Постанова

від 19.12.2022 по справі 518/326/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/8514/22 Головуючий у 1-й інстанції: Алексєєва О.В.

Єдиний унікальний номер судової справи:518/326/21 Доповідач Базіль Л. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) - Базіль Л.В.,

суддів: Воронцової Л.П.

Полікарпової О.М.,

секретар Куріньова Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Бурлака Сергія Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_1 на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 12 серпня 2022 року, ухвалене у складі судді

Алексєєвої О.В. у справі №518/326/21 за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства Євген про визнання договору оренди землі недійсним

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Ширяївського районного суду Одеської області з позовом до Селянського фермерського господарства Євген про визнання договору оренди землі недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 03.09.2020 року він прийняв спадщину за заповітом, після смерті свого діда ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Саханської сільської ради Ширяївського району Одеської області, площею 7,91 га., яка належала спадкодавцеві на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №008616, виданого 30.07.2004 року.

13 січня 2021 року йому стало відомо, що 01 березня 2007 року нібито було укладено договір оренди земельної ділянки без номеру, згідно якого його дід ОСОБА_2 (орендодавець) передав, а СФГ Євген (орендар) прийняло в строкове платне користування вищевказану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 18 років. Указаний договір було нібито зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, других примірників державних актів та договорів оренди станом на 31.12.2012 року, реєстраційний номер договору оренди земельної ділянки №040753700004 від 01.08.2007 року, кадастровий номер земельної ділянки 5125485200:01:001:0118. Також оспорюваний правочин було зареєстровано у Ширяївському районному відділі Головного управління Держгеокадастру у Одеській області.

Позивач вважає, що вказаний договір оренди є недійсним з тих підстав, що під час його укладення було порушено вимоги щодо вчинення нотаріальних дій секретарем виконавчого комітету сільської ради при засвідчені справжності підпису та при виконанні посвідчувального напису на договорі оренди землі від 01 березня 2007 року.

Вказував, що ОСОБА_2 був неписьменний, а тому не міг власноручно підписати договір оренди землі від 01.03.2007 року. Тоді як з посвідчувального напису, вчиненого секретарем органу місцевого самоврядування не можливо встановити, що договір було підписано ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_2 , місце підписання договору; присутність посадової особи виконавчого комітету сільської ради, яка вчинила нотаріальну дію під час підписання договору, факт прочитання тексту договору ОСОБА_2 , відсутня державна реєстрація посвідчувального напису.

За таких обставин вважав, що оспорюваний договір, а також додатки до нього, ОСОБА_2 не підписував, а ОСОБА_3 , підписуючи оспорюваний правочин не мав на те жодних повноважень, а тому, договір оренди землі є недійсним, а земельна ділянка на підставі ст. 216 ЦК України має бути повернута йому.

Як на самостійну підставу визнання недійсності договору посилався на те, що у ньому відсутні умови збереження стану об`єкта оренди, не зазначені місце розташування земельної ділянки, строк та спосіб провадження культивації та оранки, умови передачі землі у заставу та внесення до статутного фонду, кадастровий номер, нормативно грошова оцінка землі, невірно вказане цільове призначення земельної ділянки, які визначені законом як істотні умови договору оренди землі, а тому правочин має бути визнано недійсним за правилами ч.2 ст. 15 ЗУ Про оренду землі.

Зазначав і про те, що відповідач не виконав вимоги п. 17 договору (в частині дотримання вимог законодавства про охорону довкілля; підвищення родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі;) та п.31 (дотримання режиму природоохоронного використання земель), а також ст. 19 Закону України Про оренду землі.

Унаслідок недотримання відповідачем указаних вимог правочину та закону, відбулося різке зниження родючості ґрунтів земельної ділянки, виснаження ґрунту, зростання ризику розвитку хвороб і шкідників на ній.

Покликався також і на допущення порушення порядку державної реєстрації договору.

На підставі викладеного, просив визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007 року, площею 7,91 гектарів, яка знаходиться на території Ширяївського району Одеської області, укладений між ОСОБА_2 та Селянським Фермерським Господарством ЄВГЕН.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, що переглядається в апеляційному порядку.

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 12 серпня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції адвокат Бурлака Сергій Анатолійович, який діє від імені ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. Стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не були виконанні всі вимоги цивільного судочинства, суд вирішив справу не у відповідності із законодавством України, а рішення суду ухвалене судом на основі неповного і невсебічного та необ`єктивного з`ясування всіх обставин даної справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, докази надані позивачем не були враховані судом належним чином при прийнятті рішення по справі.

Звертає увагу на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення у даній справі взагалі не була застосована судова практика Європейського Суду з прав людини щодо якості доказів та їх оцінки поза розумним сумнівом, не були дотримані вимоги ст.265 ЦПК України щодо змісту рішення, вказує на його невмотивованість.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції недостатньо повно та не належним чином досліджені всі письмові докази та не встановлені дійсні обставини справи, що мають значення для справи, а оцінка доказів здійснена судом не в їх сукупності, поза увагою суду залишились норми Конституції України, законодавства України, рішення Європейського Суду з прав людини та не в повному обсязі та не належним чином, вибірково застосовано практику Верховного Суду України та Верховного Суду.

Зазначає, що судом першої інстанції не були враховані обставини, які є важливими для правильного вирішення справи по суті, а саме те, що спірний договір оренди землі складений 01.03.2007 року, а справжність підпису на договорі ОСОБА_3 засвідчена 19 березня 2007 року, зареєстровано договір 01.08.2007 року.

За викладених обставин вважає висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог помилковим.

Позиція відповідача на стадії апеляційного перегляду справи.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Апеляційний розгляд.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_4 та його представник, адвокат Бурлака С.А., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи не з`явились.

19.12.2022 року на електронну адресу апеляційного суду від адвоката Бурлака С.А. надійшло клопотання, в якому він просив провести слухання цивільної справи №518/326/12 без участі апелянта (позивача) та його представника за наявними в цивільній справі матеріалами, доказами.

Представник відповідача селянського фермерського господарства Євген, адвокат Колос В.М., приймаючи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, покликаючись на законність та обґрунтованість судового рішення.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, адвоката Колоса В.М., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка площею 7,91 га, розташована на території Саханської сільської ради Ширяївського району Одеської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5125485200:01:001:0118, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку ОД№008616 від 30.07.2004 року (а.с.102 т.1).

Вказана земельна ділянка перебуває у користуванні СФГ Євген на підставі договору оренди землі від 01.03.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та СФГ Євген в особі директора Мусієнко Є.В. Договір зареєстрований у Ширяєвському райвідділі Одеської регіональної філії державного підприємства Центр ДЗК при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.08.2007 року за №040753700004. Договір укладено на 18 років. (а.с.34-35 т.1)

Договір підписаний ОСОБА_3 за ОСОБА_2 , оскільки останній є неграмотним. Справжність підпису засвідчена ОСОБА_5 , секретарем Саханської сільської ради, скріплено печаткою, про що в тексті договору має місце відповідне застереження від 19.03.2007 року.

19.03.2007 року між сторонами підписано акт прийому-передачі зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до п.9 цього договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі 942 грн; 1,5% від грошової оцінки землі та в натуральній формі пшениці 1000 кг, зерно фуражне 200 кг, олія 20 кг, цукор 20 кг та у виді надання послуги - оранка присадибної ділянки до 0,60 га.

Відповідно до п.10,11 цього договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, орендна плата вноситься один раз у рік до 30 листопада.

Пунктом 12 договору визначено, що передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

В матеріалах справи містяться відомості на отримання орендної плати за паї 2016,2017,2018,2019 роки, відповідно до яких ОСОБА_2 отримував орендну плату (а.с.106-109 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Позивач в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НОР №009834 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , масив № НОМЕР_2 , площею 7,908 га, кадастровий номер 5125485200:01:001:0118.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Згідно зчастиною третьоюстатті 3ЦПК Українипровадження вцивільних справахздійснюється відповіднодо законів,чинних начас вчиненняокремих процесуальнихдій,розгляду івирішення справи.

За частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом про визнання договору оренди землі недійсним, ОСОБА_1 посилався на те, що посвідчувальний напис підпису ОСОБА_3 , який підписав договір оренди землі нібито за

ОСОБА_2 за його дорученням, зроблений секретарем виконавчого комітету Саханської сільської ради Ширяївського району Одеської області з грубим порушенням ст.ст.203,207 ЦК України та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України від

25.08.1994 р. №22/55, а саме, посвідчувальний напис не містить відомостей про те, що договір було підписано ОСОБА_3 в присутності

ОСОБА_2 , місце підписання договору; присутність посадової особи виконавчого комітету сільської ради, яка вчинила нотаріальну дію під час підписання договору, факт прочитання тексту договору ОСОБА_2 , відсутня державна реєстрація посвідчувального напису.

Крім того, позивач послався на те, що оспорюваний договір не містять усіх передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі» істотних умов, зокрема щодо умов збереження стану об`єкта оренди, місце розташування земельної ділянки, строк та спосіб провадження культивації та оранки, умови передачі землі у заставу та внесення до статутного фонду, кадастровий номер, нормативної грошової оцінки землі, невірно вказане цільове призначення земельної ділянки. Крім того, відповідач не виконав вимоги п. 17 договору (в частині дотримання вимог законодавства про охорону довкілля; підвищення родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі;) та п.31 (дотримання режиму природоохоронного використання земель), а також ст. 19 Закону України Про оренду землі, внаслідок чого відбулося різке зниження родючості ґрунтів земельної ділянки, виснаження ґрунту, зростання ризику розвитку хвороб і шкідників на ній.

Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору оренди недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ст.14 Закону України Про оренду землі в редакції чинній на час укладення спірного договору, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2 ст.207 ЦК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Положеннями Цивільного Кодексу України в редакції 2007 року визначені умови вчинення письмових правочинів фізичними особами, які внаслідок хвороби або фізичної вади не можуть підписатися власноручно. В таких випадках на прохання особи, яка не може вчинити підпис, письмовий правочин може підписати визначена нею інша особа.

Підпис обраної стороною особи на тексті правочину, який не потребує нотаріального посвідчення може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування суб`єкта правочину.

Сторони не заперечували, що ОСОБА_2 був неписьменним, місцем його проживання було с. Никомарівка, яке підпорядковане Саханський сільській раді.

За таких обставин, оскільки договір оренди землі на час його укладення не потребував обов`язкового нотаріального посвідчення, підпис

ОСОБА_3 , якого обрав для цієї дії ОСОБА_2 , було посвідчено секретарем Саханської сільської ради, що відповідає місцю проживання ОСОБА_2 та вимогам ч.4 ст.207 ЦК України.

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що дія з засвідчення підпису на спірному договорі не є нотаріальною, тому не була оформлена як нотаріальна, дійшов правильного висновку про відсутність підстав визнавати договір оренди землі недійсним із вказаної підстави.

Зважаючи на відсутність інших доказів які б вказували на відсутність волевиявлення ОСОБА_2 на укладення цього договору, суд першої інстанції правильно вказав, що укладення договору орендодавцем було вільним, добровільним, без примусу.

Доводи апеляційної скарги в цій частині нових фактів чи засобів доказування не містять, не ґрунтуються на вимогах закону, правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційним судом відхиляються.

Вирішуючи питання про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотних умов, передбачених ст.15 Закону України Про оренду землі - умов збереження стану об`єкта оренди, місце розташування земельної ділянки, строк та спосіб провадження культивації та оранки, умови передачі землі у заставу та внесення до статутного фонду, кадастровий номер, нормативної грошової оцінки землі, суд повинен установити: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорі таких умов, з`ясувати у чому саме полягає порушення його законних прав.

Суд першої інстанції встановив, що у березні 2007 року СФГ Євген в особі директора Мусієнко Є.В. та ОСОБА_2 досягли згоди про укладення договору оренди землі, підписавши його.

Укладений договір містить істотні умови щодо розміру орендної плати, строків її виплати, обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції, умови збереження стану об`єктів оренди, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди, місце розташування земельної ділянки та її площу - територія Саханської сільської ради Ширяївського району Одеської області.

Таким чином, оскільки орендодавець та орендар врегулювали у договорі свої відносини на власний розсуд, як це передбачено статтею 6 ЦК України, виконували умови договору узгодженим способом, а також зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, які б вказували на те, що права позивача порушуються з підстав відсутності у спірному договорі оренди землі істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем обставин, що свідчили б про недійсність спірного договору оренди з зазначених підстав.

Безпідставним є посилання позивача на відсутність у спірному договорі таких його істотних умов, як кадастрового номера земельної ділянки, нормативно грошової оцінки, оскільки на час укладення спірного договору положення ст.15 Закону України Про оренду землі не визначали такі умови істотними.

Не підтверджені позивачем належними та допустимими доказами обставини, на які він посилався, як на підставу визнання недійсним договору оренди землі, а саме зниження родючості грунту земельної ділянки, виснаження грунту, виникнення ризику розвитку хвороб і шкідників на земельній ділянці, що виникло внаслідок не виконання відповідачем вимог

п. 17 договору (в частині дотримання вимог законодавства про охорону довкілля; підвищення родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі;) та п.31 (дотримання режиму природоохоронного використання земель), а також ст. 19 Закону України Про оренду землі, хоча це є його процесуальним обов`язком, в силу положень ст. 12,81 ЦПК України.

Отже у справі, яка є предметом апеляційного перегляду не доведено позивачем обставин, на які він посилався як на підставу визнання договору оренди землі недійсним.

Встановивши відсутність підстав для визнання договору оренди землі недійсним, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив і в задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації договору оренди землі,оскільки вказані вимоги є похідними від задоволення вимоги про недійсність договору.

Та обставина, що спірний договір оренди землі складений

01.03.2007 року, а справжність підпису на договорі ОСОБА_3 засвідчена 19 березня 2007 року, зареєстровано договір 01.08.2007 року не свідчить про його недійсність, а вказує на дати складення договору, його укладення та чинності.

Доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі«Хірвісаарі протиФінляндії»).

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно.

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Згідно ізприписами ст.375ЦПК України cуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Повний текст постанови складений 22.12.2022 р.

Керуючись ст.ст.367,374,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Бурлака Сергія Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 12 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий Л.В. Базіль

Судді: Л.П. Воронцова

О.М. Полікарпова