Постанова

від 13.12.2022 по справі 910/2895/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/2895/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Парицької Н. О. (адвокат),

відповідача -Перепилицина К. М. (у порядку самопредставництва),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Будівельно-інвестиційна група 4"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 (суддя Літвінова М. Є.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 (судді: Скрипка І. М. - головуючий, Іоннікова І. А., Михальська Ю. Б.) у справі

за позовом Дочірнього підприємства "Будівельно-інвестиційна група 4"

до Київської міської ради

про визнання укладеною додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Дочірнє підприємство "Будівельно-інвестиційна група 4" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки у редакції позивача.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наявність передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" підстав для укладення на новий строк договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.11.2004 № 66-6-00201, дія якого закінчилась.

Так, позивач зазначив, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.11.2004 № 66-6-00201, був змінений рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2008 у справі № 2/33 на новий строк - 15 років, тобто до 02.11.2019, після чого Дочірнє підприємство "Будівельно-інвестиційна група 4" продовжує користуватись спірною земельною ділянкою, виконує належним чином умови договору оренди та свої обов`язки орендаря, при цьому орендодавець (відповідач) у встановлений законом строк заперечень з приводу продовження дії договору оренди не надав. Водночас, позивач зазначив, що у зв`язку із закінченням строку дії означеного правочину, з метою документального підтвердження триваючих орендних відносин, звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.12.2020 №778532050, однак Київська міська рада у встановлений законодавством строк про прийняте рішення позивача не повідомила, внаслідок чого останній просить визнати укладеною додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки у редакції позивача.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022, відмовлено у задоволенні позову повністю.

4. Судові рішення мотивовано тим, що неналежне виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди, неповідомлення орендарем до закінчення строку дії договору орендодавця в установлені як договором, так і Законом України "Про оренду землі" строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, є недотриманням позивачем процедури поновлення договору на новий строк, передбаченої положеннями частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", та є підставою для відмови в позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Дочірнє підприємство "Будівельно-інвестиційна група 4" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №910/2895/21 та направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 у справах № 159/5756/18 та № 313/350/16-ц, від 05.06.2019 у справі № 709/433/17, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі № 530/212/17 щодо застосування норм статті 33 Закону України "Про оренду землі", а також зазначає, що:

- належно виконує свої обов`язки за договором оренди;

- орендар заперечує порушення пункту 9.4 договору, а саме: не завершення будівництва у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку;

- орендар заперечує розміщення автостоянки на орендованій земельній ділянці, оскільки на земельній ділянці немає жодних ознак спланованої автостоянки: немає паркану, немає шлагбауму, засобів нагляду, охорони і так далі. Просто місцеві мешканці розміщують свої автомобілі на галявині, що є проблемою особистого виховання мешканців міста Києва в цілому, і ця проблема не може бути вирішена виключно самим позивачем;

- позивач неодноразово повідомляв відповідача про своє бажання скористатися своїм переважним правом на продовження договору оренди, повідомив відповідача про це листом від 22.07.2019 з додаванням проекту додаткової угоди за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, до апеляційної скарги подав докази направлення та вручення цього листа; повторно повідомив відповідача за один місяць до закінчення строку дії договору оренди листом від 05.09.2019;

- між сторонами продовжувались орендні відносини протягом всього 2020 року, жодна із сторін не бажала їх припиняти, 30.08.2020 відповідач листом вимагав сплату заборгованості, яку проведено позивачем 09.10.2020;

- орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою;

- орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Скаржник також зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 13.04.2021 у справі № 909/722/14 щодо застосування норм частини третьої статті 269 ГПК України, а саме апеляційний суд безпідставно відмовив у долученні доказів до матеріалів справи, що доводять звернення позивача до відповідача із заявою про поновлення договору оренди у строки, що встановлені договором.

Узагальнені доводи інших учасників справи

7. Відзиву на касаційну скаргу від відповідача до суду не надійшло.

Розгляд справи

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Будівельно-інвестиційна група 4" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі № 910/2895/21 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 15.11.2022.

15.11.2022 розгляд справи № 910/2895/21 не відбувся у зв`язку з тривалою повітряною тривогою.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2022 постановлено здійснити розгляд справи № 910/2895/21 за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Будівельно-інвестиційна група 4" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у судовому засіданні 29.11.2022.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2022 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Дочірнього підприємства "Будівельно-інвестиційна група 4" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №910/2895/21 до 13.12.2022.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. Відповідно до пункту 36 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельної ділянки Дочірньому підприємству "Будівельно-інвестиційна група 4", передано у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,32 га для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на просп. Возз`єднання, 13-В у Дніпровському районі м. Києва за рахунок земель запасу та громадської забудови.

10. На виконання зазначеного рішення, 28.10.2004 між Дочірнім підприємством "Будівельно-інвестиційна група 4" (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З., зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.11.2004 № 66-6-00201.

11. Відповідно до умов цього договору орендодавець, на підставі пункту 36 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419/1829, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди, земельна ділянка), визначену цим договором. Об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - просп. Возз`єднання, 13-В у Дніпровському районі м. Києва, розмір - 3 249 м2, цільове призначення - для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом, кадастровий номер: 8000000000:63:084:0019, договір укладено на 5 років (пункти 1.1, 2.1, 3.1 договору).

12. Відповідно до пункту 4.2 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 % від її нормативної грошової оцінки.

13. Передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору (пункти 6.1, 6.2 договору).

14. Після закінчення строку, на який було укладено цей договір, при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов цього договору, орендар має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору (пункт 8.3 договору).

15. Орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання цього договору і акта приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору, завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, своєчасно вносити орендну плату (пункт 8.4 договору).

16. Умови поновлення договору передбачені пунктом 11.7 договору, а саме: після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, у разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

17. Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 02.11.2004, підписаного між сторонами, земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:63:084:0019, передано позивачу - Дочірньому підприємству "Будівельно-інвестиційна група 4".

18. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2008 у справі № 2/33 за позовом Дочірнього підприємства "Будівельно-інвестиційна група 4" до Київської міської ради внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 02.11.2004 №66-6-00201, вважаючи укладеною угоду (договір про внесення змін) до договору оренди земельної ділянки від 02.11.2004 № 66-6-00201 в редакції, яка підписана Дочірнім підприємством "Будівельно-інвестиційна група 4" на умовах визначених договором, а саме: внесено зміни в пункт 2.1 договору, де слова "для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом" замінено словами "для будівництва та обслуговування адміністративного будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом", внесено зміни до пункту 3.1 договору, його викладено в новій редакції: "Договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років", дана угода набуває чинності з дня її державної реєстрації, усі спори, пов`язані з виконанням умов цієї угоди, вирішуються судами України, при неможливості досудового врегулювання спорів, що виникають при виконанні умов цієї угоди, ця угода є невід`ємною частиною договору і складена у двох примірниках, один примірник для орендодавця, один - для орендаря, орендодавець - Київська міська рада, орендар - Дочірнє підприємство "Будівельно-інвестиційна група 4", зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати угоду (договір про внесення змін) до договору оренди земельної ділянки між орендодавцем - Київською міською радою та Дочірнім підприємством "Будівельно-інвестиційна група 4", у встановленому порядку.

Таким чином, рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2008 у справі № 2/33, яке набрало законної сили, строк дії договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004 (державна реєстрація 02.11.2004) був змінений на 15 років - до 02.11.2019.

19. На виконання зазначеного рішення Господарського суду міста Києва, сторонами підписано угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02.11.2004 № 66-6-00201, яку зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.03.2008 за № 66-6-00455.

20. 05.09.2019 позивач через службу кур`єрської доставки "Триммер" надіслав на адресу Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Позивач також надав до суду апеляційної інстанції лист-повідомлення від 22.07.2019 та докази, його надсилання через службу кур`єрської доставки "Триммер" на адресу Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації. Судом апеляційної інстанції було відхилено клопотання позивача про прийняття нового доказу, долученого до апеляційної скарги, щодо надіслання відповідачу листа від 22.07.2019 з додаванням проекту додаткової угоди за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, з підстав необґрунтованості та недоведеності суду неможливості його подання суду першої інстанції. Крім того, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку цьому доказу, зазначив, що лист адресований не відповідачу у справі, та до нього не долучено проект додаткової угоди.

21. 30.08.2020 відповідач звернувся до орендаря з листом № 05708-18492 про сплату заборгованості з орендної плати за землю на суму 58 300,00 грн, яку сплачено позивачем відповідно до платіжного доручення від 09.10.2020 № 2.

22. 07.12.2020, тобто після закінчення строку дії договору оренди, позивач (орендар) звернувся до Київської міської ради з повідомленням № 778532050 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за від 02.11.2004 № 66-6-00201, в якому підтверджував повне виконання умов договору оренди земельної ділянки, відсутність заборгованості з орендної плати за земельну ділянку станом на день звернення, надав згоду на приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства. Як стверджує позивач, до цього повідомленням він додав проект додаткової угоди про поновлення терміну договору оренди, однак зазначену пропозицію Київською міською радою було залишено без відповіді та задоволення.

23. Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач посилається на наявність передбачених частиною 6 стаття 33 Закону України "Про оренду землі" підстав для укладення на новий строк договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.11.2004 № 66-6-00201, дія якого закінчилась.

24. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначає, що позивачем порушено умови пунктів 8.4, 11.7 укладеного між сторонами договору - земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується, зазначена ділянка частково захаращена сміттям, а на частині земельної ділянки розташована стоянка для автомобілів, позивач систематично не сплачував орендну плату та пропустив строк, передбачений пунктом 11.7 договору, на звернення до орендодавця щодо поновлення цього договору.

Позиція Верховного Суду

25. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

26. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 159/5756/18 та № 313/350/16-ц, від 05.06.2019 у справі № 709/433/17, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі № 530/212/17 щодо застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній до 15.07.2020), а також не враховано висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 13.04.2021 у справі № 909/722/14 щодо застосування положень частини третьої статті 269 ГПК України.

27. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

28. При цьому на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

29. Предметом спору є наявність чи відсутність підстав передбачених частиною 6 стаття 33 Закону України "Про оренду землі" для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки.

30. Як було правильно встановлено судами попередніх інстанцій у справі, строк дії договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004 (державна реєстрація 02.11.2004) з урахуванням рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2008 у справі № 2/33 та угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02.11.2004 № 66-6-00201, яку зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 03.03.2008 за № 66-6-00455, закінчився 02.11.2019.

Відповідно до пункту 11.7 договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не направив у встановлений договором строк разом з листом-повідомленням про поновлення договору оренди - відповідний проект додаткової угоди.

31. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

32. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі № 709/433/17 про незастосування якої зазначив скаржник у касаційній скарзі.

33. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 530/212/17, на незастосування якої зазначає скаржник, Суд виходив з того, що орендарем дотримано усі вимоги як загального, так і спеціального закону щодо переважного права на укладення договору оренди, оскільки особою, яка подала касаційну скаргу, не спростовано, що орендар належним чином виконував свої зобов`язання за договорами, вчасно та належно попередив орендодавців про свій намір продовжити орендні правовідносини, запропонував умови договорів оренди, які є аналогічними з умовами, передбаченими у договорах, про що не заперечували орендодавці, які не запропонували своїх умов щодо розміру орендної плати, а підписали договори на умовах орендаря.

34. Скаржник наголошує на тому, що неодноразово повідомляв відповідачу про своє бажання скористатися своїм переважним правом на продовження договору оренди, зокрема:

1) листом від 22.07.2019 позивач з додаванням проекту додаткової угоди, який було надіслано відповідачу за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, до апеляційної скарги подав докази направлення та вручення цього листа;

2) листом від 05.09.2019 позивач за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повторно направив на адресу відповідача повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки;

3) листом від 07.12.2020 позивач звернувся до Київської міської ради з повідомленням № 778532050 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004.

Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що листи від 22.07.2019 та від 05.09.2019 було адресовано не відповідачу у справі, що розглядається, орендодавцю за укладеним між сторонами договором, а іншому адресату.

35. Колегія суддів вважає помилковим такий висновок суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463 затверджено Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві (далі - Порядок).

Пунктами 1.3, 1.4 Порядку передбачено, що клопотання (заяви), передбачені цим Порядком, подаються до Київської міської ради через приймальню Київради з земельних питань. Форма клопотань (заяв), окрім заяви на приватизацію земельної ділянки, затверджується цим рішенням. Реєстрація зазначених клопотань (заяв), формування відповідних справ-клопотань та реєстрація їх передачі на розгляд та опрацювання відповідним структурним підрозділам приймальня Київради з земельних питань здійснює за допомогою технічних засобів ПК "Кадастр" із забезпеченням їх одночасного оприлюднення на офіційному веб-сайті Київської міської ради (www.kmr.gov.ua). Приймальня Київради з земельних питань підконтрольна Департаменту земельних ресурсів, який вживає відповідних заходів щодо матеріально-технічного забезпечення приймальні.

За інформацією Офіційного порталу Києва, Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації приймальня Київської міської ради з земельних питань розташована у кабінеті 212 Департаменту земельних ресурсів за адресою: вул. Хрещатик, 32-а, Київ, 01601 та здійснює, зокрема, прийом листів-повідомлень про поновлення договорів оренди земельних ділянок.

У рішенні "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (пункт 71) Європейський суд з прав людини зазначав про принцип "належного урядування", який, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки повинен надсилатися безпосередньо орендодавцю, в даному випадку Київській міській раді, яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик, 36. В той же час, Порядком визначено, що такі заяви, подаються до Київської міської ради через приймальню Київради з земельних питань, яка, в свою чергу, розташована у кабінеті 212 Департаменту земельних ресурсів за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик, 32-а, та з огляду на принцип "належного урядування", виконання орендарем суперечливих вказівок органів місцевого самоврядування не повинно позбавляти позивача права на поновлення договору оренди землі.

36. Пунктом 9.3 Порядку передбачено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, звертається до Київської міської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі через приймальню Київради з земельних питань. Форма листа-повідомлення та додатків до нього встановлюється додатком 4 до цього рішення, зі змісту якого убачається, що до листа-повідомлення додається, зокрема, проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, підписаний та скріплений печаткою орендаря.

Твердження позивача про направлення на адресу відповідача повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки 05.09.2019 суд першої інстанції відхилив з посиланням на те, що зі змісту наданої позивачем накладної кур`єрської доставки "Триммер" не вбачається вміст направленого позивачем на адресу Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації відправлення, а суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недолучення проекту додаткової угоди до листа-повідомлення від 22.07.2019.

Водночас, колегія суддів вважає такі висновків судів попередніх інстанцій передчасними, адже вони не ґрунтується на належному виконанні вимог статей 79, 86, 236, 269 ГПК України щодо оцінки наявних у справі та додатково поданих доказів, всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, суди попередніх інстанцій не дослідили, чи позивач, подаючи листи-повідомлення у відповідності до встановленої форми згідно з додатком 4 Рішення Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463, надавав ці листи-повідомлення саме з відповідними додатками, як це і передбачено встановленою формою.

37. До того ж, скаржник у касаційній скарзі наголошує, що 30.08.2020 відповідач звернувся до орендаря з листом № 05708-18492 про сплату заборгованості з орендної плати за землю на суму 58 300,00 грн станом на 01.09.2020, тобто цим зверненням відповідач вимагав сплати орендної плати за період після закінчення дії договору, яку було сплачено позивачем згідно з платіжним дорученням від 09.10.2020 № 2.

Суди попередніх інстанцій констатувавши неналежне виконання умов договору оренди землі в частині сплати орендної плати як одну з підстав відмови в його поновленні, не встановили, за який період відповідач вимагав сплати заборгованості з орендної плати, оскільки вимогу орендодавець направив майже через 10 місяців після закінчення строку дії договору оренди землі (дата закінчення 02.11.2019), що не виключає заявлення такої вимоги за період після 02.11.2019.

38. Колегія суддів вважає також передчасними висновки судів попередніх інстанцій про неналежне виконання обов`язків орендаря за договором оренди земельної ділянки (пункт 8.4) щодо незавершення забудови земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, та використання земельної ділянки не відповідно до її цільового призначення, оскільки з матеріалів справи не вбачається та судами попередніх інстанцій не встановлено, який саме строк завершення забудови земельної ділянки зазначено у проектній документації на будівництво, а також не доведено належними доказами використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням.

39. Доводи касаційної скарги про неврахування висновків щодо застосування положень статті 269 ГПК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, є безпідставними, оскільки у справі № 909/722/14 було відмовлено судом апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експортного дослідження, як письмового доказу по суті спору, оскільки серед іншого, підставою для відмови у прийнятті та врахуванні наданого позивачем висновку експертного дослідження було те, що згаданий висновок не існував на момент винесення рішення місцевого господарського суду та не досліджувався ним.

40. Щодо посилання скаржника на відмову судом апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи листа від 22.07.2019, як письмового доказу, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тобто, наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

41. Скаржник у касаційній скарзі наголошує, що при постановленні рішення суд першої інстанції посилався на те, що нібито позивач не надав докази звернення до відповідача із заявою про поновлення договору оренди у строки, що встановлені договором, однак ці обставини не були предметом обговорення в судому засіданні.

Таким чином, на думку скаржника, суд першої інстанції розглядав справу не в межах позиції позивача та відповідача, а в межах внутрішньої правової позиції, тобто явно виходив за межі аргументів сторін, однак суд в жодний спосіб не вжив заходів для об`єктивного вирішення справи. Суд не скористався своїм правом витребувати докази та не запропонував сторонам подати докази щодо обставин, які досліджував суд, однак на які сторони не посилались. Тобто суд надавав оцінку обставинам, щодо яких у сторін не було спору, у зв`язку із цим позивач був позбавлений можливості подати свої докази та заперечення і міркування щодо цих обставин, а тому змушений був подавати докази в суд апеляційної інстанції, що є поважною причиною неподання доказів до суду першої інстанції.

Колегія суддів частково погоджується з аргументами скаржника про недотримання судом апеляційної інстанції вимог процесуального законодавства в частині вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме не з`ясування поважності причин не подання учасником справи доказів до суду першої інстанції та здійснення апеляційним судом оцінки доказу в долученні якого раніше було відмовлено.

42. За таких обставин колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що в порушення принципу повноти зазначені вище обставини не були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, а суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Верховний Суд констатує, що ухвалені у справі судові рішення не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, та не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення справи.

Встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку з неповним встановленням та з`ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, Верховний Суд вважає обґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України).

43. Колегія суддів також наголошує, що змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

44. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

45. Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначає про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Оскільки допущені попередніми судовими інстанціями порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України), то оскаржені судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а касаційна скарга - задоволенню.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, перевірити доводи учасників справи, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких встановити істотні для справи обставини, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Висновки Верховного Суду

46. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

47. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

48. Зважаючи на те, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваних у справі судових рішень, передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції і задоволення касаційної скарги.

49. Під час нового розгляду справи суду слід установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Розподіл судових витрат

50. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Будівельно- інвестиційна група 4" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі № 910/2895/21 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай