Рішення

від 30.11.2022 по справі 910/11951/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2022Справа № 910/11951/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., за участі секретаря судового засідання Старовойтова Є.А. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АРГУМЕНТ ФОНД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данфорт"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне підприємство "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ"

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження

Представники учасників справи : згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Публічне акціонерне товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - Банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНФОРТ" (далі - відповідач, Товариство) про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 44 від 27.06.2008

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за кредитним договором № 44 від 27.06.2008, у зв`язку з чим позивач набув права звернення стягнення на предмет за договором іпотеки від 17.07.2008, укладеним між позивачем та відповідачем в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 позов задоволено повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 залучено до участі у справі в якості третіх особі без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 03.03.2021 Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ассісто" задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 у справі № 910/11951/18 скасовано, справу № 910/11951/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.03.2021 справу №910/11951/18 передано для розгляду судді Ягічевій Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 справа № 910/11951/18 була прийнята до провадження суддею Ягічевою Н. І. та призначене підготовче засідання призначено на 19.05.2021.

По даній справі неодноразово було відкладено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 підготовче засідання призначено на 07.09.2022.

29.07.2022 до відділу діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у якій третя особа-2 просить зупинити провадження у справі №910/11951/18 до набрання законної сили рішенням у справі №910/5623/22 за позовом ТОВ "ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" до ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Данфорт" про визнання іпотеки за іпотечним договором №3297 від 17.07.2008 такою, що припинена, та припинення обтяжень у справі №910/5623/22.

У підготовче засідання 07.09.2022 прибули представники позивача та третьої-особи-2, представники відповідача, третіх осіб -1; -3 у засідання не прибули, хоча про дату, час та місце засідання повідомлялись належним чином.

За наслідками підготовчого засідання 07.09.2022 судом було відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження в справі та була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 28.09.2022.

У судовому засіданні 28.09.2022 була оголошена перерва до 12.10.2022.

Ухвалою суду від 27.10.2022 розгляд справи по суті був призначений на 09.11.2022.

У судовому засіданні 09.11.2022 судом була оголошена перерва до 30.11.2022.

Представник Підприємства під час судового засідання підтримала позицію Прокурора, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відповіді на відзив.

У судовому засіданні 30.11.2022 АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АРГУМЕНТ ФОНД" (далі - позивач, Фонд) надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові, заяві про зміну підстав позову з урахуванням вказівок касаційного суду.

У свою чергу представники третьої особи 1 та третьої особи 2 проти позову заперечували, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені в письмовій формі та долучені до матеріалів справи.

Товариство та третя особа 2 не направили своїх представників для участі в судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що учасники справи, які не з`явилися в судове засідання, були належним чином повідомлені про розгляд даної справи і не повідомили суду про наявність поважних причин неявки, суд на місці ухвалив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

У нарадчій кімнаті 30.11.2022 судом складена та підписана вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2008 року "ВіЕйБі Банк", як кредитодавцем, та ТОВ "Данфорт", як позичальником, уклали кредитний договір № 44 (далі - кредитний договір), за умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід`ємну частину договору.

Кредит надається у формі відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі еквівалентній 5 500 000 доларів США, що на день підписання кредитного договору, за курсом НБУ 4,8489 грн за 1 долар США, становить 26 668 950 грн (пункт 1.1.1 кредитного договору).

Термін остаточного повернення кредиту до 30.11.2010 (пункт 1.1.2 кредитного договору).

Надання кредиту здійснюватиметься в доларах США, Євро та гривні в повному обсязі або окремими частинами; кредитні кошти надаються після створення позичальником з кредитодавцем фонду фінансування будівництва по виду "А" по об`єкту будівництва - готельно-житлового комплексу "Дипломат" за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 44-46, при цьому:

транш кредиту до загальної суми еквівалентної 2 600 000 доларів США надається після укладення між кредитодавцем та позичальником договору іпотеки майнових прав на нерухомість - об`єкт будівництва за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 44-46, заставною вартістю 158 155 289 грн, усі наступні транші кредиту надаються після повного погашення ТОВ "Данфорт" заборгованості за кредитним договором № 125, укладеним 16.06.2005 з "ВіЕйБі Банк";

кожна наступна видача траншу здійснюється в межах вільного залишку суми кредиту, визначеної в п. 1.1.1 цього договору. Надання кредиту здійснюється на підставі письмового повідомлення позичальником кредитодавця про свій намір отримати черговий транш кредиту із зазначенням його суми та терміну користування не пізніше, ніж за 3 банківських дня до бажаної дати отримання кредиту, за умови укладення додаткової угоди відповідно до п.2.5 цього договору. Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, кредит надається позичальнику на фінансування витрат на будівництво готельно-житлового комплексу "Дипломат" за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 44-46.

Згідно з п. 2.5 кредитного договору надання кожного траншу оформляється додатковою угодою, в якій встановлюється сума траншу, валюта траншу, строк користування траншем.

Пунктом 2.7 кредитного договору визначено, що проценти за користування кредитом/траншем нараховуються Банком таким чином:

в разі порушення позичальником будь-якого з зобов`язань, зазначених в п.п. 3.3.20-3.3.22 цього договору, розмір процентної ставки автоматично збільшується на 2% річних;

проценти за користування кредитом/траншем нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць;

проценти за користування кредитом/траншем нараховуються на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за кредитом/траншем;

проценти за користування кредитом/траншем нараховуються виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів в році - для гривні, або 360 днів в році - для кредитів/траншів у іноземній валюті, та календарна кількість днів у місяці;

проценти за користування кредитом/траншем нараховуються у валюті кредиту/траншу, що визначена в додатковій угоді та в розмірі, визначеному в п. 1.1.3 цього договору;

проценти за користування кредитом/траншем нараховуються виходячи із умови, що враховується перший день зарахування кредиту/траншу на поточний рахунок позичальника та/або перерахування кредиту/траншу по контрактах, що кредитується, і не враховується останній день терміну користування кредитом/траншем.

Відповідно до п.п. 2.8.1 кредитного договору проценти, нараховані за місяць відповідно до п. 2.7 цього договору позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 3-го календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

У період з 21.07.2008 до 24.03.2010 кредитодавець та позичальник укладали відповідні додаткові угоди, в яких погоджувались: сума траншу, валюта траншу, строк користування траншем, а також вносились зміни до умов кредитного договору.

У забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 17.07.2008 "ВіЕйБі Банк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Данфорт" (іпотекодавець) уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Драною Н.М. за реєстровим № 3297 (далі - іпотечний договір). Предметом іпотеки за цим договором є майнові права на об`єкти:

- квартиру № 1 (поверх- 2, кількість кімнат - 3, житлова площа - 112,60 кв.м, загальна проектна площа - 185,5 кв.м.), квартиру № 2 (поверх - 3, кількість кімнат - 3, житлова площа - 50,15 кв.м., загальна проектна площа - 117,4 кв.м), квартиру № 3 (поверх- 3, кількість кімнат - 3, житлова площа - 78,90 кв.м загальна проектна площа -157,71 кв.м), квартиру № 4 (поверх - 3, кількість кімнат - 5, житлова площа - 134,38 кв.м, загальна проектна площа - 243,60 кв.м.), квартиру № 5 (поверх- 3, кількість кімнат - 2, житлова площа - 46,48 кв.м, загальна проектна площа -103,55 кв.м), квартиру № 6 (поверх - 4, кількість кімнат - 3, житлова площа - 112,60 кв.м, загальна проектна площа -185,50 кв.м), квартиру № 7 (поверх- 4, кількість кімнат - 3, житлова площа - 50,15 кв.м, загальна проектна площа -157,71 кв.м), квартиру № 8 (поверх - 4, кількість кімнат - 3, житлова площа -78,90 кв.м, загальна проектна площа -157,71 кв.м), квартиру № 9 (поверх- 4, кількість кімнат - 5, житлова площа - 134,38 кв.м., загальна проектна площа -243,60 кв.м), квартиру № 10 (поверх - 4, кількість кімнат - 2, житлова площа - 46,48 кв.м, загальна проектна площа -103,55 кв.м), квартиру № 11 (поверх- 5, кількість кімнат - 3, житлова площа - 112,60 кв.м, загальна проектна площа -185,50 кв.м), квартиру № 12 (поверх - 5, кількість кімнат -3, житлова площа - 50,15 кв.м, загальна проектна площа -117,40 кв.м), квартиру № 13 (поверх- 5, кількість кімнат - 3, житлова площа - 78,90 кв.м, загальна проектна площа -157,71 кв.м), квартиру № 14 (поверх - 5, кількість кімнат - 5, житлова площа - 134,38 кв.м, загальна проектна площа - 243,60 кв.м), квартиру № 15 (поверх- 5, кількість кімнат - 2, житлова площа - 46,48 кв.м, загальна проектна площа - 103,55 кв.м), квартиру № 16 (поверх - 6, кількість кімнат - 3, житлова площа - 87,43 кв.м, загальна проектна площа -177,34 кв.м), квартиру № 17 (поверх- 6, кількість кімнат - 3, житлова площа - 65,72 кв.м, загальна проектна площа -133,05 кв.м), квартиру № 18 (поверх - 6, кількість кімнат - 3, житлова площа - 78,90 кв.м, загальна проектна площа -157,71 кв.м), квартиру № 19 (поверх - 6, кількість кімнат - 5, житлова площа - 133,75 кв.м, загальна проектна площа - 239,41 кв.м), квартиру № 20 (поверх - 6, кількість кімнат - 2, житлова площа -46,48 кв.м, загальна проектна площа -103,55 кв.м), квартиру № 21 (поверх - 7, кількість кімнат - 3, житлова площа - 82,58 кв.м, загальна проектна площа -152,67 кв.м), квартиру № 22 (поверх - 7, кількість кімнат - 2, житлова площа - 42,64 кв.м, загальна проектна площа 90,89 кв.м), квартиру № 23 (поверх- 7, кількість кімнат - 3, житлова площа - 78,73 кв.м, загальна проектна площа - 157,81 кв.м), квартиру № 24 (поверх - 7, кількість кімнат - 5, житлова площа - 133,75 кв.м, загальна проектна площа - 242,05 кв.м), квартиру № 25 (поверх- 7, кількість кімнат - 2, житлова площа - 46,51 кв.м, загальна проектна площа -103,55 кв.м), квартиру № 26 (поверх - 8, кількість кімнат - 2, житлова площа - 47,14 кв.м, загальна проектна площа -153,33 кв.м), квартиру № 27 (поверх- 8, кількість кімнат - 3, житлова площа - 78,95 кв.м, загальна проектна площа -157,71 кв.м), квартиру № 28 (поверх - 8, кількість кімнат - 5, житлова площа - 133,75 кв.м, загальна проектна площа 239,41 кв.м.), квартиру № 29 (поверх - 8, кількість кімнат - 2, житлова площа - 46,48 кв.м, загальна проектна площа -103,55 кв.м), квартиру № 30 (поверх-9, кількість кімнат - 2, житлова площа - 47,14 кв.м, загальна проектна площа -110,86 кв.м), квартиру № 31 (поверх- 9, кількість кімнат - 3, житлова площа - 78,90 кв.м, загальна проектна площа -157,71 кв.м), квартиру № 32 (поверх - 9, кількість кімнат - 5, житлова площа - 133,75 кв.м, загальна проектна площа - 239,41 кв.м), квартира № 33 (поверх- 9, кількість кімнат - 2, житлова площа - 46,48 кв.м, загальна проектна площа -10,3,55 кв.м), квартиру № 34 (поверх - 10, кількість кімнат - 6, житлова площа - 165,47 кв.м, загальна проектна площа - 280,12 кв.м), квартиру № 35 (поверх- 10, кількість кімнат - 3, житлова площа - 77,74 кв.м, загальна проектна площа -142,37 кв.м), квартиру № 36 (поверх - 11, кількість кімнат - 4, житлова площа - 77,43 кв.м, загальна проектна площа -274,95 кв.м), квартиру № 37 (поверх-11, кількість кімнат - 3, житлова площа - 77,43 кв.м, загальна проектна площа -142,57 кв.м), квартиру № 38 (поверх - 12, кількість кімнат - 4, житлова площа - 137,16 кв.м, загальна проектна площа - 257,47 кв.м), квартиру № 39 (поверх- 12, кількість кімнат - 3, житлова площа - 77,43 кв.м, загальна проектна площа -142,57 кв.м), квартиру № 40 (поверх - 13, кількість кімнат - 2, житлова площа - 65,45 кв.м, загальна проектна площа 189,87 кв.м), квартиру № 41 (поверх-13, кількість кімнат - 2, житлова площа - 49,70 кв.м, загальна проектна площа - 127,71 кв.м), квартиру № 42 (поверх - 14, кількість кімнат - 2, житлова площа - 65,45 кв.м, загальна проектна площа -160,90 кв.м), квартиру № 43 (поверх-14, кількість кімнат - 2, житлова площа - 49,70 кв.м, загальна проектна площа - 115,43 кв.м);

- нежитлові приміщення: офіс № 1 (поверх-1, загальна проектна площа - 173,25 кв.м), офіс № 2 (поверх- 1, загальна проектна площа -174,51 кв.м), офіс № 3 (поверх -1, загальна проектна площа - 208,23 кв.м);

- підземні паркінги: паркінг № 1 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 2 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 3 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 4 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 5 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 6 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 7 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 8 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 9 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 10 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 11 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 12 (поверх- (- 1), загальна проектна площа -43,79 кв.м), паркінг № 13 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 14 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 15 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 16 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 17 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 18 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 19 - (поверх-(-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 20 (поверх-(-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 21 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 22 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 23 (поверх- (-1), загальна проектна площа -43,79 кв.м), паркінг № 24 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 25 (поверх- (- 1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 26 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 27 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 28 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 29 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 30 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 31 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 32 (поверх-(-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 33 (поверх-(-1), загальна проектна площа -43,79 кв.м), паркінг № 34 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 35 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 36 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 37 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 38 (поверх- (- 1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 39 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 40 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 41 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 42 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м), паркінг № 43 (поверх- (-1), загальна проектна площа - 43,79 кв.м).

Згідно з умовами іпотечного договору, після завершення будівництва готельно-житлового комплексу "Дипломат", що є об`єктом будівництва, квартири, нежитлові приміщення (офіси), підземні паркінги залишаються предметом іпотеки на умовах цього Договору, при цьому характеристики таких об`єктів (загальна проектна площа, житлова площа, кількість кімнат) можуть бути зміненими згідно з даними, отриманими від державних органів, що здійснюють реєстрацію права власності на нерухоме майно та/або у випадку зміни проектної документації чи в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Позивач надав, а відповідач отримав відповідні кошти.

Неналежне виконання умов кредитного договору було предметом дослідження у справі № 34/453 за позовом "ВіЕйБі Банк" до ТОВ "Данфорт" про стягнення 37 169 764,79 грн.

22.12.2010 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 34/453 про стягнення з ТОВ "Данфорт" на користь "ВіЕйБі Банк" заборгованості за кредитним договором № 44 від 27.06.2008 станом на 11.10.2010 в сумі 6 474 876,66 грн, 2 777 398 Євро 53 євроцентів та 938 доларів США 38 центів, що складається з:

- простроченої заборгованості за кредитом - 2 883 083 грн;

- заборгованості за процентами - 815 844,78 грн;

- пені за несвоєчасне погашення кредиту - 275 655,65 грн;

- пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 54 374,36 грн;

- комісії згідно з договором - 1 101 000 грн;

- інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту - 725 838,12 грн.;

- інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів - 324 584,81 грн.;

- інфляційних збитків за несвоєчасну сплату комісії - 294 495,94 грн.

- строкової заборгованості за кредитом - 924 563,94 Євро;

- простроченої заборгованості за кредитом - 1 357 486,06 Євро;

- заборгованості за процентами - 387 149,79 Євро;

- пені за несвоєчасне погашення кредиту - 82 397,33 Євро;

- пені за несвоєчасне сплату процентів по кредиту - 25 801,41 Євро.

- строкової заборгованості за кредитом - 765 дол. США;

- простроченої заборгованості за кредитом - 0,00 дол. США;

- заборгованості за процентами - 162,12 дол. США;

- пені за несвоєчасне погашення кредиту - 0,00 дол. США;

- пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 11,27 дол. США.

Рішення набрало законної сили.

ТОВ "Данфорт" не виконало рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2010 у справі № 34/453.

У силу приписів частини 4 та 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України вищенаведені обставини не потребують повторного доказування та повторної правової оцінки у межах цієї господарської справи.

Позивач стверджував, що оскільки рішення у справі № 34/453 не виконане, кредитні кошти не повернуті Товариством, тому у Фонд (як правонаступник Банку) не позбавлений права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, права на отримання процентів за користування кредитом і пені (які за відповідні періоди не були стягнутими), передбачені договором за несвоєчасну сплату кредиту.

Здійснивши нарахування вказаних вище сум, Фонд стверджує про наявність у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем у розмірі 83 687 695,64 грн, яке складається з:

13 960 186,77 грн заборгованості, в тому числі:

- заборгованість за кредитом - 2 883 083,00 грн;

- заборгованість за процентами - 4 958 272,5 грн;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 406 920,22 грн;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 669 601,78 грн;

- інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту -2 196 713,35 грн;

- інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів - 2 845 595,92 грн;

1993,97 доларів США заборгованості, в тому числі:

- заборгованість за кредитом - 765,00 доларів США;

- заборгованість за процентами - 984,41 доларів США;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 109,61 доларів США;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 134,95 доларів США;

5 282 340,81 Євро заборгованості, в тому числі:

- заборгованість за кредитом - 2 282 050,00 Євро;

- заборгованість за процентами - 2 351 024,97 Євро;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 326 967,05 Євро;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 322 298,79 Євро.

Згідно з пунктом 7.1 іпотечного договору у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язання по кредитному договору (в тому числі у випадку прострочення чергових платежів), іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 7.2 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання в порядку, встановленою статті 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору.

Відповідно до пункту 7.3 іпотечного договору іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених пунктом 7.2 Іпотечного договору.

Згідно з п. 8.1 іпотечного договору, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язання по Кредитному договору (в тому числі у випадку прострочення чергових платежів), іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 8.3 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання в порядку, встановленою ст. 37 Закону України "Про іпотеку" та умовами цього Договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" та умовами цього договору.

Відповідно до п. 8.4 Іпотечного договору, іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених пунктом 7.2 Іпотечного договору.

Фонд, посилаючись на викладене вище, стверджує, що має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки, про що й був поданий позов.

Товариство не скористалось своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи документів судом було встановлено, що 04.11.2004 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2181 га, кадастровий номер 8000000000:91:166:004, за адресою: м. Київ. Вул. Гоголівська, 44-46, наданої КП «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв» (припинення діяльності якої відбулось шляхом реорганізації (перетворення) у ДП "ГДІП", відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.08.2011 року № 775-р та розпорядження Керівника Державного управління справами від 09.04.2013 року № 70) у користування згідно з рішенням Київської міської ради від 27.05.2004 року № 281-2/1491 та рішення Київської міської ради від 21.07.2016 року № 803/803, згідно з відомостями з Державного реєстру речових права на нерухоме майно.

24.04.2008 КП "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" та ТОВ "Данфорт" уклали договір про будівництво готельно-житлового комплексу № 157/08, за умов п. 1.1. якого, з метою розвитку інфраструктури м. Києва, сторони досягли згоди щодо проектування та будівництва готельно-житлового комплексу "Дипломат", розташованого за адресою вул. Гоголівська, 44-46 в Шевченківському районі м. Києва.

Згідно з умовами п. 1.4 договору КП "ГДІП" доручає ТОВ "Данфорт" виконання всіх повноважень і функцій замовника проектування та замовника будівництва об`єкта, передбачених чинним законодавством, в порядку, встановленому договором.

Майнові права на інші, крім готелю, житлові та нежитлові приміщення в об`єкті належать ТОВ "Данфорт". ТОВ "Данфорт" має право розпоряджатись належними їй майновими правами на власний розсуд, без погодження з ДП "ГДІП", в т.ч. передавати їх в заставу (іпотеку), укладати будь-які правочини щодо зазначених майнових прав (п. 1.7 договору).

Умовами п. 4.4 договору сторони погодили, що укладають з Банком договір про спорудження об`єкта, крім готелю, та договір доручення з відкладальною умовою, на підставі якого видається безвідклична довіреність на користь Банку, та інші документи, якщо необхідність їх складання погоджена сторонами. ТОВ "Данфорт" на підставі цього договору та/або довіреності виданої ДП "ГДІП" без додаткового письмового погодження з ДП "ГДІП" укладає інші договори та документи щодо будівництва об`єкта.

Відповідно до пункту 6.7 договору після завершення будівельних робіт та введення завершеного будівництвом об`єкта в експлуатацію, ДП "ГДІП" набуває право власності на готельну частину об`єкта, орієнтовною площею 1 061 кв. м., що є самостійним об`єктом нерухомості.

Припинення дії Договору внаслідок його розірвання чи з інших підстав, передбачених цим Договором та чинним законодавством, припиняє передані ДП "ГДІП" ТОВ "Данфорт" права та функції замовника будівництва об`єкта, крім випадків, передбачених договором (п. 10.3 Договору).

Умовами п. 10.4 Договору сторони передбачили, що ДП "ГДІП" має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку: 1. якщо ТОВ "Данфорт" з власної вини не розпочало виконання будівельних робіт протягом 6 місяців з моменту підписання договору; 2. якщо ТОВ "Данфорт" не розпочало виконання будівельних робіт протягом 2 місяців з моменту отримання усіх необхідних для початку будівництва дозвільних документів, включаючи, але не обмежуючись, дозвіл на знесення зелених насаджень, та укладення договору з житлово-експлуатаційною організацією щодо укріплення фундаментів сусідніх будинків - на виконання протоколу громадських слухань; 3. якщо виконання будівельних робіт зупинено на строк понад 6 місяців з вини ТОВ "Данфорт"; 4. запровадження процедури санації, процедури ліквідації ТОВ "Данфорт", призначення арбітражного керуючого та застосування інших аналогічних процедур, передбачених законодавством про банкрутство. Наведений в п. 10.4 перелік випадків, за яких ДП "ГДІП" має право розірвати договір в односторонньому порядку з вини ТОВ "Данфорт" є вичерпним. ДП "ГДІП" не має права розірвати в односторонньому порядку цей договір з підстав, що виникли у зв`язку з неналежним виконанням ДП "ГДІП" зобов`язань за цим договором та/або договором про спорудження.

У пункті 10.5 договору визначено, що у випадку одностороннього розірвання ДП "ГДІП" договору на підставах, передбачених у п. 10.4, та в інших випадках припинення дії договору у судовому порядку у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Данфорт" своїх зобов`язань, право власності на об`єкт незавершеного будівництва передається ДП "ГДІП" з одночасним відшкодуванням ТОВ "Данфорт" фактично понесених і документально підтверджених витрат, за вирахуванням суми коштів, залучених у ФФБ. При цьому права третіх осіб на придбані офісні приміщення, квартири і машиномісця не припиняються і ДП "ГДІП" надалі виконує усі обов`язки ТОВ "Данфорт" перед Банком та довірителями ФФБ.

ТОВ "Данфорт" зобов`язується розглядати та своєчасно відповідати на будь-які претензії та скарги будь-яких третіх осіб щодо об`єкту будівництва, функціонування ФФБ та виконання цього договору, в т.ч. направлені ДП "ГДІП", вступати у мирні переговори на стороні ДП "ГДІП", врегульовувати та іншим чином вирішувати будь-які спори, в т.ч., що виникають в результаті невиконання чи неналежного виконання обов`язків ТОВ "Данфорт" за укладеними договорами з третіми особами, зокрема, що стосуються невиконання чи неналежного виконання ТОВ "Данфорт" своїх функцій за договорами, пов`язаними зі створенням ФФБ, в тому числі у випадку, коли претензії та вимоги пред`являються ДП "ГДІП", в т.ч. в судовому порядку.

01.07.2008 між "ВіЕйБі Банк", ДП "ГДІП" та ТОВ "Данфорт" уклали Договір про спорудження № 06-Ф/08(158/08), за умов якого Банк був засновником та Управителем Фонду фінансування будівництва, готельно-житлового комплексу "Дипломат", розташованого за адресою вул. Гоголівська, 44-46 в Шевченківському районі м. Києва. ДП "ГДІП" за умов Договору про спорудження № 06-Ф/08 (158/08) було забудовником готельно-житлового комплексу "Дипломат", розташованого за адресою вул. Гоголівська, 44-46 в Шевченківському районі м. Києва. ТОВ "Данфорт", в свою чергу, за умовами Договору про спорудження № 06-Ф/08(158/08) було інвестором будівництва готельно-житлового комплексу "Дипломат", розташованого за адресою вул. Гоголівська, 44-46 в Шевченківському районі м. Києва.

Умовами п. 2.1 Договору сторони погодили, що інвестор своїми силами та засобами, а також силами і засобами підрядників та субпідрядників з застосуванням вітчизняних та/або імпортних (стандартизованих в Україні) матеріалів та обладнання будує готельно-житловий комплекс "Дипломат" по вул.. Гоголівській, 44-46 в м. Києві, вводить його в експлуатацію, відповідно до узгодженої сторонами і затвердженої проектно-кошторисної документації, характеристик споживчих якостей об`єкта та заздалегідь заявленого переліку основних оздоблювальних матеріалів, електротехнічного та сантехнічного обладнання, тощо, передає об`єкти інвестування довірителям ФФБ у встановлені строки та на умовах Договору і правил ФФБ, а Банк засновує ФФБ виду "А" "ЗЕВС" та замовляє від імені своїх довірителів необхідну кількість об`єктів інвестування і відповідну кількість вимірних одиниць об`єкта будівництва.

За умов п. 6.2.6 Договору Банк має право передати права та обов`язки забудовника та/або замовника будівництва об`єкта будівництва третім особам у випадку порушення інвестором та/або забудовником умов цього Договору в порядку та на умовах, встановлених цим Договором і чинним законодавством України.

Пунктом 9.4 Договору сторони передбачили, що зміни до Договору оформлюються додатковими угодами. Сторона, що отримала додаткову угоду, повинна її підписати або надати зауваження протягом 5 днів.

Договір може бути розірваний: - за згодою сторін; - за вимогою однієї зі сторін при порушенні іншою стороною умов договору. В такому разі винна сторона компенсує іншій стороні витрати та збитки (п. 9.6 Договору).

Згідно з п. 7.21 Договору, у разі використання Договору доручення як засобу забезпечення виконання зобов`язань інвестора за Договором, Банк зобов`язаний самостійно чи шляхом передоручення виконатим усі функції забудовника та замовника будівництва, побудувати об`єкт будівництва і повністю і належним чином розрахуватись з довірителями. Решта об`єктів інвестування та/або інші залишки майна, грошових коштів і/або обладнанняпісля проведення розрахунків з усіма довірителями та іншими інвесторами будівництва підлягають передачі інвестору у повному обсязі.

Одночасно з передорученням Банком виконання функцій замовника будівництва, Банк зобов`язується забезпечити підписання особою, яка отримає функції замовника будівництва в результаті використання Банком договору доручення, договору з забудовником про будівництво такою особою за власні кошти та передасу у власністьзабудовника готельної частини готельно-житлового комплексу "Дипломат" по вул. Гоголівській, 44-46 у Шевченківському районі м. Києва на умовах, визначених договором про будівництво готельно-житлового комплексу від 19.05.2008 року між інвестором та забудовником.

01.07.2008 "ВіЕйБі Банк", ДП "ГДІП" та ТОВ "Данфорт" уклали Договір доручення з відкладальними умовами № 06-1306/18, відповідно до п. 1.1. якого Банку доручається забезпечити виконання функцій інвестора у разі порушення інвестором (ТОВ "Данфорт") умов договору про спорудження № 06-Ф/08(158/08).

17.02.2012 ДП "ГДІП" направило на адресу ТОВ "Данфорт" Лист (вих. № 29/310-237) від 15.02.2012, в якому посилаючись на умови укладеного Договору про будівництво, зокрема щодо строків будівництва (початок виконання робіт - другий квартал 2008 року, завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію - четвертий квартал 2010 року; станом на 14.02.2012 на земельній ділянці по вул. Гоголівській, 44-46, аварійні будівлі не знесені, ділянка не огорожена, будівництво не розпочато, зелені насадження не видалені), а також зважаючи на відсутність у інвестора фінансової можливості для виконання своїх зобов`язань за Договором, ДП "ГДІП", керуючись ст. ст. 598, 615 ЦК України, ст. 188 ГК України, п. 10.4 Договору, повідомило ТОВ "Данфорт" про дострокове розірвання Договору № 157/08 від 24.04.2008 року, а також, посилаючись на п. 10.5 Договору просило компенсувати йому понесені збитки.

Цим же Листом (вих. № 29/310-237) від 15.02.2012 ДП "ГДІП" повідомило ТОВ "Данфорт" про припинення дії Договору № 127/05 від 03.06.2005, укладеного сторонами з метою організації проектування, будівництва та вводу в експлуатацію готельно-жилового комплексу "Дипломат" на вул. Гоголівській, 44-46 в м. Києві; довело до відома ТОВ "Данфорт" що ДП "ГДІП", відповідно до умов Договору доручення з відкладальними умовами № 06-1306/08 від 01.08.2008 року, буде звертатись до "ВіЕйБі Банк" про забезпечення виконання зобов`язань інвестора за Договором про спорудження № 06-Ф/08 від 01.07.2008 року.

07.09.2012 ДП "ГДІП" направило на адресу ТОВ "Данфорт" Лист (вих. № 29/310-1346) від 07.09.2012 в якому повторно повідомило про дострокове розірвання Договору № 157/08 від 24.04.2008, просило компенсувати йому понесені збитки, а також повідомило про припинення дії договору № 127/05 від 03.06.2005.

13.09.2012 ДП "ГДІП" направило на адресу "ВіЕйБі Банк" Лист (вих. № 1393) від 12.09.2012, в якому просило забезпечити виконання функцій інвестора, оскільки станом на 11.09.2012 на земельній ділянці по вул. Гоголівській, 44-46, аварійні будівлі не знесені, ділянка не огорожена, будівництво не розпочато, зелені насадження не видалені; повідомило, що, зважаючи на відсутність у інвестора фінансової можливості для виконання своїх зобов`язань за Договором, ДП "ГДІП" повідомило Листами від 15.02.2012 (вих. № 29/310-237) та від 07.09.2012 (вих. № 29/310-1346) ТОВ "Данфорт" про дострокове розірвання договору № 157/08 від 24.04.2008; у зв`язку з цим та відповідно до Договору доручення з відкладальними умовами від 01.07.2008 № 06-1306/08(159/08), "ВіЕйБі Банк" набуває прав виконання функцій інвестора до договором про спорудження від 01.07.2008 року № 06-Ф/08. ДП "ГДІП" вимагало від "ВіЕйБі Банк" протягом 30 календарних днів прийняти на себе функції інвестора та розпочати роботи щодо зведення готельно-житлового комплексу "Дипломат" на земельній ділянці, розташованій за адресою: вул. Гоголівська, 44-46 в Шевченківському районі м. Києва або розірвати Договір № 06-Ф/08(158/08) від 01.07.2008 про спорудження вказаного об`єкта та Договір доручення з відкладальною умовою № 06-1306/08(159/08) від 01.07.2008 року. У разі, якщо "ВіЕйБі Банк" не розпочне будівництво об`єкту протягом 30 календарних днів, ДП "ГДІП" вважатиме вказані договори розірваними.

01.11.2012 ДП "ГДІП" направило на адресу "ВіЕйБі Банк" Лист (вих. № 1747) від 01.11.2012 в якому вказало, що не отримувало відповіді "ВіЕйБі Банк" на свій Лист (вих. № 1393) від 12.09.2012, та вважає, що оскільки будівельні роботи у визначений термін розпочаті не були, "ВіЕйБі Банк" вирішив припинити дій вказаних Договорів, у зв`язку з цим направило Угоди про припинення за взаємною згодою сторін дії Договору № 06-Ф/08 (158/08) від 01.07.2008 про спорудження та Договору № 06-1306/08 (159/08) від 01.07.2008 доручення з відкладальними умовами.

Вказані листи залишені Банком без відповіді, матеріали справи не містять доказів протилежного.

20.05.2014 ДП "ГДІП" та ТОВ "БК "Міськбудінвест" уклали Договір № 64/14 про забудову земельної ділянки на вул. Гоголівській, 44-46 в м. Києві, за умов ст. 2 якого сторони цього Договору здійснюють будівництво об`єкта (житловий комплекс на земельній ділянці за адресою: м. Київ. Шевченківський район, вул. Гоголівська, 44-46) на умовах цього договору. На виконання цього Договору ТОВ "БК "Міськбудінвест" забезпечує фінансування, організацію та здійснення згідно проектної документації та вимог законодавства України усіх видів робіт, необхідних для будівництва об`єкта, а ДП "ГДІП" виконує передбачені цим Договором функції замовника будівництва об`єкта.

30.03.2016 представник замовника ДП "ГДІП" та представник виконавця ТОВ "БК "Міськбудінвест" підписали Акт приймання-передачі будівельного майданчика по вул. Гоголівській, 44-46, яким замовник передав, а виконавець прийняв будівельний майданчик площею 0,2181 га на земельній ділянці на вул. Гоголівській, 44-46 в Шевченківському районі м. Києва, площею 0,2181 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:166:004. межі якого відповідають межам цієї земельної ділянки, що визначені Витягом з державного земельного кадастру від 23.10.2015 року НВ-8000223542015.

За твердженням ДП "ГДІП" та ТОВ "БК "Міськбудінвест", викладеними в апеляційній скарзі на рішення першої інстанції, на виконання договору № 64/14 розпочато зведення житлового комплексу на земельній ділянці на вул. Гоголівській, 44-46 в м. Києві.

Згідно з пунктом 3.6.2 вказаного договору ТОВ "БК "Міськбудінвест" за умови здійснення ним повного фінансування всіх витрат, пов`язаних з проектуванням будівництва та самим будівництвом об`єкта і віедення його в експлуатацію, отримує у власність всю площу об`єкта, всі будівлі, споруди, інженерні мережі, обладнання, пристрої, елементи благоустрою об`єкта.

Умовами пункту 3.8 договору № 64/14 передбачено право ТОВ "БК "Міськбудінвест" з метою виконання зобов`язань за договором укладати з будь-якою фінансовою установою, іншими юридичними або фізичними особами угоди ля залучення коштів від фізичних або юридичних осіб - майбутніх власників об`єктів інвестування, у спосіб та на умовах, передбачених законодавством України, передачу в іпотеку фінансовій установі, іншим юридичним або фізичним особам належних ТОВ "БК "Міськбудінвест" майнових прав на об`єкт, визначений як об`єкт інвестування, на випуск ТОВ "БК "Міськбудінвест" цінних паперів, а також на укладання інших договорів і угод з третіми особами, передбачених законодавством України, за умови дотримання при укладенні договорів і угод пунктів 3.6.1, 3.6.2 та пункту 3.7 договору.

Так, 01.08.2019 між ДП «ГДІП», ТОВ «БК «Міськбудінвест» та ТОВ «Газова будівельна компанія» була укладена додаткова угода № 6 до договору № 64/14, якою передбачено, що сторони, керуючись приписами статей 512-523 Цивільного кодексу України та іншими положеннями чинного законодавства України дійшли згоди про заміну ТОВ «БК «Міськбудінвест» на ТОВ «Газова будівельна компанія». Пунктами 2, 3 та 4 вказаної додаткової угоди № 6 сторони засвідчили, що ТОВ «Газова будівельна компанія» з моменту набуття чинності цією додатковою угодою ТОВ «Газова будівельна компанія» набуває на майбутнє всіх прав та обов`язків за договором, які належали ТОВ «БК «Міськбудінвест». Вказана додаткова угода № 6 набуває чинності з моменту підписання сторонами, про що вказано у пункті 14 додаткової угоди № 6 від 01.08.2019.

Позивач у заяві про зміну підстав позову наголошував на тому, що 18.11.2019 між ТОВ «Газова будівельна компанія» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кривенчуком С. В., реєстровий № 1578. Вказані договору (договір № 64/14, додаткова угода № 6 та іпотечний договір реєстровий № 1578) за твердженнями позивача є нікчемними оскільки укладені без погодження з іпотекодержателем. Копії вказаного іпотечного договору до матеріалів справи сторонами не надано.

Разом з тим, у матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_1 про заборону вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна (майнових правна нерухоме майно), надана приватним нотаріусом КМНО Кривенчуком С. В. на виконання вимог ухвали суду про витребування (том 6 а.с.276, 280-282). Із вказаної заяви вбачається, що остання подана на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № 05/10-2 від 05.10.2020, проте копії вказаного правочину до матеріалів справи не надано.

ТОВ «Газова будівельна компанія» у своїх поясненнях, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначало, що майнові права, на які звертається стягнення, та майнові права на об`єкт нерухомості на земельній ділянці на вул. Гоголівській, 44-46 в Шевченківському районі є різними об`єктами цивільних прав. На підтвердження вказаних доводів ТОВ «Газова будівельна компанія» представило суду копію висновку експертів № 17-01/22 від 17.01.2022 за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи та сертифікат № КВ122211013138 про відповідність проектній документації та готовність до експлуатації закінченого будівництвом об`єкта «Будівництво готельно-житлового комплексу «Дипломат» на вулиці Гоголівській, 44-46 у Шевченківському районі міста Києва».

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, беручи до уваги висновки Верховного Суду в постанові від 03.03.2021, суд дійшов висновку про наступне.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що між Фондом (який є правонаступником Банку) та Товариством склались кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п`ять Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У силу положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частини 1, 3 статті 1049 ЦК України).

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Як вказано вище, судовим рішенням у справі № 34/453 було встановлено факт неналежного виконання ТОВ "Данфорт" умов кредитного договору № 44 від 27.06.2008, укладеного між сторонами, щодо погашення кредиту та сплати процентів у строки, встановлені договором, у зв`язку з чим позов ПАТ "ВіЕйБі Банк" задоволено та стягнуто з ТОВ "Данфорт" кредитну заборгованість у сумі 6 474 876,66 грн, 2 777 398,53 євро та 938,38 доларів США (з урахуванням договірної пені, нарахованої на тіло кредиту та проценти, а також інфляційних збитків відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Водночас, звертаючись із даним позовом, Фонд здійснив нарахування відсотків за кредитом, пені та інфляційних втрат (на заборгованість у національній валюті - гривні) за весь період прострочення до 11.04.2017.

Дослідивши, наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, в рахунок погашення якої Фонд просить звернути стягнення на предмет іпотеки, суд дійшов висновку про його помилковість з огляду на наступне.

Пунктом 1.1.2 кредитного договору сторони передбачили термін остаточного повернення кредиту до 30.11.2010.

За змістом статті 526, частини 1 статті 530, статті 610 та частини 1 статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Разом з тим, із рішення суду в справі № 34/453 від 22.12.2010 вбачається, що у зв`язку з тим, що Товариство прострочило виконання зобов`язань за кредитним договором, Банк на підставі п.4.5 звернувся до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів у строк до 20.10.2010. Примірник цієї вимоги був надісланий на адресу відповідача 13.10.2010, проте відповідач боргу не сплатив, на вимогу Банку не відреагував.

Вказане свідчить, що Фонд у 2010 році реалізував своє право на дострокове повернення кредитних коштів, а саме 13.10.2010.

Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України) (пункти 34, 35, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та пункти 6.20-6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги викладене вище, нарахування позивачем відсотків за кредитним договором за період з 11.10.2010 по 11.04.2017 на думку суду є неправовірним, з огляду на що розмір заборгованості в розмірі 83 687 695,64 грн в силу приписів статті 74-77 Господарського процесуального кодексу України є недоведеним. Додатково суд вважає за необхідне зауважити, про відсутність підстав нарахування пені та інфляційних втрат на суму заборгованості розмір якої не є доведеним.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у Главі 49 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов`язання.

Інститут забезпечення виконання зобов`язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, майнові поручителі.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань, згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, є застава. Одним із видів застави, відповідно до приписів статті 575 ЦК України, є іпотека.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, правила якого мають пріоритетне застосування до іпотечних правовідносин, згідно зі статтею 2 якого законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України; Законі України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", який регулює відносини у системі іпотечного кредитування, перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном, і частково Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", який установлює обов`язковість іпотеки при забезпеченні договорів між забудовником і стороною, яка фінансує будівництво.

Відповідно до статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Разом з тим, оскільки спір у даній справі виник у зв`язку наявністю/відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 17.07.2008, суд дійшов висновку про наявність підстав надання відповідної правової оцінки вказаному іпотечному договору.

Іпотечний договір від 17.07.2008 укладено сторонами з метою забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з договору про спорудження та/або Кредитного договору, у зв`язку з чим Іпотекодавець (ТОВ "Данфорт") передав Іпотекодержателю (ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк") в іпотеку майнові права на нерухомість, що належать Іпотекодавцеві згідно з договором про будівництво готельно-житлового комплексу від 24.04.2008 та актом розподілу приміщень готельно-житлового комплексу "Дипломат" по вул. Гоголівській, 44-46 в Шевченківському районі м. Києва (пункти 1.7, 2.1 іпотечного договору).

Доказів визнання недійсним вказаного договору іпотеки в цілому в судовому порядку на час розгляду даної справи її учасники не надали та в матеріалах справи такі дані відсутні, а отже в силу приписів статті 204 ЦК України іпотечний договір є правомірним.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 18 Закону України "Про іпотеку" визначено істотні умови договору іпотеки, до яких, зокрема, віднесено опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або реєстраційні дані.

Отже, залежно від того, що сторони договору визначили як предмет іпотеки договір має містити його опис, достатній для встановлення основних характеристик нерухомого майна або для з`ясування змісту (виду) майнового права щодо такого майна (право володіння, користування або інші правомочності), що є вимогою спеціального Закону та запорукою ефективної реалізації прав іпотекодержателя у разі звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення його вимог.

У пункті 1.8. іпотечного договору від 17.07.2008 сторони домовилися, що іпотекодержатель має право, у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, отримати задоволення за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до пункту 1.9 іпотечного договору від 17.07.2008 після завершення будівництва та введення в експлуатацію готельно-житлового комплексу «Дипломат», що є об`єктом будівництва, квартири, нежитлові приміщення (офіси), підземні паркінги залишаються предметом іпотеки на умовах цього договору, при цьому характеристики таких об`єктів (загальна проектна площа, житлова площа, кількість кімнат) можуть бути зміненими згідно даних, отриманих від державних органів, що здійснюють реєстрацію права власності на нерухоме майно та/або у випадку зміни проектної документації чи інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Як вказано судом вище, у матеріалах справи наявний сертифікат № КВ122211013138 про відповідність проектній документації та готовність до експлуатації закінченого будівництвом об`єкта «Будівництво готельно-житлового комплексу «Дипломат» на вулиці Гоголівській, 44-46 у Шевченківському районі міста Києва», що виданий 27.10.2021 на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 27.09.2021.

Водночас, ані Товариством, ані Фондом (як правонаступником Банку) не було вчинено дій, передбачених іпотечним договором для ідентифікації характеристик предмета іпотеки. Вказане свідчить про те, що ні іпотекодавець, ні іпотекодержатель, не дотрималися вимог статті 5 Закону України "Про іпотеку" та узгодженого порядку внесення змін до договору іпотеки майнових прав, що мало забезпечити реалізацію прав іпотекодержателя щодо новоствореного нерухомого майна, право власності на яке виникло відповідно до статті 331 ЦК України.

Відповідно до статті 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

У частині другій статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Майнове право, що є предметом застави (іпотеки), - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права. Аналогічна правова позиція містить у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України: від 03.04.2013 у справі № 6-21цс13; від 12.06.2013 у справі № 6-45цс13.

У постановах Верховного Суду України від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12 та від 04.09.2013 у справі № 6-51цс13 зміст цього терміну більш деталізований: "Майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому».

Зазначений вище підхід до визначення правового змісту інституту «майнових прав» є усталеним і застосовується Верховним Судом у новітній судовій практиці, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 761/5156/13-ц, від 04.09.2019 у справі № 2610/22985/2012.

Беручи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку про відсутність повного опису в іпотечному договорі від 17.07.2008, як самого предмета іпотеки - майнових прав, так і його характеристик.

За змістом статей 1, 5, 16 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки) застава об`єктів нерухомості, будівництво яких не завершено, регулювалася за правилами, визначеними цим спеціальним Законом.

Статтею 5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції станом на момент укладення іпотечного договору) визначено коло об`єктів, які можуть бути предметом іпотеки, а саме: нерухоме майно (його частина), об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Водночас, Закон України "Про іпотеку" у статті 16 "Особливості іпотеки об`єктів незавершеного будівництва" передбачав можливість іпотеки об`єктів нерухомості, будівництво яких не завершено, саме як об`єктів незавершеного будівництва шляхом передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій виконується будівництво, або шляхом передачі в іпотеку нерухомого майна, право власності іпотекодавця на яке виникне в майбутньому.

Отже, за змістом статей 5, 16 Закону України "Про іпотеку" саме щодо такого предмета іпотеки (об`єктів незавершеного будівництва) на час укладення договору від 17.07.2008 стосувалося застереження про те, що після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору (частина четверта статті 16).

Таким чином, на момент укладення іпотечного договору від 17.07.2008 спеціальний Закон не передбачав такого предмета іпотеки як "майнові права" та не встановлював правового механізму безумовної трансформації таких майнових прав після завершення будівництва у право власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, позаяк передбачені частиною 4 статті 16 цього Закону гарантії стосувалися саме незавершеного будівництва, як окремого предмета іпотеки.

Вищенаведені обставини засвідчують факт неможливості реалізації права іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 17.07.2008 - саме на майнові права на нерухомість.

Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).

Згідно з частинами 2 та 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Отже підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.

Право іпотеки, на захист якого подано позов, є похідним речовим правом від права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Згідно зі статтею 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання права належить до способів захисту цивільних прав та інтересів.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою. Такі позови можуть подаватися щодо визнання права власності чи інших речових прав на певне майно.

Беручи до уваги викладене вище, враховуючи, що невиконання з боку Товариства зобов`язань за кредитним договором та неповернення позивачеві кредитних коштів свідчить про наявність порушеного права Фонду, яке підлягає захисту в судовому порядку. Водночас обраний Фондом спосіб захисту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 17.07.2008 за наявності спору про сам предмет іпотеки та наявності у позивача права іпотекодержателя не є ефективним без визнання права іпотеки за Фондом на результат трансформації майнових прав на нерухомість в об`єкт нерухомості.

При цьому, суд вважає за необхідне відзначити, що ним враховані ті обставини, що сертифікат № КВ122211013138 про відповідність проектній документації та готовність до експлуатації закінченого будівництвом об`єкта «Будівництво готельно-житлового комплексу «Дипломат» на вулиці Гоголівській, 44-46 у Шевченківському районі міста Києва» був отриманий та представлений суду після початку провадження в цій судовій справі, однак позивач не був позбавлений права використати процесуальний інститут зміни підстав або предмета позову, передбаченого частиною 4 статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

З системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 03.03.2021, та щодо доводів позивача, викладених у заяві про зміну підстав позову, суд відзначає наступне.

Так, як встановлено судом вище 20.05.2014 між ДП "ГДІП" та ТОВ "БК "Міськбудінвест" укладено Договір № 64/14 про забудову земельної ділянки на вул. Гоголівській, 44-46 в м. Києві, за умовами статті 2 якого сторони погодили здійснити будівництво об`єкта (житловий комплекс на земельній ділянці за адресою: м. Київ. Шевченківський район, вул. Гоголівська, 44-46) на умовах цього Договору. На виконання цього Договору ТОВ "БК "Міськбудінвест" забезпечує фінансування, організацію та здійснення згідно проектної документації та вимог законодавства України усіх видів робіт, необхідних для будівництва об`єкта, а ДП "ГДІП" виконує передбачені цим Договором функції Замовника будівництва об`єкта.

30.03.2016 представники ДП "ГДІП" та ТОВ "БК "Міськбудінвест" підписали Акт приймання-передачі будівельного майданчика по вул. Гоголівській, 44-46, яким Замовник передав, а Виконавець прийняв будівельний майданчик площею 0,2181 га на земельній ділянці на вул. Гоголівській, 44-46 в Шевченківському районі м. Києва, площею 0,2181 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:166:004.

Зведення готельно-житлового комплексу на земельній ділянці на вул. Гоголівській, 44-46 в м. Києві розпочато ТОВ "БК "Міськбудінвест" на виконання Договору № 64/14 від 20.05.2014. Вказані обставини також підтверджуються тим, що у сертифікаті № КВ122211013138 саме ТОВ «БК «Міськбудінвест» вказаний генеральним проектувальником та генеральним підрядником.

Згідно з додатковою угодою № 6 від 01.08.2019 до договору від 20.05.2014 № 64/14 про забудову земельної ділянки на вул. Гоголівській 44-46 в м. Києві здійснено заміну сторони у зобов`язанні, яке виникло на підставі договору, права та обов`язки ТОВ "БК "Міськбудінвест", що на момент укладення додаткової угоди належали останньому згідно Договору та усіх додаткових угод, додатків, доповнень, актів та інших документів, пов`язаних з виконанням договору, передані ТОВ "Газова будівельна компанія".

Додатковою угодою № 7 до договору № 64/14 про забудову земельної ділянки на вул. Гоголівській, 44-46 в м. Києві від 14.11.2019 сторони погодили, що ТОВ "Газова будівельна компанія" набуває на майбутнє всі права та обов`язки, які належали ТОВ "БК "Міськбудінвест" згідно з договором від 20.05.2014 № 64/14 про забудову земельної ділянки на вул. Гоголівській 44-46 в м. Києві.

При цьому, відповідно до умов, погоджених договором від 20.05.2014 № 64/14 про забудову земельної ділянки на вул. Гоголівській 44-46 в м. Києві, ТОВ "БК "Міськбудінвест" за умови здійснення повного фінансування всіх витрат, пов`язаних з проектуванням будівництва та самим будівництвом об`єкта, введенням його в експлуатацію, отримує у власність всю площу об`єкта, всі будівлі, споруди, інженерні мережі, обладнання, пристрої, елементи благоустрою об`єкта (п. 3.6.2 договору); має право на власний розсуд, без будь-якого погодження та/або повідомлення іншої сторони (ДП "ГДІП") розпоряджатися майновими правами на належну частку об`єкта (п. 3.8 договору). Отже, ТОВ "Газова будівельна компанія" набуло права та обов`язки щодо готельно-житлового комплексу на земельній ділянці на вул. Гоголівській, 44-46 в м. Києві у 2019 році.

Суд вважає за необхідне відзначити, що передумовою укладення вказаних вище правочинів, як стверджує ДП "ГДІП", є факт розірвання договору про спорудження та договору доручення.

Так, оскільки ТОВ "Данфорт" у строки, встановлені Договором про будівництво готельно-житлового комплексу № 157/08 24.04.2008, не здійснило виконання будівельних та інших робіт (доказів зворотнього під час розгляду справи надано не було) ДП "ГДІП" скерувало листи:

- Товариству за вих. № 29/310-237 від 15.02.2012, № 29/310-1346 від 07.09.2012, за змістом яких повідомлялося ТОВ "Данфорт" про те, що оскільки реалізація інвестиційного договору від 24.04.2008 № 157/08 про будівництво готельно-житлового комплексу на земельній ділянці по вул. Гоголівській, 44-46, не розпочата, земельна ділянка Генеральною дирекцією не використовується за призначенням, прийнято рішення про розірвання договору;

- Банку за вих. № 1393 від 12.09.2012, в якому державне підприємство просило забезпечити виконання функцій Інвестора, оскільки станом на 11.09.2012 на земельній ділянці по вул. Гоголівській, 44-46, будівельні роботи не розпочато, а також повідомило про дострокове розірвання укладеного з ТОВ "Данфорт" Договору про будівництво;

- Банку за вих. № 1747 від 01.11.2012), яким повідомлено, що не отримувало відповіді на свій лист за вих. № 1393 від 12.09.2012 та вважає, що оскільки будівельні роботи у визначений термін розпочато не було, ВАТ "ВіЕйБі Банк" вирішив припинити дію вказаних Договорів, додатком до листа вказувались Угоди про припинення за взаємною згодою сторін дії Договору № 06-Ф/08 (158/08) про спорудження від 01.07.2008 та Договору доручення з відкладальними умовами № 06-1306/08 (159/08) від 01.07.2008.

Так, за змістом статей 628, 638 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема, щодо умови про предмет договору.

Згідно зі статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

За змістом ст. ст. 525, 526, 651 ЦК України, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору). Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (Постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 року у справі № 911/1433/18).

Дослідивши умови укладеного між ДП «ГДІП» та Товариством договору про будівництво № 157/08 від 24.04.2008, а саме пункти 10.4 та 10.5, суд дійшов висновку про те, що право одностороннього розірвання вказаного правочину з підстав порушення зобов`язання саме Товариством наявне у ДП «ГДІП». Водночас, суд критично оцінює твердження третьої особи 1 щодо безумовного переходу до неї права власності на об`єкт незавершеного будівництва. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що момент переходу права власності від Товариства до ДП «ГДІП» у пункті 10.5 договору про будівництво № 157/08 від 24.04.2008 нерозривно пов`язаний з одночасним відшкодуванням Товариству фактично понесених і документально підтверджених витрат. Суду не представлено доказів здійснення такого відшкодування. При цьому, факт ненадання Товариством документів на підтвердження витрат жодним чином не нівелює відсутність доказів про намір з боку ДП «ГДІП» здійснити таке відшкодування.

Разом з тим, дослідивши зміст договору доручення з відкладальними умовами № 06-1306/08 від 01.07.2008, суд дійшов висновку про те, що умовами вказаного правочину не передбачено права одностороннього розірвання у будь-якої зі сторін. Оскільки договір доручення нерозривно пов`язаний із умовами виконання договору про спорудження № 06-Ф/08 від 01.07.2008, суд вважає висновки ДП «ГДІП» про факт розірвання вказаних правочинів передчасними.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, що вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Відповідно до статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України). Відповідно до положень статтей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

З системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку про те, що сам факт укладення між ДП "ГДІП" та ТОВ "БК "Міськбудінвест" 20.05.2014 договору № 64/14 про забудову земельної ділянки на вул. Гоголівській, 44-46 в м. Києві не впливає та не може впливати на наявність або відсутність правовідносин між позивачем та відповідачем, що виникли на підставі кредитного договору та іпотечного договору, а отже не створюють наслідку відсутності у Фонду права захисту своїх прав, у тому числі як іпотекодержателя.

При цьому суд вважає за необхідне відзначити, що не представлення суду копій будь-яких правочинів, укладених із ОСОБА_1 щодо спірних майнових прав на нерухомість, унеможливлює надавння відповідного правового висновку щодо статусу даної особи у спірних правовідносинах.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, за приписами частини 1 статті 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина 9, 10 статті 145 ГПК України).

Керуючись наведеними приписами процесуального закону, беручи до уваги, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Банку, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі № 910/11951/18 підлягають скасуванню.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 46, 73-80, 86, 129, 145 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, покладаються на позивача.

3. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі № 910/11951/18.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складене 23.12.2022.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА