доказу і не наведено жодних обставин в підтвердження відсутності у нього вини у простроченні сплати за електричну енергію; відповідач не надав суду жодних доказів та не навів беззаперечних обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов`язання.

Крім того, як вказувалось вище, відповідач, укладаючи договір, був обізнаний з його умовами та порядком сплати за електричну енергію, договір купівлі-продажу електричної енергії не містить жодних посилань або прив`язок до здійснення розрахунків НЕК «Укренерго» з гарантованим покупцем із обов`язком останнього здійснювати відповідні оплати позивачу, позаяк, посилання заявника (скаржника) в обґрунтування зменшення заявлених до застосування до нього господарських санкцій, правомірно відхилені судом, та не враховані при вирішенні справи.

В даній ситуації, договір укладений між сторонами за типовою формою, яка затверджена Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 за № 641, тобто розмір штрафних санкцій врегульований нормативно-правовим актом.

Колегія суддів також зазначає про відсутність підстав для зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річний, оскільки за своєю правовою природою останні не є неустойкою, а є передбаченим законом способом захисту майнового права та інтересу кредитора, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат останнього від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем наявності виняткових обставин, що визначені у вказаних приписах статті 233 ГК України та з наявністю яких законодавець пов`язав виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, а тому суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Посилання апелянта на те, що оплата вартості електричної енергії за зеленим тарифом залежить від надходження коштів від НЕК Укренерго, яка неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ч. 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Колегія суддів зазначає, що саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, в тому числі в частині здійснення своєчасної оплати вартості прогнозного обсягу виробництва електричної енергії за зеленим тарифом.

Крім того, доводи відповідача про ненадходження коштів від НЕК Укренерго по суті зводяться до відсутності бюджетного фінансування, а відтак, правомірно відхилені судом першої інстанції, враховуючи, що згідно з ч. 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу та статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів звертає увагу, між сторонами виникли господарські відносини, а приписи ГК України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету щодо відповідальності за порушення зобов`язань.

За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування, в тому числі через ненадходження коштів від НЕК Укренерго, в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки наведені обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.

Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що, зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та Бакалов проти України.

Крім того, колегія суддів враховує, що укладеним між сторонами договором у редакції додаткової угоди саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за зеленим тарифом та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою НКЕКП від 26.04.2019 №641.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із статтею 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Гарантований покупець на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/13646/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі № 910/13646/21 залишити без змін.

3. Справу №910/13646/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 22.12.2022.

Головуючий суддяО.В. Попікова

СуддіВ.А. Корсак

О.О. Євсіков