Рішення

від 23.12.2022 по справі 380/13563/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/13563/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2022 рокумісто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕКСІМ до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови

в с т а н о в и в :

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕКСІМ код ЄДРПОУ 40137970, місцезнаходження: 02090, м.Київ, вул.Бутлерова Академіка, 6 (далі позивач) до Львівської митниці Державної митної служби України код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул.Костюшка, 1 (далі відповідач), в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів UA209000/2022/000070/2 від 02.09.2022;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови №209190/2022/000104.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.08.2022 декларантом від імені позивача подано до митного оформлення декларацію №UA209190/2022/029464 та заявлено до оформлення одноразове взуття. Разом із декларацією позивач подав повний пакет документів, встановлений законодавством, які не містили жодних розбіжностей. Проте, 27.08.2022 відповідач протиправно зобов`язав позивача подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого суми митних платежів збільшились на 160784,07грн. Звертає увагу, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України.

Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість підтверджується інвойсом, платіжними дорученнями про сплату повної вартості товару, прайс-листом, калькуляціями ціноутворення, довідкою про вартість перевезення та висновком ЛТТ. Зауваження митного органу щодо розбіжностей та неповноти інформації є безпідставними та не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані у поданих документах. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості та карту відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

20.10.2022 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 27.08.2022 №UA209190/2022/029464 опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання встановлено такі розбіжності: серед поданих документів відсутні транспортні документи (на відрізках Нінгбо Гданськ, Гданськ Перемишль), що є порушенням вимог частини 3 статті 53 МК України; поданий сертифікат походження №22C1100A0713/00023 у графах 3 та 4 вказує, що товар переміщується до Польщі та країною призначення товару є Польща; серед поданих документів відсутня заявка, передбачена договором 17/05/22-1. Таким чином, у поданих документах виявлено розбіжності (щодо вказаної країни призначення у сертифікаті походження та фактичною країною призначення), відсутність документів, визначених частиною 2 статті 53 МК України (заявка до договору перевезення, транспортні документи). На вимоги митного органу декларант подав додаткові документи, в яких теж встановлено розбіжності, зокрема: (1) наданий коносамент №SHALEG2205110 не містить печаток чи підписів перевізника та не містить напису telex release; (2) номер коносаменту не відповідає номеру, внесеному до відповідної графи експортної декларації; (3) висновок 19-09/434 не містить у додатках джерел, на які посилається, що не дозволяє митному органу переконатися у достовірності та правильності розрахунків; (4) у наданому перекладі експортної декларації назва відправника відрізняється від назви продавця, що наявна у контракті та заявлена в декларації; (5) заявка до договору перевезення не містить інформації для яких саме ділянок маршруту вказані витрати.

Виявлені розбіжності (щодо вказаної країни призначення у сертифікаті походження та фактичною країною призначення), відсутність документів, визначених частиною 2 статті 53 МК України (транспортні документи) відповідно до вимог частини 6 статті 54 МКУ є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

02.11.2022 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він звертає увагу на винесення відповідачем двох рішень про коригування митної вартості під одним номером і однією датою, проте з різними сумами. Також звертає увагу на те, що оскаржене рішення не містить інформації про те, який саме товар використаний відповідачем у якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів.

Крім того, відповідач не надав обґрунтування застосування резервного методу при коригуванні митної вартості. Так, спочатку митний орган зазначає про відсутність можливості застосування попередніх методів, а саме методів про подібні та ідентичні товари, водночас використовує для коригування дані митної декларації товару 1, не зазначаючи жодних характеристик такого товару. За декларацією, яку використовував митний орган для коригування митної вартості, постачалося як взуття, так і домашнє взуття. Водночас, позивач задекларував тапочки готельні одноразового використання, які, очевидно, не можуть ототожнюватися з домашнім взуттям багаторазового використання. До того ж позивачем здійснювалось декларування взуття іншого призначення використання, з іншим складом сировини, іншого розміру, торгової марки, виробника та постачалось з іншої країни на інших умовах поставки. Відтак, інформація щодо митної вартості іншого товару, відмінного від задекларованого позивачем, не могла слугувати підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 03.10.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Заходи забезпечення доказів чи позову у справі не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

27.08.2022 позивач подав митну декларацію №UA209190/2022/029464 на товар (одноразове взуття). Розрахована митна вартість товару за основним методом 24892 доларів США, транспортні витрати до митного кордону України 563772,43грн.

Разом із митною декларацією позивач надав такі документи: інвойс від 13.12.2021, зовнішньо-економічний контракт №50 від 15.02.2019 з додатками, платіжні доручення №18 від 09.05.2022, №62 від 14.12.2021, автотранспортну накладну від 24.08.2022, довідку №06115 від 25.08.2022.

Також позивач додатково подав: пакувальний лист від 13.12.2021, коносамент лінійний, сертифікат походження товару, лист №2201 від 10.01.2022, митну декларацію країни відправлення UA209190.029464 від 27.08.2022, договір про перевезення №_17/05/22-1 від 17.05.2022, рахунки-фактури №91 від 09.06.2022, №148 від 13.03.2022, договір на перевезення №17/05/22-1 від 17.05.2022, договір про надання послуг митного брокера №20/2022 від 03.05.2022.

Під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 27.08.2022 №UA209190/2022/029464 відповідач опрацював інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах та встановив такі розбіжності:

- серед поданих документів відсутні транспортні документи (на відрізках Нінгбо Гданськ, Гданськ Перемишль), що є порушенням вимог частини 3 статті 53 МК України;

- поданий сертифікат походження № 22C1100A0713/00023 у графах 3 та 4 вказує, що товар переміщується до Польщі та країною призначення товару є Польща;

- серед поданих документів відсутня заявка, передбачена договором 17/05/22-1.

Відповідно до вимог частини 3 статті 53 МК України позивачу виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких буде визначена митна вартість.

На виконання вимог митного органу позивач додатково подав: прайс-лист, заявку на транспортно-експедиційні послуги №1.1, заявку на транспортно-експедиційні послуги №1, 278, виписку з банківського рахунку, витяг з інтернет-джерел щодо ціни на ідентичні товари, 253, SHALEG2205110, виписку з банківського рахунку, 263, Взуття на підошві 5 мм, Взуття на підошві 4 мм, Взуття на підошві 3 мм, витяг з ділового листування, щодо ціни товару, 330, 310120220518015376, 19-09/434.

Проаналізувавши додані позивачем документи, відповідач встановив такі розбіжності:

- наданий коносамент № SHALEG2205110 не містить печаток чи підписів перевізника та не містить напису telex release, тобто не є належним документом;

- номер коносаменту не відповідає номеру, внесеному до відповідної графи експортної декларації;

- висновок 19-09/434 не містить у додатках джерел, на які посилається, що не дозволяє митному органу переконатися у достовірності та правильності розрахунків;

- у наданому перекладі експортної декларації назва відправника відрізняється від назви продавця, що наявна у контракті та заявлена в декларації;

- заявка до договору перевезення не містить інформації для яких саме ділянок маршруту вказані витрати;

- виявлено розбіжності (щодо вказаної країни призначення у сертифікаті походження та фактичною країною призначення).

Вказані розбіжності стали підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2022/000070/2 від 02.09.2022. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 19.10.2022 8 17.08.2022р. №UA209140/2022/83397 (товар №204). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Сума донарахованих митних платежів за рішенням про коригування митної вартості №UA209000/2022/000070/2 від 02.09.2022 становить 160784,07 грн.

Крім того, Львівська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209190/2022/000104, в якій роз`яснено необхідність подати нову митну декларацію відповідно до рішення UA209000/2022/000070/2 від 02.09.2022.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

і. Вихідні положення

Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Надаючи оцінку правомірності рішенню відповідача про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд виходить з наступного.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються, серед іншого Митним кодексом України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).

Так, відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях

Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.

Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.

За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.

Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

iі. Аналіз обґрунтованості виставлення відповідачем вимоги про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.

Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність транспортних документів (на відрізках Нінгбо Гданськ, Гданськ Перемишль), адже норма частини 3 статті 53 МК України не передбачає обов`язку надання документів на певних відрізках шляху.

Також суд встановив, що заявка, передбачена договором 17/05/22-1, на відсутності якої наголошує відвпоідач, подана позивачем митному органу у відповідь на запит про надання додаткових документів.

Суд звертає увагу, що коносамент є товаророзпорядчим документом, що видається перевізником вантажу його відправнику, засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу. Отож, коносамент не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару, а відтак, недоліки в оформленні такого не можуть бути підставою для витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості товару.

Суд відхиляє зауваження відповідача щодо розбіжностей у сертифікаті походження №22C1100A0713/00023, зокрема у графах 3 та 4 вказано, що товар переміщується до Польщі та країною призначення товару є Польща. Суд звертає увагу, що вказаний сертифікат містить інформацію про місце перетарки товару, водночас, його одержувачем визначено саме позивача ТзОВ «УКРТЕКСІМ».

З аналізу експертного висновку Львівської торгово-промислової палати 19-09/434 від 30.08.2022 щодо визначення вартості товару вбачається, що такий містить інформацію про джерела, на які посилається експерт. Відтак, зауваження відповідача в цій частині є безпідставними.

Водночас, суд враховує, що у наданому перекладі експортної декларації назва відправника відрізняється від назви продавця, що наявна у контракті та заявлена в декларації. Проте, вказана розбіжність сама по собі, на переконання суду, не може бути достатньою підставою для коригування митної вартості товару.

iii. Щодо застосування резервного методу

Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Суд встановив, що джерелом інформації для коригування митної вартості ввезених позивачем товарів була митна декларація 17.08.2022 № UA209140/2022/83397 (товар №204).

Разом з тим, контролюючий орган, здійснюючи коригування митної вартості, обмежився виключно посиланням на ідентифікаційні дані митних декларацій, які ним використовувалися для здійснення відповідного коригування. Проте суд акцентує увагу на тому, що відповідач жодним чином не здійснив порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна яких взяті за основу для коригування митної вартості, та не обґрунтував правомірність застосування вказаної митної декларації у випадку позивача, а також не відобразив у спірному рішенні взаємозв`язок між (1) різницею параметрів оцінюваного товару та товару, який вказаний у митній декларації, що взята за основу для коригування та (2) розбіжностями ціни оцінюваного товару та товару, який вказаний у митній декларації, що взята за основу для коригування.

Між тим, суд зазначає, що товар (взуття багаторазового використання), задекларований у декларації, яка взята митним органом за основу для коригування митної вартості, відрізняється від товару (одноразове взуття), що здекларував позивач, своїм призначенням, складом сировини, розміром, торговою маркою, виробником, а також постачалось з іншої країни на інших умовах поставки.

Крім того, суд звертає увагу, що матеріали справи містять два рішення про коригування митної вартості, винесені відповідачем, під одним номером і однією датою, проте з різними сумами (610368,00грн та 54058,78грн). Жодних пояснень з приводу існування двох рішень з однаковими реквізитами відповідачем не надано.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказані обставини зумовлюють протиправність спірного рішення, що, у свою чергу, є підставою для його скасування.

Суд додатково зазначає, що рішення про коригування митної вартості UA209000/2022/000070/2 від 02.09.2022 стало підставою для прийняття картки відмови №209190/2022/000104. Відтак позовна вимога про визнання її протиправною та скасування є похідною, а тому також підлягає задоволенню.

V. Судові витрати

Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2481грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів UA209000/2022/000070/2 від 02.09.2022 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209190/2022/000104.

Стягнути з Львівської митниці Державної митної служби України код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕКСІМ код ЄДРПОУ 40137970, місцезнаходження: 02090, м.Київ, вул.Бутлерова Академіка, 6 судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна)грн. 00коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя А.Г. Гулик