Рішення

від 23.12.2022 по справі 912/1514/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2022 рокуСправа № 912/1514/22

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу №912/1514/22

за позовом: Приватного підприємства "Чистий Єлисаветград-2016", 25031, м. Кропивницький, вул. Космонавта Попова, буд. 7, корп. 2, кв. 114

до відповідача: Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №1" Кропивницької міської ради", 25022, м. Кропивницький, вул. Вокзальна, буд. 16, корп. 3

про стягнення 56 185,59 грн

Без виклику сторін (судове засідання не проводилось).

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Чистий Єлисаветград-2016" (далі - ПП "Чистий Єлисаветград-2016", позивач), яка містить вимоги до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №1" Кропивницької міської ради" (далі - КП "ЖЕО № 1", відповідач) про стягнення боргу в сумі 56 185,59 грн, з яких: 35 698,46 грн основного боргу, 3 569,85 грн штрафу, 2 326,76 грн пені, 12 569,16 грн інфляційних та 2 021,36 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про невиконання відповідачем зобов`язань з оплати виконаних робіт за договором від 01.11.2020 про надання послуг з ремонту проектних входів до будинків (козирків).

Ухвалою від 25.10.2022 за поданим позовом відкрито провадження у справі №912/1514/22 та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

23.11.2022 в системі "Електронний суд" сформовано відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду.

Згідно поданого відзиву відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю з підстав відсутності оформлення документів за формою № КБ-2в, №КБ-3, що, за твердженням відповідача, позбавляє відповідача можливості визначити фактичний перелік і обсяг робіт та їх вартість. За змістом відзиву відповідач вказує про передчасність вимог позивача, зазначає про відсутність досудового врегулювання спору та просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені і штрафу.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 5 ст. 252 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Будь-яке клопотання про інше від сторін не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Частиною 1 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

З підстав викладеного та в межах законодавчо визначених строків, а також враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази у справі, судом встановлено наступні обставини.

01.11.2020 року між ПП "Чистий Єлисаветград-2016" (Виконавець) та КП "ЖЕО №1" (Замовник) укладено договір про надання послуг з ремонту проектних входів до будинків (козирків) (далі - Договір), відповідно до якого Виконавець зобов`язався надати послуги з ремонту проектних входів до будинків (козирків) вул. Краснокутського, 3, а Замовник в разі належної їх якості - прийняти і оплатити такі послуги (а.с. 6-7).

Згідно умов Договору погоджено, що загальна сума послуг за цим Договором становить 35 698,46 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 5 949,74 грн. Ціна послуг за один вхід становить 17 849,23 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 2 974,87 грн. (пункти 2, 3).

Розрахунки проводяться шляхом перерахування Замовником грошової суми зазначеної в п. 2 цього договору на поточний рахунок Виконавця на підставі рахунку. Після надання послуг сторонами підписується акт наданих послуг. Оплата здійснюється попередньою оплатою за рахунком. (пункт 4).

Термін надання послуг: з 01.11.2020 по 30.11.2020 (пункт 5).

Місце надання послуг: м. Кропивницький, вул. Краснокутського, 3 (пункт 6).

Положеннями п. 7 Договору передбачено обов`язок Замовника своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату за надані послуги та прийняти їх згідно з актом надання послуг.

За пунктом 9 Договору Виконавець зобов`язаний надавати якісні послуги.

Згідно з пунктом 11 Договору, якщо при прийманні послуг Замовник виявить невідповідність якості, то він має право отримати від Виконавця таку ж кількість послуг належної якості. Виконавець усуває недоліки за свій рахунок в термін не більше одного календарного дня.

У п. 15 Договору сторонами погоджено, що за порушення строків здійснення розрахунків, передбачених цим Договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, за кожен день прострочки від суми несвоєчасно проведеної оплати та 10% штрафу від суми заборгованості.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками обома Сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, але в будь якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (пункти 24, 25 Договору).

Договір підписано керівниками підприємств та скріплено печатками.

30.11.2020 Виконавцем сформовано Замовнику рахунок на оплату за надані послуги на загальну суму 35 698,46 грн (а.с. 8).

30.11.2020 між сторонами складено, підписано та скріплено печатками Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) по вул. Краснокутського, 3 за Договором на загальну суму 35 698,46 грн. (а.с. 9).

18.04.2022 ПП "Чистий Єлисаветград-2016" звернулось до КП "ЖЕО № 1" з претензією про сплату боргу в сумі 35 698,46 грн за надані послуги за Договором (а.с. 11-12).

Відсутність розрахунку за Договором стало підставою звернення до суду з позовом у даній справі.

Норми права, застосовано судом, та мотивована оцінка доводів сторін і поданих доказів.

Згідно ст. ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір, до виконання якого застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з нормативного визначення поняття договору підряду, яке наведено в ст. 837 Цивільного кодексу України, та поняття договору про надання послуг згідно ст. 901 вказаного Кодексу, головним критерієм, за яким розмежовано вказані договори, є:

- матеріальний результат за договором підряду, тобто передача підрядником результатів виконаних робіт замовнику;

- споживання послуги в процесі певної дії за договором про надання послуг.

Тобто, за договором підряду замовник оплачує результат, який готовий прийняти. Результат роботи завжди матеріальний і споживається після прийняття замовником.

За договором про надання послуг замовник оплачує дії, які призводять до результату, тобто процес.

Оскільки укладений між сторонами Договір передбачає передачу матеріального результату за таким договором - виконані ремонтні роботи, то вказаний Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Окрім того, в ст. 875 Цивільного кодексу України розкрито поняття договору будівельного підряду, який укладається договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. ст. 843, 846 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення; строки виконання роботи або її окремих етапів.

В ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України зазначено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Положеннями ст. 882 Цивільного кодексу України врегульовано порядок передання та прийняття робіт за договором будівельного підряду.

За частиною 4 наведеної норми передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За приписами ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що договір підряду є двостороннім та оплатним договором, на підставі якого у підрядника виникає обов`язок виконати обумовлені договором роботи та здати їх замовнику, а у замовника - обов`язок прийняти виконані роботи та здійснити їх оплату.

Згідно зазначених норм та пункту 4 Договору, передання і прийняття робіт здійснюється на підставі акта.

Як встановлено матеріалами справи, 30.11.2020 між сторонами складено та підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг), за змістом якого Виконавцем (ПП "Чистий Єлисаветград-2016") виконано роботи за адресою по вул. Краснокутського, 3, кількість входів - 2, загальна сума 35 698,46 грн.

Згідно Акта вказано, що сторони претензій одна до одної не мають. Акт підписано керівниками підприємств та скріплено печатками юридичних осіб.

Відповідач, заперечуючи проти виникнення зобов`язання з оплати робіт, вказує на відсутність документів, оформлених згідно вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, а саме - Акта приймання виконаних робіт форми № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форм № КБ-3. Зазначене, за твердженням відповідача, позбавляє останнього можливості визначити фактичний перелік, обсяг робіт та їх вартість та свідчить про передчасність звернення позивача з вимогами на оплату.

Суд зазначає, що ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", яке було затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 293 від 05.07.2013 та являлось чинним на момент укладення між сторонами Договору і підписання Акта від 30.11.2020, встановлювалась форма Акта приймання виконаних будівельних робіт № КБ-2в та форма Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № КБ-3.

Згідно пункту 1.2. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, цей стандарт носить обов`язковий характер при визначені вартості будівництва об`єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії.

Поряд з цим, враховуючи правову природу договору підряду, виникнення обов`язку з оплати ставиться в залежність від реального виконання робіт за договором. Відсутність підписаного обома сторонами акта або невідповідність підписаного акта певним вимогам щодо форми документа не може бути підставою для неоплати фактично виконаних робіт.

Слід врахувати, що обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Встановлені за матеріалами справи обставини підписання відповідачем Акта здачі-приймання робіт від 30.11.2020 без будь-яких зауважень свідчать про фактичне прийняття відповідачем робіт та про їх перевірку останнім.

З урахуванням викладеного та оскільки згідно матеріалів справи відповідач не заперечує фактичне виконання робіт за Договором та їх якість і не надає жодних доказів на спростування фактичного виконання робіт, прийнятих за Актом від 30.11.2020, суд дійшов висновку про підтвердження виконання робіт та виникнення обов`язку з їх оплати.

Щодо вартості робіт, суд зазначає, що за умовами Договору погоджено тверду договірну ціну в сумі 35 698,46 грн і саме вказаній договірній ціні відповідає підписаний між сторонами Акт здачі-приймання робіт від 30.11.2020.

Згідно умов Договору передбачено попередню оплату на підставі рахунку. У будь-якому разі, згідно з правилами ч. 1 ст. 854 та ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України, оплата має бути здійснена після прийняття замовником виконаної роботи.

Як встановлено матеріалами справи, дата оформлення позивачем рахунка на оплату та дата підписання між сторонами Акта здачі-прийняття робіт єдина, а саме - 30.11.2020. Отже оплата таких робіт мала бути проведена відповідачем не пізніше наступного дня, тобто не пізніше 01.12.2020.

Матеріали справи не містять жодних доказів фактичної неможливості відповідача здійснити зазначену оплату у вказаний строк, у тому числі внаслідок відсутності документів за формою згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:2013.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в сатині стягнення суми основного боргу в розмірі 35 698,48 грн та наявність підстав для їх задоволення.

Твердження відповідача про відсутність досудового врегулювання зі сторони позивача спростовуються матеріалами справи, а саме направленням позивачем претензії від 18.04.2022.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 зазначено, що:

можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, утому числі досудового врегулювання спору;

обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист;

обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Порушення зобов`язання є підставою для застосування відповідальності, визначеної законодавством або договором.

Так, згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вказаного висновку дотримується Верховний Суд, у тому числі у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

Окрім того, за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено у п. 15 Договору сторонами погоджено, що за порушення строків здійснення розрахунків, передбачених цим Договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, за кожен день прострочки від суми несвоєчасно проведеної оплати та 10% штрафу від суми заборгованості.

У відповідності до викладеного, нарахування позивачем за порушення відповідачем строку розрахунку згідно Договору пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.

Перевіривши розрахунок позивача суд констатує, що останнім здійснено розрахунок на суму простроченого грошового зобов`язання, що є правильним, однак не враховано що 01.12.2020 є граничним строком виконання відповідачем зобов`язання з оплати, а тому період прострочення настає з 02.12.2020.

У відповідності до викладеного та в межах періоду розрахунку позивача, суд наводить наступний розрахунок штрафних санкцій і нарахувань згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України:

пеня за період з 02.12.2020 по 01.06.2021 на суму простроченого платежу 35 698,46 грн становить 2 314,06 грн;

3% річних за період з 02.12.2020 по 20.10.2022 на суму простроченого платежу 35 698,46 грн становлять 2 018,43 грн;

інфляційні втрати за період грудень 2020 - вересень 2022 на суму простроченого платежу 35 698,46 грн становлять 12 569,16 грн;

штраф на суму простроченого платежу 35 698,46 грн з розрахунку 10% згідно п. 15 Договору становить 3 569,85 грн.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими щодо стягнення пені в розмірі 2 314,06 грн, 3% річних в розмірі 2 018,43 грн, інфляційних втрат в розмірі 12 569,16 грн та штрафу в розмірі 3 569,85 грн.

Одночасно позивачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

Згідно положень Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч.ч. 1, 2 ст. 258).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267).

Відповідно до штампу вхідної кореспонденції Господарського суду Кіровоградської області позовна заява подана до суду 21.10.2022, тобто поза межами річного строку щодо заявлених позивачем пені і штрафу.

Поряд з цим, 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно якого Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, вищевказаним законом строк позовної давності, встановлений ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено на всій території України карантин з 12.03.2020 та станом на дату розгляду даної справи карантин триває, а саме до 31.12.2022 (п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020).

Враховуючи, що закінчення строку позовної давності для стягнення неустойки, нарахованої на заборгованість за Договором, припало на строк дії карантину та після набрання чинності положенням ЦК України, яким строк позовної давності на період карантину продовжено, то однорічний строк позовної давності щодо вищевказаних вимог не сплинув.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 35 698,46 грн основного боргу, 3 569,85 грн штрафу, 2 314,06 грн пені, 2 018,43 грн 3% річних та 12 569,16 грн інфляційних втрат.

У задоволенні позову в іншій частині суд відмовляє з огляду на помилки в розрахунку, про які зазначено вище.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2480,31 грн, в іншій частині судовий збір покладається на позивача.

Щодо інших судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки у процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру здійснених судових витрат до закінчення судових дебатів не може поширюватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Отже, у випадку розгляду справи у порядку спрощеного провадження, коли проведення судових дебатів процесуальним законом взагалі не передбачено, сторони мають дотримуватись встановленого п. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України 5-денного строку для здійснення заяви про розподіл судових витрат та доказів здійснення таких витрат.

Відповідний висновок відповідає позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 30.09.2021 у справі № 918/853/20.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №1" Кропивницької міської ради" (25022, м. Кропивницький, вул. Вокзальна, буд. 16, корп. 3, ідентифікаційний код 39319035) на користь Приватного підприємства "Чистий Єлисаветград-2016" (25031, м. Кропивницький, вул. Космонавта Попова, буд. 7, корп. 2, кв. 114, ідентифікаційний код 40734939) 35 698,46 грн основного боргу, 3 569,85 грн штрафу, 2 314,06 грн пені, 12 569,16 грн інфляційних втрат, 2 018,43 грн відсотків річних, а також 2 480,31 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити Приватному підприємству "Чистий Єлисаветград-2016" на електронну пошту: olga.anashkina77@gmail.com та на електронну адресу представника: guliia.kovalchuk@gmail.com; Комунальному підприємству "Житлово-експлуатаційна організація №1" Кропивницької міської ради" на офіційну електронну пошту представника через систему "Електронний суд".

Повне рішення складено 23.12.2022.

Суддя В.В.Тимошевська