Рішення

від 23.12.2022 по справі 487/26/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

23.12.2022

Справа №489/26/22

Провадження №2/489/1582/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2022 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум`янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральну шкоду

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість з заробітної плати у розмірі 99979,99 грн.; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. Мотивуючи свої вимоги тим, що він працює у філії «Миколаївська ДЕД» ДП «Миколаївський облавтодор». Відповідач щомісячно здійснював нарахування сум заробітної плати, а за наявності коштів, виплачував її. Однак, починаючи з 01.11.2019 фактична виплата заробітної плати не здійснювалася. За період з 01.11.2019 по 31.10.2021 відповідачем було нараховано та не виплачено йому заробітну плату у розмірі 99979,99 грн. Через постійні обіцянки у виплаті заробітної плати, він не може звільнитися з займаної посади, побоюючись, що взагалі її не отримає. У зв`язку з значною затримкою, він відчуває моральні страждання, втратив нормальні життєві зв`язки, змушений економити. Зазначене негативно впливає на відносини з родиною. Завдана йому моральна шкода обумовлюється моральним та фізичним стражданням.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.01.2022, цивільну справу передано за територіальною підсудністю до Ленінського районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.10.2022, цивільну справу прийнято до провадження, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 5 ст.279ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Як вбачається з довідки ДП «Миколаївський облавтодор» філії «Миколаївська ДЕД» від 09.11.2021 за вих. № 92, ОСОБА_1 дійсно працює сторожем у філії «Миколаївська ДЕД» ДП «Миколаївський облавтодор» з 05.11.2019 по теперішній час.

Згідно довідки ДП «Миколаївський облавтодор» філії «Миколаївська ДЕД» від 09.11.2021 за вих. № 93, за період з 01.11.2019 по 31.10.2021, заборгованість по філії «Миколаївська ДЕД» ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» перед ОСОБА_1 , після проведення всіх необхідних утримань, складає 99979,99 грн., що підтверджується Оборотно-сальдовою відомостю по рахунку (а.с. 5, 6).

Згідно зіст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно дост. 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідност. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Положенням ч. 1ст. 21 Закону України "Про оплату праці"передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з частиною 2статті 233 КЗпП Україниу разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно дост. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зіст. 2 Кодексу законів про працю України, право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з положеннямист. 2 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно з ч. 1ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

У відповідності достатті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 94, ч. 5 ст. 95 КЗпП України, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

За ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництвом трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини, мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Частиною 5статті 97 КЗпП Українипередбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до положень ст. 1 Конвенції про захист заробітної плати №95, яка ратифікована 31 січня 1961 року, метою цієї Конвенції є термін «заробітна плата», який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Статтею 141 КЗпП Українивстановлено, що обов`язок неухильного додержання законодавства про працю лежить на власнику або уповноваженому ним органі.

Статтею 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як видно, між сторонами дійсно існує спір щодо стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі. У суду відсутні будь-які відомості щодо погашення заборгованості перед позивачем із заробітної плати станом на момент винесення рішення суду, а тому позовна заява в частині стягнення заборгованості з заробітної плати підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн., суд приходить до наступного.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюєтьсястаттею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно ч. 2ст. 23 ЦК Україниморальна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.4ст. 23 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно зіст. 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 14.12.2016 у справі № 428/7002/14-ц, зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із вказаною статтею є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача. Невиплата позивачеві заробітної плати встановлена та доведена в ході судового розгляду. Сам факт порушення законного трудового права позивача свідчить про заподіяння йому моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Дана позиція міститься у постанові Верховного Суду від 18.01.2018 у цивільній справі №362/7161/15-ц, які враховуються судом на підставі ч. 4ст. 263 ЦПК України.

Дійсно, невиплатою відповідачем належних позивачу коштів, йому спричинена моральна шкода, яка полягає в порушенні його прав на отримання оплати за працю, що призвело до моральних страждань, порушення звичайного укладу життя, економії на харчуванні та лікуванні.

Враховуючи вимоги розумності та справедливості, що відповідає вимогам ч. 3ст. 23 ЦК України, враховуючи тривалість не проведення повного розрахунку відповідача з позивачем, обставини, за яких позивач зазнав моральних страждань, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.

Доказів заподіяння моральної шкоди у більшому розмірі суду не надано. Тому вимоги позивача в даній частині позову підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України "Про судовий збір"від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.

Згідно із ч. 6ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За такого, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 999,80 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральну шкоду задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги» на користь ОСОБА_1 заборгованості з заробітної плати у розмірі 99979 грн. 99 коп.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги» на користь держави судовий збір у розмірі 999 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Філія «Миколаївська ДЕД» Державна служба автомобільних доріг України «Укравтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ДП «Миколаївський облавтодор», юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 111, ЄДРПОУ 26174170.

Повний текст судового рішення складено «23» грудня 2022 року.

Суддя Н.О. Рум`янцева