Рішення

від 15.11.2022 по справі 925/36/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року Черкаси Справа №925/36/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Міняйло А.С.,

за участю представника позивача Троян Ю.О., адвокат,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ»

до Massor GmbH,

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ММТ КОММОДІТІЗ ЮКРЕЙН»

про визнання недійсним пункту контракту та стягнення 1 153 174,32 грн,

10.01.2022 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» звернулось у Господарський суд Черкаської області із позовом до MMT COMMODITIES GmbH про визнання недійсним пункту контракту та стягнення 1 153 174,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами контракту №200720/Corn від 17.07.2020 позивачем було поставлено на користь відповідача кукурудзу 3-го класу на загальну суму 84261,17 доларів США, а відповідач у свою чергу поставлений товар оплатив частково, а саме двічі здійснив оплату товару: 20.11.2020 у сумі 33824,00 доларів США та 28.12.2020 у сумі 8157,17 доларів США. За доводами позивача в порушення умов договору, ним не було у повному виконано свої зобов`язання у частині поставки товару, водночас і відповідач усупереч взятих на себе зобов`язань за контрактом повністю не розрахувався за поставлений товар перед позивачем, тому 12.11.2020 сторони уклали мирову угоду, у якій сторони домовились зменшити суму збитків покупця. Незважаючи на умови пункту 2.2 мирової угоди від 12.11.2020 та умови пункту 2 додаткової угоди №1 від 10.08.2021 до мирової угоди, у яких визначений обов`язок відповідача сплатити вартість поставленого товару до 31.08.2021, останній заборгованість перед позивачем у розмірі 42280,00 доларів США у визначений мировою угодою строк не сплатив, тому позивач просить стягнути цю заборгованість з відповідача у примусовому порядку та відшкодувати судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 19928,00 грн. У позовній заяві позивач також просить суд визнати недійсним пункт 14.1 контракту №200/720Corn від 17.07.2020 та визначити матеріальне право України, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин з відповідачем, оскільки розгляд даного спору у арбітражному порядку неможливий, оскільки між сторонами відсутня взаємна згода на такий розгляд, с таторонами не врегульовано склад міжнародного арбітражу (1 чи 3 арбітри), та чітко не визначено, який саме арбітражний суд повинен розглядати даний спір місцезнаходження такого суду.

До початку розгляду справи по суті, представниця відповідача надіслала до суду заяву про залишення позову без розгляду. Заява мотивована тим, що за умовами укладеного між сторонами контракту №200720/Corn від 17.07.2020 визначено, що якщо між сторонами спір не вдалося розв`язати шляхом переговорів, усі спори та розбіжності, що виникають у зв`язку з цим контрактом, а також усі претензії, пов`язані із тлумаченням або виконанням умов контракту, вирішуються в арбітражному порядку у відповідності із арбітражними правилами ГАФТА №125, у редакції чинній на дату цього контракт (мова арбітражу англійська, місце арбітражу м. Лондон, Англія. Отже, оскільки між позивачем та відповідачем було укладено арбітражне застереження, яке передбачає порядок розгляду спорів, тому спір повинен був бути переданий на розгляд і вирішення міжнародного комерційного арбітражу, як єдиного органу уповноваженого прийняти остаточне та обов`язкове рішення для сторін контракту. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що позивач проігнорував умови укладеної між сторони арбітражної угоди та замість обраного арбітражу звернувся до Господарського суду Черкаської області, тому у суду є правові підстави для залишення даного позову без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.01.2022 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено об 11:30 16 лютого 2022 року.

Протокольною ухвалою від 16.02.2022 суд залучив до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ММТ КОММОДІТІЗ ЮКРЕЙН» та відклав підготовче засідання у справі до 11 год 20 хв 16.03.2022.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.03.2022 повернуто без розгляду заяву адвоката Нарапович О.Д. про залишення позовної заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» до MMT COMMODITIES GmbH про визнання недійсним пункту контракту та стягнення 1 153 174,32 грн та підготовче засідання у справі відкладено до 14 год 30 хв 05.04.2022.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.04.2022 повернуто без розгляду заяву адвоката Нарапович О.Д. про відкладення судового засідання від 05.04.2022; підготовче засідання у справі відкладено до 11 год 00 хв 10.05.2022.

Протокольною ухвалою від 10.05.2022 суд відклав підготовче засідання у справі до 12 год 00 хв 08.06.2022.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.06.2022 повернуто без розгляду заяву адвоката Нарапович О.Д. про відкладення судового засідання від 08.06.2022, підготовче засідання у справі відкладено до 11 год 00 хв 02.08.2022.

Протокольною ухвалою від 02.08.2022 суд задовольнив клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та відклав підготовче засідання у справі на 14 год 30 хв 23.08.2022.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.08.2022 повернуто без розгляду заяву адвоката Нарапович О.Д. про відкладення судового засідання від 08.06.2022; підготовче засідання у справі відкладено до 14 год 30 хв 07.09.2022 року.

Протокольною ухвалою від 07.09.2022 підготовче засідання у справі відкладено до 10 год 30 хв 05.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.10.2022 задоволено клопотання представника позивача про зміну назви відповідача; змінено назву відповідача з MMT COMMODITIES GmbH на Massor GmbH (Blegistrasse, 11B, 6340, Baar, Switzerland, код: 108520315); повернуто без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог; закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 год 30 хв 15.11.2022.

У судовому засіданні 15 листопада 2022 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17.07.2020 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» (продавець) та MMT COMMODITIES GmbH (покупець) було укладено контракт №200720/Corn від 17.07.2020 (далі контракт). За умовами цього контракту продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2020 року (товар), насипом, у кількості та на умовах, визначених цим контрактом (пункт 1.1 контракту).

Кількість товару: 1500,0 метричних тон +/- 5% на вибір продавця та за контрактної ціною (пункт 3.1 контракту).

Ціна кукурудзи складає 151,00 доларів США за одну метричну тону (пункт 4.1 контракту).

Загальна вартість товару, що продається згідно з контрактом складає 226 500,00 доларів США +/- 5% в залежності від кількості та якості поставленого товару (пункт 4.1 контракту).

Цей контракт регулюється і підлягає тлумаченню згідно з матеріальним правом Англії та Уельсу. Сторони застосовують положення ГАФТА 78UA у частині, що не суперечить цьому контракту. Положення GAFTA 78UA мають перевагу перед відповідними умовами Incoterms 2020 (пункти 13.1 та 13.2 контракту).

Сторони будуть намагатися розв`язати спори, що виникатимуть шляхом переговорів. У випадку, якщо спір не вдалося розв`язати шляхом переговорів, усі спори та розбіжності, що виникають у зв`язку із цим контрактом, а також усі претензії, пов`язані із тлумаченням або виконанням умов цього контракту, вирішуються у арбітражному порядку у відповідності із арбітражними правилами ГАФТА №125, у редакції, яка чинна на дату цього контракту. Мова арбітражу англійська, місце арбітражу м. Лондон, Англія (пункт 14.1 контракту).

Жодна сторона даного контракту, як і особи, що заявляють вимоги від їх імені, не можуть порушувати справу або здійснювати інші процесуальні дії проти іншої сторони стосовно спору або претензії до того, як такий спір або претензія буде розглянута та вирішена арбітром (-ами) або апеляційною радою, залежно від обставин, у відповідності із правилами арбітражу. Сторони погоджують та проголошують, що отримання рішення від арбітру (-ів) або апеляційної ради, залежно від обставин, є попередньою умовою права однією сторони даного контракту або особи, що заявляє вимоги від її імені, порушувати справу або здійснювати інші процесуальні дії проти іншої сторони стосовно такого спору або претензії (пункт 14.2 контракту).

Ніщо, що міститься у цьому застереженні про арбітраж, не повинно перешкоджати сторонам звертатися за отриманням заходів забезпечення стосовно їх претензії або зустрічної претензії за допомогою процесуальних дій у будь-які юрисдикції, за умови, що такі процесуальні дії будуть обмеженні зверненням за та/або отриманням заходів забезпечення щодо претензії або зустрічної претензії, при цьому передбачається та погоджується, що будь-якій спір або претензія має бути розглянута по суті виключно шляхом арбітражного розгляду у відповідності із правилами арбітражу ГАФТА №125 (пункт 14.3 контракту).

Контракт набуває чинності з дати підписання обома сторонами і діє до припинення обов`язків, які виникли із контракту (пункт 15.1 контракту).

На виконання умов контракту, позивач частково поставив відповідачу кукурудзу 3-го класу українського походження, врожаю 2020 року у кількості 559,70 метричних тон та виставив відповідачу рахунок №1 від 12.11.2020 на суму 226500,00 доларів США. Відповідач у свою чергу поставлений товар прийняв та частково розрахувався з позивачем за поставлений товар, сплативши на користь позивача 20.11.2020 грошові кошти у розмірі 33824,00 доларів США та 28.12.2020 грошові кошті у розмірі 8157,17 доларів США.

12.11.2020 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» (продавець) та MMT COMMODITIES GmbH (покупець) було укладено мирову угоду. За умовами цієї мирової угоди сторони за контрактом домовились розірвати контракт №200720/Corn від 17.07.2020 після часткової поставки товару, а також після одержання покупцем повної компенсації його збитків від продавця.

10.08.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до мирової угоди від 12.11.2020, якою сторони змінили строк оплати поставленого товару, загальний розмір збитків, понесених покупцем, зменшили суму збитків покупця та визначили строк для виплати компенсації на користь покупця.

11.08.2021 між MMT COMMODITIES GmbH, Товариством з обмеженою відповідальністю «ММТ КОМОДІТІЗ ЮКРЕЙН» та позовом Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» було укладено договір відступлення права вимоги №210811/03. За умовами цього договору MMT COMMODITIES GmbH передало новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю «ММТ КОМОДІТІЗ ЮКРЕЙН» право вимоги про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» заборгованості у розмірі 61228,64 грн.

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про визнання недійсним пункту 14.1 контракту №200720/Corn від 17.07.2020 та стягнення з відповідача 1 153 174,32 грн.

Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин розташований на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».

Закон України «Про міжнародне приватне право» визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Іноземні суб`єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і суб`єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 365 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Господарський суд може порушити провадження в справі у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958).

Нью-Йоркська конвенція 1958 року передбачає, що кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

За частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).

У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду із вимогою про визнання недійсним пункту контракту, вважаючи, що сторони за контрактом не досягли угоди щодо передачі даного спору на вирішення арбітражу, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що арбітражне застереження є дійсним, чинним та виконуваним. Крім того, у правовідносинах між сторонами відсутнє волевиявлення сторін щодо вибору права, яке має бути застосовано судом при вирішення спору, тому даний спір повинен розглядатися у відповідності до права України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітраж - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки N1 і N2 до цього Закону).

Згідно із статтею 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв`язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.

Відповідно до статті 10 та частини 2 статті 11 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» сторони можуть за власним розсудом визначати кількість арбітрів. Якщо сторони не визначать цієї кількості, то призначаються три арбітри.

Сторони можуть за власним розсудом узгодити процедуру призначення арбітра чи арбітрів за умови дотримання положень пунктів 4 і 5 цієї статті.

Сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. В разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін (частина 1 статті 20 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).

У відповідності до частини 1 статті 22 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» сторони можуть на свій розсуд домовитись про мову чи мови, які використовуватимуться в арбітражному розгляді. В разі відсутності такої домовленості третейський суд визначає мову або мови, які повинні використовуватися під час розгляду. Така домовленість або визначення, якщо в них не обумовлено інше, стосуються будь-якої письмової заяви сторони, будь-якого слухання справи та будь-якого арбітражного рішення, постанови чи іншого повідомлення третейського суду.

У пункті 113 Керівництва Секретаріату ЮНСІТРАЛ по Нью-Йоркській конвенції 1958 року зазначається, що відносно арбітражної угоди судами визнавалося, що вона не може бути виконана, якщо арбітражна угода мала «патологічний характер», головним чином у наступних випадках: і) якщо положення арбітражної угоди були складені нечітко і не містили достатньо вказівок, які б дозволили перейти до арбітражного розгляду, та іі) якщо в арбітражній угоді призначалася арбітражна установа, яка не існує. Але суди також можуть застосовувати підхід, спрямований на сприяння арбітражного розгляду, тобто тлумачити нечіткі чи непослідовні формулювання арбітражних угод таким чином, щоб підтримати ці угоди. Переважне право повинно віддаватися наміру сторін врегулювати спір в арбітражному порядку.

У постанові від 28.08.2018 у справі №906/493/16 Велика Палата Верховного Суду вказала (пункт 34 постанови), що «суд має тлумачити незначні помилки та неточності в назві арбітражних установ, що передбачені в арбітражній угоді, на користь міжнародного комерційного арбітражу. Але вирішення питання про виконуваність чи невиконуваність арбітражної угоди у зв`язку з наявністю помилок у найменуванні арбітражної установи є дискрецією суду, який ухвалює рішення з урахуванням усіх обставин справи».

Разом з цим, цією ж постановою Велика Палата Верховного Суду (пункт 37 постанови) уточнила (доповнила) висновок Верховного Суду України, що був викладений у постанові від 18.10.2017 у справі №910/8318/16, зокрема, таким висновком: «суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору».

Отже, суд має тлумачити незначні помилки та неточності у назві арбітражних установ, зазначених в арбітражній угоді, на користь міжнародного комерційного арбітражу.

Зазначені принципи закладені, як у міжнародному, так і національному законодавстві. При цьому арбітражна угода є передумовою для передачі спору між сторонами для вирішення визначеній ними арбітражній установі, а також його розгляду за правилами і в порядку, встановленому в цією установою або визначеному за договором між сторонами.

Суд враховує, що арбітражна угода за своєю правовою природою є автономною по відношенню до інших умов договору та повинна розглядатись незалежно від їх виконання. Проте, арбітражна угода не може розглядатись як імунітет від регулювання державою відносин, що пов`язані з укладанням та виконанням договорів, або як спосіб уникнення від вирішення спорів, що виникають між сторонами (правові висновки аналогічного змісту викладені у пунктах 4.20, 4.21 та 4.22 постанови Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №916/2591/16).

Як встановлено судом, сторони у контракті у Розділі 13 «Застосовуване право та спеціальні умови» визначили, що цей контракт регулюється і підлягає тлумаченню згідно з матеріальним правом Англії та Уельсу. Сторони застосовують положення ГАФТА 78UA у частині, що не суперечать цьому контракту. Положення ГАФТА 78UA мають перевагу перед відповідними умовами Incoterms 2020.

Водночас, відповідно до пункту 14.1 Контракту сторони будуть намагатися розв`язати спори, що виникатимуть шляхом переговорів. У випадку, якщо спір не вдалося розв`язати шляхом переговорів, усі спори та розбіжності, що виникають у зв`язку із цим контрактом, а також усі претензії, пов`язані із тлумаченням або виконанням умов цього контракту, вирішуються у арбітражному порядку у відповідності із арбітражними правилами ГАФТА №125, у редакції, яка чинна на дату цього контракту. Мова арбітражу англійська, місце арбітражу м. Лондон, Англія.

Суд зазначає, що одним із значних статутів щодо вирішення арбітражних спорів є Англійський закон про арбітраж 1996 року (Arbitration Act 1996), який застосовується до арбітражного провадження, розташованого в Англії, Уельс.

При цьому, вказаний вище акт 1996 року застосовується до арбітражів, місцезнаходженням яких є Англія, Уельс. Натомість, деякі норми діють, якщо арбітражне провадження належить вчинити, або воно вже вчинено на території іншого регіону, або місце його проведення взагалі не визначене або не встановлене. Питання арбітражу, а також визнання та виконання арбітражного рішення належить до компетенції Комерційного суду, який є судом першої інстанції, та який є складовою, але відокремленою частиною Відділення королівської лави (Queen's Bench Division) Високого суду, а обов`язковою умовою для звернення до арбітражу є наявність арбітражної угоди у письмовій формі, або у вигляді інших підтверджуючих такий факт документів, або домовленість в усному порядку.

Тобто, як встановлено судом, спірним пунктом контракту сторони дійсно погодили між собою, що будь-які спори або претензії, що виникають у зв`язку з контрактом регулюються та тлумачаться у відповідності до законодавства Англії та Уельсу, а також погодили умови арбітражного застереження, яке визначає місце врегулювання комерційних конфліктів між сторонами, а також одну із назв судової інституції Сполученого Королівства Великобританії, що в свою чергу, у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів недійсності спірного контракту, виключає можливість розгляду позову господарським судом України.

Міжнародна асоціація торгівлі зерном і кормами (Grainand Feed Trade Association (GAFTA) на ринку агропромислової продукції існує вже понад 135 років. Сьогодні GAFTA налічує близько 1500 членів з 89 країн. GAFTA позиціонує себе як міжнародна асоціація, метою якої є розвиток сектора міжнародної торгівлі зерновими культурами і кормами, удосконалення і стандартизація договірних умов, методів визначення ваги і якості товару, аналітика, сертифікація, захист інтересів учасників ринку, а також підвищення знань і компетентності їх персоналу. GAFTA забезпечує прозору арбітражну процедуру. Спори в GAFTA розглядаються кваліфікованими арбітрами - провідними міжнародно-визнаними фахівцями в галузі міжнародної торгового права з більш ніж 20-ти юрисдикцій.

Умови Арбітражу GAFTA Стандартні умови Арбітражу GAFTA містяться у арбітражних Правилах GAFTA № 125 (Arbitration Rules № 125), які визначають строки звернення до Арбітражного суду, порядок розгляду спорів, прийняття рішення, підстави і процедуру апеляційного оскарження. Всі типові проформи контрактів GAFTA містять арбітражне застереження, інкорпорує в контракт Арбітражні Правила GAFTA №125.

Арбітражні Правила GAFTA №125 регулярно переглядаються і оновлюються відповідно до потреб учасників і поточними тенденціями на ринку. Станом на сьогодні чинними є правила в редакції від 1 вересня 2016 року.

02.11.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи №916/364/20 досліджував питання щодо тлумачення неточностей (назви, адреси, реквізитів і т.д.) в арбітражній угоді або третейському застереженні, та зазначив, що неточність вказаної в договорі назви не може мати наслідком відмову цього суду визнати свою компетенцію з розгляду спору, а тому, очевидним є намір сторін передати визначену у ній категорію спорів на вирішення до Окружного суду Братислави, як і було зазначено у арбітражному застереженні.

Також, 30.09.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №873/64/20 вказав, що відповідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі №906/493/16, дійшла висновку про те, що суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди.

Предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а й будь-які спори, які виникатимуть між сторонами договору в майбутньому та передбачені третейською угодою.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.10.2018 року в справі №910/8961/17.

Отже, доводи позивача, що положення спірного контракту не містять чіткої та повної назви арбітражної установи, де мають вирішуватися спори між сторонами вказаної вище угоди, не приймаються судом до уваги та спростовуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, зокрема положеннями самого контракту №200720/Corn від 17.07.2020, мировою угодою від 12.11.2020 та договором про відступлення права вимоги №210811/03 від 11.08.2021. Позивач та відповідач під час укладення даного контракту погодили, що в разі недосягнення домовленостей усі спори підлягають вирішенню у Лондоні, Англія за правилами GAFTA 125 та правовідносини між сторонами регулюються англійським правом.

Суд враховує, що арбітражна угода повинна передбачати не тільки зазначення місця розгляду спору, а й процедурні питання за якими здійснюється його розгляд (арбітражний регламент). Також сторони додатково можуть визначити мову розгляду, компетентний орган, кількість арбітрів та принципи їх визначення. Подібні позиції закріплені, зокрема, в статті 1 Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ.

Отже, враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати арбітражну угоду, що міститься у спірному контракті, не чинною, тому суд дійшов висновку, що арбітражна угода є виконуваною, оскільки не містить помилок у назві арбітражної інституції, до якої слід передати даний спір, вона містить строки звернення до арбітражного суду, порядок розгляду спорів, прийняття рішення, підстави і порядок апеляційного оскарження, містить вказівку на місце проведення арбітражу та інші положення, що дозволяють встановити дійсні наміри сторін щодо передачі спору на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, тому суд вважає, що спір у цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 153 174,32 грн у зв`язку із невиконанням умов контракту №200720/Corn від 17.07.2020, суд зазначає наступне.

За приписами статті 2 та частини першої статті 7 цього ж Закону «арбітраж» - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Арбітражна угода це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, електронними повідомленнями, якщо інформація, що міститься в них, є доступною для подальшого використання, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв`язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.

За змістом частин 1, 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу. Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Згідно з частиною 5 статті 4 Господарського процесуального кодексу України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Тобто, у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України заперечення щодо розгляду спору в господарських судах, господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 910/4272/18.

У статті 5 Закону «Про міжнародний комерційний арбітраж» встановлено, що ніяке судове втручання не повинно мати місце, крім як у випадках, коли воно передбачене у цьому Законі. Тому питання про неможливість виконання арбітражної угоди вирішується судом виключно у випадках, передбачених статтею 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Так, у частині 1 статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» встановлено, що суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами контракту, зокрема, Розділу 14 між позивачем та відповідачем наявна арбітражна угода, а представниця відповідача у першій заяві заперечила проти вирішення спору в господарському суді. Судом встановлено, що вказана арбітражна угода є виконуваною та не втратила свою чинність, доказів протилежного суду не надано. В укладеному сторонами договорі сторони чітко встановили, що спори мають бути розглянутими та вирішеними в арбітражному порядку у відповідності із арбітражними правилами ГАФТА №125, місце арбітражу м.Лондон, Англія. Отже, відсутні обставини неможливості виконання арбітражної угоди.

Враховуючи встановлені судом обставини, оскільки між сторонами наявна арбітражна угода, відповідач заперечив проти розгляду справи в господарському суді, судами така угода не визнана недійсною, такою що втратила чинність, а судом не встановлено неможливості її виконання, суд дійшов висновку про залишення позову у частині стягнення з відповідача 1 153 174,32 грн у зв`язку із невиконанням умов контракту №200720/Corn від 17.07.2020 без розгляду на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача про визнання недійсним пункту договору задоволенню не підлягають, сума судового збору покладається на позивача та йому не відшкодовується.

У відповідності до пункту 4 частини 1статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Отже, з урахуванням пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», оскільки позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» у частині стягнення з відповідача 1 153 174,32 грн залишено без розгляду, сплачена позивачем сума судового збору, може бути повернута за письмовим клопотанням останнього.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні вимоги про визнання недійсним пункту 14.1 контракту №200/720Corn від 17.07.2020 відмовити.

2. Залишити без розгляду вимогу про стягнення з Massor GmbH 1 153 174,32 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.12.2022.

Суддя О.І.Кучеренко