Постанова

від 22.05.2023 по справі 912/1514/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2023 року м.Дніпро Справа № 912/1514/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №1" Кропивницької міської ради" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.12.2022 року у справі №912/1514/22 (суддя Тимошевська В.В.)

за позовом: Приватного підприємства "Чистий Єлисаветград-2016", 25031, м. Кропивницький, вул. Космонавта Попова, буд. 7, корп. 2, кв. 114

до відповідача: Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №1" Кропивницької міської ради", 25022, м. Кропивницький, вул. Вокзальна, буд. 16, корп. 3

про стягнення 56 185,59 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення боргу в сумі 56 185,59 грн, з яких: 35 698,46 грн. основного боргу, 3 569,85 грн. штрафу, 2 326,76 грн. пені, 12 569,16 грн. інфляційних та 2 021,36 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначав про невиконання відповідачем зобов`язань з оплати виконаних робіт за договором від 01.11.2020 року про надання послуг з ремонту проектних входів до будинків (козирків).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 23.12.2022 року у справі №912/1514/22 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №1" Кропивницької міської ради" на користь Приватного підприємства "Чистий Єлисаветград-2016" 35 698,46 грн. основного боргу, 3 569,85 грн. штрафу, 2 314,06 грн. пені, 12 569,16 грн. інфляційних втрат, 2 018,43 грн. відсотків річних, а також 2 480,31 грн. судового збору.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Справа розглядалась у спрощеному провадженні, без виклику сторін.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що факт порушення відповідачем зобов`язання є доведеним, санкції нараховані позивачем правомірно, однак позивачем помилково визначено розмір пені та відсотків річних.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Апелянт вважає, що судом при винесенні рішення не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема допущено неправильне тлумачення закону.

Звертає увагу апеляційного суду на наступні обставини:

Позивач як на обґрунтування фактичних підстав позову вказував, що на виконання умов договору ним були виконані роботи на загальну суму 35 698,46 грн., у зв`язку з чим підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг).

В той же час, відповідач вказував на те, що акт здачі-приймання робіт (надання послуг), на який посилався позивач як на підставу виникнення грошового зобов`язання у відповідача, за своєю формою не є актом виконаних робіт по формі КБ-2в та КБ-3, є проміжним документом, не відображений у бухгалтерському обліку ні позивача, ні відповідача, а тому не може братися судом до уваги в якості доказів, що підтверджують чи спростовують обставини виконання робіт, які визначені договором.

Скаржник зазначає, що приймаючи замовлення на виконання робіт від комунального підприємства, позивачу було відомо про те, якими документами підтверджується склад, обсяг і вартість виконаних робіт та обов`язковість складення актів приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 відповідно до положень ДСТУ БД.1.1-1:2013.

Наданий позивачем акт від 30.11.2020 року за своєю формою не є ані актом приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в, ані довідкою про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3, а тому не міг братися судом першої інстанції до уваги в якості доказів, що підтверджують чи спростовують обставини виконання робіт, які визначені договором.

Вважає, що:

- на момент звернення позивача до суду і на момент розгляду справи по суті строк виконання КП "ЖЕО №1" КМР" грошового зобов`язання не настав, тому підстав вважати наявним порушене право позивача щодо отримання повної вартості виконаних робіт не має;

- суд першої інстанції помилково вважає, що визначальним є сам факт виконання робіт;

- суд не врахував, що замовником є суб`єкт комунальної форми власності, на якого поширювалась дія ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 щодо обов`язковості для проведення розрахунків складання первинних документів бухгалтерського обліку встановленої форми;

- позивач не позбавлений можливості оформити відповідні акти приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в і довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та надіслати відповідачеві для підписання з метою належного виконання умов договорів та чинного законодавства в цій частині та настання строку перерахування грошових коштів.

Всупереч зазначеному, суд першої інстанції зобов`язав КП "ЖЕО №1" КМР" здійснити оплату робіт, на підтвердження виконання яких у комунального підприємства будуть відсутні належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського обліку.

Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.12.2022 року у справі № 912/1514/22 повністю; ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позову ПП "Чистий Єлисаветград-2016" до КП "ЖЕО №1" КМР" про стягнення грошових коштів.

Позивач по справі відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2023 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження, тому дана справа розглянута за відсутності сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2020 року між ПП "Чистий Єлисаветград-2016" (Виконавець) та КП "ЖЕО №1" (Замовник) укладено договір про надання послуг з ремонту проектних входів до будинків (козирків) (далі - Договір), відповідно до якого Виконавець зобов`язався надати послуги з ремонту проектних входів до будинків (козирків) вул. Краснокутського, 3, а Замовник в разі належної їх якості - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно п. п. 2, 3 Договору сторони погодили, що загальна сума послуг за цим Договором становить 35 698,46 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 5 949,74 грн. Ціна послуг за один вхід становить 17 849,23 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 2 974,87 грн.

Розрахунки проводяться шляхом перерахування Замовником грошової суми зазначеної в п. 2 цього договору на поточний рахунок Виконавця на підставі рахунку. Після надання послуг сторонами підписується акт наданих послуг. Оплата здійснюється попередньою оплатою за рахунком (пункт 4).

Термін надання послуг: з 01.11.2020 по 30.11.2020 (пункт 5).

Місце надання послуг: м. Кропивницький, вул. Краснокутського, 3 (пункт 6).

Положеннями п. 7 Договору передбачено обов`язок Замовника своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату за надані послуги та прийняти їх згідно з актом надання послуг.

Згідно з п.11 Договору, якщо при прийманні послуг Замовник виявить невідповідність якості, то він має право отримати від Виконавця таку ж кількість послуг належної якості. Виконавець усуває недоліки за свій рахунок в термін не більше одного календарного дня.

У п. 15 Договору сторонами погоджено, що за порушення строків здійснення розрахунків, передбачених цим Договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, за кожен день прострочки від суми несвоєчасно проведеної оплати та 10% штрафу від суми заборгованості.

Відповідно до п. п.24,25 Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками обома Сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, але в будь якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Встановлено, що 30.11.2020 року Виконавцем сформовано Замовнику рахунок на оплату за надані послуги на загальну суму 35 698,46 грн. (а.с. 8).

30.11.2020 року між сторонами складено, підписано та скріплено печатками Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) по вул. Краснокутського, 3 за Договором на загальну суму 35 698,46 грн. (а.с. 9).

Відсутність розрахунку за Договором стало підставою звернення до суду з позовом у даній справі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Враховуючи доводи апеляційної скарги, колегії суддів необхідно встановити, чи належними доказами підтверджено позивачем факт виконання робіт за спірним Договором.

Щодо цього необхідно звернути увагу на положення пункту 4 Договору сторін, за умовами якого сторони передбачили, що після надання послуг сторонами підписується акт наданих послуг. Оплата здійснюється попередньою оплатою за рахунком (пункт 4).

В даному випадку попередня оплата здійснена Замовником не була.

На думку колегії суддів висновок суду першої інстанції про підтвердження факту виконання позивачем робіт за договором саме наявністю підписаного сторонами 30.11.2020 року Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) по вул. Краснокутського, 3 на загальну суму 35 698,46 грн. є обгрунтованим, а скаржником доводи судового рішення щодо такого висновку не спростовані.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з нормативного визначення поняття договору підряду, яке наведено в ст. 837 Цивільного кодексу України, та поняття договору про надання послуг згідно ст. 901 вказаного Кодексу, головним критерієм, за яким розмежовано вказані договори, є:

- матеріальний результат за договором підряду, тобто передача підрядником результатів виконаних робіт замовнику;

- споживання послуги в процесі певної дії за договором про надання послуг.

Тобто, за договором підряду замовник оплачує результат, який готовий прийняти. Результат роботи завжди матеріальний і споживається після прийняття замовником.

За договором про надання послуг замовник оплачує дії, які призводять до результату, тобто процес.

Оскільки укладений між сторонами Договір передбачає передачу матеріального результату за таким договором - виконані ремонтні роботи, то вказаний Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Окрім того, в ст. 875 Цивільного кодексу України розкрито поняття договору будівельного підряду, який укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. ст. 843, 846 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення; строки виконання роботи або її окремих етапів.

В ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України зазначено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Положеннями ст. 882 Цивільного кодексу України врегульовано порядок передання та прийняття робіт за договором будівельного підряду.

За частиною 4 наведеної норми передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За приписами ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Суд першої інстанції вірно проаналізував наведені норми законодавства.

Отже, договір підряду є двостороннім та оплатним договором, на підставі якого у підрядника виникає обов`язок виконати обумовлені договором роботи та здати їх замовнику, а у замовника - обов`язок прийняти виконані роботи та здійснити їх оплату.

Згідно Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.11.2020 року вказано, що сторони претензій одна до одної не мають. Акт підписано керівниками підприємств та скріплено печатками юридичних осіб.

Відповідач, заперечуючи проти виникнення зобов`язання з оплати робіт, вказує на відсутність документів, оформлених згідно вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, а саме - Акта приймання виконаних робіт форми № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форм № КБ-3.

На думку апелянта відсутність саме таких Актів позбавляє останнього можливості визначити фактичний перелік, обсяг робіт та їх вартість та свідчить про передчасність звернення позивача з вимогами на оплату.

Такі доводи скаржника відхиляються колегією суддів.

Суд зазначає, що ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", яке було затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 293 від 05.07.2013 року та являлось чинним на момент укладення між сторонами Договору і підписання Акта від 30.11.2020 року, встановлювалась форма Акта приймання виконаних будівельних робіт № КБ-2в та форма Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № КБ-3.

Згідно пункту 1.2. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, цей стандарт носить обов`язковий характер при визначені вартості будівництва об`єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії.

Враховуючи правову природу договору підряду, виникнення обов`язку з оплати ставиться в залежність від реального виконання робіт за договором. Відсутність підписаного обома сторонами акта або невідповідність підписаного акта певним вимогам щодо форми документа, не може бути підставою для неоплати фактично виконаних робіт.

Суд першої інстанції акцентував увагу, що обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт), законом покладений саме на замовника.

Встановлені за матеріалами справи обставини підписання відповідачем Акта здачі-приймання робіт від 30.11.2020 року без будь-яких зауважень свідчать про фактичне прийняття відповідачем робіт та про їх перевірку останнім.

Згідно матеріалів справи відповідач не заперечує фактичне виконання робіт за Договором та їх якість , не надає жодних доказів на спростування фактичного виконання робіт, прийнятих за Актом від 30.11.2020 року.

Тому колегія суддів поділяє доводи оскаржуваного рішення про підтвердження виконання позивачем робіт на користь відповідача та виникнення у скаржника обов`язку з їх оплати.

Щодо вартості робіт, суд зазначає, що за умовами Договору погоджено тверду договірну ціну в сумі 35 698,46 грн і саме вказаній договірній ціні відповідає підписаний між сторонами Акт здачі-приймання робіт від 30.11.2020 року.

Згідно умов Договору передбачено попередню оплату на підставі рахунку. У будь-якому разі, згідно з правилами ч. 1 ст. 854 та ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України, оплата має бути здійснена після прийняття замовником виконаної роботи.

Як встановлено матеріалами справи, дата оформлення позивачем рахунка на оплату та дата підписання між сторонами Акта здачі-прийняття робіт єдина, а саме - 30.11.2020 року. Отже оплата таких робіт мала бути проведена відповідачем не пізніше наступного дня, тобто не пізніше 01.12.2020 року.

Матеріали справи не містять жодних доказів фактичної неможливості відповідача здійснити зазначену оплату у вказаний строк, у тому числі внаслідок відсутності документів за формою згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:2013.

За вказаних обставин, суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 35 698,48 грн.

Порушення зобов`язання є підставою для застосування відповідальності, визначеної законодавством або договором.

Апелянт не наводить доводів щодо висновків суду про стягнення з відповідача штрафу, пені, інфляційних втрат та відсотків річних.

Стягнуті судом суми та підстави їх нарахування колегією перевірені і вони є також обґрунтованими.

Отже, в межах доводів апеляційної скарги апелянт не спростував висновки оскаржуваного судового рішення. Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Тому судові витрати за її розгляд покладаються на скаржника відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.12.2022 року у справі №912/1514/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяТ.А.Верхогляд

СуддяІ.О. Вечірко

СуддяЮ.Б. Парусніков