Ухвала

від 06.03.2024 по справі 752/2771/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 березня 2024 року

м. Київ

справа № 752/2771/21

провадження № 61-1709св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Гараж Сервіс»,

треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Горяйнова Тетяна Костянтинівна, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко Алла Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Онищенко Марія Олександрівна, орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Вербової І. М., Нежури В. А.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , звернулась з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Горяйнова Т. К., приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є законним представником (матір`ю) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина народилась під час перебування позивача у шлюбі із ОСОБА_7 . У 2016 році вони із ОСОБА_7 розлучились, однак час від часу спілкувались і підтримували стосунки як батьки спільної дитини. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер.

18 листопада 2020 року позивач як законний представник ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайлової Н. О. із заявою про прийняття донькою спадщини після смерті її батька, у зв`язку із чим було заведено спадкову справу.

28 листопада 2020 року позивачу стало відомо, що частину спадкового майна було продано вже після смерті ОСОБА_7 .

Так, 11 грудня 2020 року за договором купівлі-продажу садового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., за реєстровим № 7160, садовий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , проданий ОСОБА_4 .

Крім того, 11 грудня 2020 року за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., за реєстровим № 7161, земельна ділянка за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, СТ «Механізатор», кадастровий номер 3221483300:02:007:0041, продана ОСОБА_4

12 грудня 2020 року за договором купівлі-продажу гаражного боксу, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., за реєстровим номером 7165, гаражний бокс № НОМЕР_1 в автокооперативі «Юпітер» за адресою: м. Київ, просп. Науки, 119-Б , проданий ОСОБА_5 .

Крім того, 12 грудня 2020 року за договором купівлі-продажу гаражного боксу, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., за реєстровим номер 7164, гаражний бокс № НОМЕР_2 в автокооперативі «Юпітер» за адресою: м. Київ, просп. Науки, 119-Б , проданий ОСОБА_5 .

Позивач вказала, що в усіх зазначених договорах від імені продавця ОСОБА_7 діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої 10 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горяйновою Т. К., реєстровий № 519. Таким чином, довіреність на продаж зазначеного майна була видана та посвідчена вже після смерті ОСОБА_7 .

За зверненням позивача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горяйновою Т. К. припинено дію зазначеної довіреності. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горяйнова Т. К. 29 грудня 2020 року звернулась до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві із заявою про пред`явлення їй для вчинення нотаріальної дії підробленого паспорту ОСОБА_7 , у зв`язку із чим було відкрито кримінальне провадження № 12020105100002886.

Крім того, позивач також звернулась до правоохоронних органів із заявою про скоєння злочину. 11 січня 2021 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження № 62021000000000007 за заявою позивача про заволодіння чужим майном (шахрайство) у великих розмірах. Позивач вказувала, що відчуження спадкового майна за спірними договорами є незаконним та порушує права та законні інтереси її доньки ОСОБА_2 як спадкоємиці ОСОБА_7 щодо отримання у спадщину належної їй частини майна спадкодавця. Зазначила, що оскільки спірні договори були укладені після смерті власника майна на підставі довіреності, виданої після смерті власника майна, вважала, що наявні підстави для визнання цих договорів недійсними.

В березні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , звернулася із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гараж Сервіс» (далі - ТОВ «Гараж Сервіс»), ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Онищенко М. О., про застосування реституції та витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності на гаражні бокси.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є законним представником (матір`ю) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2016 році позивач та батько ОСОБА_2 - ОСОБА_7 розлучились. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер. 18 листопада 2020 року позивач як законний представник ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття донькою спадщини після смерті її батька, у зв`язку із чим було заведено спадкову справу.

28 листопада 2020 року позивачу стало відомо, що частину спадкового майна було продано вже після смерті ОСОБА_7 . Зазначала, що гаражні бокси були відчужені ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу, які були укладені після смерті власника майна. Позивачем було подано до суду позов про визнання цих договорів недійсними. Однак, відповідачем ОСОБА_5 зазначене майно було внесено до статутного капіталу ТОВ «Гараж Сервіс». З огляду на те, що нерухоме майно вибуло із володіння поза волею власника і спадкоємця, вважала, що наявні підстави для витребування цього майна із володіння відповідача ТОВ «Гараж Сервіс», яке на даний час згідно даних реєстру є власником спірного майна.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року об`єднані в одне провадженні цивільна справа № 752/2771/21 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Горяйнова Т. К., приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, та цивільна справа № 752/6625/21 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_8 до ТОВ «Гараж Сервіс», ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Онищенко М. О., про витребування майна з чужого незаконного володіння та застосування реституції.

ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила:

визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку, посвідчений 11 грудня 2020 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., реєстровий № 7160;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 11 грудня 2020 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А.В., реєстровий № 7161;

визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 грудня 2020 року № 55663147, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В. на підставі посвідченого нею 11 грудня 2020 року за реєстровим № 7161 договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3221483300:02:007:0041 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 121104632214) та на підставі посвідченого нею 11 грудня 2020 року за реєстровим № 7160 договору купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 524717332214);

застосувати реституцію та витребувати від ТОВ «Гараж Сервіс» нерухоме майно, а саме: гаражний бокс № НОМЕР_1 в автокооперативі «Юпітер» по просп. Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569160980000), і гаражний бокс № НОМЕР_2 в автокооперативі «Юпітер» по просп. Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1117986980000);

скасувати державну реєстрацію права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 в автокооперативі «Юпітер» по просп. Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569160980000) і на гаражний бокс № НОМЕР_2 в автокооперативі «Юпітер» по просп. Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1117986980000) за ТОВ «Гараж Сервіс» і привести відомості щодо суб`єкта права власності на вказане майно, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у стан, який вони мали до 04 лютого 2021 року;

визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 лютого 2021 року № 56519862 та № 56520262, прийняті державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М. О. щодо гаражних боксів № НОМЕР_1 в автокооперативі «Юпітер» по просп. Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569160980000) і № 1204/11 в автокооперативі «Юпітер» по просп. Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1117986980000);

визнати недійсним договір купівлі-продажу гаражного боксу, посвідчений 12 грудня 2020 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., реєстровий номер 7165;

визнати недійсним договір купівлі-продажу гаражного боксу, посвідчений 12 грудня 2020 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., реєстровий номер 7164;

визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 грудня 2020 року № 55668239, № 55668125, прийняті державним реєстратором приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В. про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на гаражні бокси № 1205/11, площею 38,6 кв. м та № 1204/11, площею 19,6 кв. м, що знаходяться в гаражному автокооперативі «Юпітер» по просп. Науки, 119-Б в м. Києві ;

зобов`язати осіб, уповноважених на здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень, внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування державної реєстрації права власності, здійсненні на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 55663147 від 11 грудня 2020 року, за № 55668125 та № 55668239 від 12 грудня 2020 року, за № 56520262 і № 56519862 від 09 лютого 2021 року та привести відомості щодо суб`єкта права власності на нерухоме майно (садовий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, СТ «Механізатор», кадастровий номер: 3221483300:02:007:0041, гаражний бокс № НОМЕР_1 та гаражний бокс № НОМЕР_2 в автокооперативі «Юпітер»), що містяться Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у стан, який вони мали на 14 листопада 2020 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Протокольною ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2021 року до участі у справі № 752/2771/21 у якості третьої особи залучений орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації.

Протокольною ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року до участі у справі № 752/2771/21 у якості третьої особи залучений ОСОБА_6 .

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року, позови ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу садового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 11 грудня 2020 року та посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., зареєстрований в реєстрі за № 7160.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 грудня 2020 року № 55663147, яке було прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 39669410 про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на садовий будинок із господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 524717332214).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0520, кадастровий номер 3221483300:02:007:0041, з цільовим призначенням: для колективного садівництва, за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, СТ «Механізатор», укладений 11 грудня 2020 року та посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., зареєстрований в реєстрі за № 7161.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 грудня 2020 року № 55663147, яке було прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., та внесений запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 39669441 про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 0,0520, кадастровий номер 3221483300:02:007:0041, з цільовим призначенням: для колективного садівництва, за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, СТ «Механізатор» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1211046432214).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу гаражного боксу під № 1205/11, площею 38,6 кв. м, що знаходиться в гаражному автокооперативі «Юпітер» по просп. Науки, 119-Б в м. Києві , укладений 12 грудня 2020 року та посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., зареєстрований в реєстрі за № 7165.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 грудня 2020 року № 55668239, яке було прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., та внесений запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 39674266 про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на гаражний бокс під № НОМЕР_1 , площею 38,6 кв. м, що знаходиться в гаражному автокооперативі «Юпітер» по просп. Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1569160980000).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу гаражного боксу під № 1204/11, площею 19,6 кв. м, що знаходиться в гаражному автокооперативі «Юпітер» по проспекту Науки, 119-Б в м. Києві , укладений 12 грудня 2020 року та посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., зареєстрований в реєстрі за № 7164.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 грудня 2020 року № 55668125, яке було прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., та внесений запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 39674151 про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на гаражний бокс під № НОМЕР_2 , площею 19,6 кв. м, що знаходиться в гаражному автокооперативі «Юпітер» по просп. Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1117986980000).

Застосовано наслідки недійсності правочинів та витребувано від ТОВ «Гараж Сервіс» нерухоме майно, а саме: гаражний бокс № НОМЕР_1 в автокооперативі «Юпітер» по просп. Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569160980000) та гаражний бокс № НОМЕР_2 в автокооперативі «Юпітер» по проспекту Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1117986980000).

Скасовано державну реєстрацію права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 в автокооперативі «Юпітер» по проспекту Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569160980000) і гаражний бокс № НОМЕР_2 в автокооперативі «Юпітер» по просп. Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1117986980000), за ТОВ «Гараж Сервіс».

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 лютого 2021 року № 56519862, яке було прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М. О. на підставі акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Гараж Сервіс» ОСОБА_5 від 04 лютого 2021 року, та внесений запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 40461050 про реєстрацію права власності за ТОВ «Гараж Сервіс» на гаражний бокс під № НОМЕР_2 , площею 19,6 кв. м, що знаходиться в гаражному автокооперативі «Юпітер» по просп. Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1117986980000).

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 лютого 2021 року № 56520262, яке було прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М. О. на підставі акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Гараж Сервіс» ОСОБА_5 від 04 лютого 2021 року, та внесений запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 40461368 про реєстрацію права власності за ТОВ «Гараж Сервіс» на гаражний бокс № НОМЕР_1 , площею 38,6 кв. м, що знаходиться в гаражному автокооперативі «Юпітер» по просп. Науки, 119-Б в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1569160980000).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто в рівних частинах із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Гараж Сервіс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 13 972,00 грн, тобто по 3 493,00 грн із кожного відповідача.

У стягненні із відповідачів на користь позивача витрат на правову допомогу відмовлено за недоведеністю.

Судові рішення мотивовані тим, що оспорювані договори купівлі-продажу нерухомого майна, укладені поза волею їх власника, спадкоємицею якого є його малолітня дитина, довірена особа продавця діяла на підставі довіреності, яка в силу вимог закону є нікчемною, оскільки була оформлена після смерті довірителя, а тому наявні підстави для визнання їх недійсними. Суди вказали, що оскільки встановлені підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними, то наявні підстави для скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію права власності на спірне майно за відповідачами та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом витребування цього майна.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову в частині позовних вимог про приведення відомостей щодо суб`єкта права власності на спірне майно, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у стан, який вони мали до 04 лютого 2021 року, а також зобов`язання осіб, уповноважених на здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень, внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування державної реєстрації права власності, здійснені на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 55663147 від 11 грудня 2020 року, за № 55668125 і за № 55668239 від 12 грудня 2020 року, за № 56520262 і за № 56519862 від 09 лютого 2021 року та приведення відомостей щодо суб`єкта права власності на нерухоме майно (садовий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, СТ «Механізатор», кадастровий номер 3221483300:02:007:0041; гаражний бокс № НОМЕР_1 в автокооперативі «Юпітер»; гаражний бокс № НОМЕР_2 в автокооперативі «Юпітер»), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у стан, який вони мали на 14 листопада 2020 року, оскільки зазначені вимоги є передчасними, так як, на підставі судового рішення про визнання правочину недійсним, та скасування рішень про державну реєстрації прав, державний реєстратор вносить відповідні зміни до реєстру, та відбувається відновлення порушених прав.

Крім того, визнання оспорюваних договорів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав на спірне майно та його витребування є достатнім для належного захисту порушених прав позивача, яка діє в інтересах малолітньої дитини, яка є спадкоємицею особи, після смерті якого було незаконно відчужене майно.

Щодо витрат на правову допомогу суди вказали, що з огляду на те, що стороною позивача не було надано суду достатньо доказів на підтвердження факту надання правових послуг (акту прийому передачі виконаних робіт, їх вартість) та фактичної оплати позивачем наданих адвокатом послуг, у стягненні із відповідачів на користь позивача витрат на правову допомогу слід відмовити, в зв`язку із недоведеністю.

Суд апеляційної інстанції вказав, що матеріли справи свідчать, що ОСОБА_4 у червні 2021 року зверталась до суду з позовом до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги, надання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги. У вказаному позові ОСОБА_4 просила визнати факт спільного проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_7 та визнати її спадкоємцем четвертої черги. Оцінюючи добросовісність набувача спірного майна, вважав, що ОСОБА_4 була обізнана по смерть ОСОБА_7 , а тому на час вчинення правочину щодо придбання нею нерухомого майна вона повинна була засумніватися у праві ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності, посвідченої 10 грудня 2020 року, вчиняти дії щодо відчуження цього майна. З характеру спірних правовідносин, установлених судом обставини та застосованих правових норм не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини. Задоволення позову та витребування спірного майна у ОСОБА_4 , яка не є добросовісним набувачем, не призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а відповідає справедливому балансу інтересів сторін та є пропорційним заходом захисту порушеного права позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 , як представник (мати) малолітньої ОСОБА_2 , не є стороною оспорюваних договорів, а тому не має право їх оспорювати, суд апеляційної інстанції вважав безпідставними, оскільки ОСОБА_2 є спадкоємицею майна ОСОБА_7 , а відтак, з моменту відкриття спадщини є власницею цього спадкового майна, відповідно, має право на звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховані положення статті 390 ЦК України, колегія суддів зазначила, що ОСОБА_4 не доведено добросовісності набуття нею майна, а тому відсутні підстави для застосування статті 390 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2023 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подає касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, порушили норми процесуального та матеріального права. Суди не повністю з`ясували усі фактичні обставини справи, не дослідили і не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам, підійшли формально до вивчення обставин справи, а саме:

суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування статті 238 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 154/3223/15, від 16 травня 2019 року в справі № 401/2995/16-ц, від 25 вересня 2019 року в справі № 727/3501/16-ц, від 19 січня 2021 року в справі № 910/12791/19, від 19 травня 2021 року в справі № 642/7417/18, від 10 листопада 2021 року в справі № 757/50762/18-ц, від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17, від 06 лютого 2018 року в справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 20118 року в справі № 404/1515/16-ц;

суди при задоволенні позову керувалися частиною першою статті 215 ЦК України відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Проте, поза увагою судів залишилося те, що всі вказані цивільним законодавством вимоги ОСОБА_4 при вчиненні спірних правочинів добросовісно виконані. ОСОБА_4 були здійснені всі необхідні, визначені законом платежі за спірними правочинами, що свідчить про добросовісність її намірів;

суди не дослідили та не дали оцінку діям нотаріусів під час оформлення оспорюваних правочинів. Таким чином суди порушили норми процесуального права, зокрема, статті 89 ЦПК України та безпідставно наслідки укладення правочинів переклали виключно на ОСОБА_4 ;

судами проігноровані права ОСОБА_4 , визначені у статті 390 ЦК України;

вважає, що суду касаційної інстанції необхідно дати правову оцінку законності приєднання апеляційним судом до цивільної справи матеріалів досудового розслідування та його розголошення щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .

Позиція інших учасників справи

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_10 , в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржені судові рішення без змін.

Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що ОСОБА_4 була обізнана про смерть спадкодавця, проте уклала оспорювані правочини, що свідчить про її волю на заволодіння будь-яким способом спадковим майном ОСОБА_7 . Вказує на суперечливу поведінку ОСОБА_4 , оскільки вона спочатку намагалася визнати факт спільного проживання з померлим ОСОБА_7 та відшкодувати кошти на його поховання, а вже у касаційній скарзі посилається на те, що вона є добросовісним набувачем. Правові позиції Верховного Суду, на які є посилання в касаційній скарзі, зроблені у справах за інших фактичних обставин. Зазначення ОСОБА_4 у касаційній скарзі про те, що позивач, яка діє в інтересах малолітньої дитини, не є стороною оспорюваних договорів купівлі-продажу, а тому оскаржені судові рішення є необґрунтованими, не заслуговує на увагу, оскільки недійсність договору як приватноправова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Обов`язок захисту малолітніх дітей покладається на їх батьків.

У квітні 2023 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 подали заяви, в яких просили оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.

У червні 2023 року ОСОБА_1 за підписом представника ОСОБА_10 подала письмові пояснення.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 подала письмові пояснення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року, відкрито касаційне провадження, витребувано з суду першої інстанції справу № 752/2771/21.

У березні 2023 року матеріали цивільної справи № 752/2771/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 березня 2023 року зазначено, що ОСОБА_4 просить суд скасувати оскаржені судові рішення та, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження, зазначає, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного від 13 листопада 2019 року в справі № 645/4220/16-ц, від 06 лютого 2019 року в справі № 154/3223/15, від 16 травня 2019 року в справі № 401/2995/16-ц, від 25 вересня 2019 року в справі № 727/3501/16-ц, від 19 січня 2021 року в справі № 910/12791/19, від 19 травня 2021 року в справі № 642/7417/18, від 10 листопада 2021 року в справі № 757/50762/18-ц, від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17, від 06 лютого 2018 року в справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 20118 року в справі № 404/1515/16-ц.

Позиція Верховного Суду

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Аналіз пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України свідчить, що якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то касаційне провадження закривається.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначено, що «процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що «під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи».

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просила визнати недійсними договори купівлі-продажу садового будинку, земельної ділянки, гаражних боксів, визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності, застосувати реституцію та витребувати від ТОВ «Гараж Сервіс» нерухоме майно. Встановлені фактичні обставини: ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 ОСОБА_2 є спадкоємицею після смерті її батька ОСОБА_7 11 грудня 2020 року між ОСОБА_3 , який діє від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності від 10 грудня 2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горяйновою Т. Г. за реєстровим номером 519 (продавцем) та ОСОБА_4 (покупцем) були укладені договори купівлі-продажу садового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,0520, кадастровий номер 3221483300:02:007:0041. Відповідно до витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 28 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горяйновою Т. К. було припинено дію довіреності на продаж нерухомого майна від 10 грудня 2020 року.

У справі № 645/4220/16-ц, на яку посилається ОСОБА_4 у касаційній скарзі, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу (далі - ХМНО) Качур А. В., про визнання недійсним договору купівлі - продажу, витребування майна з незаконного володіння. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2017 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір від 29 березня 2016 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Качур А. В. Витребувано з володіння ОСОБА_2 та зобов`язано останнього повернути на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1. У задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовлено. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 листопада 2019 року вказав, що у своїй касаційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що суди, визнавши ОСОБА_2 добросовісним набувачем, дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для збереження за ним спірного майна, оскільки він не відповідальний за те, що це майно вибуло з володіння позивача не з його волі внаслідок протиправних дій невстановлених осіб. Касаційна скарга не містить доводів щодо висновків судів стосовно вирішення вимог первісного позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29 березня 2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, та зустрічного позову про визнання ОСОБА_2 добросовісним набувачем, а тому відповідно до положень статті 400 ЦПК України оскаржувані судові рішення в цій частині не переглядаються.

У справі № 154/3223/15, на яку посилається ОСОБА_4 у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції зазначив, що ОСОБА_3, звертаючись до суду з указаним позовом, просив визнати недійсними оспорювані договори купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із недоведеності позовних вимог. При цьому зазначали про те, що придбане ОСОБА_4 майно є її особистою приватною власністю, тому посилання позивача на те, що ОСОБА_5, відчужуючи належне позивачеві майно своїй дружині, діяв у своїх власних інтересах, є безпідставним. Однак Верховний Суд не погодився з такими висновками судів та вказав, що наявні підстави для визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу недійсними, оскільки вони були укладені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 під час шлюбу, а тому ОСОБА_5 уклав ці договори в своїх інтересах та в інтересах своєї сім`ї, оскільки майно придбане ОСОБА_4, відповідно до статті 60 СК України, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У справі № 401/2995/16-ц, на яку посилається ОСОБА_4 у касаційній скарзі, ОСОБА_4 у вересні 2016 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Територіального сервісного центру 3542 Регіонального сервісного центру МВС у Кіровоградській області (далі - ТСЦ № 3542 РСЦ МВС в Кіровоградській області), третя особа - приватний нотаріус Світловодського міського нотаріального округу Кіровоградської області Васильченко В. М., про визнання договору купівлі-продажу недійсним, зобов`язання повернути незаконно отриманий у власність транспортний засіб, скасування державної реєстрації, зобов`язання видати нове свідоцтво про право власності на транспортний засіб. Вважала, що дії, вчинені ОСОБА_2, прямо заборонені ЦК України, крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вчинили правочин у результаті зловмисної домовленості однієї сторони з другою стороною (стаття 232 ЦК України), що є підставою для визнання його недійсним.

Суд касаційної інстанції зазначив, що якщо представник вчинив правочин не в інтересах довірителя, а у своїх власних, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним. Вчиняючи передоручення та не повідомивши про це довірителя, ОСОБА_2 мав на меті набуття у власність спірного автомобіля, а тому переслідував особисту мету, діяв не в інтересах довірителя, чим порушив права ОСОБА_4. ОСОБА_3 були відомі наміри ОСОБА_2, а тому, вчиняючи від імені ОСОБА_4 договір купівлі-продажу, він діяв не в інтересах особи, яку він представляє, а в інтересах ОСОБА_2. Зважаючи на наведені правила, встановивши, що ОСОБА_2 не повідомив ОСОБА_4 про вчинення передоручення, а також, що передоручення відбулось не в інтересах особи, яку представляв ОСОБА_2, а в його власних інтересах, що підтверджено відповідачами у судовому засіданні в апеляційному суді, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтовані висновки про недійсність договору купівлі-продажу транспортного засобу.

У справі № 727/3501/16-ц, на яку посилається ОСОБА_4 у касаційній скарзі, ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (далі - ПАТ «Укрсиббанк»), ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко М. О., про визнання договору іпотеки недійсним. Позивач зазначила, що договір іпотеки № 94172 від 24 вересня 2008 року, укладений між «УкрСиббанк» та нею (підписаний представником ОСОБА_4 ), не відповідає вимогам ЦК України, а тому є незаконним. Як вбачається з тексту довіреності, вона уповноважувала своїх синів діяти виключно в її особистих інтересах. Даний договір іпотеки не відповідає її інтересам та суперечить її волі. Просила визнати договір іпотеки недійсним.

Суд касаційної інстанції у цій справі зазначив, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції дав належну оцінку змісту наведеної вище довіреності та дійшов правильного і обґрунтованого висновку про те, що довіритель уповноважив повірених на укладення від його імені договору іпотеки квартири АДРЕСА_8. Відомостей про визнання у встановленому законом порядку недійсною та відкликання позивачем довіреності, виданої нею на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_3, матеріали справи не містять. ОСОБА_4 при підписанні оспорюваного договору іпотеки від імені ОСОБА_2 не набував права власності на нерухоме майно, не забезпечував виконання власних грошових зобов`язань за рахунок вартості цього майна, що спростовує доводи позивача про вчинення оспорюваного правочину ОСОБА_4 у своїх інтересах. Укладаючи договір іпотеки від імені ОСОБА_2, її син ОСОБА_4 діяв в її інтересах як майнового поручителя за договором іпотеки, який укладався на забезпечення виконання зобов`язань брата ОСОБА_3.

У справі № 910/12791/19, на яку посилається ОСОБА_4 у касаційній скарзі, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Інвестмент Солюшн» та ОСОБА_2 про: визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спорт Інвест», прийнятих 26 січня 2018 року по другому та третьому питанню порядку денного щодо відчуження частки ОСОБА_1 та зміни складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спорт Інвест», оформлених протоколом загальних зборів учасників № 1/18; визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в розмірі 50% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спорт Інвест», укладений 26 січня 2018 року між ОСОБА_1, в інтересах якого діяла ОСОБА_3, та ОСОБА_2; відновлення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації про учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спорт Інвест», назву якого було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Інвестмент Солюшн» станом на 26 січня 2018 року шляхом скасування реєстраційної дії №16731050007007744 від 30 січня 2018 року, проведеної реєстратором виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області Самчук О. А., пов`язаною із реєстрацією змін до установчих документів юридичної особи (зміна складу або інформації про засновників).

Суд касаційної інстанції у цій справі вказав, що встановивши, що ОСОБА_2 не повідомив ОСОБА_1 про вчинення передоручення, а також, що передоручення відбулось не в інтересах ОСОБА_1, а у власних інтересах ОСОБА_2, оскільки у останнього не було повноважень на відчуження частки позивача у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спорт Інвест» та, відповідно, ОСОБА_2 не міг передоручити такі повноваження ОСОБА_3, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що оспорюваний договір направлений на реалізацію інтересів виключно однієї особи - відповідача ОСОБА_2, а тому наявні правові підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним.

У справі № 642/7417/18, на яку посилається ОСОБА_4 у касаційній скарзі, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тарасова Ю. П., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бакумова А. В., про визнання договору іпотеки недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Суд касаційної інстанції у цій справі вказав, що довіреність не завжди може містити деталізований та виключний перелік дій, на вчинення яких довіритель уповноважує представника. Тому з урахуванням того, що за загальним правилом представник має завжди діяти у найкращих інтересах довірителя, та враховуючи, що відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом, суд апеляційної інстанції мав дослідити питання добросовісності представника та в чиїх інтересах він діяв, укладаючи договір іпотеки.

У справі № 757/50762/18-ц, на яку посилається ОСОБА_4 у касаційній скарзі, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Камелот» (далі - ТОВ «ГК «Камелот»), третя особа - ОСОБА_2, про стягнення коштів та зобов`язання вчинити дії.

Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Камелот», третя особа - ОСОБА_2, про стягнення грошових коштів. Суд апеляційної інстанції у цій справі вказав, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Місцевий суд залишив поза увагою те, що договір підряду від 04 серпня 2016 року № 01/201608016 було укладено між ТОВ «ГК «Камелот» в особі директора Верьовки Д. М. (підрядник), з однієї сторони, та ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 (замовник), з іншої сторони. Тобто за вказаним правочином статус замовника мала ОСОБА_2, а ОСОБА_1 лише діяв від її імені на підставі довіреності. Таким чином, в межах укладеного договору підряду цивільні права та обов`язки виникли не в ОСОБА_1 (представника), а в особи, яку він представляв, - ОСОБА_2. При цьому строк дії виданої на ім`я ОСОБА_1 довіреності закінчився 21 серпня 2018 року, тобто до моменту звернення його до суду з цим позовом.

У справі № 372/504/17, на яку посилається ОСОБА_4 у касаційній скарзі, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання договору іпотеки від 05 вересня 2016 року недійсним та зобов`язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванченко О. Л. виключити записи про обтяження, внесені 05 вересня 2016 року з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 16243266, № 16239951. Звертаючись у лютому 2017 року до суду з позовом про визнання зазначеного договору іпотеки від 05 вересня 2016 року недійсним, ОСОБА_3 посилалася на те, що квартира АДРЕСА_2 придбана за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, тому при укладенні договору іпотеки відповідно до вимогЦК України та статті 6 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» вимагалася нотаріальна засвідчена її згода як співвласника майна. Проте такої згоди вона не надавала, що в силу положень частини першої статті 203, частини першої статті 205 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

У справі № 235/9895/15-ц, на яку посилається ОСОБА_4 у касаційній скарзі, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про виділ частки майна шляхом стягнення грошової компенсації. Позов мотивований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано. У період шлюбу ними було придбано за кредитні кошти автомобіль, який зареєстрований за відповідачем. Позивач вважала, що зазначений автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, тому просила виділити її частку автомобіля, який шляхом стягнення на її користь грошової компенсації 1/3 частки в сумі 53 280 грн, оскільки під час шлюбу за автомобіль ними було сплачено 67 % кредитних коштів.

У справі № 404/1515/16-ц, на яку посилається ОСОБА_4 у касаційній скарзі, ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя. В позовній заяві зазначила, що в період шлюбу та за спільні кошти сторін ними було придбано автомобіль, який зареєстровано на ім`я відповідача. Ураховуючи, що відповідач не визнає її право власності на 1/2 частини зазначеного автомобіля, в порядку поділу майна подружжя просила визнати за нею право власності на 1/2 частини автомобіля та стягнути з ОСОБА_5 на її користь 130 000 грн вартості 1/2 частини зазначеного автомобіля, залишивши його у власності ОСОБА_5. В подальшому ОСОБА_4 звернулась із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що після відкриття провадження у справі про поділ майна подружжя, ОСОБА_5 продав спірний автомобіль ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 23 березня 2016 року. Зазначений договір був укладений щодо належного їй та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності майна, однак без її згоди.

У справі № 521/8368/15-ц, на яку посилається ОСОБА_4 у касаційній скарзі, перший заступник прокурора Малиновського району м. Одеси звернувся в інтересах держави в особі Одеської міської ради до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, державного нотаріуса Шостої Одеської державної нотаріальної контори Пенчева К. Л. про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину за законом, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, витребування майна, визнання квартири відумерлою спадщиною, визнання права власності на нерухоме майно.

Таким чином, висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 154/3223/15, від 16 травня 2019 року у справі № 401/2995/16-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 727/3501/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 910/12791/19, від 19 травня 2021 року у справі № 642/7417/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 757/50762/18-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 20118 року у справі № 404/1515/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц, на які посилається ОСОБА_4 у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (частина третя статті 411 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другоїстатті 389 ЦПК України Верховним Судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 154/3223/15, від 16 травня 2019 року у справі № 401/2995/16-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 727/3501/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 910/12791/19, від 19 травня 2021 року у справі № 642/7417/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 757/50762/18-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц, та на які посилалась ОСОБА_4 у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, то суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження. Оскільки суд касаційної інстанції зробив висновок про закриття касаційного провадження з підстав, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то відсутні підстави для висновку про те, що суд не дослідив зібрані у справі докази згідно пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 260, 389, 396, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження у справі № 752/2771/21за касаційною скаргоюОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук