Рішення

від 19.12.2022 по справі 644/9040/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 644/9040/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань - Рябошапко М.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі: Департамент патрульної поліції України, Державна казначейська служба України, Управління державної казначейської служби України в Індустріальному районі м. Харкова

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, Державної казначейської служби України, Управління державної казначейської служби України в Індустріальному районі м. Харкова про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою інспектора лейтенанта поліції Пустовіт Н.О., роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в м. Харкові, серії ЕАМ № 2774957 від 03 липня 2020 року, його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 255,00 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за те, що він 03 липня 2020 року о 15:31 годині в м. Харкові на перехресті вул. Біблика та просп. Індустріального, керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 (проїзд без зупинки заборонено), та проїхав без зупинки, чим порушив вимоги пп. 8.4. «б» ПДР України.

Позивач, зауважує, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року в справі № 953/10878/20 визнано протиправною та скасовано вказану постанову, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрито.

Позивач вказував, що через протиправні дії інспектора поліції йому спричинено моральних страждань, які полягають у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків, у зв`язку із чим, просить стягнути з Держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку 30 000,00 грн в якості компенсації завданої моральної шкоди та на відшкодування понесених витрат на правову допомогу 3 550,00 грн.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2020 року відкрито провадження в указаній справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

19 січня 2021 року до суду від відповідача Департаменту патрульної поліції України надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому представник просить у позові ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність факту завдання позивачу моральної шкоди та саме діями Департаменту патрульної поліції України, а також обсягу і характеру його моральних страждань; скасування постанови інспектора є достатньою компенсацією позивачу за вжиті заходи оскарження, при цьому в частині визнання протиправними дій самого інспектора судом відмовлено; Департамент патрульної поліції України не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, а тому ст. 1176 ЦК України на нього не поширюється, а шкоду в цьому випадку відшкодовує Державна казначейська служба України; витрати на правову допомогу не тотожні реальним збиткам.

20 січня 2021 року до суду надійшла від позивача відповідь на відзив Департаменту патрульної поліції України, в якому зазначено про те, що протиправність дій заподіювача шкоди - інспектора поліції підтверджується судовим рішенням про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, що вказує на наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього; протиправною поведінкою щодо нього, завдано значних моральних страждань, які полягають в приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, фізичних і душевних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків; в межах адміністративного позову по справі № 953/10878/20 вимог про відшкодування витрат на правову допомогу заявлено не було, а в межах цієї справи, позивачем понесені витрати за вказані послуги в сумі 3 500,00 грн, яка не є остаточною.

11 лютого 2021 року до суду від відповідачів Державної казначейської служби України, Управління державної казначейської служби України в Індустріальному районі м. Харкова надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому представник просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів душевних і моральних страждань; жодним судовим рішення протиправності дій Державної казначейської служби України, Управління державної казначейської служби України в Індустріальному районі м. Харкова не визнано; скасування постанови інспектора поліції не є підставою для відшкодування моральної шкоди.

09 квітня 2021 року до суду надійшли письмові пояснення від представника позивача, в яких останній вказує, що честь і гідність ОСОБА_1 принижено ненаданням можливості скористатися правовою допомогою; і притягнення його до адміністративної відповідальності; приниження престижу або ділової репутації позивача виразилося в тому, що його затримання проводилося з використанням світлових маячків і звукової сирени, біля будинку за місцем проживання останнього, та усі ці дії бачили сусіди та знайомі, на їх запитання доводилося виправдовуватися, чим завдано шкоди престижу і діловій репутації; внаслідок необхідності звертатися до судів різних інстанцій для встановлення істини, відбулося порушення нормальних життєвих зв`язків позивача; протиправні дії інспектора викликали в ОСОБА_1 , крім іншого, переживання, стрес, тривогу, страх, занепокоєння, почуття невизначеності та відчуття несправедливості.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2021 року вказану цивільну справу надіслано на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою судді від 23 вересня 2021 року відкрито провадження в указаній цивільній справі. Розгляд справи визначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

В судове засідання позивач не з`явився. Про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав суду заяву, в якій просить справу слухати за його відсутності. Позов підтримує та просить задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою серії ЕАМ №2774957 від 03 липня 2020 року, прийнятою інспектором роти №4 батальйону №4 УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Пустовіт Н.О., притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255,00 грн, оскільки останній керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в м. Харкові на перехресті вул. Біблика та просп. Індустріального, порушив вимогу дорожнього знаку 2.2 та проїхав без зупинки, чим порушив вимоги п. 8.4. «б» ПДР України.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року в справі № 953/10878/20, визнано протиправною та скасовано постанову інспектора лейтенанта поліції Пустовіт Н.О. роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в м. Харкові серії ЕАМ № 2774957 від 03 липня 2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито.

Позивач, вважаючи, що незаконними діями працівників поліції йому завдано моральної шкоди, звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути її компенсацію в розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з ч. 2 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (постанова № 14-316цс19), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Під компетенцією розуміють сукупність предметів віддання, завдань, повноважень, прав та обов`язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди.

Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

В постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, прийнятій в подібних правовідносинах, зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій не врахували, що дії працівників поліції щодо затримання позивача та складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 266/94-ВР є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування такої шкоди здійснюється незалежно від вини. Зважаючи на наведене, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відсутність вини у діях працівників поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, передбачених ст. ст. 173, 185 КУпАП, є помилковими.

Тобто, у цій справі здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення та подальше притягнення постановою інспектора поліції позивача до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, а відповідна постанова визнана протиправною та скасована, свідчать про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали, здійснювали та закінчили вказане провадження (отримання пояснень, невжиття жодних дій щодо надання водієві можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, ненадання належних доказів на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення, подальше прийняття постанови з порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, та інше).

Підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами поміркованості, розумності, справедливості, тобто розмір відшкодування шкоди, у цьому випадку, має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, а тому визначає розмір в сумі 2 000,00 грн, які підлягають стягненню на користь позивача з державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

Відшкодування шкоди у випадку, передбаченому п. 4 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за надання правової допомоги, сплачено 3 550,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 1/1 від 17 листопада 2020 року (підстава договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 1/1 від 05 січня 2020 року).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позову ОСОБА_1 судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 248,50 грн, що становить орієнтовно 7 % від задоволених позовних вимог також підлягають стягненню з державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, Державної казначейської служби України, Управління державної казначейської служби України в Індустріальному районі м. Харкова про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) в якості компенсації завданої моральної шкоди та 248,50 грн (двісті сорок вісім гривень 50 копійок) понесених витрат на правову допомогу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідачі: Департамент патрульної поліції України (ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: вул. Ф.Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048);

Державна казначейська служба України (ЄДРПОУ 37567646, юридична адреса: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601);

Управління державної казначейської служби України в Індустріальному районі м. Харкова (ЄДРПОУ 37999701, вул. Біблика, буд. 18, м. Харків, 61007).

Повний текст судового рішення складено 23 грудня 2022 року.

Суддя: О.Л. Бусик