Рішення

від 16.12.2022 по справі 757/50150/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/50150/21-ц

Категорія 75

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В.,

при секретарі судового засідання - Луста В.І.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Страйт»</a>,третя особа: ОСОБА_2 ,Товариство з обмеженою відповідальністю «Ванбер Файненшал» про визнання трудових відносин припиненими

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2021р. позивач звернувся з позовом до відповідача провизнання припиненими трудових відносин , посилаючись на те що 22.10.2013р.було призначено на посаду директора ТОВ «Страйт». 12.08.2021р. написав заяву про звільнення за власним бажанням та надіслав учасникам ТОВ повідомлення про скликання зборів на 15.09.2021р. Однак збори не проведені в зв`язку з неявкою учасників, не був звільнений, наказ не оформлений. Тому були порушені його права . Просить визнати припиненими трудові відносини з ТОВ «Страйт» на підставі ст..38 ч.1 КЗпПУ.Представник позивача просив розглядати справу в його відсутність.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 21.09.2021р.відкрито провадження в порядку спрощеного з викликом сторін.

Відповідач в судове засідання не з`явився , відзив не надав , про час розгляду повідомлявся за відомою адресою.

Суд відповідно до ст. 280 ЦПК України, розглядає справу в заочному порядку.

3-тя особа ОСОБА_2 проти позову не заперечував.

3-тя особа «Ванбер Файненшал», пояснення не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого.

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Страйт « № 14-13 від 22.10.2013р., позивач з 24.10.2013р. призначений на посаду директора.

Учасниками ТОВ«Страйт» є ОСОБА_2 ,Товариство з обмеженою відповідальністю «Ванбер Файненшал».

12.08.2021р. позивач звернувся про звільнення його з посади директора за власним бажанням .Вказана заява адресована Загальним зборам ,учасникам ТОВ .

Учасникам товариства позивачем направлено повідомлення про проведення позачергових зборів 15.09.2021р.

Посилаючись на те, що загальні збори учасників товариства не відбулися, а отже, можливість вирішити питання щодо припинення трудових правовідносин між ТОВ «Страйт» та ОСОБА_1 відсутня, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі про визнання трудових відносин припиненими на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).

Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Частиною першою статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (частина перша статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до частин першої - третьої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган попередивши власника письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

Встановлені судом обставини свідчать, що відповідно до статуту відповідача ( пункту 9.16) питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів, тому позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до частин другої, третьої статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначав, що звертався до учасників товариства із заявою про своє звільнення та, відповідно, ініціював проведення загальних зборів для розгляду цього питання, про що ТОВ та учаснику товариства, було скеровано відповідне повідомлення, однак уповноважений на звільнення директора орган товариства проігнорував повідомлення позивача про його звільнення та не розглянув по суті заяву позивача про звільнення. Такі дії, на думку позивача, свідчать про порушення трудових прав позивача, зокрема його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням.

Однак, дослідивши обставини справи та проаналізувавши докази, надані позивачем, на які останній посилався як на підставу своїх вимог, судом встановлено, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що останній дотримався порядку встановленого статтею 38 КЗпП України щодо повідомлення учасників товариства про свій намір бути звільненим та про дотримання порядку скликання загальних зборів для вирішення питання про його звільнення.

Водночас, передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Будь-які інші докази, які б підтверджували факт отримання або вручення як товариству, так і іншому учаснику товариства, заяви про намір звільнитися та повідомлення про скликання загальних зборів, відсутні, що не спростовано позивачем .

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Також, ч.ч.4, 5 ст. 82 ЦПК передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, про те можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Крім того, позивач не зазначив конкретної дати, з якої його трудові відносини з товариством мають бути визнані припиненими , тоді як суд не має права вийти за межі позовних вимог, самостійного визначивши дату такого припинення, адже вказане буде свідчити про невиправдане втручання суду у як права позивача, так і у права товариства, через втручання у діяльність товариства.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що останній дотримався порядку, встановленого статтею 38 КЗпП України, щодо повідомлення учасників товариства про свій намір бути звільненим, та порядку скликання загальних зборів для вирішення питання про його звільнення, що свідчить, про відсутність порушених трудових прав позивача.

Доводи позивача про те, , цілковито ігноруючи його конституційні права як громадянина України, що є неприпустимим, суд вважає безпідставним, оскільки у цьому спорі, позивачем не доведено порушення його прав саме внаслідок недотримання ним законодавчо визначеної процедури для звільнення з посади директора товариства. Водночас, можливість позивача ініціювати проведення інших загальних зборів товариства, з дотриманням нормативних вимог та вимог статуту товариства щодо належного повідомлення самого товариства та всіх його учасників про проведення таких зборів, може мати наслідком або прийняття відповідного рішення загальними зборами товариства або бути підставою для звернення до суду з новим позовом на захист своїх прав (Постанова Верховного суду від 19 січня 2022 року cправа № 911/719/21)

Суд приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, зокрема про відсутність порушених трудових прав позивача, тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст..141 ЦПК України в зв`язку з відмовою в позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст..38 КЗпПУ, ст.ст.12,13,77,79, 81,263,264,280,354, ЦПК України,суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Страйт»</a>,третя особа: ОСОБА_2 ,Товариство з обмеженою відповідальністю «Ванбер Файненшал» про визнання трудових відносин припиненими.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1

відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Страйт»</a>:01014,м.Київ, вул..Звіринецька,59

третя особа 1: ОСОБА_2 : АДРЕСА_2

третя особа 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ванбер Файненшал»:01014,м. Київ, вул.. Звіринецька,59

Суддя Остапчук Т.В.