Постанова

від 23.12.2022 по справі 480/13113/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: М.М. Шаповал

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2022 р. Справа № 480/13113/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Липоводолинської селищної ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2022, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/13113/21

за позовом ОСОБА_1

до Липоводолинської селищної ради

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області (надалі Липоводолинська селищна рада, відповідач), в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення четвертої сесії Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області від 16.09.2021 "Про затвердження проектів землеустрою" в частині відмови їй у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території колишньої Беївської сільської ради, Липоводолинського району Сумської області;

- зобов`язати Липоводолинську селищу раду Роменського району Сумської області затвердити проект землеустрою та передати у їй власність земельну ділянку площею 1.9165 га., кадастровий номер - 5923280800:02:002:0743, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території колишньої Беївської сільської ради, Роменського району (колишнього Липоводолинського району) Сумської області.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення четвертої сесії Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області від 16.09.2021 "Про затвердження проектів землеустрою" в частині відмови у затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території колишньої Беївської сільської ради, Липоводолинського району Сумської області.

Зобов`язано Липоводолинську селищу раду Роменського району Сумської області затвердити проект землеустрою та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9165 га, кадастровий номер - 5923280800:02:002:0743, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території колишньої Беївської сільської ради, Роменського району (колишнього Липоводолинського району) Сумської області.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн та витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області.

Вважаючи рішення суду таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області видано наказ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" від 21.11.2019 №18-17355/16-19-СГ, яким позивачу, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території колишньої Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, орієнтовним розміром 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства позивачу, розташованої за межами населених пунктів на території колишньої Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, площею 1,9659, кадастровий номер: 5923280800:02:002:0743 був погоджений ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, про що зазначено в п. 10 Висновку про розгляд документації із землеустрою від 15.09.2020.

Після виготовлення проекту землеустрою позивач звернулася з заявою про затвердження проекту землеустрою до ГУ Держгеокадастру де їй було повідомлено, що бажана земельна ділянка передана у комунальну власність Липоводолинської селищної ради.

В подальшому позивач звернулася до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Липоводолинської селищної ради та надання земельної ділянки площею у власність.

Пунктом 55 рішення третього пленарного засідання 4 сесії 8 скликання Липоводолинської селищної ради від 16.09.2021 "Про затвердження проектів землеустрою" та "Про передачу земельних ділянок у власність" вирішено не затверджувати проект землеустрою позивачу та не передавати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку сформовану за відповідним проектом землеустрою у зв`язку з незатвердженням даного проекту землеустрою.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням, звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В силу вимог ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема,ЗК УкраїнитаЗаконом України від 22 травня 2003 року № 858-ІV «Про землеустрій»(далі - Закон № 858-ІV),Законом України від 7 липня 2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр»(далі - Закон № 3613-VI).

Відповідно до статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно п. б ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України(далі -ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3ст. 116 ЗК Українивстановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 123 ЗК Українипередбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

На підставі ч. 6ст. 118 ЗК Українигромадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу.

Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.

Згідно з вимогамист. 50 Закону України від 22 травня 2003 року №858-IV «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленомуЗемельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: - завдання на розроблення проекту землеустрою; - пояснювальну записку; - копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); - рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); - письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; - матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); - відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); - копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; - розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); - розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); - акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); - акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); - перелік обмежень у використанні земельних ділянок; - викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); - кадастровий план земельної ділянки; - матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); - матеріали погодження проекту землеустрою.

Відповідно дост. 34 Закону України від 7 липня 2011 року №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: - площа земельної ділянки; - зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); - координати поворотних точок земельної ділянки; - лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; - кадастровий номер земельної ділянки; - кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); - межі земельних угідь; - межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; - контури об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід`ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки. Кадастровий план земельної ділянки складається при формуванні земельної ділянки у паперовій та електронній (цифровій) формі. Порядок складання та затвердження вимог до оформлення кадастрових планів земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі зміни відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, власнику (користувачу) земельної ділянки за його заявою Державний кадастровий реєстратор видає Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, складовою частиною якого є кадастровий план, що містить внесені відомості. Кадастровий план земельної ділянки у Проекті містить відомості, передбачені вказаною нормою.

Згідно частин восьмої-десятої статті 118 Земельного кодексу Українипроект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленомустаттею 186-1 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, щозакономпередбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписівстатті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Приписами Земельного кодексу Українивстановлено, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі №1640/2594/18.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, пунктом 55 рішення третього пленарного засідання 4 сесії 8 скликання Липоводолинської селищної ради від 16.09.2021 "Про затвердження проектів землеустрою" та "Про передачу земельних ділянок у власність" вирішено не затверджувати проект землеустрою позивачу та не передавати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку сформовану за відповідним проектом землеустрою у зв`язку із не затвердженням даного проекту.

При цьому колегія суддів зазначає, що проект землеустрою позивача погоджений ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо визнання протиправним та скасування рішення четвертої сесії Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області від 16.09.2021 "Про затвердження проектів землеустрою" в частині відмови у затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території колишньої Беївської сільської ради, Липоводолинського району Сумської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(далі Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеніКонституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч. 1ст. 26 Закону №280/97-ВРпередбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно дозаконупитань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 59 Закону №280/97-ВРрада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відтак, питання затвердження проекту землеустрою, поділу земельних ділянок тощо, відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 5 Кодексу адміністративного судочинства Україниспособом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Абзацом 2 частини 4статті 245 Кодексу адміністративного судочинства Україниу випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача Відповідно до пункту 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З наявних в матеріалах справи копій витягів з рішення третього пленарного засіданні 4 сесії 8 скликання Липоводолинської селищної ради від 16.09.2021 "Про затвердження проектів землеустрою" та "Про передачуземельних ділянок у власність"(фактичноце одне рішення від 16.09.2021 в пункті 55 якого йдеться про відмову у затвердженні проекту землеустрою тапро відмову у передачі земельної ділянки у власність), яким вирішено не затверджувати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Беївської сільської ради, Липоводолинського району Сумської області вбачається, що воно не містить жодних обґрунтувань такої відмови.

Таким чином, оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст.2 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення 4 сесії 8 скликання Липоводолинської селищної ради від 16.09.2021 "Про затвердження проектів землеустрою" щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Беївської сільської ради, Липоводолинського району Сумської області та зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 1,9659 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів розташованої на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача з посиланнями на висновки Великої Палати Верховного суду від 03.04.2019 по справі № 727/1002/17, що цей спір не є публічно-правовим, а тому має вирішуватись у порядку цивільного судочинства, оскільки у цій справі відповідач виступає у якості суб`єкта владних повноважень та не є рівноправним суб`єктом земельних відносин.

Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Якщо особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

У справі, яка розглядається, позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Його право не було реалізовано внаслідок відмови відповідача в погодженні проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки. Наявність існуючого речового права позивача або інших осіб на цю земельну ділянку судами не встановлено.

Також позивач в своєму позові не порушує питання щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкту владних повноважень, яке перешкоджає йому в оформленні документів на земельну ділянку.

Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок висловлено в постанові Верховного Суду від 02 вересня 2022 року у справі 820/5333/17.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Липоводолинської селищної ради - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 по справі № 480/13113/21 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий