Постанова

від 16.11.2022 по справі 752/2771/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2022 року м. Київ

Справа № 752/2771/21

Провадження: № 22-ц/824/8993/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Вербової І. М., Нежури В. А.

секретар Івасенко І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 червня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Чередніченко Н. П.,

у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Гараж Сервіс», треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Горяйнова Тетяна Костянтинівна, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко Алла Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Онищенко Марія Олександрівна, орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_6 , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію, застосування реституції та витребування майна,

в с т а н о в и в :

У січні 2021 рок ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що під час перебування у шлюбі із ОСОБА_7 у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2016 році вони із ОСОБА_7 розлучились, однак, час від часу спілкувались і підтримували стосунки, як батьки спільної дитини. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер. 18.11.2020 року вона, як законний представник ОСОБА_3 , звернулась до приватного нотаріуса КМНО Михайлової Н. О. із заявою про прийняття донькою спадщини після смерті її батька, у зв`язку із чим було заведено спадкову справу. 28.12.2020 року їй, позивачці, стало відомо про те, що частину спадкового майна було відчужено вже після смерті ОСОБА_7 . Так, 11.12.2020 року за договором купівлі-продажу садового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., за реєстровим номер 7160, садовий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , було продано ОСОБА_1 . Окрім того, 11.12.2020 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 було продано земельну ділянку за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, садове товариство «Механізатор», кадастровий номер 3221483300:02:007:0041. 12.12.2020 року за договором купівлі-продажу гаражного боксу, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., за реєстровим номер 7165, гаражний бокс № НОМЕР_1 в автокооперативі «Юпітер» за адресою: м. Київ, проспект Науки, 119-Б, було продано ОСОБА_5 . Окрім того, 12.12.2020 року за договором купівлі-продажу гаражного боксу, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., за реєстровим номер 7164, гаражний бокс № НОМЕР_2 в автокооперативі «Юпітер» за адресою: м. Київ, проспект Науки, 119-Б, було продано ОСОБА_5 . У всіх зазначених договорах від імені продавця ОСОБА_7 діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої 10.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горяйновою Т. К., за реєстровим номером 519. Отже, довіреність на продаж зазначеного майна була видана та посвідчена вже після смерті ОСОБА_7 . За її зверненням приватним нотаріусом КМНО Горяйновою Т. К. було припинено дію зазначеної довіреності, про що було видано відповідний витяг з Єдиного реєстру довіреностей № 43579642 від 28.12.2020 року. Приватний нотаріус КМНО Горяйнова Т. К. 29.12.2020 року звернулась до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві із заявою про пред`явлення їй для вчинення нотаріальної дії підробленого паспорту ОСОБА_7 , у зв`язку із чим було відкрито кримінальне провадження № 12020105100002886. Вона, позивачка, також звернулась до правоохоронних органів із заявою про скоєння злочину. 11.01.2021 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження № 62021000000000007 за її заявою про заволодіння чужим майном (шахрайство) у великих розмірах. Відчуження спадкового майна за спірними договорами є незаконним та порушує права та законні інтереси її доньки ОСОБА_3 , як спадкоємиці ОСОБА_7 щодо отримання у спадщину належної їй частини майна спадкодавця. Посилаючись на викладене, а також з огляду на те, що спірні договори були укладені після смерті власника майна, на підставі довіреності, виданої після смерті власника майна, наявні підстави для визнання цих договорів недійсними. За наведених підстав, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила суд :

визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку, посвідчений 11.12.2020 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А.В., реєстровий номер 7160;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 11.12.2020 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А.В., реєстровий номер 7161;

визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.12.2020 року № 55663147, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 39669410 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на садовий будинок із господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 524717332214).

застосувати реституцію та витребувати від ТОВ «Гараж Сервіс» нерухоме майно, а саме: гаражний бокс № НОМЕР_1 в автокооперативі «Юпітер» по проспекту Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569160980000), і гаражний бокс № НОМЕР_2 в автокооперативі «Юпітер» по проспекту Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1117986980000).

скасувати державну реєстрацію права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 в автокооперативі «Юпітер» по проспекту Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569160980000), і гаражний бокс № НОМЕР_2 в автокооперативі «Юпітер» по проспекту Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1117986980000), за Товариством з обмеженою відповідальністю «Гараж Сервіс».

Визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.02.2021 року № 56519862 та № 56520262, прийняті державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М. О. щодо гаражних боксів під № 1204/11, площею 19,6 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1117986980000), та № 1205/11, площею 38,6 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1569160980000), що знаходяться в гаражному авто кооперативі «Юпітер» по АДРЕСА_2 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу гаражного боксу, посвідченого 12.12.2020 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., реєстровий номер 7165; визнати недійсним договір купівлі-продажу гаражного боксу, посвідченого 12.12.2020 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., реєстровий номер 7164;

визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.12.2020 року № 55668239, № 55668125, прийняті державним реєстратором приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В. про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на гаражні бокси під № НОМЕР_1 , площею 38,6 кв.м, № 1204/11, площею 19,6 кв.м, що знаходяться в гаражному авто кооперативі «Юпітер» по АДРЕСА_2

зобов`язати осіб, уповноважених на здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень, внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування державної реєстрації права власності, здійсненні на підставі рішень проо державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 55663147 від 11.12.2020 року, за № 55668125 № 55668239 від 12.12.2020 року, за №56520262 і № 56519862 від 09.02.2021 року та привести відомості щодо суб`єкта права власності на нерухоме майно (садовий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка за адресою: Київстка обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, СТ «Механізатор», кадастровий номер: 3221483300:02:007:0041, гаражний бокс № НОМЕР_1 та гаражний бокс № НОМЕР_2 в автокооперативі «Юпітер»), що містяться Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у стан, який вони мали на 14.11.2020 року.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16 червня 2022 року позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію, застосування реституції та витребування майна задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу садового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 11.12.2020 року, та посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А.В., зареєстровано в реєстрі за № 7160.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.12.2020 року № 55663147, яке було прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 39669410 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на садовий будинок із господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 524717332214).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0520, кадастровий номер 3221483300:02:007:0041, з цільовим призначенням: для колективного садівництва, за адресою: Київська область, Васильківський р-н, с. Іванковичі, садове товариство «Механізатор», укладений 11.12.2020 року, та посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., зареєстровано в реєстрі за № 7161.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.12.2020 року № 55663147, яке було прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 39669441 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,0520, кадастровий номер 3221483300:02:007:0041, з цільовим призначенням: для колективного садівництва, за адресою: Київська область, Васильківський р-н, с. Іванковичі, садове товариство «Механізатор» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1211046432214).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу гаражного боксу під № 1205/11, площею 38,6 кв.м, що знаходиться в гаражному автокооперативі «Юпітер» по АДРЕСА_2 , укладений 12.12.2020 року, та посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., зареєстровано в реєстрі за № 7165.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.12.2020 року № 55668239, яке було прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 39674266 про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на гаражний бокс під № НОМЕР_1 , площею 38,6 кв.м, що знаходиться в гаражному авто кооперативі «Юпітер» по проспекту Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1569160980000).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу гаражного боксу під № 1204/11, площею 19,6 кв.м, що знаходиться в гаражному автокооперативі «Юпітер» по проспекту Науки, 119-Б в м. Києві, укладений 12.12.2020 року, та посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., зареєстровано в реєстрі за № 7164.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.12.2020 року № 55668125, яке було прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 39674151 про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на гаражний бокс під № НОМЕР_2 , площею 19,6 кв.м, що знаходиться в гаражному авто кооперативі «Юпітер» по проспекту Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1117986980000).

Застосовано наслідки недійсності правочинів та витребувано від ТОВ «Гараж Сервіс» нерухоме майно, а саме: гаражний бокс № НОМЕР_1 в автокооперативі «Юпітер» по проспекту Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569160980000), і гаражний бокс № НОМЕР_2 в автокооперативі «Юпітер» по проспекту Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1117986980000).

Скасовано державну реєстрацію права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 в автокооперативі «Юпітер» по проспекту Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569160980000), і гаражний бокс № НОМЕР_2 в автокооперативі «Юпітер» по проспекту Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1117986980000) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Гараж Сервіс».

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.02.2021 року № 56519862, яке було прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М.О. на підставі акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Гараж Сервіс» ОСОБА_5 від 04.02.2021 року, та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 40461050 про реєстрацію права власності за ТОВ «Гараж Сервіс» на гаражний бокс під № НОМЕР_2 , площею 19,6 кв.м, що знаходиться в гаражному авто кооперативі «Юпітер» по проспекту Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1117986980000).

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.02.2021 року № 56520262, яке було прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М. О. на підставі акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Гараж Сервіс» ОСОБА_5 від 04.02.2021 року, та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 40461368 про реєстрацію права власності за ТОВ «Гараж Сервіс» на гаражний бокс під № НОМЕР_1 , площею 38,6 кв.м, що знаходиться в гаражному авто кооперативі «Юпітер» по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1569160980000).

Стягнуто в рівних частинах із ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ТОВ «Гараж Сервіс», на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 13 972 грн., тобто по 3493 грн. з кожного.

У стягненні з відповідачів на користь позивача витрат на правову допомогу відмовлено за недоведеністю.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що задоволення віндикаційного позову про витребування у неї як добросовісного набувача майна призведе до порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини та основоположних свобод. З огляду на те, що основою розгляду справи про визнання правочинів із нерухомим майном в суді першої інстанції стали дії нотаріусів, то саме суд першої інстанції повинен був дослідити та оцінити саме їх діяльність в розрізі оформлення оспорюваних правочинів. ОСОБА_2 як мати малолітньої ОСОБА_3 не є стороною оспорюваних правочинів, а отже, зважаючи на те, що наразі не доведено недійсність договорів купівлі-продажу, суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позов. Також вказувала, що суд першої інстанції, ухваливши оскаржуване рішення, порушив її права, передбачені ч.ч. 3,4 ст. 390 ЦК України, на відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження майна.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 29 серпня 2022 відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Адаманов А.Д. в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що ОСОБА_1 на час придбання нею нерухомого майна була обізнана про смерть ОСОБА_7 та про незаконність відчуження спірного майна, яке належало померлому ОСОБА_7 . Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та її адвокат Адаманов А.Д., Дубов О.М. заперечували проти апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

20 жовтня та 28 жовтня 2022 року до суду Київського апеляційного суду надійшли клопотання ОСОБА_5 та адвоката Сидори І.Ю. в інтересах ОСОБА_4 про розгляд справи у їх відсутність. У поданих клопотаннях адвокат Сидора І.Ю. в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечували проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Приватний нотаріус КМНО Онищенко М.О. у своєму клопотанні від 24 жовтня 2022 року також просила здійснювати подальший розгляд справи у її відсутність.

14 листопада 2022 року ОСОБА_1 направила до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з її перебуванням на стаціонарному лікуванні в медичному закладі № 3 по вул. П. Запорожця, 6 у м. Києві.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності відповідачки ОСОБА_1 , колегія суддів ураховує наступне.

Відповідно до статті 372 ЦПК суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Посилаючись на неможливість прибуття в судове засідання у зв`язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні, ОСОБА_1 не долучила до клопотання про відкладення розгляду справи жодних доказів на підтвердження вказаних обставин. При цьому, колегія суддів вважає, що у разі перебування у відповідному медичному закладі, ОСОБА_1 мала можливість отримати та долучити до клопотання відповідні докази перебування у цьому закладі.

Слід звернути увагу і на ту обставину, що розгляд справи вже відкладався у вересні 2022 року за клопотанням ОСОБА_1 .

Зважаючи на вищевикладене, а також на те, що правова позиція ОСОБА_1 сповна викладена у поданій нею апеляційній скарзі, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за її відсутності.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволеннюне підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 08.10.2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було укладено шлюб (т 1 а.с. 6).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_7 та ОСОБА_2 народилась донька ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 7).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31.10.2016 року у справі № 755/14415/16-ц шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 розірвано (т. 1 а.с. 8-9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер (т. 1 а.с. 10-11).

18.11.2020 року приватним нотаріусом КМНО Михайловою Н. О. було заведено спадкову справу № 9/2020 щодо майна померлого ОСОБА_7

ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_8 , є спадкоємицею ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 13).

11.12.2020 року між ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності від 10.12.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Горяйновою Т. Г. за реєстровим номером 519 (продавцем), та ОСОБА_1 (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу садового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , за умовами якого продавець передає у власність зазначене нерухоме майно, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму. Зареєстровано в реєстрі за № 7160.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.12.2020 року № 55663147, яке було прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В. на підставі зазначеного договору, приватним нотаріусом, було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 39669410 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на садовий будинок із господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 524717332214).

11.12.2020 року між ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності від 10.12.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Горяйновою Т.Г. за реєстровим номером 519 (продавцем), та ОСОБА_1 (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0520, кадастровий номер 3221483300:02:007:0041, з цільовим призначенням: для колективного садівництва, за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, садове товариство «Механізатор», за умовами якого продавець передає у власність зазначене нерухоме майно, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму. Зареєстровано в реєстрі за № 7161.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.12.2020 року № 55663147, яке було прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В. на підставі зазначеного договору, приватним нотаріусом, було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 39669441 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,0520, кадастровий номер 3221483300:02:007:0041, з цільовим призначенням: для колективного садівництва, за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, садове товариство «Механізатор» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1211046432214).

12.12.2020 року між ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності від 10.12.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Горяйновою Т. Г. за реєстровим номером 519 (продавцем) та ОСОБА_5 (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу гаражного боксу під № 1205/11, площею 38,6 кв.м, що знаходиться в гаражному авто кооперативі «Юпітер» по АДРЕСА_2 , за умовами якого продавець передає у власність зазначене нерухоме майно, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму. Зареєстровано в реєстрі за № 7165.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.12.2020 року № 55668239, яке було прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В. на підставі зазначеного договору, приватним нотаріусом, було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 39674266 про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на гаражний бокс під № НОМЕР_1 , площею 38,6 кв.м, що знаходиться в гаражному авто кооперативі «Юпітер» по проспекту Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1569160980000).

12.12.2020 року між ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності від 10.12.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Горяйновою Т. Г. за реєстровим номером 519 (продавцем) та ОСОБА_5 (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу гаражного боксу під № 1204/11, площею 19,6 кв.м, що знаходиться в гаражному авто кооперативі «Юпітер» по АДРЕСА_2 , за умовами якого продавець передає у власність зазначене нерухоме майно, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму. Зареєстровано в реєстрі за № 7164.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.12.2020 року № 55668125, яке було прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В. на підставі зазначеного договору, приватним нотаріусом, було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 39674151 про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на гаражний бокс під № НОМЕР_2 , площею 19,6 кв.м, що знаходиться в гаражному авто кооперативі «Юпітер» по проспекту Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1117986980000).

Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 28.12.2020 року, приватним нотаріусом КМНО Горяйновою Т. К. за заявою законного представника (матері) ОСОБА_3 , 29.12.2011 року, яка згідно із матеріалами спадкової справи № 9/2020 є спадкоємицею після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_7 , було припинено дію довіреності на продаж нерухомого майна від 10.12.2020 року, яка була посвідчена приватним нотаріусом КМНО Горяйновою Т. К. та зареєстрована в реєстрі за № 519.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження № 62021000000000007 від 11.01.2021 року за фактом заволодіння чужим майном (шахрайство) у великих розмірах.

Згідно листа Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 15.01.2021 року, за зверненням ОСОБА_2 було проведено службове розслідування, в ході якого відомості, які стали підставою для його проведення, знайшли своє підтвердження, та до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.02.2021 року № 56519862, яке було прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М. О. на підставі акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ОСОБА_5 , ТОВ «Гараж Сервіс» від 04.02.2021 року, приватним нотаріусом було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 40461050 про реєстрацію права власності за ТОВ «Гараж Сервіс» на гаражний бокс під № НОМЕР_2 , площею 19,6 кв.м, що знаходиться в гаражному авто кооперативі «Юпітер» по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1117986980000).

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.02.2021 року № 56520262, яке було прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М. О. на підставі акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ОСОБА_5 , ТОВ «Гараж Сервіс» від 04.02.2021 року, приватним нотаріусом було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 40461368 про реєстрацію права власності за ТОВ «Гараж Сервіс» на гаражний бокс під № НОМЕР_1 , площею 38,6 кв.м, що знаходиться в гаражному авто кооперативі «Юпітер» по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1569160980000).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції вважав, що довіреність, посвідчена приватним нотаріусом 10.12.2020 року, та зареєстрована за реєстровим номером 519, на підставі якої ОСОБА_4 було вчинено дії щодо відчуження від імені ОСОБА_7 нерухомого майна (садового будинку, земельної ділянки та двох гаражних боксів), була фактично посвідчена після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак волевиявлення власника, як і його спадкоємців, на відчуження зазначеного майна під час укладення спірних договорів було відсутнє, а тому спірні договори, які були зареєстровані в реєстрі після їх укладення, є недійсними. З огляду на наявність підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними, суд вважав, що наявні підстави і для скасування рішень державних реєстраторів щодо реєстрації права власності на спірне майно за відповідачами, та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом витребування цього майна. Позовні вимоги про приведення відомостей щодо суб`єкта права власності на спірне майно, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у стан, який вони мали до 04.02.2021 року, суд першої інстанції вважав передчасними, оскільки лише у разі безпідставної відмови державного реєстратора у проведенні реєстрації, позивачка вправі звернутись із вказаними позовними вимогами.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 244 ЦК України визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини першої статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність правочину визначається статтями 203, 215 ЦК України.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх в сукупності. Зокрема, у разі вчинення правочину представником, суду слід з`ясувати, чи був наділений представник його довірителем повноваженнями на вчинення правочину, чи діяв він у межах наданих йому повноважень, а якщо ні, то чи схвалив в подальшому довіритель укладений представником в його інтересах правочин.

Встановивши, що довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом 10.12.2020 року та зареєстрована за реєстровим номером 519, та на підставі якої ОСОБА_4 було вчинено дії щодо відчуження від імені ОСОБА_7 нерухомого майна (садового будинку, земельної ділянки та двох гаражних боксів), була фактично посвідчена після смерті ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), суд першої інстанції правильно вважав, що волевиявлення власника і його спадкоємців на відчуження зазначеного майна під час укладення спірних договорів купівлі-продажу було відсутнє, що є підставою для визнання таких договорів недійсними.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Оскільки відповідно до статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК, переходить до спадкоємців власника.

На підставі частини п`ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Отже, якщо спірне майно було відчужене від імені особи поза її волею, то вона має право домагатися відновлення свого права на нього. Прийнявши в установленому законом порядку спадщину особа набуває речові права на успадковане майно, володіння та право користування ним і, відповідно, право на захист цих прав.

ОСОБА_3 є спадкоємицею майна ОСОБА_7 , а відтак, з моменту відкриття спадщини є власницею цього спадкового майна, відповідно, має право на звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 , як представник (мати) малолітньої ОСОБА_3 , не є стороною оспорюваних договорів, а тому не має право їх оспорювати, є безпідставними.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).

Ураховуючи, що ОСОБА_7 , в інтересах якої дії ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 не перебувають у договірних відносинах, між ними не укладався будь-який цивільно-правовий договір з приводу спірного нерухомого майна, правові відносини між ними підлягають врегулюванню на підставі правил статей 387 та 388 ЦК України.

При цьому, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Отже, висновки суду першої інстанції про витребування майна від ОСОБА_1 та скасування рішень про державну реєстрацію є правильними.

Під час розгляду позову про витребування майна відповідач, згідно зі статтею 388 ЦК України, має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач). В такому разі пред`явлення зустрічного позову про визнання добросовісним набувачем не вимагається і, крім того, не є належним способом судового захисту (стаття 16 ЦК України), оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню у справі за позовом про витребування майна.

Разом з цим, відплатність придбання майна сама по собі не свідчить про добросовісність набувача.

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача також не є безспірним доказом добросовісності набувача.

Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

Оцінюючи добросовісність набувача спірного майна, суд обґрунтовано вважав, що ОСОБА_1 була обізнана по смерть ОСОБА_7 , а тому на час вчинення правочину щодо придбання нею нерухомого майна вона повинна була засумніватися у праві ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності, посвідченої 10.12.2020 року,вчиняти дії щодо відчуження цього майна.

Матеріли справи свідчать, що ОСОБА_1 у червні 2021 року зверталась до суду з позовом до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги, надання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги. У вказаному позові ОСОБА_1 просила визнати факт спільного проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_7 та визнати її спадкоємцем четвертої черги.

В подальшому, ОСОБА_1 відмовилась від вказаного позову, у зв`язку з чим ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.07.2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 було закрито.

Більше того, 29.12.2020 року до ЄДРДР за №12020105100002886 внесено дані за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 28- ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28-ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28-ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28-ч. 2 ст. 209 КК України, а також за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 с. 28 - ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28- ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 28-ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28-ч. 2 ст. 209 КК України та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, предбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як ОСОБА_1 була обізнана про те, що спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_7 з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів її добросовісність під час набуття нею цього майна у власність.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі правові норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма права, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма права, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми права, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у контексті загального принципу, закладеного першою нормою права.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Справедливого балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23 січня 2014 року у справі EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, заява № 19336/04).

Тобто, у своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Однак, з характеру спірних правовідносин, установлених судом обставини та застосованих правових норм не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачки критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини.

Задоволення позову та витребування спірного майна у ОСОБА_1 , яка не є добросовісним набувачем, не призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а відповідає справедливому балансу інтересів сторін та є пропорційним заходом захисту порушеного права позивача.

Щодо доводів скаржника на неврахування судом першої інстанції положень статті 390 ЦК України, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 390 ЦК України добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Тобто, добросовісний набувач (володілець) може залишити за собою здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені без завдання майну шкоди. Під поліпшенням слід розуміти такі витрати на майно, які, з одного боку, не зумовлені необхідністю його збереження, але, з іншого, мають обґрунтований характер, оскільки поліпшують експлуатаційні властивості майна.

Якщо відокремлення поліпшень неможливе, добросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість майна (частина четверта статті 390 ЦКУкраїни).

Виходячи з аналізу вказаної статті ЦК України, добросовісний набувач має право вимагати від нових власників відшкодування витрат здійснених на поліпшення спірного майна, у разі підтвердження ним добросовісності набуття майна.

ОСОБА_1 не доведено добросовісності набуття нею майна, а тому відсутні підстави для застосування статті 390 ЦК України.

Безпідставними колегія суддів вважає і посилання скаржника на те, що суд першої інстанції повинен був дослідити та оцінити діяльність нотаріусів, оскільки законність чи незаконність дій нотаріусів щодо посвідчення оспорюваних правочинів не є предметом даного позову.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано повну відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 червня 2022 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 21 грудня 2022 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді І. М. Вербова

В. А. Нежура