Повістка

від 16.12.2022 по справі 908/3504/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/176/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2022 Справа № 908/3504/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув заяву представника ТОВ «Південьбудресурс» №21-02/22-01 від 21.02.2022 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №908/3504/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС» (вул.Набережна Енергетиків, буд. 45, кв. 93, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001)

до відповідача державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503)

про стягнення грошових коштів.

Представники сторін не викликались

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.02.2021 у справі №908/3504/21 позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС» до відповідача державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення 72.963,84 грн, з яких: 14.964,06 грн 3% річних та 57.999,78 грн інфляційні втрати задоволено в повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

Повний текст судового рішення складено 16.02.2021 та надіслано всім учасникам справи засобами поштового зв`язку.

До Господарського суду Запорізької області 23.02.2022 від представника ТОВ «ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС» (позивач у справі) надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14.000,00 грн. До заяви додані копії додаткової угоди №12 від 18.11.2021 до договору про надання правової допомоги, акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 21.02.2022, платіжного доручення №1347 від 21.02.2022, акту приймання-передачі правової допомоги №2гу від 21.02.2022, платіжного доручення №1348 від 21.02.2022, ордеру серія АР №1077977 від 21.02.2022, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №ЗП001577 від 28.02.2018, докази направлення заяви відповідачу. Відповідно до поштового конверту зазначена заява з додатками передана для пересилання 21.02.2022.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.02.2022 заяву представника ТОВ «ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС» передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою суду від 24.02.2022 заяву представника ТОВ «Південьбудресурс» №21-02/22-01 від 21.02.2022 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №908/3504/21 прийнято до розгляду, ухвалено розгляд заяви здійснювати без виклику представників сторін. Дана ухвала суду розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та направлена учасникам справи і зацікавленим особам засобами поштового зв`язку.

Пунктом 3 ухвали суду від 24.02.2022 запропоновано відповідачу у строк до 04.03.2022 надати суду відзив/пояснення з нормативним та документальним обґрунтуванням щодо зазначених заявником обставин.

Розгляд заяви представника ТОВ «Південьбудресурс» №21-02/22-01 від 21.02.2022 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №908/3504/21 у встановлений законом десятиденний строк не відбувся у зв`язку з введенням в Україні 24.02.2022 воєнного стану.

Ухвалою суду від 04.03.2022 відкладено розгляд заяви представника ТОВ «Південьбудресурс» №21-02/22-01 від 21.02.2022 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №908/3504/21. В пункті 2 ухвали зазначено, що дату засідання суду буде визначено окремою ухвалою після припинення воєнного стану. Ухвала суду від 04.03.2022 надіслана учасникам справи на електронні адреси, які зазначені в заявах.

18.03.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Також відповідач просив відмовити в задоволенні вимоги заявника про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилався на те, що спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів незначної складності (виник із договору поставки та стосується лише стягнення інфляційних втрат та 3% річних за новий, раніше не заявлений період). Матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є нескладним, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Правова позиція представника позивача та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин за договором №104(2)20УК від 26.03.2020 не змінились. Здійснення розрахунку 3% річних та втрат від інфляції за новий період не потребує більше 10 хвилин, оскільки в мережі Інтернет є безліч безкоштовних онлайн-сервісів (калькуляторів), які в автоматичному режимі здійснюють розрахунок будь-яких видів штрафних санкцій, включаючи 3% річних та втрати від інфляції. Розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеним. Також відповідач звертав увагу суду на те, що адвокат Савенко Є.В. є працівником ВП ЗАЕС та відповідно до трудового договору зобов`язаний діяти саме в його інтересах, отримує від останнього, як роботодавця заробітну плату (в тому числі і за період, в якому надавалася правова допомога ТОВ «Південьбудресурс» у справі №908/3504/21), представництво інтересів будь якої іншої особи, чиї інтереси суперечать інтересам ВП ЗАЕС, є неприпустимими. Таким чином, на думку відповідача, наявний конфлікт інтересів пов`язаної з адвокатом Савенком Є.В. особи ВП ЗАЕС та клієнта адвоката ТОВ «Південьбудресурс», що є порушенням приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Правил адвокатської етики» та КЗПП України. Також зазначав, витрати зі сплати гонорару успіху не мають характеру необхідних, не співрозмірні з виконаною адвокатом роботою в суді першої інстанції, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер. Таким чином, на думку відповідача, відсутні правові підстави для компенсації позивачу суми в розмірі 7.000,00 грн за рахунок ВП ЗАЕС.

Ухвалою суду від 26.07.2022 відкладено питання щодо розгляду заяви представника ТОВ «Південьбудресурс» №21-02/22-01 від 21.02.2022 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №908/3504/21, до усунення обставин, що зумовили неможливість надання державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503) суду відзиву/пояснень з нормативним та документальним обґрунтуванням щодо зазначених заявником обставин у справі №908/3504/21.

08.08.2022 на електрону адресу суду від відповідача надійшло клопотання про продовження заявнику процесуального строку для виконання вимог ухвали суду від 24.02.2022 в частині направлення відзиву/пояснень на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Просив відкласти розгляд заяви до закінчення воєнного стану в Україні та окупації міста Енергодар.

Приймаючи до уваги відсутність на даний час активних бойових дій на території міста Запоріжжя, перебування юридичної особи (ДП «НАЕК «Енергоаторм») в місті Києві, суд призначив засідання з розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на 16.12.2022 без виклику представників сторін.

14.12.2022 від позивача (заявника) найшло клопотання про розгляд заяви без участі його представника по наявних у справі матеріалам.

Клопотання позивача судом розглянуто та задоволено, враховуючи те, що представники сторін в судове засідання не викликались.

Розглянувши клопотання відповідача, подане 08.08.2022 (вх. № 9066/08-08/22), суд відмовив в його задоволенні, виходячи з наступного:

Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом не є юридичною особою та знаходиться в окупованому російськими військами місті Енергодар Запорізької області, тому судом представники сторін у засідання не викликались. Стороною у справі є юридична особа - Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, яка знаходиться у місті Києві та продовжує вести господарську діяльність на території України. Суд звертає увагу відповідача, що окупація відокремленого підрозділу не є підставою для ухилення юридичної особи сторони по справі від своїх процесуальних обов`язків, сторона має діяти добросовісно. Відкладене правосуддя - це по суті відсутність правосуддя.

Крім того, відповідачем висловлена правова позиція щодо заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка відображена у відзиві на позовну заяву (аркуш справи 77) та клопотанні (за вих. № 28-23/5174 від 16.03.2022), відповідно до яких відповідач просить суд зменшити розмір заявлених витрат та відмовити в їх задоволенні.

Враховуючи те, що представники сторін в судове засідання 16.12.2022 не викликались, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвала суду від 08.12.2022 була направлена на електронні адреси сторін, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про доставку електронного листа від 09.12.2022.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

16.12.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали зазначеної заяви, господарський суд дійшов висновку про її часткове задоволення виходячи з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями частин 2, 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при прийнятті Господарським судом Запорізької області рішення від 16.02.2022 року у справі №908/3504/21 судом не було вирішено питання про відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу.

Як свідчать матеріали справи представник позивача наводив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу в розмірі 14.000,00 грн. Зазначав, що вартість витрат на професійну (правничу) допомогу розраховано, входячи з 7 (семи) годин роботи адвоката із розрахунку 1.000,00 грн за годину роботи з: вивчення договірних матеріалів, складання заяв по суті спору, заяв та/або клопотань з процесуальних питань, розрахунку суми індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, надання усних консультацій та роз`яснень, які стосуються предмету спору, тощо, та додаткового гонорару успіху у розмірі 7.000,00 грн.

Отже, заявник дотримався положень ст. 129 ГПК України, зазначивши про свій намір стягнути з відповідача судові витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

23.02.2022 року (в установлений законом строк) через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу та надано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому до стягнення розмірі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2021 між адвокатським об`єднанням «Лохматов і партнери» та ТОВ «Південьбудресурс» укладено договір про надання правової допомоги №04-03/21, за умовами якого клієнт уповноважив адвокатське об`єднання на представництво його законних прав та інтересів.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання щодо виконання функцій представника та надання правової допомоги для захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта в будь-яких справах, що стосуються клієнта, а клієнт зобов`язується виплатити адвокатському об`єднанню винагороду за надання правової допомоги та компенсацію фактичних витрат, пов`язаних з виконанням договору.

18.11.2021 між адвокатським об`єднанням та клієнтом укладено додаткову угоду №12 до договору про надання правової допомоги №04-03/21 від 04.03.2021.

Так, пунктом 1.1 додаткової угоди встановлено, що дана додаткова угода визначає перелік та порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокатському об`єднанню за надання правової допомоги у спорі про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» на користь клієнта 3% річних (за період з 12.11.2020 по 19.10.2021) та індексу інфляції (по жовтень 2021) за прострочення виконання зобов`язань за договором поставки №104(2)20УК/53-121-01-20-09244 від 26.03.2020.

В пункті 2.1.1 додаткової угоди сторонами узгоджені перелік та вартість послуг на загальну суму 7000,00 грн.

В пункті 2.1.2 додаткової угоди сторонами встановлений розмір гонору успіху в сумі 7.000,00 грн. Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Отже, сторони у договорі про надання правничої (правової) допомоги №04-03/21 від04.03.2021 погодили, що винагорода адвоката за надання правової допомоги відбувається у формі як «основного гонорару», так і «додаткового гонорару», так званого «гонорару успіху».

У теорії «гонорар успіху» - це договірна форма оплати юридичних послуг (роботи адвоката), яка здійснюється лише у випадку отримання адвокатом певного правового результату передбаченого договором про надання правової допомоги з клієнтом.

Отже, «гонорар успіху» може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу.

На виконання умов додаткової угоди №12 від 18.11.2021 до договору №04-03/21 від 04.03.2021 учасниками правочину складено та підписано Акт №1 приймання-передачі наданої правової допомоги (наданих послуг) від 21.02.2022 загальною вартістю наданої правової допомоги (наданих послуг) на суму 7.000,00 грн, відповідно до якого адвокатським об`єднанням надані наступні послуги:

-надання усних консультацій та роз`яснень, які стосуються предмету спору та визначення правової позиції відповідно до побажань клієнта 0,5 годин, вартістю 500,00 грн.;

-складання та підготовка до відправки позовної заяви до Господарського суду Запорізької області про стягнення з ДП «НАЕК» «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» на користь клієнта 3% річних (за період з 12.11.2020 по 19.10.2021) та індексу інфляції (по жовтень 2021) за прострочення виконання зобов`язань за договором поставки №104(2)20УК/53-121-01-20-09244 від 26.03.2020 4 години, вартістю 4.000,00 грн.;

-складання та підготовка до відправки до Господарського суду Запорізької області відповіді на відзив 1.5 години, вартістю 1.500,00 грн.;

-складання та підготовка до відправки до Господарського суду Запорізької області заяви про ухвалення додаткового рішення 1 година, вартістю 1.000,00 грн.

Клієнт відповідно до платіжного доручення №1347 від 21.02.2022 сплатив надані послуги.

Цього ж дня (21.02.2022) між сторонами підписаний Акт №2 гу приймання-передачі наданої правової допомоги (наданих послуг) до договору №04-03/21 від 04.03.2021 та додаткової угоди №12 від 18.11.2021.

Відповідно до зазначеного акту адвокатським об`єднанням надані послуги клієнту досягнення позитивного результату у справі №908/3504/21 на суму 7.000,00 грн.

Суду надані докази сплати клієнтом послуг за актом №2гу від 21.02.2022, а саме платіжне доручення №1348 від 21.02.2022.

До матеріалів справи також долучено Ордер серія ЗП № 042386 від 18.11.202021, копію свідоцтва Савенка Є.В. про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП 001385 від 30.08.2017, Ордер серія АР № 1077977 від 21.02.2022, копію свідоцтва Кравцова А.В. про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП 001577 від 28.02.2018.

На підставі викладеного та з урахуванням наданих заявником доказів, позивач просить суд розподілити витрати на правничу допомогу та стягнути з відповідача 7000,00грн за актом приймання передачі наданий послуг № 1 від 21.02.2022 та 7 000,00грн. (гонорар успіху) за актом приймання передачі наданий послуг № 2 від 21.02.2022.

Як вже зазначалось, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правочину допомогу. Відповідач проти стягнення витрат на правничу допомогу заперечив, вважає їх неспівмірними, необґрунтованими та непропорційними до предмета спору. Просив врахувати, що спір стосується неналежного виконання договору поставки; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, на збирання б яких адвокат витратив значний час; даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності; витрати зі сплати гонорару успіху не мають характеру необхідних, неспіврозмірні з виконаною адвокатом роботою в суді.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне:

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п`ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Щодо «гонорару успіху» адвоката у розмірі 7000,00грн, суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У даному випадку суд вважає, що позивачем не дотримано при визначенні гонорару успіху критеріїв реальності адвокатських витрат та їх розумності.

Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову, враховуючи співрозмірність гонорару успіху з виконаною адвокатом роботою, виходячи з того, що відповідач у даній справі є стратегічно-важливим підприємством для держави, зокрема, під час дії воєнного стану; Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом знаходиться на тимчасово окупованій території, що є загальновідомим фактом, суд дійшов висновку про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, що підлягають відшкодуванню та стягненню з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція".

Щодо заперечень відповідача стосовно участі адвоката Савенка Є.В. у даній справі з посиланням на конфлікт інтересів, слід зазначити наступне:

згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокатом Савенком Є.В., при поданні позовної заяви були надані всі необхідні документи на підтвердження повноваження представника для участі у господарській справі.

Крім того, відповідно до наданого відповідачем наказу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом ВП Запорізька атомна електрична станція №465к від 11.02.2022, Савенко Є.В. був поновлений на посаді заступника начальника юридичного управління з 20.05.2020, але наказ датовано 11.02.2022, тобто після звернення позивача до суду з позовною заявою (вх. № 3754/08-0714 від 03.12.2021).

Таким чином, суд вважає заперечення відповідача в цій частині необґрунтованим необґрунтованими.

Керуючись ст. ст.123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву ТОВ «Південьбудресурс» №21-02/22-01 від 21.02.2022 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №908/3504/21 задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул.Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504, ідентифікаційний код 19355964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС» (вул. Набережна Енергетиків, буд. 45, кв. 93, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, ідентифікаційний код 40812723) 7 000,00грн (сім тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

В іншій частині судове витрати залишити за позивачем.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241, 244 ГПК України 23.12.2022.

Суддя О.В. Федорова