Постанова

від 20.12.2023 по справі 644/9040/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2023 року м. Київ

Справа № 644/9040/20-ц

Провадження: № 22-ц/824/7349/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Соколової В. В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Департаменту патрульної поліції України

на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Бусик О. Л.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції України, Державної казначейської служби України, Управління державної казначейської служби України в Індустріальному районі м. Харкова про відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який мотивовано тим, що постановою інспектора лейтенанта поліції Пустовіт Н.О., роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в м. Харкові, серії ЕАМ № 2774957 від 03 липня 2020 року, його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 255,00 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за те, що він 03 липня 2020 року о 15:31 годині в м. Харкові на перехресті вул. Біблика та просп. Індустріального, керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 (проїзд без зупинки заборонено), та проїхав без зупинки, чим порушив вимоги пп. 8.4. «б» ПДР України. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 953/10878/20 визнано протиправною та скасовано вказану постанову, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрито. Вказував, що через протиправні дії інспектора поліції йому спричинено моральних страждань, які полягають у приниженні його честі та гідності, моральних переживаннях, фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків.

За викладених обставин просив стягнути з Держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку 30 000 грн в якості компенсації завданої моральної шкоди та на відшкодування понесених витрат на правову допомогу 3 550 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 2 000 грн в якості компенсації завданої моральної шкоди та 248,50 грн понесених витрат на правову допомогу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 в інтересах Департаменту патрульної поліції Україниподав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що врахування судом положень Закону України №266/94-ВР є порушенням норм матеріального права, оскільки його дія не поширюється на співробітників Департаменту патрульної поліції. Зауважив, що дії інспектора поліції не були визнані неправомірними, а тому вважав, що відсутні підстави вважати, що ними було заподіяно моральну шкоду. Окрім того, наявність моральної шкоди не підтверджена належними доказами та ґрунтується на припущеннях. Відмітив, що встановлення факту само по собі становить достатню справедливу сатисфакцію в частині відшкодування моральної шкоди.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, постановою серії ЕАМ №2774957 від 03 липня 2020 року, прийнятою інспектором роти №4 батальйону №4 УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Пустовіт Н.О., притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255,00 грн, оскільки останній, керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в м. Харкові на перехресті вул. Біблика та просп. Індустріального, порушив вимогу дорожнього знаку 2.2 та проїхав без зупинки, чим порушив вимоги п. 8.4. «б» ПДР України.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 953/10878/20, визнано протиправною та скасовано постанову інспектора лейтенанта поліції Пустовіт Н.О. роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в м. Харкові серії ЕАМ № 2774957 від 03 липня 2020 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення та подальше притягнення постановою інспектора поліції позивача до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, а відповідна постанова визнана протиправною та скасована, свідчать про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали, здійснювали та закінчили вказане провадження. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 2 000 грн, суд керувався принципами поміркованості, розумності, справедливості, та тим, що розмір відшкодування шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини виникли з підстав неправомірних дій посадової особи інспектора роти №4 батальйону №4 УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Пустовіт Н.О., під час складання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до статті 56 Конституція України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Згідно частини 1-2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 зазначено, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Верховний Суд в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц відмітив, що по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» , виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення (пункт 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 569/1799/16-ц здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Компенсація моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У відповідності до статей 23, 1176 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Колегія суддів зазначає, що моральні страждання позивача виявились у душевних переживаннях та у хвилюванні через ухвалення незаконного рішення працівником поліції відносно нього, окрім того, він, позивач, був змушений докладати додаткових зусиль для поновлення своїх прав шляхом звернення до суду із позовом про скасування неправомірного рішення.

Доводи скаржника про те, що у даній категорії справ не підлягають застосуванню норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є безпідставними, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні законодавства.

Можливість застосування вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в даній категорії справ підтверджується висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 26 квітня 2023 року в справі № № 227/4691/21.

Посилання представника Департаменту патрульної поліції на те, що дії інспектора поліції не були визнані неправомірними також не заслуговують на увагу, оскільки постанова інспектора поліції Пустовіт Н.О. була визнана протиправною та скасована, що в свою чергу свідчить про незаконні дії вказаної посадової особи.

Суд першої інстанції при визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості вважав, що позивачу завдано моральної шкоди та обґрунтовано визначив розмір її грошової компенсації 2 000 грн.

Належних доказів на спростування визначеного судом розміру моральної шкоди відповідачем надано не було.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 правильними.

В той же час, суд першої інстанції не врахував, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України та у таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкт його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Тому резолютивну частину рішення суду першої інстанці в частині стягнення грошової компенсації моральної шкоди в розмірі 2 000 грн належить змінити, виключивши з неї відомості про списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 4 статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи вищевикладене, рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2022 року підлягає зміні, а саме його резолютивна частина, а відтак апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Департаменту патрульної поліції України задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2022 рокузмінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 2000 (дві тисячі) грн в якості компенсації завданої моральної шкоди та 248,50 (двісті сорок вісім ) грн 50 коп понесених витрат на правову допомогу.

В решті рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова