Постанова

від 12.12.2022 по справі 522/5156/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5418/22

Справа № 522/5156/17

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Сидоренко А.О.,

розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 правонаступник ОСОБА_2 до Обслуговуючого кооперативу «Граніт», за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви.

До Приморського районного суду м. Одеси 17 березня 2017 року надійшов позов ОСОБА_2 , пред`явлений до Обслуговуючого кооперативу «Граніт», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп», про визнання права власності.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 09 січня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Берег-Будгруп» були укладені наступні договори №601, 602, 603, 604, 605, 606, 607, 608, 609, 610, 611, 612, 613, 614, 615, 616, 617, 618, 619 «Про пайову участь будівництва житла», відповідно до якого ТОВ «Берег-Будгруп» здійснює згідно проекту будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 зобов`язується прийняти пайову участь у будівництві наступних приміщень нерухомості:

- квартиру АДРЕСА_2 ;

- квартиру АДРЕСА_3 ;

- квартиру АДРЕСА_4 ;

- квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 258,05 кв.м, що розташована на 17-18 поверхах секції В житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 ;

- квартиру АДРЕСА_6 ;

- квартиру АДРЕСА_7 ;

- квартири АДРЕСА_8 ;

- квартиру АДРЕСА_9 ;

- квартири АДРЕСА_10 ;

- квартиру АДРЕСА_11 ;

- квартиру АДРЕСА_12 ;

- квартиру АДРЕСА_13 ;

- квартиру АДРЕСА_14 ;

- квартири АДРЕСА_15 ;

- квартиру АДРЕСА_16 ;

- квартиру АДРЕСА_17 , загальною площею 211,08 кв.м, що розташована на 17-18 поверхах секції Ж житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення № 2, загальною площею 141,96 кв.м, що розташоване на 1 поверсі секції В житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення № 1, загальною площею 104,24 кв.м, що розташоване на 1 поверсі секції Г житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею 65,04 кв.м, що розташоване на 1 поверсі секції Д житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначив, що на виконання вказаних договорів він, ОСОБА_2 , сплатив у повному обсязі свою пайову участь будівництва будинку. У подальшому, позивачу стало відомо, що закінчення будівництва вказаного житлового будинку та введення його в експлуатацію здійснювалось вже іншою юридичною особою Обслуговуючим кооперативом «Граніт», проте про факт введення в експлуатацію будинку ОСОБА_2 повідомлено не було.

23 січня 2017 року позивач звернувся до ОК «Граніт» із заявою щодо підтвердження його інвестиційних та майнових прав на придбані об`єкти нерухомості, вартість яких була сплачена в повному обсязі в 2008 році, проте заява залишались без відповіді.

Таким чином, з огляду на викладене, з посиланням на те, що будинок був прийнятий в експлуатацію, право власності позивача не визнається відповідачем, на підставі ст. 331, 392 ЦК України, звернувся до суду з дійсним позовом та просив визнати за ним право власності на вищевказані об`єкти нерухомості.

Ухвалою суду від 17.09.2018 року було задоволено заяву представника позивача та прийнято до розгляду заяву ОСОБА_2 від 11.09.2018 року про зменшення позовних вимог, яка одночасно є заявою про зміну предмету позову та заявою про зменшення розміру позовних вимог (а.с.82-89, т.2) .

На теперішній час спір стосуються наступного нерухомого майна:

- квартири АДРЕСА_18 ;

- нежитлового приміщення №2, загальною площею 141,96 кв.м, що розташоване у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_19 ;

- нежитлового приміщення №1, загальною площею 104,24 кв.м, що розташоване у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_19 ;

- нежитлового приміщення №2, загальною площею 65,04 кв.м, що розташоване у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_19 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 правонаступник ОСОБА_2 до ОК «Граніт», за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

1)цивільна справа стосовно визнання недійсним договору №612 від 09.01.2006р. перебуває на розгляді суду касаційної інстанції;

2)належним та ефективним способом захисту прав позивача є визнання права власності на спірні об`єкти.

Сповіщення сторін.

Про судове засідання, призначене на 23 листопада 2022 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Суддя-учасник колегії Дришлюк І.А. перебував у відпустці з 05 грудня по 06 грудня 2022 року, а суддя-учасник колегії Драгомерецький М.М. перебував у відпустці з 07 грудня по 09 грудня 2022 року, що підтверджується довідками відділу кадрової роботи та управління персоналом.

Повне судове рішення виготовлено 12 грудня 2022 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 09 січня 2006 року між ТОВ «Берег-Будгруп» (код 32432565) в особі директора Веселова С.Р., діючого на підставі Статуту, та ОСОБА_2 були укладені наступні договори:

- договір № 612 «Про дольову участь у будівництві житла», відповідно до якого (п. 2.1.) пайовик ОСОБА_2 зобов`язався прийняти дольову участь у будівництві квартири АДРЕСА_13 , порядок оформлення права власності на яку передбачено п. 6.4 договору.

Згідно із п.4.1. Договору вбачається, що загальна вартість 73,42 кв.м. квартири складає 296 616, 80 грн., що на момент складання договору еквівалентно 58 736 долл. США по курсу НБУ за 1 долл. США 5,05 грн..

- договір № 617 «Про дольову участь у будівництві житла», відповідно до якого (п. 2.1.) пайовик ОСОБА_2 зобов`язався прийняти дольову участь у будівництві нежитлового приміщення №2 заг.пл.141,96 кв.м., розташованого на 1-му поверсі секції В житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , порядок оформлення права власності на яку передбачено п. 6.4 договору.

Згідно із п.4.1. Договору вбачається, що загальна вартість 141,96 кв.м. нежитлового приміщення складає 573 518,40 грн., що на момент складання договору еквівалентно 113 568 долл. США по курсу НБУ за 1 долл. США 5,05 грн..

- договір № 618 «Про дольову участь у будівництві житла», відповідно до якого (п. 2.1.) пайовик ОСОБА_2 зобов`язався прийняти дольову участь у будівництві нежитлового приміщення №1 заг.пл.104,24 кв.м., розташованого на 1-му поверсі секції Г житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , порядок оформлення права власності на яку передбачено п. 6.4 договору.

Згідно із п.4.1. Договору вбачається, що загальна вартість 104,24 кв.м. нежитлового приміщення складає 421 129, 65 грн., що на момент складання договору еквівалентно 83 392 долл. США по курсу НБУ за 1 долл. США 5,05 грн..

- договір № 619 «Про дольову участь у будівництві житла», відповідно до якого (п. 2.1.) пайовик ОСОБА_2 зобов`язався прийняти дольову участь у будівництві нежитлового приміщення №2 заг.пл. 65,04 кв.м., розташованого на 1-му поверсі секції Д житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , порядок оформлення права власності на яку передбачено п. 6.4 договору.

Згідно із п.4.1. Договору вбачається, що загальна вартість 65,04 кв.м. нежитлового приміщення складає 262 761, 60 грн., що на момент складання договору еквівалентно 52 032 долл. США по курсу НБУ за 1 долл. США 5,05 грн..

У відповідності до п.6.1 договорів запланований строк здачі будинку в експлуатацію кінець 3-го кварталу 2014 року.

Згідно із п.6.2 договорів ТОВ «Берег-Будгруп» зобов`язалось протягом двох календарних місяців із моменту введення житлового будинку в експлуатацію передати пайовику квартиру за умови виконання пайовиком своїх зобов`язань щодо внесення грошових коштів у повному обсязі.

Відповідно до п.6.3 договорів передача квартири пайовику оформляється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі.

Згідно із п.6.4. договорів оформлення права власності на квартиру здійснюється пайщиком шляхом отримання свідоцтва про право власності на підставі договору, акту прийому-передачі квартири та рішення місцевого органу влади, акту про готовність будинку до експлуатації.

У підтвердження своїх зобов`язань за вищевказаними договорами первісним позивачем ОСОБА_2 було надано до позову:

- копію квитанції до прибуткового касового ордеру №80 від 08 травня 2008 року на суму 296 616, 80 грн., виданого ТОВ «Берег-Будгруп» та довідку без номеру та дати про оплату майнових прав ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_20 (а.с.106, 162, т.1);

- копію квитанції до прибуткового касового ордеру №85 від 08 травня 2008 року на суму 573 518, 40 грн., виданого ТОВ «Берег-Будгруп» та довідку без номеру та дати про оплату майнових прав ОСОБА_2 на нежитлове приміщення №2 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.141, 164, т.1);

- копію квитанції до прибуткового касового ордеру №86 від 08 травня 2008 року на суму 421 129, 65 грн., виданого ТОВ «Берег-Будгруп» та довідку без номеру та дати про оплату майнових прав ОСОБА_2 на нежитлове приміщення №1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , перший поверх (а.с.148, 164, т.1);

- довідку без номеру та дати про оплату майнових прав ОСОБА_2 на нежитлове приміщення №2 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.155).

Суд першої інстанції правильно вбачав, що за розглядом справи №522/5481/19 за позовом ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_2 до Обслуговуючого кооперативу «Граніт» про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_21 , судом було прийнято рішення 19 березня 2021 року про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вказане рішення суду від 19.03.2021 року було оскаржено ОСОБА_1 ..

Між тим, за розглядом вказаної справи судом першої інстанції було встановлено, що 20 лютого 2012 року між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОК «Граніт» був укладений договір «Про будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 », предметом якого було виконання будівельно-монтажних робіт по завершенню будівництва другої черги житлового комплексу «Акапулько-2», що складається з п`яти секцій житлового будинку з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 .

25 липня 2016 року між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОК «Граніт» було укладено додаткову угоду № 2 до договору на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , від 20.02.2012 року, укладеного між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОК «Граніт», відповідно до якого доповнено договір пунктом 4.1.10, яким надано право ОК «Граніт» підписувати акти прийому-передачі на нерухоме майно та інші необхідні документи що будуть необхідні для реєстрації права власності пайщиками у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с.111-112, справа №522/5481/19).

Згідно із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань припинено юридичну особу ТОВ «Берег - Будгруп» (код ЄДРПОУ 32432565) у зв`язку з визнанням ТОВ банкрутом на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2018 року у справі № 916/1582/16.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що у березні 2016 року будинок був введений в експлуатацію ОК «Граніт», що підтверджується інформацією з офіційного сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України (http://www.dabi.gov.ua/), яка є відкритою (скіншот з сайту додано до позовної заяви). Будинок введений в експлуатацію на підставі Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстрованої Департаментом ДАБІ в Одеській області 03.03.2016р. за № ОД 143160631723, замовник Обслуговуючий кооператив «Граніт».

06 грудня 2017 року Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради було видано розпорядження № 540 «Про присвоєння адреси: АДРЕСА_19 , житловому комплексу (ІІ черга), який побудований за адресою: АДРЕСА_1 (будівельний номер), вказане розпорядження наявне в матеріалах справи) (а.с.63, т.2).

Також, згідно із матеріалів справи встановлено, що 28.11.2019 року ОСОБА_2 (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) уклали договори відступлення права вимоги за договорами № 612, № 617, №618, №619 Про дольову участь будівництва житла від 09.01.2006 року (а.с.62-77, т.4).

Відповідно до п.1.1. зазначених договорів від 28.11.2019 року, Первісний кредитор передав (відступив) Новому кредитору, а Новий кредитор прийняв права вимоги пайовика, які належать Первісному кредитору за Договорами № 612, № 617, №618, №619 Про дольову участь будівництва житла від 09.01.2006 року, укладеними між Первісним кредитором і ТОВ «Берег-Будгруп».

У матеріалах справи також відсутні будь-які докази реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомості за ОСОБА_2 або ОСОБА_1 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 20.09.2021 року (а.с.205-250, т.4, а.с1-19, т.5).

Також судом першої інстанції правильно встановлено, що на розгляді Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №522/20122/19 за позовом ОСОБА_5 до Обслуговуючого кооперативу «Граніт», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп» про визнання правочину недійсним за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Обслуговуючого кооперативу «Граніт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп» про визнання недійсним договору.

За розглядом вказаної справи 19 серпня 2020 року судом було постановлено рішення, яким позов ОСОБА_5 задоволено частково, зокрема :

- визнано недійсним договір №612 про пайову участь у будівництві житла від 09.01.2006 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп» та ОСОБА_2 щодо будівництва квартири АДРЕСА_18 .

- визнано за ОСОБА_5 майнові права на квартиру АДРЕСА_22 , у відповідності до Договору №537 про пайову участь в будівництві житла від 06.01.2006 року та Додаткової угоди №1 від 04.02.2014 року до Договору №537 про пайову участь у будівництві житла від 06.01.2006 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Обслуговуючого кооперативу «Граніт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп» про визнання недійсним договору залишено без задоволення.

Вказане рішення Приморського районного суду м. Одеси було залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 10.06.2021 року (а.с.155-178, т.4).

У даній справі суди, встановивши, що ОСОБА_5 з 06.01.2006 року є першим інвестором у будівництво спірної квартири на підставі договорів, які є чинними та у встановленому порядку не визнані недійсними, отримала акт приймання-передачі квартири, що дає їй право після введення будинку в експлуатацію оформити право власності на спірну, зарезервовану забудовником квартиру, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору № 612 від 09.01.2006 року, оскільки Товариство, не ініціюючи розірвання договорів, укладених із ОСОБА_5 у 2006 році, не мало права укладати договір інвестування щодо зарезервованого та оплаченого ОСОБА_5 об`єкту будівництва, оскаржуваний договір № 612 від 09.01.2006 року, укладений сторонами пізніше ніж договір ОСОБА_5 і жодні практичні дії щодо реалізації своїх повноважень за вказаним договором № 612 ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 не вчинялись.

Вирішуючи спір суд першої інстанції вмотивовано виходив наступного.

Згідно із частинами 1, 4 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).

Правовомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості.

Закріплений у п. 1 ч. 2 ст. 319 ЦК України принцип, відповідно до якого дії власника щодо його майна не повинні суперечити закону, є загальним універсальним обмеженням прав власника. Відсутність прямої заборони в законі надає власнику широке коло можливостей для здійснення права власності, в той час як заборона на здійснення певних дій є механізмом стримання власника.

Суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком того, яке відповідно до закону не може їм належати.

Об`єктами права власності є будь-які речі (майно).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст. 179 ЦК України).

Згідно із ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

До майнових прав належить, зокрема, право вимоги, що виникає з приводу володіння, користування та розпорядження майном (наприклад: спадкові права; права вимоги особи за зобов`язаннями, за якими вона є кредитором; виключні права автора і под.), право вчиняти дії щодо оформлення права власності на майно.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2013 р. у справі № 6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

За нормами ЦК України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини.

Право власності може набуватися різними способами, які в науці традиційно поділяються на дві групи: первинні, тобто такі, що не залежать від прав попереднього власника на майно, та похідні, за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

Згідно з нормами ЦК України до первинного способу набуття права власності, зокрема, належить набуття права власності на новостворену (виготовлену) річ (у т. ч. на об`єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК України).

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правовстановлюючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Відповідно до положення ч.2 ст.328 ЦК України, якою встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону.

Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Для набуття набувачем права власності на майно наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 ЦК України випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація.

При цьому сторони договору вправі встановити додаткові (відкладальні або скасувальні) умови, а при переході права власності на рухомі речі - самостійно визначати момент переходу права власності.

Відповідно до статей 526, 527, 530 - 532 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, укладаючи 09.01.2006 року Договори між ТОВ «Берег-Будгруп» (код 32432565) та ОСОБА_2 № 617 №618 та №619 «Про дольову участь у будівництві житла», ОСОБА_2 отримав обмежене речове право, за яким він, як власник цього права, наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному позивачем.

Так, згідно зі статтею 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

На час укладення сторонами договорів про фінансування будівництва правовідносини щодо залучення коштів фізичних осіб з метою фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулювалися Законами України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19 червня 2003 року № 978-IV та «;Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року № 1560-XII.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі N 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном застосовується принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині 1 статті 317 ЦК України, у тому числі й право володіння.

Судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Ні зазначеними вище нормами, ні нормою статті 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення.

Порядок оформлення права власності на об`єкт інвестування після прийняття такого об`єкту в експлуатацію визначено зазначеними нормами.

Отже, установивши, що предметом спірних договорів є лише майнові права на нерухоме майно, суд доходить висновку про неможливість визнання за позивачем права власності на нерухомість, оскільки за змістом укладених договорів ОСОБА_2 отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно.

Беручи до уваги, що моментом виникнення майнових прав, а саме: суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності, яке ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на спірну нерухомість не набуте, вимоги ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_2 про визнання її власником спірної нерухомості не ґрунтуються на законі.

Зазначена правова позиція також підтверджується судовою практикою Верховного Суду України, а саме Постановою від 18.02.2015р. по справі №6-244цс14, а також Постановою Верховного суду від 18.07.2018 р. по справі №761/23860/15-ц.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Для отримання права власності саме на Новозбудоване майно позивачем необхідна наявність ряду правопороджуючих фактів.

Такі факти вказані в п. 6.4. договорів від 09.01.2006 року та діючим законодавством щодо порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно, та такими фактами, зокрема, є: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №604 від 09.01.2006 року.

Крім того позивачем не надано в підтвердження технічних характеристик спірних об`єктів нерухомості - технічний паспорт та судом не встановлено, що спірні об`єкти (нежитлові приміщення) відповідають технічним характеристикам, які зазначені в договорах №617, 618 та №619 «Про дольову участь у будівництві житла» від 09 січня 2006 року укладеного між ТОВ «Берег-Будгруп» (код 32432565) в особі директора Веселова С.Р., діючого на підставі Статуту, та ОСОБА_2 .

Окрім того, вимоги ОСОБА_1 із приводу квартири АДРЕСА_23 не підлягають задоволенню, зважаючи на те, що спірний договір №612 від 09.01.2006 року був визнаний судом недійсним та власником квартири є ОСОБА_4 .

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначає частина друга вказаної статті. В абзаці дванадцятому цієї частини передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020р. по справі №127/18934/18 зазначила, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

За викладеного суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відмовляє в їх задоволенні.

Окрім того, відповідно до пункту 5.3.3. договорів Про дольову участь будівництва від 09 січня 2006 року «пайщик имеет право передавать свои права и обязанности по данному Договору третьим лицам только с согласия предприятия в порядке, предусмотренном п. 9.2. Договора.» (рос).

28 листопада 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без дотримання умов договору №617, 618, 619 від 09 січня 2006 року, яким визначено про право передавати свої права і обов`язки по цьому договору третім особам лише зі згоди підприємства (в порядку п.9.2. договору), уклали договір відступлення прав вимоги за договорами №617, №618 та №619 про пайову участь будівництва житла від 09 січня 2006 року без згоди Товариства.

Більш того, 21 липня 2016 року ухвалою Господарського суду Одеської області по справі №916/1582/16 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Берег- Будгруп», а 24 липня 2016 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було розміщено оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «Берег-Будгруп»

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом» (в редакції станом на 16.01.2016 р.), банкрутство це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

Відповідно до абз.7 ч.1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом», кредитор це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Із наданих ОСОБА_2 доказів, які були додані до позовної заяви, вбачається, що вимоги позивача виникли ще у березні 2016 року (строку прийняття будинку в експлуатацію), тобто до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Берег-Будгруп».

Отже, ОСОБА_2 був конкурсним кредитором та виявивши факт порушення ТОВ «Берег-Будгруп» зобов`язань за Договором № 617, 618, 619 та того, що відносно товариства порушено справу про банкрутство, з метою захисту своїх прав, мав звернутись до Господарського суду Одеської області із письмовою заявою з вимогами до ТОВ «Берег -Будгруп» як до боржника.

Зазначена заява повинна була бути подана до суду протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, тобто до 25 липня 2016 р.

Однак, ОСОБА_2 у встановлений законодавством строк, не заявив про свої вимоги до боржника - ТОВ «Берег-Будгруп», внаслідок чого, вимоги останнього вважаються погашеними, а зобов`язання припиненими.

Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2018 року по справі № 916/1582/16 про банкрутство ТОВ «Берег-Будгруп».

Так, в п.5 резолютивній частині ухвали зазначено, що: «Відповідно до п.4 ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом» у випадках, передбачених пунктами 4-7 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про припинення провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню».

У позовній заяві позивач посилається на те, що ОК «Граніт» став правонаступником прав та обов`язків ТОВ «Берег - Будгруп», як забудовника житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

У пунктах 16.2 та 16.3 договору на будівництво житлового дому АДРЕСА_1 зазначено: «распределение жилых и нежилых помещений, а также машино-мест в подземном паркинге между Сторонами производится в соответствии с Протоколом распределения жилых и нежилых помещений, а также машино-мест в подземном паркинге, который является неотъемлемой частью настоящего договора. Распределение общей площади жилых та нежилых помещений осуществляется следующим образом: заказчик передает Застройщику - генподрядчику имущественные права на жилые помещения общей площадью 4191,45 кв.м., нежилые помещения общей площадью 1049,95 кв.м., машино - места в подземном паркинге в количестве 120 шт., согласно приложения № 3» (рос).

Однак, як вбачається з Декларації про готовність до експлуатації об`єкта загальна площа будівлі становить 46 549,3 кв.м..

Тобто, ОК «Граніт» не може вважатися правонаступником прав та обов`язків ТОВ «Берег-Будгруп» так як, відповідно до договору на будівництво жилого дому по АДРЕСА_1 , до ОК «Граніт» перейшли у якості винагороди майнові права лише на частину жилої та нежилої площі будинку по зазначеному будинку й у матеріалах справи відсутні докази виникнення з будь-яких підстав договірних зобов`язань ОК «Граніт» перед ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_1 ).

Отже, ОК «Граніт» є неналежним відповідачем по даній справі, так як набув права на частину жилої та нежилої площі будинку за зазначеною адресою на законних підставах, у якості винагороди та не є правонаступником ТОВ «Берег-Будгруп», тому суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до ОК «Граніт» недоведеними.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно розгляду справи №522/20122/19 у суді касаційної інстанції, то колегія суддів зазначає, що постановою Верховного Суду від 22 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_6 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 червня 2021 року залишено без змін.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12 грудня 2022 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк