Справа №2-2934/11
Провадження №6/522/271/22
УХВАЛА
23 грудня 2022 року м.Одеса
Приморський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді Чернявської Л.М.,
при секретарі судового засідання Тофан Л.Р.,
розглянувши у судовомузасіданні заяву представника ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, за участі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
ВСТАНОВИВ:
07 вересня 2017 року Приморським районним судом міста Одеси виданий виконавчий лист, на підставі рішення суду від 07 вересня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Суд вирішив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 27.03.1997р., ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_3 , виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 17.06.1995р., НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (м. Одеса, вул. Базарна, 17, р/р НОМЕР_5 в ФООУ АТ «Ощадбанк», МФО 328845) заборгованість за Договором відновлювальної кредитної лінії № 1808 від 21 березня 2008р. в загальній сумі 467654,23 євро, 4555673,36 гривень, з яких: заборгованість за основним та простроченим кредитом 255891,00 євро; заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом 211763,23 євро; прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту 5920,00 гривень; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 2103671,80 гривень; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом 2118249,71 гривень; 3% річних від простроченої заборгованості за основним боргом 327831,85 гривень.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ „Державний ощадний банк України в особі Філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ 09328601, МФО 328845, р/р № НОМЕР_5 в Одеському облуправлінні АТ «Ощадбанк») за договором відновлювальної кредитної лінії № 1808 від 21 березня 2008р. у розмірі 467654,23 євро, 4555673,36 гривень, з яких: заборгованість за основним та простроченим кредитом 255891,00 євро; заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом 211763,23 євро; прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту 5920,00 гривень; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 2103671,80 гривень; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом 2118249,71 гривень; 3% річних від простроченої заборгованості за основним боргом 327831,85 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 21.03.2008 р. за реєстровим № 476, а саме на: нежиле приміщення офісу № 167, загальною площею 132,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2007 року, посвідченого приватним нотаріусомОдеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І. за № 1184 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державнийощадний банк України» в особіфілії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» сплачений судовий збір у розмірі 1700,00 гривень по 566,67 гривень з кожного, а також витрати на ІТЗ у розмірі 30,00 гривень по 10,00 гривень з кожного. В іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення.
Виконавчий документ був звернений до примусового виконання.
Так, постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 27.10.2017 року відкрито виконавче провадження за зазначеним рішенням, та проведено необхідні виконавчі дії.
Ухвалою суду від 22 лютого 2018 року подання Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , без вилучення паспортного документа, до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом № 2-2934/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 07.09.2018 року.
06 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Ухвалою суду від 20 вересня 2022 року прийнято заяву ОСОБА_1 до свого провадження.
01 листопада 2022 року від АТ „Державний ощадний банк України в особі Філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» надійшли заперечення з приводу заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України від 31.10.2022 року, де підтвердив що за виконавчим листом №2934/11 в період часу з 27.10.2017 року по 10.08.2018 року у відношенні до ОСОБА_1 у Відділі примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження ВП № 55011241. При цьому, Відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області за виконавчим провадженням ВП № 56920613 в ході здійснення виконавчих дій 21.03.2019 року реалізовано предмет іпотеки що належав ОСОБА_3 , а саме: нежиле приміщення офісу №167, загальною площею 132,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за ціною 2074127,84 грн.. 05.06.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Цинєвим Андрієм Олександровичем за виконавчим листом №2934/11 відкрито виконавче провадження ВП № 59281464 та винесено 11.06.2019 року Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи ОСОБА_1 , згідно до якої ТОВ «Майя» з 01.07.2019 року щомісячно здійснює утримання у розмірі 20 відсотків від нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 та перераховує їх на поточний рахунок приватного виконавця, що підтверджується довідкою від 01.09.2022р. №2. Також, Головним управлінням пенсійного фонду України в Одеській області на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Андрія Олександровича за виконавчим листом №2934/11 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника від 11.06.2019 року, здійснюється з 01.10.2019 року щомісячні утримання у розмірі 20 відсотків від нарахованої пенсії ОСОБА_1 та перераховує їх на поточний рахунок приватного виконавця, що підтверджується довідкою від 01.04.2022 р. № 5399-3720/Г-05/8-1500/22. У своєму заперечені також зроблені посилання на ч. 5 ст. 441 ЦПК України, де суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Незважаючи на те, що в порядку примусового виконання рішення суду 21.03.2019 року реалізовано предмет іпотеки за ціною 2074127,84 грн. що є забезпеченням виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором відновлювальної кредитної лінії №1808 від 21 березня 2008 року та здійсненням утримань з заробітної плати та пенсії ОСОБА_1 позивач по справі вимагає відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 .
13 грудня 2022 року від представника Заявника до суду надійшла заява про розгляд заяви за відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні суду перебувала справа №2-2934/11 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.
Виконавчий лист № 2-2934/11 від 07.09.2017 року виданий Приморським районним судом м. Одеси на підставі рішення суду про задоволення позовних вимог у вказаній справі у відношенні до боржника ОСОБА_1 , перебував з 27.10.2017 року по 10.08.2018 року на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області, а з 05.06.2019 року перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О., і щомісяця починаючи з 01.07.2019 року із заробітної плати та пенсії ОСОБА_1 стягуються грошові кошти на виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси у справі № 2-2934/11.
На підставі виконавчого листа № 2-2934/11 від 07.09.2017 року виданого Приморським районним судом м. Одеси на підставі рішення суду у відношенні до ОСОБА_3 «В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством „Державний ощадний банк України" в особі Філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ 09328601, МФО 328845, р/р № НОМЕР_5 в Одеському облуправлінні АТ «Ощадбанк») за договором відновлювальної кредитної лінії № 1808 від 21 березня 2008р. у розмірі 467 654,23 євро, 4 555 673,36 гривень, з яких: заборгованість за основним та простроченим кредитом 255 891,00 євро; заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом 211 763,23 євро; прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту 5 920,00 гривень; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 2 103 671,80 гривень; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом 2 118 249,71 гривень; 3% річних від простроченої заборгованості за основним боргом 327 831,85 гривень - звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 21.03.2008 р. за реєстровим № 476, а саме на: нежиле приміщення офісу № 167, загальною площею 132,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І. за р№ 1184 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій» Відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області за виконавчим провадженням ВП № 56920613 в ході здійснення виконавчих дій було реалізовано 21.03.2019 року предмет іпотеки за ціною 2074127,84 грн.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 22 лютого 2018 року за поданням старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко А.В. тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України громадянку ОСОБА_1 до виконання зобов`язань згідно виконавчого листа по справі №2-2934/11.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О. від 05.06.2019 відкрито виконавче провадження № 59281464 з примусового виконання виконавчого листа №2-2934/11 виданого 07.09.2017 щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О. від 11.06.2019 (ВП №59281464) звернуто стягнення у розмірі 20 відсотків на заробітну плату та пенсію боржника ОСОБА_1 .
Заявником надано суду копію протоколу №4 Зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Майя» від 28 листопада 2002 року згідно до якого, ОСОБА_1 виконує обов`язки директора товариства і з 01 липня 2019 року згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О. «про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника» від 11.06.2019 року за ВП № 59281464 товариством з заробітної плати ОСОБА_1 здійснюються щомісячні відрахування у розмірі 20 відсотків за рішенням суду, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Майя» від 01.09.2022 р. № 02.
Також, згідно наданої до суду довідки від 01.04.2022 р. № 5399-3720/Г-05/8-1500/22, Головним управлінням пенсійного фонду України в Одеській області з 01 жовтня 2019 року згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О. «про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника» від 11.06.2019 року за ВП № 59281464 здійснюються щомісячні відрахування в розмірі 20 відсотків з нарахованої пенсії ОСОБА_1 за рішенням суду.
Таким чином, боржник ОСОБА_1 рішення суду у справі №2-2934/11 виконує, але, при цьому, порушується її право, гарантованеКонституцією України, на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України.
Відповідно до ст.33Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд зазначає, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою Напияло проти Хорватії (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).
Відповідно до другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що повинен існувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льон рот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пункти 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
У справі Гочев проти Болгарії Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має грунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині З статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Таким чином, для вирішення питання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника згідно вказаних правових норм необхідним елементом є пропорційність втручання у конвенційне право особи на вільне пересування, наявність справедливого балансу між публічним інтересом у демократичному суспільстві щодо належного виконання обов`язкових рішень суду та інших органів чи посадових осіб та гарантій на вільне пересування особи.
При цьому, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою Луордо проти Італії (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою Рінер проти Болгарії , § 121).
Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (рішення Європейського Суду за справою Рінер проти Болгарії , § 124 і рішення Європейського Суду "Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии", § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 року за справою Сіссаніс проти Румунії ), скарга № 23468/02, § 70).
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою "Ле Конт , Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії" (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60)...".
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон визначені Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».
Згідно положень п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну» громадян України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.
Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; а у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.
Отже, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.
Утім визначення поняття «ухилення» Закон України «Про виконавче провадження» прямо не розкриває. Також відсутня практика Конституційного суду України щодо офіційного тлумачення такого поняття, як «ухилення».
Відповідно до Нового словника української мови у 4-х томах 1998 року видавництва, вбачається, що в сучасній українській мові слово ухилення тлумачиться наступним чином: відступати, відхилятися, вивертатися; намагатися не робити чого-небудь, не брати участі у чомусь, уникати; навмисно не давати відповіді на запитання, говорити щось інше.
Тобто, з погляду етимології словосполучення ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) вжите у ч. 5 ст. 6 «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання.
Згідно постанови Верховного Суду від 28.10.2020 р. (справа №331/8536/17-ц) тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Проте особа, що має невиконанні зобов`язання не може вважатися винною в ухиленні, поки не доведено протилежного.
Як було встановлено судом, рішення суду у справі №2-2934/11 боржником ОСОБА_1 виконується, а отже заявник не має спрямованих дій на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що даним обмеженням порушуються права та законні інтереси заявника, тому суд вважає за необхідне скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України застосоване у відношенні ОСОБА_1 згідно ухвали Приморського міського суду м.Одеси від 22.02.2018.
Водночас, суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022, що затвердженийЗаконом України від 24 лютого 2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 введено воєнний стан.
Верховною Радою України прийнято Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", за яким воєнний стан в Україні продовжено до 19 лютого 2023 року.
Відповідно дост.3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Суд бере до уваги зазначені обставини, а також положенняКонституції Українита зауважує, що виїзд за межі України в умовах воєнного стану може бути також необхідним з метою евакуації та/або виїзду на лікування, а також неможливості обмеження свободи пересування у військовий час з метою забезпечення безпеки, тобто таким, що спрямований на збереження життя і здоров`я людини.
Відповідно до ч.1 ст.441 ЦПУ України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Між тим, згідно ч.5 ст.441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Керуючись ст.ст.259, 260 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 (заінтересована особа -Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України- задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 22 лютого 2018 року (справа №2-2934/11) у відношенні громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Копію ухвали направити до Адміністрації Державної прикордонної служби України (м.Київ, вул. Володимирська, 26) - для виконання.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Чернявська Л.М.
Суд | Приморський районний суд м.Одеси |
Дата ухвалення рішення | 23.12.2022 |
Оприлюднено | 27.12.2022 |
Номер документу | 108063903 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Інші процесуальні питання |
Цивільне
Приморський районний суд м.Одеси
Чернявська Л. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні