Рішення

від 13.12.2022 по справі 920/136/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.12.2022м. СумиСправа № 920/136/22Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А за участі секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/136/22 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгростратегія» (вул. Богдана Гаврилишина, буд. 7, оф. 520, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 42011025)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» (вул. І. Скоропадського, буд. 52Г, с. Гамаліївка, Шосткинський район, Сумська область, 41132, ідентифікаційний код 30831142)

про стягнення 520 395,44 грн

за участю представників учасників справи:

позивача: адвокат Оніщенко О.В.

відповідача: адвокат Коваленко О.І.

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги за договором №1609/02 про внесення рідкого аміаку у розмірі 520 395,44 грн, а саме: 325 422,46 грн основного боргу, 20 852,76 грн пені; 138 305,94 грн відсотків річних; 35 814,28 грн інфляційних нарахувань; а також судові витрати покласти на відповідача.

У позовній заяві позивач повідомляє, що попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції (місцевому господарському суді) становить 30 000,00 грн, докази понесення позивачем зазначених судових витрат у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України, будуть надані позивачем до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Ухвалою від 15.02.2022 у справі № 920/136/22 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/136/22; клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін задовольнити; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання; призначити розгляд справи по суті в судове засідання на 05.04.2022, 11:00 з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання.

Водночас, судове засідання по суті, призначене на 05.04.2022, 11:00, не відбулось у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 та проведенням бойових дій на території Сумської області.

22.03.2022 розпорядженням голови Верховного Суду № 12/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області. Розпорядженням голови Верховного Суду від 22.04.2022 № 25/0/9-22 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області.

Ухвалою від 05.05.2022 у справі № 920/136/22 судом постановлено призначити розгляд справи по суті № 920/136/22 в судове засідання на 25.05.2022, 12:00, з повідомленням (викликом) учасників справи про дату, часу і місце судового засідання.

24.05.2022 представником відповідача подано до суду відзив від 19.05.2022 б/н (вх. № 857, вх. № 1870 від 24.05.2022), де представник відповідача просить суд продовжити (поновити) строк для подання відзиву, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки на момент звернення позивача до суду із цим позовом у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем.

25.05.2022, 12:00, розгляд зазначеної справи по суті не відбувся у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Враховуючи факт виходу з відпустки судді Джепи Ю.А. та положення частини тринадцятої статті 32 ГПК України, суд ухвалою від 30.05.2022 у справі № 920/136/22 постановив призначити судове засідання по суті в судове засідання на 27.06.2022, 11:30, з повідомленням (викликом) учасників справи про дату, часу і місце судового засідання.

У зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А. 27.06.2022, судом, ухвалою від 07.06.2022, постановлено призначити справу № 920/136/22 до судового розгляду по суті на 28.06.2022, 11:30 з повідомленням (викликом) учасників справи про дату, час і місце судового засідання.

15.06.2022 представником позивача подано до суду відповідь від 09.06.2022 б/н (вх. № 2360/22 від 15.06.2022), де представник позивача заперечує проти доводів відповідача щодо оплати робіт з внесення аміаку у ґрунт платіжним дорученням від 18.09.2020 № 3187 та від 04.12.2020 № 3363 та зазначає, що згідно платіжного доручення від 04.12.2020 № 3363 у графі призначення платежу вказано оплата згідно рахунку 141 ві16.09.2020, в т.ч. ПДВ 58 810,08 грн. Представник позивача зазначає, що згаданий рахунок стосується іншого договору, а саме договору поставки від 16.09.2020 № 1609/01, аналогічну підставу містить платіжне доручення від 18.

23.06.2022 представником відповідача надіслано до суду електронною поштою письмові заперечення від 17.06.2022 б/н (вх. № 2638), де представник відповідача підтримує свою позицію викладену у відзиві на позов та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Крім наведеного представником відповідача надіслано до суду електронною поштою додаткові заперечення від 27.06.2022 б/н (вх. № 1306 від 28.06.2022), а також клопотання про витребування доказів від 28.06.2022 б/н (вх. № 1310 від 28.06.2022), де представник відповідача просить суд витребувати у позивача:

- видаткову накладну № 499 від 18.11.2020 та товарно-транспортну накладну № Р499 від 18.11.2020, згідно акту приймання передачі № 1 від 18.11.2020;

- видаткову накладну № 500 від 19.11.2020 та товарно-транспортну накладну № Р500 від 19.11.2020, згідно акту приймання передачі № 2 від 19.11.2020;

- видаткову накладну № 501 від 19.11.2020 та товарно-транспортну накладну № Р501 від 19.11.2020, згідно акту приймання передачі № 3 від 19.11.2020;

- видаткову накладну № 502 від 20.11.2020 та товарно-транспортну накладну № Р 502 від 20.11.2020, згідно акту приймання передачі № 4 від 20.11.2020р;

- видаткову накладну № 503 від 21.11.2020 та товарно-транспортну накладну № Р502 від 21.11.2020, згідно акту приймання передачі № 5 від 21.11.2020.

Ухвалою суду від 28.06.2002 в даній справі клопотання представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» задоволено. Подальший розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі відповідно до частини шостої статті 250 ГПК України. Призначено підготовче засідання на 09.08.2022, 11:30. Витребувано у позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгростратегія» оригінали для огляду у судовому засіданні, а копії для долучення до матеріалів справи наступних документів:

- видаткову накладну № 499 від 18.11.2020 та товарно-транспортну накладну № Р499 від 18.11.2020, згідно акту приймання передачі № 1 від 18.11.2020;

- видаткову накладну № 500 від 19.11.2020 та товарно-транспортну накладну № Р500 від 19.11.2020, згідно акту приймання передачі № 2 від 19.11.2020;

- видаткову накладну № 501 від 19.11.2020 та товарно-транспортну накладну № Р501 від 19.11.2020, згідно акту приймання передачі № 3 від 19.11.2020;

- видаткову накладну № 502 від 20.11.2020 та товарно-транспортну накладну № Р 502 від 20.11.2020, згідно акту приймання передачі № 4 від 20.11.2020р;

- видаткову накладну № 503 від 21.11.2020 та товарно-транспортну накладну № Р502 від 21.11.2020, згідно акту приймання передачі № 5 від 21.11.2020.

Витребувані судом письмові докази ухвалено надати до Господарського суду Сумської області у строк до 01.08.2022. У разі неможливості подати зазначені письмові докази у встановлений строк, повідомити про це суд із зазначенням причин неподання.

До клопотання про долучення доказів б/н від 28.07.2022 (вх. № 55 від 28.07.2022) представником позивача додано частину витребуваних документів, щодо іншої частини повідомлено суд про причини їх відсутності у позивача.

У судовому засіданні 09.08.2022 судом продовжено строк підготовчого провадження у даній справі та за усним клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 22.08.2022, 11:30.

У судовому засіданні 22.08.2022 були присутні представник позивача - адвокат Оніщенко О.В. та представник відповідача - директор Житченко Д.Ю.

Представником відповідача - адвокатом Биченко К.В. суду подано засобами електронної пошти заяву б/н від 18.08.2022 про участь в режимі відеоконференції (вх. № 1906 від 22.08.2022).

Секретарем судового засідання неодноразово запрошувався представник - адвокат Биченко К.В., однак у зв`язку з нестабільним Інтернет-з`єднанням, останній не зміг долучитись до участі.

У підготовчому засіданні 22.08.2022 судом постановлено протокольну ухвалу, яку відповідно до приписів частини п`ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, та відповідно до якої суд відмовив у задоволенні клопотання про участь у режимі відеоконференції (вх. № 1906 від 22.08.2022) на підставі ч.2 ст. 197 ГПК України, згідно з якою учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше, ніж за п`ять днів до судового засідання, а також враховуючи фактичне непідключення представника під час виклику його судом через систему відеоконференцзв`язку.

22.08.2022 на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення представника відповідача б/н від 19.08.2022 (вх.№ 1908 від 22.08.2022), а також поштою (вх.№ 3809 від 23.08.2022), які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 22.08.2022 у справі № 920/136/22 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судове засідання на 04.10.2022, 11:00.

23.08.2022 представником відповідача подано до суду письмові пояснення від 19.08.2022 б/н (вх. № 3809 від 23.08.2022), де останній наводить обгрунтування своєї позиції у справі та просить суд визнати поважними причини пропуску надання до суду письмових пояснень та додаткових доказів, врахувати ці пояснення та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Крім наведеного представник відповідача подав до суду клопотання про приєднання доказів від 23.08.2022 б/н (вх. № 3904 від 29.08.2022) та письмові пояснення від 04.10.2022 б/н (вх. № 4669 від 04.10.2022).

У судовому засіданні по суті 04.10.2022 судом протокольною ухвалою постановлено долучити до матеріалів справи письмові пояснення від 19.08.2022 б/н (вх. № 3809 від 23.08.2022), задовольнити клопотання про приєднання доказів від 23.08.2022 б/н (вх. № 3904 від 29.08.2022) та долучити до матеріалів цієї справи письмові пояснення від 04.10.2022 б/н (вх. № 4669 від 04.10.2022).

У судовому засіданні по суті 04.10.2022 судом оголошено перерву до 11.10.2022, 10:00.

У судовому засіданні по суті 11.10.2022 судом оголошено перерву до 20.10.2022, 14:30.

11.10.2022 відповідачем подано до суду заяву вх. № 4786 від 11.10.2022, де останній повідомляє суду в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання до суду доказів на підтвердження розміру понесення відповідачем витрат на правничу допомогу після прийняття рішення у цій справі.

У судовому засіданні по суті 20.10.2022 судом оголошено перерву до 16.11.2022, 14:00.

У зв`язку із плановим відключенням електропостачання у Господарському суді Сумської області 16.11.2022 з 14:00 до 16:00 відповідно до графіку погодинного відключення електричної енергії, розгляд зазначеної справи не відбувся, про що судом складено відповідний акт від 16.11.2022.

Ухвалою від 24.11.2022 у справі № 920/136/22 постановлено призначити розгляд справи по суті на 13.12.2022, 14:30.

Представник позивача приймав участь 13.12.2022 у судовому засіданні по суті, позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача 13.12.2022 приймав участь у судовому засіданні по суті, проти задоволення позову заперечував.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Згідно із частиною третьою статті 222 ГПК України здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

У судовому засіданні 13.12.2022 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

16.09.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія" (як виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" (як замовником) був укладений договір на внесення рідкого аміаку № 1609/02 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 вищевказаного договору за даним договором виконавець виконує послуги по внесенню рідкого аміаку (далі - добриво) у ґрунт у межах України в обсягах, попередньо погоджених із замовником, на підставі наряду-замовлення встановленої форми. Кількість наданих послуг, кількість використаних добрив, ціна, сума й умови оплати відображені в додатках, або в актах приймання-передачі виконаних робіт, що є невід`ємною частиною даного договору.

Положеннями пп. 2.1.1 та 2.1.3 п. 2.1 на виконавця покладені обов`язки:

- виконати роботи відповідно до заявленого обсягу робіт на підставі наряду-замовлення й у терміни згідно додатків. Виконавець для надання послуг надає наступну техніку: трактор Case MX 310, потужністю 310 к.с. з культиватором DMI (ширина захвату 12,3 м) -1 шт;

- забезпечити доставку добрива безпосередньо до агрегату в момент внесення добрив.

У свою чергу, на замовника покладений обов`язок підписати по закінченню робіт акт виконаних робіт протягом 5-ти днів з моменту виконання, а у випадку відмови - обґрунтувати відмову письмово протягом 5 днів. При непідписанні актів виконаних робіт та ненаправленні мотивованої відмови від їх підписання у встановлені цим пунктом строки, роботи вважаються прийнятими без зауважень та підлягають оплаті (пп. 2.2.3 п. 2.2 договору).

У п. 7.1 договору сторони погодили, що даний договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2020.

При цьому сторони погодили додаток № 1 від 16.09.2020 до договору № 1609/02 від 16.09.2020, яким було передбачено виконання таких робіт: внесення рідкого аміаку в ґрунт, загальною вартістю 325 422,46 грн, крім того, були погоджені: площа внесення - 614 га, порядок розрахунків за послугу - після підписання акту надання послуг, та термін виконання робіт - з 15.10.2020 по 01.12.2020, а також вказано, що виконавець для надання послуг використовує аміак рідкий, наданий виконавцем.

Згідно з п. 7.4 укладеного сторонами договору сторони вважають за можливе для оперативного контролю і якісного вирішення питань за даним договором використовувати будь-які засоби зв`язку.

Пунктом 7.5 вказаного договору передбачено, що всі документи, підписані уповноваженими особами сторін, завірені печаткою й передані за допомогою факсимільного зв`язка мають повну юридичну чинність.

Згідно акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 504 від 23.11.2020, виконавцем (позивачем) були надані замовнику (відповідачу) послуги з внесення рідкоґо аміаку в ґрунт згідно договору № 1609/02 від 16.09.2020 на суму 325 422,46 грн.

Зазначений акт засвідчений представниками обох сторін шляхом накладення електронного цифрового підпису, при цьому з вказаного акту вбачається й сторонами не заперечується, що від імені замовника (позивача) вказаний акт 04.12.2020 підписано електронним підписом Житченка Д.Ю., який є керівником відповідача згідно з відомостями, розміщеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Для оплати вищевказаних робіт за договором позивач склав та надав відповідачу рахунок на оплату № 252 від 23.11.2020 на суму 325 422,46 грн.

Згідно з п. 3.1 договору умови розрахунків визначаються в додатках. У випадку, якщо додатки не підписані, або якщо в додатках не буде погоджено порядку розрахунків, надані послуги підлягають оплаті впродовж 5 днів з моменту підписання актів приймання-передачі виконаних робіт, або з дати, з якої акти приймання-передачі виконаних робіт вважаються погодженими.

Таким чином відповідно до положень укладеного між сторонами договору відповідач зобов`язався провести оплату наданих позивачем послуг по внесенню аміаку рідкого в грунт на протязі 5-й днів з дня підписання акта здачі-приймання робіт (надання послуг).

Відповідно до п. 4.2. Договору у випадку невиконання кожної зі сторін своїх зобов`язань за даним договором, винна сторона зобов`язана оплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов`язань за весь період невиконання. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов`язань.

Тому позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за період з 28.11.2020 по 27.05.2021 (6 місяців) в розмірі 20852,76 грн.

Відповідно до п. 4.3. Договору у випадку прострочення оплати послуг, Замовник, крім встановленої п. 4.2 пені, зобов`язаний оплатити виконавцю відсотки за користування коштами з розрахунку 36 % річних.

З огляду на ці положення договору позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача відсотків річних за період з 28.11.2020 по 01.02.2022 в розмірі 138305,94 грн.

Також позивачем заявляться вимога про стягнення з відповідача передбачених ст. 625 ЦК України інфляційних втрат за період з 28.11.2020 по 01.02.2022 в розмірі 35814,28 грн.

Позивач обґрунтовує позов невиконанням відповідачем прийнятих на себе згідно договору № 1609/02 від 16.09.2020 зобов`язань в частині оплати вартості наданих послуг по внесенню аміаку рідкого в ґрунт, зазначаючи, що підписання між сторонами акту здачі-приймання робіт (надання послуг) свідчить про погодження обсягу виконаних робіт (послуг) та про те, що роботи були виконані виконавцем та прийняті замовником.

Також позивач посилається на обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 у справі № 910/7427/21, яким відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія" про стягнення 428696,09 грн попередньої оплати.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 у справі № 910/7427/21 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» без задоволення.

Позивач відмічає, що як місцевий господарський суд, так і апеляційний господарський суд виснували, що:

- наявні у матеріалах справи № 910/7427/21 докази більш вірогідно свідчать про виконання ТОВ "Украгростратегія" робіт (послуг), обумовлених укладеними сторонами договором на внесення рідкого аміаку № 1609/02 від 16.09.2020;

- у матеріалах справи № 910/7427/21 відсутні докази сплати позивачем на користь відповідача грошових коштів на виконання укладеного сторонами договору на внесення рідкого аміаку № 1609/02 від 16.09.2020.

Відповідач проти позову заперечує, виходячи з того, що на виконання умов укладеного сторонами договору на внесення рідкого аміаку № 1609/02 від 16.09.2020 сплатив на користь відповідача грошові кошти за роботи (послуги), проте відповідач обумовлені вказаним договором роботи (послуги) не виконав. Вважає, що кошти, які просить стягнути позивач, вже сплачені згідно з платіжним дорученням № 3363 від 04.12.2020 на загальну суму 352860,46 грн,з яких 325422,46 - за договором надання послуг з внесення рідкого аміаку № 1609/02 від 16.09.2020, а 27438,00 грн - за договором поставки аміаку № 1609/01 від 16.09.2020, про що повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія" листом від 15.11.2021 вих.№ 147 про виявлену технічну помилку у призначенні платежу.

Відповідач у обгрунтування своїх заперечень щодо надання позивачем послуг із внесення аміаку у в ґрунт згідно договору на внесення рідкого аміаку № 1609/02 від 16.09.2020, крім іншого, також посилається на встановлені в іншій судовій справі обставини щодо невиконання Товариством з обмеженою відповідальнстю "Украгростратегія" зобов`язань щодо поставки аміаку. Зокрема, посилається на факти, зазначені у рішенні Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі № 910/7426/21, яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія" про стягнення 955573 грн. (748937,69 грн попередньої оплати, 37271,98 грн інфляційних збитків, 51615,49 грн процентів, 117747,84 грн пені). Вказана попередня оплата була здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірмою "Лан" на виконання договору поставки № 1609/01 від 16.09.2020 за поставку 80,69 т аміаку рідкого технічного.

Таким чином, судом встановлено й сторонами не заперечується, що між сторонами у даній справі № 920/136/22 виникли правовідносини з надання послуг із внесення рідкого аміаку в ґрунт на підставі укладеного договору послуг та їх оплатою, внаслідок чого позивач, вважаючи, що ним виконані зобов`язання з надання послуг, але відповідачем з їх оплати - ні, звернувся до суду із даним позовом.

Оцінка та висновки суду, законодавство, яке підлягає застосуванню.

За приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено й сторонами не заперечується, що акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 504 від 23.11.2020, відповідно до якого виконавцем (позивачем) були надані замовнику (відповідачу) послуги з внесення рідкоґо аміаку в ґрунт згідно договору № 1609/02 від 16.09.2020 на суму 325 422,46 грн засвідчений представниками обох сторін шляхом накладення електронного цифрового підпису, при цьому з вказаного акту вбачається й сторонами не заперечується, що від імені замовника (позивача) вказаний акт 04.12.2020 підписано електронним підписом Житченка Д.Ю., який є керівником відповідача згідно з відомостями, розміщеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження, складання та обміну акта здачі-приймання робіт від № 504 від 23.11.2020 у спосіб, передбачений п. 7.5. Договору (за допомогою відтворення звичайного підпису та пересилання його за допомогою факсимільного звязку), тому такий доказ не має юридичної сили для сторін, і в силу закону є недопустимим.

Відповідно до пункту 2.2.3 Договору Замовник зобов`язаний підписати по закінченню робіт акт виконаних робіт протягом 5 днів з моменту виконання, а у випадку відмови обґрунтувати відмову письмово протягом 5 днів. При не підписанні актів виконаних робіт та не направлення мотивованої відмови від їх підписання у встановлені цим пунктом строки, роботи вважаються прийнятими без зауважень та підлягають оплаті.

Отже за умовами укладеного між сторонами договору № 1609/02 від 16.09.2020 факт виконання робіт (послуг) та факт їх прийняття засвідчується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), при цьому на відповідача, як замовника, покладений обов`язок перевірити результат роботи та повідомити позивача, як виконавця, свої зауваження. Водночас, відсутність таких зауважень, навіть, за умови непідписання позивачем акту здачі-приймання робіт, свідчить про їх належне виконання та необхідність такі роботи оплатити.

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 504 від 23.11.2020 був складений та підписаний між сторонами договору № 1609/02 від 16.09.2020 на загальну суму 325 422,46 грн.

З акту вбачається, що виконавцем згідно договору 1609/02 від 16.09.2020 були виконані наступні роботи (надані такі послуги): 1. Послуги по внесенню рідкого аміаку в ґрунт, кількість 614 га, ціна за одиницю (без ПДВ) - 441,67 грн, сума (без ПДВ) - 271185,38 грн, сума (з ПДВ) - 325 422,46 грн. Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (наданих послуг) не має.

Цей акт був підписаний сторонами в особі їх повноважних представників (директорів) за допомогою електронного цифрового підпису, примірник акту за допомогою засобів електронного зв`язку направлений на адресу відповідача. Окрім цього, відповідач прийняв від позивача рахунок на оплату № 252 від 23.11.2020 у той же спосіб, що і акт виконаних робіт.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документу може використовуватись електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно із ч. 1, 2 статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Сторони узгодили використання будь яких засобів зв`язку при виконанні умов договору № 1609/02 від 16.09.2020, використання електронного цифрового підпису не суперечить умовам укладеного договору, відповідач не заперечує факт використання електронно-цифрового підпису директора відповідача на акті, сторони під час виконання умов договору не заперечували фактів обміну між ними документами за допомогою електронної пошти та спеціальної програми, в тому числі листами, рахунками на оплату, тощо.

Згідно з п. 7.4 укладеного сторонами договору сторони вважають за можливе для оперативного контролю і якісного вирішення питань за даним договором використовувати будь-які засоби зв`язку.

З огляду на зазначене необгрунтованим є посилання відповідача на п. 7.5 Договору № 1609/02 від 16.09.2020, яким передбачено що юридичну силу мають документи, які підписані уповноваженими особами та закріпленими печаткою з можливістю обміну факсимільним зв`язком.

Згідно із ст.1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України "Про електронні довірчі послуги" користувачі електронних довірчих послуг зобов`язані, зокрема, забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа; невідкладно повідомляти надавача електронних довірчих послуг про підозру або факт компрометації особистого ключа; своєчасно надавати надавачу електронних довірчих послуг інформацію про зміну ідентифікаційних даних, які містить сертифікат відкритого ключа; не використовувати особистий ключ у разі його компрометації, а також у разі скасування або блокування сертифіката відкритого ключа.

З огляду на вищевказані імперативні норми та встановлені судом обставини суд не покладає в основу висновків у даній справі посилання представників відповідача на той факт, що підпис вчинено не Житченком Д.Ю. (директором), а іншою особою помилково. При цьому суд враховує надані в судових засіданнях усні пояснення ОСОБА_1 щодо його обізнаності щодо факту та часу (04.12.2020) підписання акту здачі-прийняття наданих послуг № 504 від 23.11.2020, відсутність звернень з приводу несанкціонованого використання його цифрового підпису до правоохороних органів, а також підтвердження представниками відповідача здійснення оплати за цим актом згідно зі змістом листа-повідомлення від 15.11.2021 вих.№147.

Також суд звертає увагу на той факт, що накладення цифрового підпису у день або пізніше дати складення акту наданих послуг спростовує твердження відповідача про те, що ним здійснено саме попередню оплату, а не оплату за фактом надання послуг.

Тому суд вважає, що акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 504 від 23.11.2020 на загальну суму 325 422,46 грн., який був складений та підписаний сторонами в особі їх повноважних представників (директорів), за допомогою електронного цифрового підпису, що не суперечить умовам укладеного між сторонами договору № 1609/02 від 16.09.2020, є належним та допустимим доказом виконання позивачем робіт на користь позивача та приймання цих робіт відповідачем.

При цьому рішенням господарського суду міста Києва від 26.08.2021 у справі № 910/7427/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021, вищезазначений акт здачі-приймання робіт (надання послуг) також визнаний належним, допустимим та достатнім доказом виконання позивачем на користь відповідача робіт по внесенню аміаку у грунт згідно договору № 1609/02 від 16.09.2020.

Представник відповідача у відзиві також зазначає, що позивачем не надано доказів реального виконання робіт згідно договору № 1609/02 від 16.09.2020.

У той же час відповідно до п. п. 2.2.3, 3.1 договору № 1609/02 від 16.09.2020 первинним документом, що посвідчує факт виконання робіт та є підставою для проведення оплати виконаних робіт зазначено відповідний акт приймання-передачі виконаних робіт, який був складений та підписаний між сторонами договору.

При цьому наряд-замовлення, показники системи ЄРБ такими документами не є. Зазначені висновки зроблені відповідачем за довільного трактування умов договору та норм чинного законодавства, які не регулюють спірні відносини між сторонами.

Позивачем на підтвердження фактичного виконання робіт з внесення аміаку в поля відповідача, надано документи, які підтверджують внутрішнє переміщення товару (аміаку) на підприємстві позивача відповідальній особі. Такими документами є: акт № 1 від 18.11.2020, № 2 від 19.11.2020, № 3 від 19.11.2020, № 4 від 20.11.2020, №5 від 21.11.2020. Зі змісту вищезазначених актів вбачається, що аміак передається безпосередньо працівнику позивача (бригадиру-трактористу Дубенчуку С.М.) для внесення в поля відповідача згідно договору № 1609/02 від 16.09.2020.

Зазначене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 у справі № 910/7426/21, згідно з якою "згідно з поданими Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія" у матеріали справи актів приймання-передачі № 1 від 18 листопада 2020 року, №№2, 3 від 19 листопада 2020 року, №4 від 20 листопада 2020 року, №5 від 21 листопада 2020 року вбачається, що поставка товару за цими актами стосується іншого договору № 1609/02 від 16 вересня 2020 року, а не спірного договору № 1609/01 від 16 вересня 2020 року".

Відповідно до положень п. 7.11 договору № 1609/02 відповідальною особою з боку виконавця є саме Дубенчук С.М.

Окрім цього до матеріалів справи долучено копію податкової накладної № 87 від 23.11.2020 на загальну суму 325 422,46 гривень, у тому числі ПДП 54 237,08 гривень.

Із зазначеної податкової накладної вбачається, що вона складена позивачем на виконання укладеного між позивачем та відповідачем договору № 1609/02 від 16.09.2020 на внесення рідкого аміаку. Зазначена податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та надіслана на адресу відповідача.

Відповідно до п. 201,7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання товару на користь другої сторони (покупця), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від у справі № 910/23097/17.

Суд не покладає в основу висновків у даній справі посилання представників відповідача той факт, що надання послуг з внесення аміаку за договором 1609/02 від 16.09.2020 є неможливим без поставки аміаку за договором поставки 1609/01 від 16.09.2020, та посилання в обгрунтування цього твердження на висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 910/7426/21, згідно з якими задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія" про стягнення 955573 грн. (748937,69 грн попередньої оплати, 37271,98 грн інфляційних збитків, 51615,49 грн процентів, 117747,84 грн пені).

Так, дійсно, у рішенні Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі № 910/7426/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022, встановлено, що на виконання договору № 1609/01 від 16.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія" 748937,69 грн в рахунок попередньої оплати за поставку 80,69 т аміаку рідкого технічного. На підтвердження даних обставин позивачем надано платіжні доручення №3187 від 18.09.2020 на суму 721499,69 грн та №3363 від 04.12.2020 на суму 352869,46 грн. Водночас, в обумовлений договором строк товар на суму попередньої оплати відповідач йому не передав, одержані кошти не повернув, доказів передачі товару за договором на суму попередньої оплати суду не надано, тому суди першої та апеляційної інстанції у справі № 910/7426/21 виснували про правомірність повернення суми попередньої оплати Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірмі "Лан", сплаченої на виконання договору поставки № 1609/01 від 16.09.2020 за поставку 80,69 т аміаку рідкого технічного.

Однак, суди у даній справі не встановлювали обставин виконання чи невиконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія" за іншим договором від 16.09.2020, а саме про надання послуг з внесення амміаку № 1609/02, навпаки, зауважили при оцінці доказів, що певні з них стосуються договору поставки, інші - договору надання послуг.

З порівняльного аналізу договорів поставки та внесення аміаку від 16.09.2020 №№ 1609/01 та 1609/02 не вбачається їх взаємопов`язаність, жоден пункт одного договору не містить посилання на інший, а тому суд не покладає в основу висновків у даній справі № 920/136/22 доводи відповідача щодо невиконання позивачем договору 1609/02 з надання послуг з огляду на встановлений у справі № 910/7426/21 факт невиконання іншого договору 1609/01, та враховує висновки судів першої та апеляційної інстанції у справі № 910/7427/21 щодо виконання Товариством з обмеженою відповідальність "Украгростратегія" обумовлених договором № 1609/02 від 16.09.2020 послуг на суму 325422,46 грн з внесення у грунт рідкого аміаку.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем у даній справі належними та допустими доказами доведений факт виконання ним послуг за актом № 504 від 23.11.2020 на вищезазначену суму, а відповідачем зазначене не спростовано.

У той же час, суд звертає увагу на той факт, що відповідно до матеріалів даної справи № 920/136/22 та згідно із висновками, які викладені у рішенні Господарського суду м. Києва від 29.09.2021, залишеного без змін постановою справі № 910/7426/21 Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022, платіжними дорученнями № 3187 від 18.09.2020 та № 3363 від 04.12.2020 підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу 748937,69 грн в рахунок попередньої оплати за товар за договором № 1601/01 від 16.09.2020.

Так, за договором № 1609/01 ТОВ «Украгростратегія» повинно було поставити 78 тонн аміаку вартістю 721499,69 грн (згідно специфікації № 1) та 2,69 тонн вартістю 27438,00 грн (згідно специфікації № 2). Загалом вартість складає 748937,69 грн. Оплата за договором здійснюється шляхом 100% передоплати.

За договором № 1609/02 - ТОВ «Украгростратегія» повинно було внести аміак. Згідно додатку № 1 від 16.09.2020 загальна вартість робіт з внесення аміаку 325422,46 грн.

Аріфметично загальна сума по обом договорам складає 1 074 360,15 грн.

18.09.2020 платіжним дорученням № 3187 ТОВ «Агрофірма «Лан» сплатила 721 499,69 грн за поставку аміаку. А 04.12.2020 одним платіжним дорученням № 3363 на суму 352860,46 грн ТОВ «Агрофірма «Лан» фактично доплатила 27438,00 грн за договором поставки аміаку, при цьому залишок складає саме 325422,46 грн., тобто ідентично розміру оплати за договором про внесення аміаку в грунт, незважаючи на те, що у призначенні платежу не було конкретизовано це.

За аріфметичним підрахунком загальна сплачена сума по обом платіжним дорученням складає 1 074 360,15 грн.

Ці кошти арифметично є сумою вартості аміаку за договором № 1609/01 від 16.09.2020 та вартості робіт з внесення аміаку в грунт за договором № 1609/02 від 16.09.2020, виходячи з такого:

у специфікації № 1 від 16.09.2020 до договору № 1609/01 вартість 78 тонн аміаку = 721499,69 грн;

у специфікації № 2 від 20.11.2020 до договору № 1609/01 вартість 2,69 тонн аміаку = 27438,00 грн;

у додатку № 1 від 16.09.2020 до договору № 1609/02 вартість робіт з внесення аміаку = 325422,46 грн.

721499,69 грн + 27438,00 грн + 325422,46 грн. = 1 074 360,15 грн.

У судовом засіданні на поставлені судом запитання представнику позивача: заборгованістю за якими операціями з відповідачем може бути надлишкова сума в розмірі 325422,46 грн згідно з платіжним дорученням № 3363 від 04.12.2020, яка повністю збігається із заявленою до стягнення сумою боргу за позовом, - останній зазначив, що це є заборгованістю з поставки аміаку, однак відповідь не конкретизував, доказів цьому не надав й матеріали справи жодної іншої заборгованості відповідача на таку суму не підтверджують.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач вже виконав свої грошові зобов`язання з оплати послуг з внесення аміаку в грунт за договором № 1609/02 від 16.09.2020, перерахувавши позивачеві кошти у складі із іншою заборгованістю за договором № 1609/01.

При цьому, посилання ТОВ «Украгростратегія» на неправильне зазначення призначення платежу у платіжному дорученні № 3363 - не може бути підставою вважати невиконаними грошові зобов`язання з боку відповідача.

При цьому суд не приймає до уваги посилання представника позивача на висновки, викладені у рішенні Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 у справі № 910/7427/21 про те, що у матеріалах справи № 910/7427/21 відсутні докази сплати позивачем на користь відповідача грошових коштів на виконання укладеного сторонами договору на внесення рідкого аміаку № 1609/02 від 16.09.2020, оскільки вказаний суд з об`єктивних причин не досліджував лист-повідомлення вих. № 147 від 15.11.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан», яким останне повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгростратегія» про наявність помилки в реквізиті «призначення платежу» та вказало, яке призначення слід вважати правильним, та який надано відповідачем у матеріали даної справи № 920/136/22.

Ані Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, ані Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», які були чинні на час оплати, не передбачено іншого способу усунення помилки в призначенні платежу.

На можливість прийняття як доказу сплати коштів платіжного доручення в якому в графі «призначення платежу» міститься помилка/описка неодноразово зазначав і Верховний Суд у різних категоріях справ, зокрема, у постанові ВС у складі колегії суддів КГС від 21.01.2020 у справі № 910/16762/18, постанові ВС у складі колегії суддів КГС від 25.01.2021, постанові ВС у складі колегії суддів КГС від 17.04.2020 у справі № 905/2319/17 тощо.

Якщо позивач вважав, що у відповідача має місце заборгованість, то після отримання коштів за платіжним дорученням № 3363 від 04.12.2020 - останні мали б у відповідності до ст. 534 ЦК України бути зараховані на погашення конкретної заборгованості відповідача або ж надлишок у розмірі 325422,46 грн підлягав би поверненню останьому.

Таким чином, суд дійшов висновку, що кошти у сумі 325422,46 грн вже сплачені позивачу відповідачем за виконання послуг згідно з договором № 1609/02 у повному обсязі й з 04.12.2020 до сьогодні перебувають у користуванні саме позивача, тому, враховуючи зазначення директором відповідача про факт підписання ним 04.12.2020 акту приймання-передачі послуг № 504 від 23.11.2020, суд не вбачає правових підстав для стягнення як основної суми боргу, так й нарахованих на неї інфляційних втрат, відсотків річних та пені, оскільки відповідач з вказаного часу цими коштами неправомірно не користувався та виконання зобов`язання фактично не прострочив з огляду на положення ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 217, 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в задоволенні його позовних вимог та відшкодуванню останньому за рахунок відповідача не підлягають.

Щодо витрат сторін на правову допомогу, то враховуючи, що представниками зазначено про надання доказів на їх підтвердження після ухвалення рішення у порядку ч.8 ст. 129 ГПК України, суд вказане питання не вирішує при його постановленні.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2022.

СуддяЮ.А. Джепа