Постанова

від 03.09.2020 по справі 460/3033/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3033/18 пров. № А/857/4004/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Кушнерика М.П., Заверухи О.Б.,

з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю Фахівець до Рівненської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення за апеляційними скаргами Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, Рівненської міської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (суддя першої інстанції Комшелюк Т.О., м. Рівне, повний текст складено 20.02.2019),

В С Т А Н О В И В:

6 грудня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фахівець (далі ТОВ Фахівець ) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської міської ради, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 11 квітня 2008 року № 1411 Про затвердження скоригованого генерального плану міста Рівного в частині розміщення в графічній частині Коригування генерального плану м. Рівне генеральний план основне креслення та Коригування генерального плану план зонування загальноосвітньої школи (пункт 83 експлікації) на належних йому земельних ділянках з кадастровим номером 5610100000:01:054:1102, площею 1,45 га, цільовим призначенням для житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: Рівненська область, місто Рівне, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1234872056101, та кадастровим номером 5610100000:01:054:1103, площею 1,45 га, цільовим призначенням для житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: Рівненська область, місто Рівне, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1234853556101.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на праві приватної власності належать земельні ділянки із зазначеними вище кадастровими номерами із цільовим призначенням для житлової та громадської забудови в межах міста Рівне, що підтверджуються державним актом. Спірним рішенням міської ради запроектовано розміщення об`єкту соціально-культурної сфери (школи) на земельній ділянці, яка належить позивачу без його згоди та порушує його право користування.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправним та нечинним рішення Рівненської міської ради від 11 квітня 2008 року № 1411 "Про затвердження скоригованого генерального плану міста Рівного" в частині розміщення в графічній частині Коригування генерального плану м. Рівне генеральний план основне креслення та Коригування генерального плану план зонування загальноосвітньої школи (пункт 83 експлікації) на належних Товариству з обмеженою відповідальністю "Фахівець" земельних ділянках з кадастровим номером 5610100000:01:054:1102, площею 1,45 га, цільовим призначенням для житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: Рівненська область, місто Рівне, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1234872056101, та кадастровим номером 5610100000:01:054:1103, площею 1,45 га, цільовим призначенням для житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: Рівненська область, місто Рівне, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1234853556101. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАХІВЕЦЬ" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської міської ради судовий збір в сумі 1762 грн.

Із таким судовим рішенням не погодилося Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просило скасувати рішення та постановити нове - про відмову в позові. Обґрунтовуючи незгоду, апелянт зазначив, що права позивача станом на день винесення судом рішення оскаржуваними змінами до Генерального плану міста та плану зонування порушені не були. Так, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і земельні ділянки, належні позивачу земельні ділянки перейшли у власність ОСОБА_1 . Також апелянт вказав, що позивач з метою реалізації права на забудову земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення із заявою про отримання містобудівних умов та обмежень для проектування будівництва не звертався і фактично позовні вимоги ґрунтуються лише на припущеннях щодо можливості порушення прав у майбутньому. Також, на думку апелянта, не відповідають дійсності висновки суду першої інстанції щодо розміщення на земельних ділянка позивача шкіл, оскільки той факт, що такі передбачені планом не створює юридичних наслідків. Апелянт зауважує, що у рішенні не вказано, які саме погодження щодо розміщення на земельних ділянках об`єктів нерухомості, не відбулись. Також апелянт вказав про порушення строку звернення до суду, оскільки підписант позовної заяви - директор ТОВ Фахівець ОСОБА_2 у 2008 році як депутат брав участь у обговоренні оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування і йому було відомо про коригування генерального плану міста. Отже позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду без поважних причин.

З аналогічних підстав було подано апеляційну скаргу Рівненською міською радою, яка просить скасувати рішення і відмовити в позові.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав про законність і обґрунтованість судового рішення.

У судовому засіданні представник позивача Тарновецький Я.М. пояснив, що права позивача оскаржуваним рішенням були порушені, оскільки підприємство як власник земельних ділянок не давало згоди на розміщення на них соціального об`єкту - школи, а тому відповідач не вправі був передбачати будівництво такого у генеральному плані та плані зонування.

Представник відповідача Рівненської міської ради у судове засідання повторно не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

До суду було повторно подано клопотання про відкладення розгляду, мотивоване перебуванням представника (за довіреністю) Чепиля М.І. у відпустці.

Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що Рівненська міська рада є органом місцевого самоврядування і виступає суб`єктом владних повноважень, володіє кадровими ресурсами і забезпечена можливістю уповноважити іншого представника здійснювати представництво в суді в разі неможливості певної особи взяти участь у судовому засіданні.

Так, згідно даних ЄДРПОУ Рівненську міську раду мають право представляти три особи, в тому числі працівник юридичного відділу, який налічує достатню кількість працівників.

При цьому апеляційний суд зауважує, що судова повістка про виклик до суду на 20 серпня 2020 року була отримана Рівненською міською радою завчасно - 24 липня 2020 року, тобто відповідач мав можливість вжити заходів для забезпечення явки в судове засідання належним чином уповноваженого представника.

Також судова повістки про виклик в судове засідання на 3 вересня 2020 року була отримана відповідачем 21 серпня 2020 року, тобто відповідач також мав достатньо часу для забезпечення явки в судове засідання уповноваженого представника.

Однак відповідач повторно не забезпечив явку представника в судове засідання, подавши у черговий раз клопотання про відкладення слухання.

Слід зазначити, що у судові засідання у даній справі 18 червня та 30 червня 2020 року представник відповідача також не з`являвся.

Представник третьої особи управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради також у судове засідання повторно не з`явився.

При цьому було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відпустці представника ОСОБА_3 з 25 серпня по 11 вересня 2020 року, яке визнано судом необґрунтованим, враховуючи, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань представництво управління може здійснювати й ОСОБА_4 (заступник начальника управління).

Також суд бере до уваги той факт, що 20 серпня 2020 року представник третьої особи у судове засідання не з`явився без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення розгляду справи з дотриманням розумних строків, судом було ухвалено розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи, які повторно не з`явилися у судове засідання .

Також апеляційним судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 .

Його представник адвокат Тарновецький Я.М. у судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційних скарг Рівненської міської ради і управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради та пояснив, що оскаржуване рішення міської ради прийнято з порушенням норм чинного законодавства і порушує права позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Суд першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач на підставі договорів купівлі - продажу від 7 листопада 2006 року набув права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами5610100000:01:054:0054, 5610100000:01:054:0053, 5610100000:01:054:0020 з цільовим призначенням для житлової та громадської забудови, розташовані на території Рівненської міської ради Рівненської області.

Матеріалами справи стверджується, що в подальшому позивач об`єднав земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:054:0054, земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:054:0054 та земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:054:0054, в одну земельну ділянку площею 15,7714 га, якій присвоєний кадастровий номер 5610100000:01:054:0205, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 210424 від 27.08 2009 року.

21 грудня 2015 року ТОВ Фахівець здійснило поділ земельної ділянки площею 15,7714га, кадастровий номер 5610100000:01:054:0205 на 2 частини.

У результаті зазначеного поділу утворилась земельна ділянка площею 2,9га, кадастровий номер 5610100000:01:054:0957, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, індексний номер 50376999 від 21.12.2015 року.

27 квітня 2017 року, позивач здійснив поділ земельної ділянки, площею 2,9 га, кадастровий номер 5610100000:01:054:0957 з цільовим призначенням для житлової та громадської забудови, розташованої на території Рівненської міської ради на дві земельні ділянки:

- земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:054:1102, площею 1,45 га, з цільовим призначенням для житлової та громадської забудови, розташовану Рівненська область, м. Рівне, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1234872056101;

- земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:054:1103, площею 1,45 га, з цільовим призначенням для житлової та громадської забудови, розташовану Рівненська область, м. Рівне, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1234853556101.

Наведене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 85969209 від 27.04.2017 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу 85959209 від 27.04.2017 року.

10.12.2003р рішенням Рівненської міської ради № 569 затверджений генеральний план міста Рівного.

11.04.2008р. Рівненська міська ради прийняла рішення № 1411 Про затвердження скоригованого Генерального плану міста Рівного .

Пунктом 1 наведеного рішення вирішено: Затвердити скоригований генеральний план міста Рівного, розроблений Українським державним науково-дослідним інститутом Діпромісто , за умови проведення погоджень власників земельних ділянок з управлінням містобудування та архітектури в межах діючих норм і Правил забудови міста Рівного .

Відповідно до матеріалів із земельними ділянками з публічної кадастрової карти на фрагменті з генерального плану міста Рівного, долученими відповідачем до матеріалів справи, зокрема, експлікації - Коригування генерального плану м. Рівне, генеральний план (основне креслення) під № 83 заплановані об`єкти нерухомого майна: загальноосвітні школи. Вказані об`єкти розташовані на земельних ділянках позивача з кадастровими номерами 5610100000:01:054:1102 та 5610100000:01:054:1103.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність такого рішення відповідача з наступних підстав

В силу ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Наведеним положенням Основного Закону України, кореспондує частина перша статті 5 КАС України, якою передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про основи містобудування від 16.11.1992 № 2780-XII при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема:

- розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів;

- урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;

- урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;

- інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів;

- участь громадян, об`єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об`єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій;

- захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Згідно ст. 17 цього Закону містобудівна документація є основою, зокрема, для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій.

Згідно ст.1 Закону України Про планування і забудову територій від 20 квітня 2000 року N1699-III (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно статті 12 цього Закону визначала, що генеральним планом населеного пункту визначаються:

-потреби в територіях для забудови та іншого використання;

-потреба у зміні межі населеного пункту, черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій;

-межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій;

-планувальна структура та просторова композиція забудови населеного пункту;

-загальний стан довкілля населеного пункту, основні фактори його формування, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного і санітарно-гігієнічного стану;

-території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження використання;

-інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Відповідно до генеральних планів населених пунктів сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами:

-готують обґрунтовані пропозиції щодо встановлення та зміни меж населених пунктів;

-готують вихідні дані для розроблення планів земельно-господарського устрою території населеного пункту та іншої землевпорядної документації;

-вирішують питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій;

-вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок;

-організують розроблення та затвердження місцевих правил забудови, детальних планів території, планів червоних ліній, іншої містобудівної документації та проектів;

-організують проведення грошової оцінки земель;

-розробляють і затверджують місцеві містобудівні програми та програми соціально-економічного розвитку населених пунктів;

-організують роботу з проведення оцінки впливу діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності на стан довкілля та визначають шляхи та засоби зменшення цього впливу;

-узгоджують питання забудови та іншого використання територій, в яких заінтересовані територіальні громади суміжних адміністративно-територіальних одиниць;

-встановлюють на відповідних територіях режим використання земель, передбачених для містобудівних потреб;

-вирішують інші питання.

Також за змістом п. 2, ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі Закон № 3038), в редакції чинній на момент вирішення спору, генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 3038 планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Згідно ч. 2 цієї статті Закону містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.

Оновлення містобудівної документації передбачає: 1) актуалізацію картографо-геодезичної основи; 2) перенесення з паперових носіїв у векторну цифрову форму; 3) приведення містобудівної документації у відповідність із вимогами законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (ч. 1 ст. 17 Закону № 3038).

За приписами ч. 1 ст. 25 Закону № 3038 режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 26 Закону № 3038 забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Отже, наведені норми права чітко встановлює, що вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Тобто, забудова на території міста має здійснюватися відповідно до його генплану.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач володіє на території міста Рівного земельними ділянками з кадастровими номерами: 5610100000.01:054:1102, площею 1,45га; 5610100000:01:054:1103, площею 1,45га з цільовим призначенням - для житлової та громадської забудови.

11.04.2008 Рівненська міська рада прийняла рішення № 1411 Про затвердження скоригованого генерального плану міста Рівного , яким скориговано Генеральний план міста Рівного та заплановано, зокрема, на наведених вище земельних ділянках позивача, розташування загальноосвітньої школи.

Хоча прийняттю рішення про затвердження скоригованого генерального плану міста Рівного мало передувати проведення та отримання погоджень власників земельних ділянок, оскаржуване рішення було прийнято за відсутності згоди позивача на розташування школи на власній території .

Статтею 41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 318 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 4 статті 373, частиною першою та третьою статті 375 Цивільного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно зі ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до Генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Таким чином, власник земельної ділянки має право використовувати належну йому земельну ділянку на власний розсуд, у тому числі здійснювати її забудову в межах цільового призначення та відповідно до вимог містобудівної документації, основним видом якої є Генеральний план населеного пункту.

При цьому позивач як власник земельних ділянок в місті Рівному при здійсненні їх забудови повинен враховувати вимоги скоригованого Генерального плану міста щодо розміщення загальноосвітньої школи.

Тому оскаржуваний акт обмежує позивача у здійсненні права використовувати земельні ділянки шляхом розміщення об`єктів будівництва, що є відмінними від запланованої відповідачем загальноосвітньої школи.

Враховуючи, що відповідач, затверджуючи зміни до генерального плану міста із запланованим будівництвом на території належних позивачу земельних ділянок загальноосвітньої школи, не отримав попередньої згоди позивача, а підприємство не погоджується на таке використання його власності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення його прав та інтересів.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апелянтів щодо відсутності порушення прав позивача внаслідок вибуття земельних ділянок з власності позивача на момент прийняття судом рішення як підставу для відмову в позові, оскільки суд встановив порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача оскаржуваним рішенням, яке не відповідало вимогам чинного законодавства на момент його прийняття і порушувало права позивача, який на той час володів земельними ділянками.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що на момент звернення ТОВ Фахівець до суду у 2018 році земельні ділянки перебували у власності позивача, а ОСОБА_1 набув права власності на вказані об`єкти у березні 2019 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваного акту, а доводи апелянтів щодо відсутності підстав для задоволення позову є безпідставними.

Щодо доводів апелянтів про порушення позивачем строку звернення до суду апеляційний суд зазначає наступне.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово.

Затверджуючи своїм рішенням містобудівну документацію щодо внесення змін до генерального плану населеного пункту місцева рада формує обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.

У зв`язку із наведеним, рішення відповідача є нормативно-правовим актом.

Для оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень закон передбачає особливий порядок адміністративного провадження, який встановлений статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно змісту частини першої цієї статті такий порядок поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Відповідно до частини третьої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом усього строку їх чинності.

Оскаржуваний акт відповідача діяв станом на час звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Його дія мала вплив на права та обов`язки осіб як на дату набрання чинності актом, так і упродовж перспективної дії цього документа.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у разі, коли суб`єкт правовідносин оскаржує нормативно-правовий акт по спливу певного проміжку часу від дати набрання ним чинності, але який є чинним, діючим і обов`язковий до застосування на час звернення суб`єкта правовідносин до адміністративного суду із позовною заявою, то звернення до суду такого суб`єкта не повинно розцінюватися як здійснене з порушенням порядку та строків, передбачених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вимога про порушення права негативною триваючою дією чинного нормативного-правового акта, яка для суб`єкта правовідносин є реальною, актуальною, об`єктивно обґрунтованою і шкідливою хоча б на етапі звернення до суду про його оскарження, не може визнаватись такою, що подана з пропуском строків звернення за захистом порушеного права.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 березня 2019 року (справа №712/8985/17), 18 липня 2019 року (справа №826/16725/17).

Враховуючи викладене, підстав для залишення позовної заяви без розгляду немає.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції вжив заходів до всебічного і повного дослідження обставин справи і прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, Рівненської міської ради залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з врахуванням статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді О. Б. Заверуха М. П. Кушнерик Повний текст постанови складено головуючим суддею 14 вересня 2020 року.

Повний текст постанови підписано всім складом колегії у зв`язку з перебуванням судді Заверухи О.Б. у відпустці 21 вересня 2020 року.