Постанова

від 11.04.2023 по справі 380/13563/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/13563/22 пров. № А/857/1493/23

Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГлушка І.В., Матковської З.М.,

за участю секретаряПославського Д.Б.,

представника апелянта Герасимів В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року (ухвалене головуючим суддею Гулик А.Г. у м. Львові) у справі № 380/13563/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртексім» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів UA209000/2022/000070/2 від 02.09.2022;

визнати протиправною та скасувати картку відмови № 209190/2022/000104.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі необхідні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Ці документи містили достовірні числові дані, які підтверджували вартість придбаних товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України. Ненадання позивачем додаткових документів за відсутності обґрунтування митного органу щодо наявності розбіжностей або інших недоліків у вже поданих документах не може вважатися відступленням від «умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 Митного кодексу України», а отже слугувати підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів UA209000/2022/000070/2 від 02.09.2022 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209190/2022/000104.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Між тим, суд зазначив, що товар (взуття багаторазового використання), задекларований у декларації, яка взята митним органом за основу для коригування митної вартості, відрізняється від товару (одноразове взуття), що здекларував позивач, своїм призначенням, складом сировини, розміром, торговою маркою, виробником, а також постачалось з іншої країни на інших умовах поставки.

Крім цього, суд звертає увагу, що матеріали справи містять два рішення про коригування митної вартості, винесені відповідачем, під одним номером і однією датою, проте з різними сумами (610368, 00 грн та 54058, 78 грн). Жодних пояснень з приводу існування двох рішень з однаковими реквізитами відповідачем не надано.

Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказані обставини зумовлюють протиправність спірного рішення, що, у свою чергу, є підставою для його скасування.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що у поданих документах виявлено розбіжності (щодо вказаної країни призначення у сертифікаті походження та фактичною країною призначення), відсутність документів, визначених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (заявка до договору перевезення, транспортні документи). На вимоги митного органу декларант подав додаткові документи, в яких теж встановлено розбіжності, зокрема: (1) наданий коносамент № SHALEG2205110 не містить печаток чи підписів перевізника та не містить напису telex release; (2) номер коносаменту не відповідає номеру, внесеному до відповідної графи експортної декларації; (3) висновок 19-09/434 не містить у додатках джерел, на які посилається, що не дозволяє митному органу переконатися у достовірності та правильності розрахунків; (4) у наданому перекладі експортної декларації назва відправника відрізняється від назви продавця, що наявна у контракті та заявлена в декларації; (5) заявка до договору перевезення не містить інформації для яких саме ділянок маршруту вказані витрати. Виявлені розбіжності (щодо вказаної країни призначення у сертифікаті походження та фактичною країною призначення), відсутність документів, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України (транспортні документи) відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач, в судове засідання на виклик суду не з`явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 27.08.2022 позивач подав митну декларацію № UA209190/2022/029464 на товар (одноразове взуття). Розрахована митна вартість товару за основним методом 24892 доларів США, транспортні витрати до митного кордону України 563772,43грн.

Разом із митною декларацією позивач надав такі документи: інвойс від 13.12.2021, зовнішньо-економічний контракт № 50 від 15.02.2019 з додатками, платіжні доручення № 18 від 09.05.2022, № 62 від 14.12.2021, автотранспортну накладну від 24.08.2022, довідку №06115 від 25.08.2022.

Також позивач додатково подав: пакувальний лист від 13.12.2021, коносамент лінійний, сертифікат походження товару, лист № 2201 від 10.01.2022, митну декларацію країни відправлення UA209190.029464 від 27.08.2022, договір про перевезення №_17/05/22-1 від 17.05.2022, рахунки-фактури № 91 від 09.06.2022, № 148 від 13.03.2022, договір на перевезення № 17/05/22-1 від 17.05.2022, договір про надання послуг митного брокера №20/2022 від 03.05.2022.

Під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 27.08.2022 № UA209190/2022/029464 відповідач опрацював інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах та встановив такі розбіжності:

серед поданих документів відсутні транспортні документи (на відрізках Нінгбо Гданськ, Гданськ Перемишль), що є порушенням вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України;

поданий сертифікат походження № 22C1100A0713/00023 у графах 3 та 4 вказує, що товар переміщується до Польщі та країною призначення товару є Польща;

серед поданих документів відсутня заявка, передбачена договором 17/05/22-1.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України позивачу виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких буде визначена митна вартість.

На виконання вимог митного органу позивач додатково подав: прайс-лист, заявку на транспортно-експедиційні послуги № 1.1, заявку на транспортно-експедиційні послуги № 1, 278, виписку з банківського рахунку, витяг з інтернет-джерел щодо ціни на ідентичні товари, 253, SHALEG2205110, виписку з банківського рахунку, 263, Взуття на підошві 5 мм, Взуття на підошві 4 мм, Взуття на підошві 3 мм, витяг з ділового листування, щодо ціни товару, 330, 310120220518015376, 19-09/434.

Проаналізувавши додані позивачем документи, відповідач встановив такі розбіжності:

наданий коносамент № SHALEG2205110 не містить печаток чи підписів перевізника та не містить напису telex release, тобто не є належним документом;

номер коносаменту не відповідає номеру, внесеному до відповідної графи експортної декларації;

висновок 19-09/434 не містить у додатках джерел, на які посилається, що не дозволяє митному органу переконатися у достовірності та правильності розрахунків;

у наданому перекладі експортної декларації назва відправника відрізняється від назви продавця, що наявна у контракті та заявлена в декларації;

заявка до договору перевезення не містить інформації для яких саме ділянок маршруту вказані витрати;

виявлено розбіжності (щодо вказаної країни призначення у сертифікаті походження та фактичною країною призначення).

Вказані розбіжності стали підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2022/000070/2 від 02.09.2022. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 19.10.2022 8 17.08.2022 №UA209140/2022/83397 (товар №204). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Сума донарахованих митних платежів за рішенням про коригування митної вартості № UA209000/2022/000070/2 від 02.09.2022 становить 160784,07 грн.

Крім цього, Львівська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209190/2022/000104, в якій роз`яснено необхідність подати нову митну декларацію відповідно до рішення UA209000/2022/000070/2 від 02.09.2022.

Позивач вважаючи оскаржувані рішення протиправними, звернувся до суду із відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі МК України), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

Відповідно до частин 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами 6, 7 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частин 1-4 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами ч. 8 ст. 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Отже, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у правильності визначення декларантом митної вартості.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару.

Так, позивач визначив митну вартість товарів за основним методом 24892 доларів США, транспортні витрати до митного кордону України 563772,43грн

.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, зокрема: інвойс від 13.12.2021, зовнішньо-економічний контракт № 50 від 15.02.2019 з додатками, платіжні доручення №18 від 09.05.2022, № 62 від 14.12.2021, автотранспортну накладну від 24.08.2022, довідку №06115 від 25.08.2022.

Також позивач додатково подав: пакувальний лист від 13.12.2021, коносамент лінійний, сертифікат походження товару, лист № 2201 від 10.01.2022, митну декларацію країни відправлення UA209190.029464 від 27.08.2022, договір про перевезення № 17/05/22-1 від 17.05.2022, рахунки-фактури № 91 від 09.06.2022, № 148 від 13.03.2022, договір на перевезення № 17/05/22-1 від 17.05.2022, договір про надання послуг митного брокера № 20/2022 від 03.05.2022.

Крім цього, на виконання вимог митного органу позивач додатково подав: прайс-лист, заявку на транспортно-експедиційні послуги № 1.1, заявку на транспортно-експедиційні послуги № 1, 278, виписку з банківського рахунку, витяг з інтернет-джерел щодо ціни на ідентичні товари, 253, SHALEG2205110, виписку з банківського рахунку, 263, Взуття на підошві 5 мм, Взуття на підошві 4 мм, Взуття на підошві 3 мм, витяг з ділового листування, щодо ціни товару, 330, 310120220518015376, 19-09/434.

Отже, під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар.

Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання товарів, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють їхню вартість, відповідачем не доведено.

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що проаналізувавши додані позивачем документи, відповідач встановив такі розбіжності:

- наданий коносамент № SHALEG2205110 не містить печаток чи підписів перевізника та не містить напису telex release, тобто не є належним документом; номер коносаменту не відповідає номеру, внесеному до відповідної графи експортної декларації; висновок 19-09/434 не містить у додатках джерел, на які посилається, що не дозволяє митному органу переконатися у достовірності та правильності розрахунків; у наданому перекладі експортної декларації назва відправника відрізняється від назви продавця, що наявна у контракті та заявлена в декларації; заявка до договору перевезення не містить інформації для яких саме ділянок маршруту вказані витрати; виявлено розбіжності (щодо вказаної країни призначення у сертифікаті походження та фактичною країною призначення).

Вказані розбіжності стали підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2022/000070/2 від 02.09.2022. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 19.10.2022 8 17.08.2022р. №UA209140/2022/83397 (товар №204). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Сума донарахованих митних платежів за рішенням про коригування митної вартості №UA209000/2022/000070/2 від 02.09.2022 становить 160784,07 грн.

Надаючи правову оцінку аргументам відповідача у цій частині, колегія суддів поділяє висновки суду першої інстанції та виходить з наступного.

Суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність транспортних документів (на відрізках Нінгбо Гданськ, Гданськ Перемишль), адже норма частини 3 статті 53 МК України не передбачає обов`язку надання документів на певних відрізках шляху.

Також суд встановив, що заявка, передбачена договором 17/05/22-1, на відсутності якої наголошує відповідач, подана позивачем митному органу у відповідь на запит про надання додаткових документів.

Суд звертає увагу, що коносамент є товаророзпорядчим документом, що видається перевізником вантажу його відправнику, засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу. Отож, коносамент не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару, а відтак, недоліки в оформленні такого не можуть бути підставою для витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості товару.

Суд першої інстанції вірно відхилив зауваження відповідача щодо розбіжностей у сертифікаті походження № 22C1100A0713/00023, зокрема у графах 3 та 4 вказано, що товар переміщується до Польщі та країною призначення товару є Польща. Суд звертає увагу, що вказаний сертифікат містить інформацію про місце перетарки товару, водночас, його одержувачем визначено саме позивача ТзОВ «УКРТЕКСІМ».

З аналізу експертного висновку Львівської торгово-промислової палати 19-09/434 від 30.08.2022 щодо визначення вартості товару вбачається, що такий містить інформацію про джерела, на які посилається експерт. Відтак, зауваження відповідача в цій частині є безпідставними.

Водночас, суд врахував, що у наданому перекладі експортної декларації назва відправника відрізняється від назви продавця, що наявна у контракті та заявлена в декларації. Проте, вказана розбіжність сама по собі, на переконання суду, не може бути достатньою підставою для коригування митної вартості товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.

Крім цього, згідно з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару підставою для коригування митної вартості товару також слугувала інформація щодо митного оформлення схожих товарів з вищим рівнем митної вартості.

Щодо таких доводів, Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25.02.2020 у справі №260/718/19; 27.04.2020 у справі №140/804/19).

Відтак, колегія суддів вважає, що покликання відповідача на інші митні декларації з інформацією щодо рівнів митної вартості товарів, схожих за призначенням, країною виробництва тощо, жодним чином не спростовують інформації, зазначеної в поданих до митного оформлення документах, досліджених в межах даної адміністративної справи.

Ба більше, як вірно зазначено судом першої інстанції, що товар (взуття багаторазового використання), задекларований у декларації, яка взята митним органом за основу для коригування митної вартості, відрізняється від товару (одноразове взуття), що здекларував позивач, своїм призначенням, складом сировини, розміром, торговою маркою, виробником, а також постачалось з іншої країни на інших умовах поставки.

Звідси, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена в судовому порядку, а тому спірне рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картки відмови є необґрунтованими та безпідставними, що має наслідком визнання їх протиправними та скасування.

Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року у справі № 380/13563/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді І. В. Глушко З. М. Матковська Повне судове рішення складено 18 квітня 2023 року