Постанова

від 14.12.2022 по справі 910/14129/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/14129/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевич В. Ю.- головуючий, Краснов Є. В., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання Денисевич К. Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум Ріелті»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 (головуючий суддя Кропивна Л. В., судді: Шапран В. В., Руденко М. А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 (суддя Плотницька Н. Б.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум Ріелті»

до 1) Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання недійсними відкритих торгів, визнання недійсним договору та визнання недійсним протоколу

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ассісто»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум Ріелті», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»

про визнання права власності,

за участю представників:

ТОВ «Оптимум Ріелті» - Шульги А. В. (адвокат),

ПАТ «Український професійний банк» - Кустової Т. В. (адвокат, взяла участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції),

ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» - не з`явився,

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кустової Т. В. (адвокат, взяла участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції),

ТОВ «Фінансова компанія «Ассісто» - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптимум Ріелті» (далі - ТОВ «Оптимум Ріелті», позивач) на підставі договорів купівлі-продажу набуло у приватну власність земельні ділянки.

2. У подальшому відбулись електронні торги з продажу пулу активів Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (далі - ПАТ «Український професійний банк», відповідач-1), переможцем яких стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», відповідач-2), з яким ПАТ «Український професійний банк» уклало договір купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, у тому числі за іпотечними договорами, предметом іпотеки за якими є земельні ділянки, які належать позивачу.

3. ТОВ «Оптимум Ріелті» стверджує, що оскільки воно є власником земельних ділянок, тому такі обставини свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та стало підставою для їх захисту у судовому порядку.

4. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції, із залишенням в силі його резолютивної частини про відмову в задоволенні позову.

5. ТОВ «Оптимум Ріелті» звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

6. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, виходячи з такого.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

7. У вересні 2020 року ТОВ «Оптимум Ріелті» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», в якому просить:

- визнати недійсними відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020 з реалізації лоту № GL16N717120 (ідентифікатор аукціону UA-EA-2020-03-19-000019-b) в частині іпотечного договору від 19.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 1127;

- визнати недійсним протокол електронного аукціону від 30.03.2020 № UA-EA-2020-03-19-000019-b, складений за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 30.03.2020 з реалізації лоту № GL16N717120 в частині іпотечного договору від 19.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 1127;

- визнати недійсним з моменту укладення договір від 27.04.2020 № 81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. та зареєстрований в реєстрі № 619 в частині іпотечного договору від 19.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 1127.

8. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами в момент проведення відкритих торгів (аукціону) під час оформлення протоколу електронних торгів та укладення договору № 81/1 купівлі-продажу майнових прав не було дотримано вимог, встановлених частинами першою-третьою статті 203 Цивільного кодексу України, внаслідок чого порушено майнові інтереси позивача, що є підставою для визнання недійсними відкритих торгів (аукціону), визнання недійсним протоколу електронного аукціону від 30.03.2020 № UA-EA-2020-03-19-000019-b, а також визнання недійсним з моменту укладення договору № 81/1 купівлі-продажу майнових прав.

9. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

10. У лютому 2021 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ассісто» (далі - ТОВ «ФК «Ассісто») з вимогами до ТОВ «Оптимум Ріелті» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» про визнання права, відповідно до якої заявник просив суд визнати ТОВ «ФК «Ассісто» іпотекодержателем за іпотечним договором від 19.05.2014 № 1127, предметом іпотеки за яким є земельна ділянка площею 0,6276 га, кадастровий номер №3220888000:06:001:0039, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, сільська рада Щасливська.

11. Крім того, в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/14130/20 за позовом ТОВ «Оптимум Ріелті» до ПАТ «Український Професійний Банк», ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «ФК «Ассісто» про:

- визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону), що відбулися 30.03.2020 з реалізації лоту № GL16N717120 (ідентифікатор UA-EA-2020-03-19-000019-b) в частині іпотечного договору від 23.07.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С. М. за реєстровим номером 1082,

- визнання недійсним протоколу електронного аукціону UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020, складеного за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 30.03.2020 з реалізації лоту № GL16N717120 в частині іпотечного договору від 23.07.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С. М. за реєстровим номером 1082,

- визнання недійсним договору від 27.04.2020 № 81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. та зареєстрованого в реєстрі № 619 в частині іпотечного договору від 23.07.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С. М. за реєстровим номером 1082 та в частині іпотечного договору від 19.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 1127.

12. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 об`єднано в одне провадження справи № 910/14129/20 та №910/14130/20, присвоєно об`єднаній справі № 910/14129/20.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13. На підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 01.11.2019, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєлломі О. В. за реєстровими № 4240, № 4241, ТОВ «Оптимум Ріелті» набуло у приватну власність земельні ділянки з кадастровим номером 3220888000:06:001:0039, площею 0,6276 га, з кадастровим номером 3220888000:06:001:0011, площею 1,1871 га, що розташовані у Київській області, Бориспільского району, сільська рада Щасливська.

14. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.08.2020 право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано за ТОВ «Оптимум Ріелті».

15. 30.03.2020 відбулись електронні торги з продажу пулу активів ПАТ «Український професійний банк» за лотом № GL16N717120, результати яких оформлено протоколом від 30.03.2020 № EA-2020-03-19-000019-b.

16. Переможцем зазначених торгів стало ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», з яким ПАТ «Український професійний банк» 27.04.2020 уклало договір № 81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави, та договорами іпотеки (у тому числі іпотечні договори № 1127 та № 1082) суб`єктів господарювання, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., та зареєстрований в реєстрі за № 619.

17. Відповідно до пункту 1.1 договору № 81/1 купівлі-продажу майнових прав за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають: право оскаржувати, як у судовому, так і в позасудовому порядках припинення, ліквідацію позичальників та/або майнових поручителів, поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, які є (були) боржниками за правами вимоги, договорами, наведеними у додатку № 1 до цього договору, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, та/або на інших підставах, наведених у додатку № 1 до цього договору; право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника прав вимоги; право звернення до правонаступників, спадкоємців боржників та органів місцевого самоврядування в межах прав та повноважень власника прав вимоги; права кредитора за правами вимоги (зокрема, права вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів, вимоги з отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсним договорів та/або визнання нікчемних договорів права, що випливають із судових справ, в тому числі справ про банкрутство, виконавчих проваджень, в тому числі щодо майна, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувану в погашення боргу після укладення цього договору, права, як випливають з мирових угод, договорів з арбітражними керуючими, охоронними організаціями, права участі в колегіальних органах, в тому числі у комітеті кредиторів тощо), які виникнуть у майбутньому у разі скасування реєстрації припинення/ліквідації боржників; право набути у власність гроші та/або майно на підставах, що пов`язані зі здійсненням продавцем кредитних операцій, укладенням відповідних договорів та фактичною видачею грошових коштів; право отримання грошових коштів/відшкодування внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності, вчинення кримінальних правопорушень; інші права, що випливають із прав вимоги.

18. Пунктом 1.3 договору № 81/1 купівлі-продажу майнових прав передбачено, що майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору.

19. Відповідно до укладеного договору ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» перейшли права вимоги та інші майнові права, зокрема, за кредитним договором від 26.12.2006 № 729 та кредитним договором від 25.03.2014 № 817, а також договорами, що забезпечували виконання зобов`язань за кредитними договорами, зокрема за іпотечним договором від 23.07.2008 № 1082 та іпотечним договором від 19.05.2014 № 1127.

20. 20.07.2020 ТОВ «Оптимум Ріелті» отримало від ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» повідомлення-вимогу про усунення порушень зобов`язання, шляхом погашення заборгованості за кредитним договором від 26.12.2006 № 729 в порядку статей 35, 37, 38 Закону України «Про іпотеку».

21. Цим повідомленням-вимогою ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» повідомило ТОВ «Оптимум Ріелті» про набуття прав вимоги за низкою кредитних і іпотечних договорів та попередило про намір звернути стягнення на належні ТОВ «Оптимум Ріелті» земельні ділянки з кадастровими номерами 3220888000:06:001:0039 та 3220888000:06:001:0011, які є предметом іпотеки за вищевказаними іпотечними договорами.

22. У подальшому, 05.10.2020 між ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та ТОВ «ФК «Ассісто» укладено договір № 07/05/10/2020/1 про відступлення права вимоги та майнових прав, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» відступлені ТОВ «ФК «Ассісто» майнові права за кредитним договором від 25.03.2014 № 817 та всіма договорами забезпечення, в тому числі за іпотечним договором від 19.05.2014 № 1127.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

23. Господарський суд міста Києва рішенням від 03.06.2021 у задоволенні позову ТОВ «Оптимум Ріелті» відмовив повністю.

24. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ТОВ «ФК «Ассісто», залишив без розгляду.

25. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вказав, що позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів оскаржуваними торгами та укладеними за їх результатами правочинами.

26. Водночас суд першої інстанції проаналізував правові висновки судів та встановлені ними обставини у господарських справах № 911/3878/15 та № 910/22726/15, і сформулював власний висновок відносно наведених позивачем доводів щодо можливості відчуження ПАТ «Український Професійний Банк» майнових прав на торгах.

27. За висновком суду 28.05.2015 відбулося припинення іпотечних обтяжень земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:06:001:0039 та 06.08.2015 - щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:06:001:0011, право власності на які в подальшому набуло ТОВ «Оптимум Ріелті».

28. Місцевий господарський суд указав, що на момент проведення відкритих торгів (аукціону) та укладення за його результатами правочину, який оспорювало ТОВ «Оптимум Ріелті», ПАТ «Український Професійний Банк» не мало прав вимоги за іпотечним договором № 1082 та іпотечним договором № 1127, а отже і не могло відчужувати права, які не існували.

29. Разом з тим суд першої інстанції зазначив, що у судове засідання 03.06.2021 ТОВ «ФК «Ассісто» явку повноважного представника не забезпечило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомило. Заява про розгляд справи за відсутності його представника від ТОВ «ФК «Ассісто» не надходила.

30. З огляду на викладене місцевий господарський суд позовну заяву ТОВ «ФК «Ассісто» залишив без розгляду відповідно до пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

31. Північний апеляційний господарський суд постановою від 22.11.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, із залишенням в силі його резолютивної частини про відмову в задоволенні позову.

32. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у цій справі, не визнаючи себе боржником у кредитних та забезпечувальних зобов`язаннях, майнові права вимоги за якими були предметом продажу на оспорюваних відкритих електронних торгах (аукціоні), позивач одночасно заперечує дійсність договору, укладеного між первісним кредитором та новим кредитором, на тій підставі, що предметом договору були недійсні/неіснуючі вимоги.

33. Водночас з положень Цивільного кодексу України про заміну кредитора в зобов`язанні (статті 512- 519) вбачається, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні, як правило, не потребує згоди боржника, якщо іншого не встановлено договором або законом, а питання недійсності уступленої вимоги є питанням відповідальності цедента перед новим кредитором.

34. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не має суб`єктивного права чи інтересу у визнанні недійсними проведених відкритих торгів (аукціону) з використанням електронної торгової системи з продажу майнових прав, у яких позивач участі не брав, і у визнанні недійсним правочину, укладеного за результатами проведення вказаних торгів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

35. У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Оптимум Ріелті» (скаржник), у якій скаржник просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

36. Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 910/14129/20 за касаційною скаргою ТОВ «Оптимум Ріелті» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 та одночасно зупинено провадження у даній справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку судових рішень у справі № 910/12525/20.

37. Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2022 провадження у справі № 910/14129/20 поновлено.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

38. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

39. На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матерального права, зокрема, статті 215 Цивільного кодексу України у спорах про визнання правочину недійсним, не враховано правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справах № 904/5976/19 та № 904/6248/19, від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 17.06.2021 у справі № 910/8644/20, від 26.07.2021 у справі № 904/43/20, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20.

40. ТОВ «Оптимум Ріелті» зазначає, що правочини, які позивач просить суд визнати недійсними у відповідній частині, стосуються безпосередньо його прав та обов`язків, оскільки дані правочини були укладені щодо іпотечних договорів, предметом іпотеки за якими є земельні ділянки, що на даний час належать ТОВ «Оптимум Ріелті».

41. Крім того, у клопотанні про поновлення касаційного провадження ТОВ «Оптимум Ріелті» просить врахувати правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/12525/20 та підтвердити відсутність у ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» прав вимоги за іпотечними договорами та неможливості звернення стягнення на майно ТОВ «Оптимум Ріелті».

42. У судовому засіданні представник ТОВ «Оптимум Ріелті» підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

43. У відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вказує, що ТОВ «Оптимум Ріелті» не довів порушення його прав внаслідок проведення спірного аукціону та укладення оскаржуваного договору, а звернення до суду ґрунтується лише на можливому в майбутньому порушенні його прав як власника земельних ділянок і доводи касаційної скарги цього не спростовують.

44. З огляду на викладене Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

45. У судовому засіданні представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Український професійний банк» заперечила проти касаційної скарги та просила відмовити в її задоволенні.

46. Інші учасники справи правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

47. До початку судового засідання 14.12.2022 від ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою представника.

48. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки явка представника не визнавалася обов`язковою, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

49. До того ж Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, і ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» протягом строку з дати відкриття касаційного провадження та по дату судового засідання не було позбавлене можливості надавати відповідні клопотання та пояснення стосовно вимог касаційної скарги або відзиву на неї.

50. Крім того, представник ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» був присутнім у судовому засіданні 16.11.2022 та викладав пояснення щодо касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

51. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

52. Колегія суддів суду касаційної інстанції, враховуючи приписи наведеної норми процесуального права, здійснює перегляд рішень судів попередніх інстанцій лише в межах заявленої скаржником вимоги касаційної скарги - відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Оптимум Ріелті».

53. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників ТОВ «Оптимум Ріелті», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Український професійний банк», дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

54. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, ТОВ «Оптимум Ріелті» оскаржує постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

55. Разом з тим згідно із частиною четвертою статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

56. Предметом позову у справі, що розглядається, є визнання недійсними відкритих торгів (аукціону), протоколу електронного аукціону, складеного за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, а також визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання.

57. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції у цій справі дійшов висновку, що позивач не має суб`єктивного права чи інтересу у визнанні недійсними проведених відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи з продажу майнових прав, у яких позивач участі не брав, і у визнанні недійсним правочину, укладеного за результатами проведення вказаних торгів.

58. Обґрунтовуючи касаційну скаргу ТОВ «Оптимум Ріелті» вважає, що правочини, які позивач просить суд визнати недійсними у відповідній частині, стосуються безпосередньо його прав та обов`язків, оскільки дані правочини були укладені щодо іпотечних договорів, предметом іпотеки за якими є земельні ділянки, що на даний час належать ТОВ «Оптимум Ріелті».

59. Суд не погоджується з вказаними доводами скаржника з огляду на таке.

60. Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

61. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

62. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

63. У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

64. Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

65. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

66. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

67. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

68. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

69. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

70. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

71. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес) і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

72. Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

73. Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 цього Кодексу). Шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

74. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

75. Згідно зі статтею 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

76. Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

77. У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

78. Згідно із статтею 217 зазначеного Кодексу . Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

79. У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

80. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

81. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

82. Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

83. Такий правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

84. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21), до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі № 910/14129/20 та, відповідно, ухваленій вже після подання касаційної скарги у цій справі, зазначила, що правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

85. Отже, торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

86. Таким чином, не є ефективним та належним способом захисту у межах справи № 910/14129/20 вимоги про визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020, та протоколу електронного аукціону, складеного за результатами цих проведених відкритих торгів (аукціону).

87. Щодо захисту законного інтересу позивача, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21), прийнятій після подання касаційної скарги, зауважила, що позов про визнання правочину недійсним є способом захисту прав позивача, а не способом захисту інтересу у правовій визначеності. Натомість відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду інтерес позивача у правовій визначеності може захищатися, зокрема, позовом про визнання права або позовом про визнання відсутності права.

88. Так, у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що приписами, зокрема, статті 16 Цивільного кодексу України, не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідносин, може відбуватися шляхом розірвання договору. На підставі наведеного Велика Палата Верховного Суду вказала, що позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав. Водночас згідно з абзацом другим частини другої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

89. Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, що визначений у пункті 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) та від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20).

90. У пункті 57 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема, у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такого судового розгляду кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

91. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите (пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

92. Отже, за наявності вказаних обставин власник майна не позбавлений права звернутися з вимогою, зокрема, про визнання права іпотеки відсутнім і саме такий спосіб захисту може бути належним та ефективним у спірних правовідносинах. Однак вказане не означає, що позивач зобов`язаний використати цей спосіб захисту. Як Велика Палата Верховного Суду зазначила вище (пункти 115-118 цієї постанови), позивач є юридично захищеним.

93. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21).

94. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21).

95. Щодо доводів скаржника, що судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справах № 904/5976/19 та № 904/6248/19, від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 17.06.2021 у справі № 910/8644/20, від 26.07.2021 у справі № 904/43/20, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20, суд касаційної інстанції зазначає таке.

96. ТОВ «Оптимум Ріелті» вказує, що у вказаних справах Верховний Суд підтвердив законність звернення до суду заінтересованої особи (позивача) та наявність її порушених прав спірними аукціоном, протоколом електронного аукціону та договором.

97. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21), ухваленій після подання касаційної скарги у справі № 910/14129/20 зазначила, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважав за необхідне відступити від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 19.02.2020 у справі № 639/4836/17, від 28.07.2021 у справі № 761/33403/17, щодо відсутності правових підстав для оспорювання правочинів з реалізації майна заінтересованою особою, яка не є їх стороною.

98. З огляду на мотиви, викладені у цій постанові (справа № 910/12525/20), Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступлення від наведеного вище висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду.

99. Натомість, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 02.02.2021 у справах № 904/5976/19, № 904/6248/19, від 26.07.2021 у справі № 904/43/20 дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем наявності в нього як заінтересованої особи правових підстав щодо оспорювання правочинів з реалізації майна в контексті захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки укладення договору, зміст якого ставить під сумнів припинення забезпечення виконання кредитного договору, ставить його у положення правової невизначеності. При цьому в зазначених постановах Верховний Суд вважав належними та ефективними способи захисту інтересу у правовій визначеності, які опосередковуються позовними вимогами про визнання недійсними електронних торгів (аукціону), протоколу електронного аукціону та договору, спрямованого на передання майнових прав (прав вимоги).

100. Разом з тим, оскільки ці висновки не відповідають висновкам, зробленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, Велика Палата Верховного Суду відступила від зазначених висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

101. При цьому слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) вказала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

102. Отже, доводи скаржника, що судом апеляційної інстанції, не враховано правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справах № 904/5976/19 та № 904/6248/19, від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 17.06.2021 у справі № 910/8644/20, від 26.07.2021 у справі № 904/43/20, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20, є необґрунтованими.

103. Звідси суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

104. Отже, касаційна скарга ТОВ «Оптимум Ріелті» є необґрунтованою, а судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

105. Оскільки обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає що відсутні підстави для встановлення обставин наявності чи відсутності у ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» прав вимоги за іпотечними договорами та можливості/неможливості звернення стягнення на майно ТОВ «Оптимум Ріелті».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

106. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

107. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

108. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу ТОВ «Оптимум Ріелті» слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

109. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги ТОВ «Оптимум Ріелті» без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум Ріелті» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 у справі № 910/14129/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Є. В. Краснов

С. К. Могил