Постанова

від 19.12.2022 по справі 501/4093/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/8451/22

Справа № 501/4093/21

Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В.

Доповідач Стахова Н. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Стахової Н.В.

суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.

за участю секретаря

судового засідання Мокана В.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 15 серпня 2022 року, ухвалене у складі судді Смирнова В.В., в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та стягнення компенсації

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі відповідач) про поділ майна подружжя та стягнення грошової компенсації, мотивуючи його тим, що з 20.11.2010 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . Шлюб між ними було розірвано рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 18.02.2010.

Вказував, що за час шлюбу ними було придбано у власність автомобіль AUDI A3, VIN код ТЗ НОМЕР_1 , 2016 року випуску, який був зареєстрований у ТСЦ 5142 РЦС МВС в Одеській області за ОСОБА_2 .

Автомобіль належав їм на праві спільної сумісної власності подружжя, проте відповідачка, без його письмової згоди, відчужила автомобіль, уклавши 29.05.2019 договір купівлі -продажу № 8047/2019/1488825 з ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що вказана угода була укладена в той час, коли вони проживали окремо з відповідачкою, шлюбні відносини припинилися між ними невдовзі після його звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу та тривав судовий процес про розірвання шлюбу. Ринкова вартість автомобіля AUDI A3, VIN код ТЗ НОМЕР_1 , 2016 року випуску становить 446540 грн відповідно до звіту № 0609/21/1 від 06.09.2021.

Посилаючись на те, що майно набуте за час шлюбу належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності та з врахуванням того, що майно було відчужено без його згоди, просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь 223270 грн грошової компенсації вартості Ѕ частки відчуженого спільного майна подружжя: автомобіля AUDI A3, VIN код ТЗ НОМЕР_1 , 2016 року випуску, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 232,70 грн.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 15.08.2022 у задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 15.08.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Скаржник вказує, що підтвердженням укладення договору - купівлі продажу автомобіля від 29.05.2019 є відповідь РЦС ГЦС МВС у м. Києві від 04.10.2021 № 31-26-728аз, договір купівлі -продажу № 8047/2019/1488825 від 29.05.2019, на підставі якого транспортний засіб був зареєстрований за ОСОБА_3 . У п. 2.1 даного договору передбачено, що передача транспортного засобу здійснюється після повної оплати вартості майна. Крім того, відповідач не заперечувала факту укладення договору купівлі -продажу, проте вказувала, що автомобіль було переоформлено на ОСОБА_3 в рахунок боргу, яка нібито надавала кошти на його лікування. Також скаржник зазначає, що виходив з презумпції правомірності договору купівлі -продажу спірного автомобіля, який не оспорювався та не визнавався недійсним, тому вважає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не надано доказів дійсності договору купівлі - продажу автомобіля. Оскільки автомобіль є цінною річчю, тому на його відчуження необхідно була його письмова згода і факт використання коштів отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Дубінчук Ж.М., апеляційну скаргу не визнала та зазначила, що 03.05.2019 ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачки про розірвання шлюбу, ухвалою суду від 23.05.2019 провадження у справі було відкрито, яку вона оскаржила в апеляційному порядку, зазначаючи, що вони проживали разом, були однією родиною, вели спільне господарство, підтримували подружні стосунки та виховували сина. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.10.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_2 було повернуто, а ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 07.11.2019 позов ОСОБА_1 був залишений без розгляду. 30.09.2019 позивач зареєстрував дружину за своїм місцем проживання: АДРЕСА_1 . На початку 2020 року шлюб між ними був розірваний, не зважуючи на те, з її боку були вжиті всі заходи для збереження сім`ї. Зазначає, що на час укладення договору купівлі - продажу від 29.05.2019 шлюб між сторонами був ще зареєстрований, і факт окремого проживання подружжя ніяким рішенням не встановлювався. Необхідність укладення договору купівлі-продажу спірного автомобіля від 29.05.2019 року була пов`язана з тим, що 29.01.2019 року позивач отримав травму та тривалий час знаходився на лікуванні на що були необхідні значні кошти, які сторонам були надані матір`ю відповідачки ОСОБА_3 . Згодом позивач запропонував оформити спірний автомобіль на батьків відповідачки, як гарантії того, що сторони повернуть кошти, які їм були надані на лікування позивача. Реєстрація договору купівлі - продажу не здійснювалася. Також позивач за час шлюбу відчужив належне йому на праві власності майно своїй матері ОСОБА_4 , без згоди дружини.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, в письмовій заяві від 05.12.2022, виправленої 16.12.2022, просив розглянути справу за його відсутності, апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчить довідка про SMS - повідомлення про отримання судової повістки в електронному вигляді, згоду на яку надала у заяві від 24.03.2022. (а.с.66).

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідачка та її представник просили слухати справу за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК Українипередбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на автомобіль за договором купівлі-продажу виникає з моменту його державної реєстрації, а не з моменту його передачі за договором купівлі-продажу, тому позивачем не надано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів дійсності договору купівлі продажу спірного автомобіля AUDI A3, VIN код НОМЕР_1 та отримання відповідачем грошей за цим договором.

Апеляційний суд вважає цей висновок помилковим та зауважує наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 20.11.2010 року, який було розірвано рішенням Іллічівського міського суду Одеської області 18.02.2021.

У період шлюбу сторонами 30.11.2017 було придбано автомобіль марки AUDI A3, ТЗ VIN код НОМЕР_1 , 2016 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу СГ № 314-17 від 29.11.2017, виданий ТОВ «ЗС ГРУПП».

29.05.2019 вищезазначений автомобіль був відчужений відповідачем на підставі договору купівлі-продажу 8047/2019/1488825 від 29.05.2019 року та перереєстрований з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , що підтверджується інформацією регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві від 04.10.2021 за № 31/26-728аз та інформацією, наданою регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Одеській області від 22.10.2021 № 31/15-427аз.

Відповідно до висновку № 0609/21/1 оцінювача СПД « ОСОБА_5 » від 06.09.2021 ринкова вартість автомобіля AUDI A3, 2.0 TDi, VIN код НОМЕР_1 , на час проведення оцінки складає 446540 гривень 00 коп., що за курсом НБУ на дату оцінки (1 USD=26,92 грн).

03.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 23.05.2019 було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі № 501/1309/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та справу призначено до підготовчого судового засідання на 01.07.2019.

08.07.2019 ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на вищезазначену ухвалу суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.10.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу суду Іллічівського міського суду Одеської області від 23.05.2019 повернуто заявнику.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 07.11.2019 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованихКонституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеногоОсновним Законом Українипринципу верховенства права.

Відповідно до частини першої та другої статті 60 CK України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині першійстатті 61 СК Українипередбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

В силу ч.ч. 1, 3, 4 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За змістом ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Аналогічні положення закріпленні у ст. 372 ЦК України.

Як передбачено ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом усе майно, яке набуте подружжям за час перебування у шлюбі, є його спільною сумісною власністю.

Розпорядження спільним майном подружжя повинно здійснюватися за їх спільною згодою, зокрема для відчуження автомобіля як цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Подружжя має право на поділ спільного майна незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу такого майна частки сторін є рівними.

Поділ неподільної речі, яка відноситься до спільної сумісної власності подружжя, можливий у спосіб присудження цієї речі одному з подружжя та компенсації вартості частини речі іншому з подружжя.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Також Верховний Суд України у пункті 22 цієї постанови роз`яснив, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та статті 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Колегія суддів наголошує на тому, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Відповідний правовий висновок викладений упостанові Верховного Суду ускладі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц, провадження №61-9018сво18, Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №483/812/19, провадження №61-20774св19.

Зібрані докази достовірно вказують на те, що автомобіль набутий ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час шлюбу, належав їм на праві спільної сумісної власності подружжя та підлягав поділу між ними в рівних частках.

Колегія суддів враховує ті обставини, що автомобіль був відчужений відповідачкою 29.05.2019, тобто після подання ОСОБА_1 до суду позову про розірвання шлюбу 03.05.2019, розгляд якого був призначений на 01.07.2019, тобто за три дня до проведення підготовчого судового засідання відбулося відчуження автомобіля.

Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 розпорядилася автомобілем на власний розсуд, без письмової згоди ОСОБА_1 , а тому позивач має право на компенсацію вартості Ѕ частки спірного майна.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач надав суду висновок оцінки транспортного засобу СПД « ОСОБА_5 » від 06.09.2021, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля ринкова вартість автомобіля AUDI A3, 2.0 TDi, VIN код НОМЕР_1 , на час проведення оцінки складає 446540 гривень 00 коп., що за курсом НБУ на дату оцінки (1 USD=26,92 грн).

Зазначений висновок відповідачем не спростований. Твердження відповідача про узгоджений продаж сторонами автомобіля не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Виходячи з таких встановлених обставин та норм права, колегія суддів вважає, що висновки суду не ґрунтуються на законі, рішення суду не відповідає вимогамст.263 ЦПК України, підлягає скасуванню із ухваленням нового про задоволення позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості Ѕ частини транспортного засобу AUDI A3, ТЗ VIN код НОМЕР_1 , 2016 року випуску, в розмірі 223270 гривень.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частини третьоїстатті 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першоюстатті 134 ЦПК Україниразом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третястатті 137 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині першійстатті 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини третьоїстатті 237 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першоюстатті 627 ЦК Українипередбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно достатті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» N 5076-VIадвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону N 5076-VI).

Закон N 5076-VIформою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі N 910/12876/19).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2021 між адвокатом Стеценко О.П. та Собко В.Є. був укладений договір про надання правничої допомоги, відповідно до п.п.3.1 п.3 якого, сторони встановили гонорар у фіксованому розмірі - 15000 грн.

Перелік наданих юридичних послуг адвоката зазначений в детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 26.10.2021.

Розподіляючи витрати, які позивач поніс на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні в матеріалах справи вищезазначені докази, є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі позивача, адже цей розмір документально обґрунтований та відповідає критерію розумності необхідності таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 гривень.

Також з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2232,70 гривень, які позивач сплатив за подання позовної заяви відповідно до квитанції № 13092 від 27.10.2021 та 3349 гривень 50 коп. за подання апеляційної скарги згідно квитанції 2046-7912-9463-8172 від 08.09.2022., всього 5581 гривень 75 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст. 376, 381-384,389,390 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 15 серпня 2022 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та стягнення компенсації задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу AUDI A3, VIN код НОМЕР_1 , 2016 року випуску, в розмірі 223270 (двісті двадцять три тисячі двісті сімдесят ) гривень, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, судовий збір у розмірі 5581 (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят одну) гривню 75 копійок.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Дата складення повного тексту постанови - 23 грудня 2022 року.

Головуючий

Судді: