Окрема думка

від 14.12.2022 по справі 460/3033/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа №460/3033/18

адміністративне провадження №К/9901/26654/20

ОКРЕМА ДУМКА

судді Верховного Суду Стародуба О.П.

у справі №460/3033/18 (провадження К/9901/26654/20) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фахівець" до Рівненської міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради та ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення,

щодо постанови Верховного Суду від 14.12.2022, якою касаційну скаргу Рівненської міської ради залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №460/3033/18 -без змін.

Предметом оскарження у цій справі було рішення від 11.04.2008 №1411 "Про затвердження скоригованого генерального плану міста Рівного" в частині розташування на належних позивачу земельних ділянках загальноосвітньої школи.

Суд мотивував своє рішення тим, що хоча чинне на момент прийняття оскаржуваного рішення, законодавство, прямо не передбачало обов`язкового отримання погоджень всіх землевласників при прийнятті або коригуванні містобудівної документації, водночас, враховуючи зміст оскаржуваного рішення, а також встановлені в судами обставини, Рівненською міською радою не дотримані умови для затвердження скоригованого генерального плану, визначені самою ж міською радою.

Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що власник земельної ділянки має право використовувати належну йому земельну ділянку на власний розсуд, у тому числі здійснювати її забудову в межах цільового призначення такої земельної ділянки та відповідно до вимог містобудівної документації, основним видом якої Законом визначено Генеральний план населеного пункту. Натомість, розміщення відповідно до скоригованого генерального плану м. Рівне загальноосвітньої школи на належних на час подання позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Фахівець" на праві власності земельних ділянках без його згоди, обмежувало б останнього у здійсненні права використовувати земельні ділянки шляхом розміщення об`єктів будівництва, що є відмінними від загальноосвітньої школи, тому порушення прав та інтересів позивача на момент звернення до суду з позовом було очевидним.

При цьому, Суд погодився з висновками апеляційного суду щодо відхилення доводів відповідача про те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фахівець" відсутнє порушене право через вибуття земельних ділянок з власності товариства на користь ОСОБА_1 під час розгляду цієї справи в суді, оскільки на момент звернення Товариства до суду у 2018 році земельні ділянки перебували у власності позивача, тому оскаржуваний скоригований генеральний план на час прийняття рішення про його затвердження та на час звернення позивача до суду, прямо стосувався майнових прав товариства щодо розпорядження земельними ділянками.

Суд дійшов висновку, що у позовній заяві позивачем обґрунтовано порушення його майнового права, а також порушення міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення принципу пропорційності, оскільки через відсутність згоди позивача на будівництво загальноосвітньої школи, не може бути досягнута та реалізована мета, визначена скоригованим генеральним планом. В свою чергу, зміна власника земельних ділянок у процесі розгляду цієї справи в суді не свідчить про те, що права товариства відновлені та більше не потребують судового захисту. Крім того, в судовому засіданні суду касаційної інстанції представник позивача підтвердив існування юридичної заінтересованості у вирішенні вказаного спору.

Вважаю за необхідне, на підставі статті 34 КАС України, висловити окрему думку щодо даного рішення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що після звернення до суду ТОВ "Фахівець" було відчужено земельні ділянки, за захистом прав на які він звернувся до суду.

Починаючи з березня 2019 року власником цих земельних ділянок став ОСОБА_1 .

Таким чином, станом на час постановлення рішення судом першої інстанції 17.02.2020 ТОВ «Фахівець» не володіло земельними ділянками, на яких відповідачем згідно оскаржуваного рішення заплановано розташування загальноосвітньої школи.

Такі обставини виключали можливість задоволення позовних вимог у цій справі саме щодо ТОВ «Фахівець», оскільки позовні вимоги обгрунтовані захистом прав саме на ці земельні ділянки.

За правилами статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Постановляючи рішення у цій справі суд першої інстанції, на мою думку, не дотримався вимог статті 242 КАС України щодо законності та обгрунтованості судового рішення, неповно встановив обставини справи щодо належності земельних ділянок, вимоги статті 48 КАС України не виконав, внаслідок чого постановив судове рішення щодо неналежного позивача.

Апеляційним судом такі порушення норм процесуального права не усунуті, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

За таких обставин, на мою думку, судові рішення у цій справі підлягали скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, за правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Постановляючи рішення у цій справі Верховний Суд, серед іншого, виходив з того, що в судовому засіданні суду касаційної інстанції представник позивача підтвердив існування юридичної заінтересованості у вирішенні вказаного спору.

Водночас, юридична заінтересованість є досить абстрактним поняттям для того, щоб без встановлення порушення конкретних прав, свобод чи інтересів бути підставою для судового захисту.

За таких обставин, висновки Верховного Суду у цій справі видаються певною мірою необгрунтованими.

Суддя: