Рішення

від 23.12.2022 по справі 320/1153/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2022 року м. Київ справа №320/1153/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудстандарт»

доГоловного управління ДПС у Київській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Дорбудстандарт» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2020 №0000203201.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, прийняте з порушенням вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального», оскільки паливо обліковувалось на субрахунку позивача, а також наявністю у позивача ліценції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 залишено позовну заяву без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що підставою прийняття спірного рішення є встановлення контролюючим органом факту відсутності документів, які підтверджують наявність та місткість резервуара, який використовується для зберігання пального виключно для зберігання для потреб власного споживання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Головним управлінням ДПС у Київській області видано позивачу ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 10300414202001175 від 27.04.2020. Термін дії ліцензії з 27.04.2020 до 27.04.2025.

На підставі п.п.80.2.5. п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, згідно з наказом ГУ ДПС у Київській області від 30.06.2020 №875 та направленнями на проведення фактичної перевірки від 13.07.2020 №№415, 416 посадовими особами ГУ ДПС у Київській області з 13.07.2020 по 22.07.2020 проведена фактична перевірка місця зберігання пального ТОВ «Дорбудстандарт» за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Чехова, 1-а. перевірка проводилась в присутності бухгалтера товариства ОСОБА_1 .

Під час проведення фактичної перевірки встановлено, що відповідно до акцизної накладної від 14.04.2020 №138 TOB «СВ ОЙЛ» на адресу ТОВ «Дорбудстандарт» реалізовано дизельне паливо в кількості 5027,56 літрів. Таким чином, ТОВ «Дорбудстандарт» здійснювалось зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), чим порушено вимоги частини першої ст.15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Також, в ході перевірки встановлено що у ТОВ «Дорбудстандарт» відсутні документи, які підтверджують наявність та місткість резервуара, що використовується для зберігання пального виключно для зберігання для потреб власного споживання. В ліцензії вказана місткість -10 000л.

Таким чином, встановлено факт подання ТОВ «Дорбудстандарт» недостовірних даних у заяві на отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), чим порушено вимоги ч. 43 ст. 15 ЗУ №481/95-ВР.

Судом встановлено, що 28.09.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000203201 про сплату 500000 грн. адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу етилового спирту, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Позивачем 16.10.2020 року направлена скарга до Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Київській області від 28.09.2020року №0000203201.

Відповіддю ДПС України від 11.01.2021 року № 195/6/9700-06-08-01-06 в якій зазначено, скарга ТОВ «ДОРБУДСТАНДАРТ» на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Київській області від 28.09.2020 року № 0000203201 залишена без задоволення, а оскаржене ППР - без змін.

Не погоджуючись із правомірністю прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Порядок проведення фактичних перевірок регламентується ст.80 Податкового кодексу України.

Згідно з п.80.1 п.80.2. ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно із пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України у якості підстави для проведення фактичної перевірки, необхідною умовою є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання, транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Проте, відповідачем не надано суду доказів, які підтверджують наявність у останнього інформації від державних органів або місцевого самоврядування про можливі порушення законодавства позивачем, а також відсутні будь-які докази, що свідчать про наявність інформації про порушення позивачем вимог законодавства, а також про отримання її в установленому законодавством порядку.

Крім того, Верховний Суд у своїй Постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/1304/2020, зазначив, що така інформація повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 04 грудня 2018 року у справі 820/4894/18.

У Наказі Головного Управління ДПС України у Київській області № 1081 від 31.08.2020р. «Про проведення фактичних перевірок» не вказано, які саме порушення допустив позивач, що могло б бути підставою для проведення фактичної перевірки на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України та не встановлено наявність у цьому Наказі посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача не було достатніх умов для проведення фактичної перевірки позивача на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Крім того, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі-Закон №481).

Відповідно до ст.1 Закону №481 у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

- анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії;

- зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Частиною п`ятою статті 3 Закону №481 встановлено, що ліцензії на право виробництва пального видаються, призупиняються та анулюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону №481 встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Згідно з тридцять восьмою-сороковою частинами статті 15 Закону №481 для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Згідно частини сорок третьої статті 15 Закону №481 суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємкостей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Відповідно до сорок четвертої частини статті 15 Закону №481 після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Частиною сорок шостою статті 15 Закону №481 встановлено, що ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Відповідно до частини сорок дев`ятої статті 15 Закону №481 ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі:

- заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

- рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

- несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії;

- рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів);

- рішення суду про встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку;

- рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем;

- порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях;

- отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися / не погоджувалися такими органами;

- встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до Головного управління ДПС у Київській області заяву від 18.03.2020 про отримання ліцензії на право зберігання пального, в якій було вказано про використання пального для потреб власного споживання, загальну місткість резервуарів, що використовуватимуться для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуватимуться для зберігання пального, та додано документ про сплату 780,00 грн. за ліцензію на зберігання пального (Платіжне доручення № 70 від 18.03.2020р.).

Таким чином позивачем вжиті всі необхідні та передбачені законодавством дії для отримання ліцензії на право зберігання пального.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.

Відмова у наданні ліцензії на адресу позивача не надходила, що не заперечувалось відповідачем. За таких умов, відповідно доч.6 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єктгосподарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Тобто діє принцип мовчазної згоди і вважається, що ліцензія видана. Підтвердженням цього є п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди» від 27.01.10р. № 77, в якому вказано, що у разі ненадання у визначений законом строк суб`єкту господарювання документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру через 10 робочих днів з дня закінчення строку, встановленого для видачі документа дозвільного характеру або прийняття рішення про відмову в його видачі, на підставі копії опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття.

Тому за принципом мовчазної згоди, який прямо передбачений законом і є процедурною гарантією, що запобігає свавільній бездіяльності з боку державних органів, позивач мав право проводити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у Постановах від 25.04.2018 (справа №806/1000/17), від 11.09.2019 (справа №826/15869/17), від 22.01.2020р. (справа № 826/9749/17) «мовчазна згода», як правило, виявляється у бездіяльності, а неприйняття компетентним суб`єктом владних повноважень відповідного рішення не може бути підставою для позбавлення суб`єкта, що звернувся у встановленому законом порядку із заявою щодо його прийняття, права здійснювати відповідну діяльність, в тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (зокрема осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Згідно з абзацом 2 цього самого пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, умисність діяння полягає в удаваному, цілеспрямованому створенні умов, які не можуть мати іншої мети, крім як порушення податкового законодавства чи іншого законодавства, що контролюється податковими органами.

При цьому факт обізнаності платника податків зі змістом законодавчих норм і розуміння необхідності їх дотримуватися самі собою не можуть вважатися обставиною, що вказує на умисність діяння платника.

Під умислом слід розуміти певну поведінку платника податків, результат його цілеспрямованого волевиявлення. Це певне діяння (дія чи бездіяльність), спрямоване на створення умов для невиконання, чи неналежне виконання вимог законодавства. Водночас таке діяння не може мати іншої мети, крім як невиконання вимог закону.

Отже, для встановлення умислу в діянні платника податків контролюючий орган має довести:

- які саме умови створив платник податків для невиконання своїх податкових обов`язків;

- факт того, що ці умови були результатом цілеспрямованої поведінки платника податків;

- відсутність у платника податків під час вчинення відповідних діянь іншої мети, крім невиконання вимог закону.

Водночас доказами умислу мають бути фактичні дані, що підтверджують наявність діяння платника податків, спрямованого на створення умов для невиконання податкових зобов`язань.

При цьому мета невиконання податкових зобов`язань, яка є необхідною умовою підтвердження умислу платника податків, має встановлюватися не шляхом з`ясування намірів платника податків чи його посадових осіб, а шляхом порівняння характеру діяння з його можливими та/або фактичними наслідками.

Іншими словами, якщо відповідне діяння об`єктивно сприяє невиконанню податкових обов`язків, то воно буде вважатися вчиненим із протиправною метою.

Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів які б підтвердили проведення перевірки резервуарів, як і відсутні докази знаходження палива на території позивача.

Таким чином, висновок відповідача про здійснення зберігання палива нв території позивача не відповідає дійсності.

В пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. ), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для анулювання позивачу ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), а тому суд дійшов висновку про те, що спірне розпорядження прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн..

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області, становить 2270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 28.09.2020 №0000203201.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбустандарт» судовий збір у сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноваженьГоловного управління ДПС у Київській області.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорбустандарт» (ідентифікаційний номер 40893163, місце знаходження: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Чехова 1-А).

Відповідач Головне управління Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.