Рішення

від 13.12.2022 по справі 904/2302/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇН

13.12.2022р. Справа № 904/2302/22За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Швидкоз`ємна теплоізоляція «Термопак», м. Одеса

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепличний комбінат «Дніпровський», с. Єлизаветівка

Про: стягнення 161 191, 82 грн.

та

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепличний комбінат «Дніпровський», с. Єлизаветівка

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Швидкоз`ємна теплоізоляція «Термопак», м. Одеса

Про: розірвання договору № 1221-1 від 21 грудня 2021р.

Суддя Васильєв О.Ю.

секретар судового засідання Броян А.Р.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від ТОВ «Швидкозє`мна теплоізоляція «Термопак»: Кулачко Т.М. (адвокат);

Від ТОВ «Тепличний комбінат «Дніпровський»: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «Швидкозє`мна теплоізоляція «Термопак» (позивач) звернувся з позовом до ТОВ «Тепличний комбінат «Дніпровський» (відповідач) про стягнення 161 191, 82 грн. (в т.ч.: 120 552,00 грн. - основна заборгованість; 16 972,00 грн. інфляційні збитки, 1 545,71 грн. 3% річних; 13 683,47 грн.- пеня, 8 438,64 грн. - штраф) заборгованості за договором №1221-1 від 21.12.2021р.

Ухвалою суду від 15.08.22р. відкрито провадження у справі №904/2302/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

ТОВ «Тепличний комбінат «Дніпровський» (відповідач) позов не визнав та звернувся до ТОВ «Швидкозє`мна теплоізоляція «Термопак» із зустрічним позовом про розірвання договору №1221-1 від 21.12.21 р. (укладеного між сторонами). Зустрічна позовна заява обґрунтована посиланням на неможливість виконання зобов`язань з оплати товару та монтажних робіт за договором №1221-1 від 21.12.21р. у зв`язку з настанням форс-мажорних обставини, викликаних збройною агресію російської федерації проти України, які підтверджені ТПП України. На переконання відповідача в силу положень п. п. 1 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 651 ЦК України, порушення ТОВ «Швидкозє`мна теплоізоляція «Термопак» умов п. 2.1. спірного договору в частині обов`язку виготовити, поставити та встановити продукцію на об`єкті замовника у визначені договором строки (протягом 15 робочих днів з дня підписання договору та усіх додатків), є підставою для розірвання цього договору.

Ухвалою суду від 19.09.22р. здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

ТОВ «Швидкоз`ємна теплоізоляція «Термопак» проти задоволення зустрічного позову заперечував , вказуючи на те, що враховуючи умови п.3.3 договору, строк виконання зобов`язань з оплати продукції та її монтажу є таким , що настав 28.02.22р. В порушення умов п.п. 6.1, 6.2., 6.3 та 6.5 договору у визначені договором строки (не пізніше 7 днів з моменту настання), ТОВ «Тепличний комбінат «Дніпровський» належним чином (в письмовій формі) не повідомлено ТОВ «Швидкоз`ємна теплоізоляція «Термопак» про настання форс мажорних обставин. Крім того, позивач за зустрічним позовом не надав доказів того, що комбінатом зупинено роботу у зв`язку з воєнним станом. Враховуючи умови ст.651 ЦКУ є безпідставним посилання позивача за зустрічним позовом на істотні порушення договору іншою стороною, оскільки саме замовником належним чином не виконані зобов`язання щодо оплати.

18.10.22р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні на 08.11.22р.

08.11.22р. до канцелярії суду надійшли додаткові пояснення від ТОВ «ТК «Дніпровський», в яких зазначено, що ТОВ «Швидкоз`ємна теплоізоляція «Термопак» не надано доказів поставки продукції (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні), що унеможливлює ідентифікацію, прийняття зазначеної продукції за кількістю та якістю, відображення в бухгалтерському обліку, та відповідно оплату продукції. Враховуючи умови п.2.1 договору, виконавцем здійснено роботи з монтажу продукції із затримкою в 25 календарних днів, що є істотним порушенням умов договору. Підписання сторонами без зауважень акту здачі приймання монтажних робіт є свідченням прийняття замовником лише монтажних робіт і не може свідчити про відсутність заперечень відповідача щодо непоставленої продукції.

08.11.22р. ухвалою суду відкладено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 24.11.22р.

21.11.22р. до канцелярії суду від ТОВ «Швидкоз`ємна теплоізоляція «Термопак» надійшло клопотання про стягнення з ТОВ «ТК «Дніпровський» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00грн.

24.11.22р. ухвалою суду відкладено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 13.12.22р. ТОВ «ТК «Дніпровський» явку повноважного представника досудового засідання не забезпечив , жодних заяв чи клопотаньвіднього не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.21р. між ТОВ «Швидкоз`ємна теплоізоляція «Термопак» (постачальник) та ТОВ «Тепличний комбінат «Дніпровський» (замовник) укладено договір №1221-1 про закупівлю послуг, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором та технічним завданням (додаток №1), виготовити, здійснити поставку і виконати монтаж одного комплекту теплової ізоляції з швидкоз`емних термочохлів ТЕРМОПАК багаторазового використання на гнучкому трубопроводі Ду200 мм котла в межах обумовлених додатком №1, надалі «Роботи» та «Продукція», а замовник - прийняти та оплатити зазначені роботи і продукцію. Постачальник зобов`язується виготовити, поставити та встановити продукцію на об`єкті замовника протягом 15 робочих днів з дня підписання договору та усіх додатків. (п.2.1) Після виготовлення продукції вона повинна бути доставлена замовнику постачальником для здійснення монтажу продукції на об`єкті замовника. (п.2.2) По завершенню монтажу продукції на об`єкт та відсутності зауважень, замовник протягом 5-ти календарних днів після отримання від постачальника, підписує акт приймання виконаних робіт. (п.2.3) Загальна вартість продукції і робіт за цим договором становить: 120 552,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 20 092,00грн. (п.3.1) Вартість продукції і робіт узгоджується в протоколі узгодження договірної ціни (додаток №2), що є невід`ємною частиною договору. (п.3.2) Оплата замовником продукції і робіт здійснюється шляхом перерахування постачальнику оплати в розмірі 100% загальної вартості, а саме: 120 552,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 20 092,00 грн. протягом 15 банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт (п.3.3) Датою оплати за продукції і роботи визнається дата фактичного надходження коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.5) Цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та діє 12 місяців з дати підписання договору, але у будь - якому випадку до повного виконанання сторонами зобов`язань, передбачених даним договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п.8.1)

Сторонами підписано додаток №2 до договору №1221-1 від 21.12.21р. «Протокол погодження договірної ціни», яким погоджено поставку теплової ізоляції термопак DTV-200/100/40-S/g-ЛУ у кількості 40шт., за ціною 2 511,50грн. Загальна вартість 120 552,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору виконавцем здійснено поставку продукції та її монтаж на об`єкті замовника, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-приймання робіт №20207 від 07.02.22р.

Однак, замовником належним чином не виконані зобов`язання за договором №1221-1 від 21.12.2021 та не здійснено своєчасну оплату поставленої продукції та її монтаж, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 120 552,00грн., що не заперечується відповідачем. На час винесення рішення у справі відповідачем доказів погашення заборгованості не надано.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів. Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст.627 ЦК України).

Відповідно до ч.2. ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За своєю правовою природою договір №1221-1 від 21.12.21р. (укладений між сторонами) містить елементи як договору поставки , так і договору підряду, адже передбачає як виготовлення і поставку продукції , так і здійснення монтажу продукції із переданням результатів замовнику.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З урахуванням наведених норм чинного законодавства, враховуючи встановлені судом обставини щодо невиконання відповідачем зобов`язання з оплати продукції та її монтажу, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 120 552,00грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до пункту 5.3 договору, у разі несвоєчасної оплати за п.3.3 замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Позивач здійснив нарахування пені за загальний період з 01.03.2022 по 03.08.2022 в розмірі 13 683,47грн. та штрафу у розмірі 7 %, що складає 8 438,64грн. Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків пені та штрафу та встановлено, що розрахунки пені та штрафу здійснено правильно.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Крім стягнення суми основного боргу, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач вимагає сплати 3% річних за період з 01.03.2022 по 03.08.2022 в розмірі 1 545,71грн., а також, інфляційних втрат за період з 01.03.2022 по 03.08.2022 в розмірі 16 972,00грн.

Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунки відповідних нарахувань здійснено правильно.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договором є підставою для задоволення первісного позову шляхом стягнення на користь позивача основної заборгованості в розмірі 120 552,00грн., пені у розмірі 13 683,47грн., штрафу у розмірі 7% - 8 438,64 грн., трьох процентів річних у розмірі 1 545,71 грн., інфляційних втрат у розмірі 16 972,00грн.

У складі судових витрат позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 40 000,00грн.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В обґрунтування суми понесення витрат на правову допомогу в розмірі 40 000,00грн., Позивачем подано до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги №25/07/22-1 від 25.07.22року, акт приймання передачі надання послуг (детальний опис послуг) від 14.11.22р., ордери про надання правничої (правової) допомоги серії АІ: №1260063 від 03.08.22р., №1287959 від 04.10.22р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Кулачко Т.М. серії КС №5221/10 від 08.10.2014.

Як убачається з акту приймання передачі надання послуг (детальний опис наданих послуг) від 14.11.22р., заявлена до стягнення у складі судових витрат сума 40 000,00 грн. складається із послуг:

1) складання позовної заяви про стягнення з ТОВ «ТК «Дніпровський» на корить клієнта заборгованості, а також відповідних штрафних санкцій за договором №1221-1 від 21.12.2021. Кількість годин надання послуги - 5 год., вартість 1 години надання послуг 4 000,00грн. Загальна вартість наданої послуги - 20 000,00грн.

2) складання відзиву на зустрічний позов ТОВ "ТК «Дніпровський» про розірвання договору №1221-1 від 21.12.2021 по справі №904/2302/22. Кількість годин надання послуги - 5 год., вартість 1 години надання послуг 4 000,00грн. Загальна вартість наданої послуги - 20 000,00грн.

За змістом частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз положень ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України свідчить про те, що співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката таким критеріям як складність справи та ціна позову, встановлюється судом за матеріалами справи, при цьому, відповідність зазначеного розміру критеріям часу, витраченого адвокатом, а також обсягу наданих послуг, встановлюється виключно за поданими учасниками справи доказами, зокрема, актами наданих послуг (щодо обсягу наданих послуг), детальним описом робіт (щодо витраченого часу на надання послуг).

За викладених обставин, в даному випадку перевірка співмірності розміру заявлених витрат критерію, що визначений п. 2 ч. 4 ст. 126 ГПК України, здійснюється судом виходячи з переліку наданих адвокатом послуг (акт приймання передачі надання послуг (детальний опис наданих послуг) від 14.11.22р.).

З урахуванням наведених вище обставин, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на адвокатську допомогу до суми 20 000,00 грн., яка на переконання суду є співмірною із часом, необхідним для виконання відповідних робіт (по 2,5 години на послугу).

Розглянувши зустрічні позовні вимоги ТОВ «Швидкоз`ємна теплоізоляція «Термопак» про розірвання договору №1221-1 від 21.12.21 р. (укладеного між сторонами), суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Зустрічний позов мотивовано неможливістю виконання зобов`язань з оплати поставленої продукції та її монтажу за договором №1221-1 від 21.12.2021р у зв`язку з настанням форс-мажорних обставини, викликаних збройною агресію російської федерації проти України, які підтверджені ТПП України.

Стосовно дії форс мажорних обставин (військова агресія російської федерації), які є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань за договором №1221-1 від 21.12.2021р, суд зазначає наступне.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом.

Також, п.6.5 договору, сторона, на яку діють обставини непереборної сили, яка після цього не може виконати зобов`язань по договору, повинна негайно, не пізніше 7 днів з моменту їх настання, в письмовій формі повідомити іншу сторону. Несвоєчасне, понад 7 днів, повідомлення про обставини непереборної сили позбавляє відповідну сторону прав посилатись на них для виправдання.

Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України. Так, листом від 28.02.22р. Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента від 28.02.2022 № 64/2022 «Про ведення воєнного стану». Однак, в порушення умов п.6.5 договору, у визначені договором строки, замовником належним чином не повідомлено виконавця.

Лист, оприлюднений ТПП України 28.02.22р., забезпечив можливість визнати за спрощеною процедурою факт форс-мажору. Слід зазначити, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України та Законом України «Про торгово-промислові палати України», надалі закон № 671/97-ВР. Засвідчення форс-мажорних обставин є послугою в розумінні Цивільного кодексу України (ЦК України), яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб. Звернення суб`єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України. Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення. Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин, який затверджено рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за № 44(5).Відповідно до регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов`язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тягар доказування форс-мажорних обставин покладено на заявника, а посилання на лист не буде визнано таким.

Таким чином, сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: 1) подія (форс-мажорна обставина); 2) непередбачуваність обставин; 3) причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; 4) неможливість виконання і альтернативного виконання.

Однак, відповідач в порушення вищенаведених норм чинного законодавства України, жодних дій для засвідчення форс-мажорних обставин не вчинив, а тому його посилання на вищенаведений лист ТПП України в якості підстави для звільнення від оплати за надані послуги є хибним.

Крім того, як зазначає відповідач за зустрічним позовом, на момент введення воєнного стану в Україні, а саме на 24.02.22р., постачальник виконав належним чином та в повному обсязі зобов`язання за договором №1221-1 від 21.12.21р. (постачальником виготовлено, здійснено поставку та монтаж продукції), що підтверджується актом здачі-приймання робіт №20207 від 07.02.22р. підписаним сторонами без зауважень. Враховуючи умови п.3.3 договору, строк виконання зобов`язань з оплати продукції та її монтажу є таким що настав 28.02.22р.

Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву замовник вказує на те, що проекту з виготовлення та монтажу теплової ізоляції (за договором №1221-1 від 21.12.21р.) повинен був фінансуватись за програмою державної підтримки підприємств аграрного сектору шляхом надання кредиту, однак товариство отримало відмову в наданні грошових коштів за вказаною програмою.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Зазначені положення повністю кореспондуються з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України яка визначає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, що звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на відсутність коштів є безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а отже, не можуть братися судом до уваги при вирішення спору.

Звертаючись із зустрічним позовом до суду, позивач стверджує, що в силу положень п. п. 1 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 651 ЦК України, порушення відповідачем за зустрічним позовом умов п. 2.1. договору №1221-1 від 21.12.21р. в частині обов`язку постачальника виготовити, поставити та встановити продукцію на об`єкті замовника у визначені договором строки (протягом 15 робочих днів з дня підписання договору та усіх додатків), є підставою для розірвання спірного договору у судовому порядку.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Верховний Суд у постанові від 07.05.2020 у справі № 904/299/16 вказав, що при вирішенні питання щодо розірвання договору з підстави, передбаченої договором, застосуванню підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення його умов стороною цього договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 викладено правову позицію, згідно з якою оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Наведені правові позиції знайшли своє відображення в постановах Верховного Суду від 10.10.2018 № 910/21862/17, від 16.10.2018 № 910/23976/16, від 29.01.2019 у справі №926/708/18, від 26.02.2019 №926/709/19.

Оцінюючи допущені відповідачем порушення умов пунктів 2.1. спірного договору на предмет істотності таких порушень, суд дійшов наступних висновків.

Як вище встановлено судом, відповідно до п. 2.1. договору №1221-1 від 21.12.21р. постачальник взяв на себе зобов`язання виготовити, поставити та встановити продукцію на об`єкті замовника протягом 15 робочих днів з дня підписання договору та усіх додатків. В якості належного виконання постачальником зобов`язань за спірним договором надано актом здачі-приймання робіт №20207 від 07.02.22р., який підписаний сторонами без зауважено.

Враховуючи викладене, порушення відповідачем за зустрічним позовом умов п.2.1 спірного договору не може бути кваліфіковано як істотне порушення договору в розумінні приписів частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, адже внаслідок такого порушення інша сторона договору не була позбавлення того, на що вона розраховувала при укладенні договору, про що, зокрема, свідчить факт прийняття робіт.

Оцінюючи допущені відповідачем порушення за іншим критерієм істотності, тобто за розміром завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, слід визнати, що у справі відсутні докази того, що внаслідок порушення відповідачем строків поставки продукції та її монтажу, замовнику спричинено шкоду у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди.

З урахуванням встановлених судом обставин, заявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги про розірвання спірного договору №1221-1 від 21.12.21р. підлягають відхиленню в повному обсязі.

Судом відхиляються заперечення позивача за зустрічним позовом щодо не надання постачальником саме доказів поставки продукції (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні), що унеможливлює прийняття зазначеної продукції та відповідно оплату продукції.

Як вище встановлено, укладений сторонами договір, містить елементи різних договорів (поставка, підряд), тобто є змішаним договором, тому до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідній частині положення актів цивільного законодавства про договором, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що доказів поставки продукції постачальником суду не надано. Водночас, факт виконання постачальником монтажних робіт за договором №1221-1 від 21.12.21р. підтверджується актом здачі-приймання робіт №20207 від 07.02.22р.

Враховуючи те, що ціна договору не має окремого визначення вартості виготовлення, поставки продукції та вартості робіт з її монтажу, оплата по договору може бути проведена лише після повного виконання умов договору №1221-1 від 21.12.21р., що відповідає змісту п.3.3, за змістом якого оплата за спірним договором проводиться по факту поставки продукції після проведення робіт з монтажу та підписання сторонами акту здачі-приймання робіт.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 79, 86, 232, 233, 236, 237, 238 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепличний комбінат «Дніпровський» (51831, Дніпропетровська обл., Петриківський район, с. Єлизаветівка, вул. Теплична, буд.1; код ЄДРГІОУ 30420987) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Швидкоз`ємна теплоізоляція «Термопак» (65123, м. Одеса ,вул. Дніпропетровська дорога, буд.103, офіс 3; код ЄДРПОУ 38017890): 120 552, 00 грн. - заборгованості; 13 683,47 грн. - пені; 16 972,00грн. - інфляційних втрат; 1 545,71грн. - 3 % річних; 8 438,64грн. - штрафу; 2 481,00грн. - витрат на сплату судового збору та 20 000,00грн. - витрат на професійну правничу допомогу. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3.Відмовити в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепличний комбінат «Дніпровський» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Швидкоз`ємна теплоізоляція «Термопак» про розірвання договору №1221-1 від 21 грудня 2021р. Судові витрати покласти на позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепличний комбінат «Дніпровський».

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 21.12.2022р.

Суддя Васильєв О.Ю.