Ухвала

від 23.12.2022 по справі 199/6717/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 199/6717/21

провадження № 61-12722ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровець-17» про зобов`язання здійснити перерахунок членських внесків,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулася з касаційною скаргою на додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2022 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким витрати відповідача на професійну правничу допомогу покласти на державу або відмовити у їх стягненні.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), як на підставу для відкриття касаційного провадження.

Зокрема зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 137 ЦПК України у випадках, коли сторона звільнена від сплати судових витрат.

Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19 зробив правовий висновок про те, що у випадку касаційного оскарження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у касаційній скарзі має бути зазначено норму права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Виконання особою, яка звертається до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, зазначених процесуальних вимог має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження. Тобто, заявник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, мав викласти належне обґрунтування такої підстави касаційного оскарження судового рішення.

Так, згідно з усталеною правовою позицією, неодноразово висловленою як Верховним Судом України у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1544цс17, так і Верховним Судом, зокрема у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 759/3278/20: «особа, яка звільняється від сплати судового збору на підставі пунктів, передбачених частиною першою статті 5 Закону України «Про судовий збір», не звільняється від відшкодування витрат на правничу допомогу».

Відтак, посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України не підтвердились.

У силу вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд зобов`язаний перевіряти наявність підстав для відкриття касаційного провадження, зазначених у касаційній скарзі, оскільки перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Таким чином, Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, тому касаційна скарга ОСОБА_1 на додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2022 року підлягає поверненню.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровець-17» про зобов`язання здійснити перерахунок членських внесків вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ю. Гулейков