Рішення

від 14.12.2022 по справі 352/2059/21

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/2059/21

Провадження № 2/352/130/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2022 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді Струтинського Р.Р.

з участю секретаря Гребінника В.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Тисменицької об`єднаної територіальної громади про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою у якому просив: 1)усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 шляхом скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку за кадастровим номером 2625882903:01:002:0467, а саме визнати незаконним рішення 7-2/15 Марковецької сільської ради від 25.12.2015 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0427 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 кадастровий номер 2625882903:01:002:0467; скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2625882903:01:002:0467 видане ОСОБА_4 від 04.01.2016; 2) скасувати запис про державну реєсьрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2625882903:01:002:0467 за ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 11.10.2021 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 24.05.2022 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 14.06.2022 залучено до участі у даній справі правонаступника первісного відповідача, яким є Марковецька сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області, належним відповідачем, яким є Тисменицька об`єднана територіальна громада.

Заявлений позов позивач обґрунтовував тим, що рішенням Марковецької сільської ради від 26.08.2007 йому передано у власність земельну ділянку площею 0,25, з них 0,05 га для будівництва і обслуговування будинку та господарських споруд та 0,20 га для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Марковецької сільської ради № 13-21/14 від 10.10.2014 йому надано дозвіл на складання технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,05 га для будівництва і обслуговування будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 . В процесі розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) йому стало відомо, що він не зможе завершити процедуру приватизації земельної ділянки в розмірі 0,05 га котра була виділена йому рішенням Марковецької сільської ради від 26.08.2007, оскільки відповідачка ОСОБА_4 приватизувала частину наданої йому земельної ділянки та зареєструвала право власності, у тому числі і на частину його земельної ділянки, на присадибну земельну ділянку з кадастровим номером 2625882903:01:002:0467, площею 0,0427 га по АДРЕСА_1 . Стверджує, що законність його права користування земельною ділянкою встановлено рішенням Івано-Франківського апеляційного суду від 11.03.2019, а тому підлягає захисту саме в редакції заявлених позовних вимог.

Позивач ОСОБА_3 та його представник- адвокат Ткачишин С.М. у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задоволити.

Представник відповідачки- адвокат Говзан М.М. у судовому засіданні позов не визнав, просив застосувати строки позовної давності та відмовити у позові.

12.10.2022 від відповідача ОСОБА_4 поступила заява про застосування строків позовної давності, як самостійну підставу для відмови у позові.

Представник відповідача Тисменицької об`єднаної територіальної громади в судове засідання не з`явився, у поданій суду заяві вважає заявлені позовні вимоги необгрунтованими, також відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки, позивач знав про оскаржуване рішення та свідоцтво ще у 2016 році, тому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Просив розглядати справу за відсутності свого представника.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Положеннями ч. 4, 5 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зроблено висновок, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11.03.2019 року у справі 352/1969/16-ц, яка в частині встановлення обставин справи та застосуванні норм матеріального права залишена без змін постановою Верховного Суду від 31.03.2021 року, що розглядалася за участю тих самих сторін, що приймають участь в даній справі встановлено, що згідно довідок Марковецької сільської ради від 19 лютого 2015 № 94 та від 07 червня 2017 року №110 , виданих на підставі погосподарських книг Марковецької сільської ради за ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 у 1990 році рахувалась земельна ділянка загальною площею 0,07 га загальної площі, у тому числі 0,01 га для будівництва, обслуговування житлового будинку,господарських будівель, у 1991 році - 0,30 га загальної площі, з них 0,01 га для обслуговування житлового будинку, у 1992 - 1993 роках - 0,50 га загальної площі, з них 0,01 га для обслуговування житлового будинку. З 1994 року за господарством позивача рахується 0, 50 загальної площі, з них присадибна земельна ділянка площею 0,02 га, з 2001 року - 0, 50 загальної площі, з них присадибна земельна ділянка площею 0,03 га і 0, 47 га для ведення особистого селянського господарства, з 2002 року - 0,50 га загальної площі, з них 0,05 га для обслуговування житлового будинку та 0,45 га для ведення особистого селянського господарства, у 2007 році - 0, 25 га загальної площі, з них 0,05 га для обслуговування житлового будинку і 0,20 га для ведення особистого селянського господарства.

Згідно рішення виконкому Марковецької сільської ради народних депутатів від 27 листопада 1991 року позивачу ОСОБА_3 , який на той час носив прізвище " ОСОБА_5 ", і змінив його на підставі свідоцтва від 19 жовтня 1992 року, надано дозвіл на будівництво житлового будинку в с. Одаї, а рішенням Марковецької сільської ради народних депутатів від 05 жовтня 1991 року позивачу виділено додаткову земельну ділянку в с. Одаї.

За даними довідки, виданої виконкомом Марковецької сільської ради Тисменицького району згідно погосподарської книги №6 житловий будинок АДРЕСА_1 , який на даний час зареєстрований за ОСОБА_3 , побудований в 1932 році.

Згідно заяви від 24 липня 2007 року ОСОБА_3 просив надати дозвіл на приватизацію його житлового будинку, право власності на який оформив 03 березня 2015 року.

За рішенням Марковецької сільської ради №231 від 26 серпня 2007 року вирішено передати у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0, 25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд 0,05 га для ведення особистого селянського господарства 0,20 га.

Рішенням сесії Марковецької сільської ради від 10 жовтня 2014 року ОСОБА_3 надано дозвіл на складання технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1 .

Даною постановою Івано-Франківського апеляційного суду також встановлено, що рішенням сесії Марковецької сільської ради від 24 квітня 2015 року відповідачу ОСОБА_4 надано дозвіл на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається у власність загальною площею 0,0427 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно рішення 7-2/15 Марковецької сільської ради від 25 грудня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_4 площею 0,0427 га, кадастровий номер 2625882903:01:002:0467 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 . Передано у власність земельну ділянку ОСОБА_4 площею 0, 0427 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 ,кадастровий номер 2625882903:01:002:0467.

За даними довідки відділу Держземагенства у Тисменицькому районі від 25 травня2015 року на 01 травня 2014 року пропонується до відведення ОСОБА_4 на умовах власності 0,0427 га із земель сільськогосподарського призначення.

Згідно довідок Марковецької сільської ради від серпня 2015 року ОСОБА_4 дійсно користується земельною ділянкою площею 0,0427 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Одаї з 2015 року. На земельній ділянці відсутні будівлі і споруди.

Отже, згідно матеріалів справи та фактичних обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, доведено, що позивач ОСОБА_3 з 2002 року користується земельною ділянкою площею 0,05 га для обслуговування житлового будинку, є належним землекористувачем цієї площі.

З огляду на вищенаведені обставини котрі не потребують доказування в даній справі, Івано-Франківський апеляційний суд встановив обставини набуття права користування ОСОБА_3 та набуття права власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку з приводу чого зробив підставні висновки про незаконність позбавлення права користування позивача на спірну земельну ділянку.

Виходячи ізвищенаведеного судприходить довисновку пронаявність упозивача порушеногоправа,на захистякого нимподано позов.

В частині вирішення поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне, статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. г ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (який діяв на момент виникнення правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Як встановленосудом вище,згідно рішенням сесії Марковецької сільської ради від 24 квітня 2015 року відповідачу ОСОБА_4 надано дозвіл на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається у власність загальною площею 0,0427 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі даного рішення видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2625882903:01:002:0467 на ім`я ОСОБА_4 від 04.01.2016 року.

З часу прийняття оскаржуваного рішення Марковецької сільської ради від 24.04.2015 року про скасування якого заявлено позовну вимогу, у позивача виникло порушення його прав землекористувача.

Із рішенняТисменицького районногосуду усправі №352/1969/16-цвід 07.12.2018року,яке позивачемдолучено,як письмовийдоказ допозовної заявивбачається,що 29.12.2016року ОСОБА_3 звернувся доТисменицького районногосуду ізпозовними вимогами та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд:

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки № 2625882903:01:002:0467 у Державному земельному кадастрі та виключитивідомості про земельну ділянку за кадастровим номером 2625882903:01:002:0467 з Державного земельного кадастру;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим №2625882903:01:002:0467 за ОСОБА_4 та виключити відповіднийзапис із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- визнати незаконними і скасувати рішення Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 05 серпня 2015 року «Про затвердження акта земельної комісії», рішення Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 24 квітня 2015року «Про надання дозволу на складання проекту щодо відведення земельної ділянки»;

- зобов`язати ОСОБА_4 не чинити йому перешкод у користуванні присадибною земельною ділянкою, орієнтовною площею 0,05 га,по АДРЕСА_1 .

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11.03.2019 року, що залишена без змін постановою Верховного Суду від 31.03.2021 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено повністю.

Таким чином, звертаючись до Тисменицького районного суду 29.12.2016 року у справі №352/1969/16-ц із позовною вимогою про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим №2625882903:01:002:0467 за ОСОБА_4 та виключення відповідногозапису із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, свідчить, що позивачу було відомо про набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку, а відповідно і про підставу набуття такого права.

У відповідності до вимог п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення в цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Згідно з ч.ч.3, 4, 5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При порушенні суб`єктивного цивільного права особа може звернутися з позовом до суду за захистом. Необхідно розрізняти право на позов у матеріальному розумінні і право на позов у процесуальному розумінні.

У матеріальному розумінні право на позов - це право вимагати від суду ухвалення рішення про захист порушеного суб`єктивного права і право отримати такий захист. Закінчення строку позовної давності позбавляє сторону можливості вимагати примусового здійснення права через суд, але не позбавляє права звернутися за захистом до суду взагалі, оскільки для подання позовної заяви до суду про захист порушеного суб`єктивного права законодавець будь-яких строків не встановив.

Право на позов у процесуальному розумінні - це право на подання позовної заяви з метою захисту порушеного права, не обмежене строками позовної давності. Вимоги щодо захисту порушеного права розглядаються судом незалежно від позовної давності, але закінчення строку позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відтак, суд приймає до уваги доводи відповідачів щодо застосування строків позовної давності. При цьому суд бере до уваги, що значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин, дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активного здійснення належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

А особливістю вирішення спору про захист порушеного права за умови пропуску строку позовної давності є те, що положення кодексу про сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові лише за умови його обґрунтованості, тобто за умови наявності порушеного права.

Якщо ж встановлено, що таке право порушено й строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд ухвалює рішення про відмову в позові у зв`язку із закінченням строку позовної давності.

Відповідно до частини першоїстатті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» устатті 261ЦК України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Аналізстатті 261 ЦК Українидає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

Поряд з тим позивачем не було заявлено вимогу про поновлення процесуального строку звірення до суду та належного обргрунтування поважності пропуску строків позовної давності.

Суд відхиляє доводи позивача наведені у запереченнях проти заяви щодо застосування строку позовної давності з тих підстав, що постановою апеляційного суду від 11 березня 2019 року у справі №352/1969/16-ц зазначено, що тільки у засіданні апеляційного суду з`ясовано, що рішенням 7-2/15 Марковецької сільської ради від 25 грудня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_4 площею 0,0427 га, передано у власність земельну ділянку площею 0,0427 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яке не подавалось до справи жодною із сторін, як на підставу котра встановлює початок перебігу строку позовної давності.

Даний висновок Івано-Франківського апеляційного суду жодним чином не свідчить про те, що ОСОБА_3 не знав або не міг знати про нього раніше.

Позивачем не надано жодних доказів про те, що він вживав дій щодо отримання даної інформації і органом місцевого самоврядування йому було відмовлено в наданні копії оскаржуваного рішення.

Одночасно, суд не погоджується із думкою позивача про те, що в даних правовідносинах існує триваюче порушення, котре тлумачеться як проступок, оскільки ОСОБА_4 жодних незаконних дій з метою набуття у власність земельної ділянки не вчиняла і на даний час користується земельною ділянкою на підставі правовстановлюючих документів.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 256, 257, 261 ЦК України, ст.116, 152 ЗК України, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Тисменицької об`єднаної територіальної громади про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідачі: ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

Тисменицька об`єднана територіальна громада, м. Тисмениця, вул. Галицька,17, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04356165.

Повне судове рішення складено 24.12.2022.

Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ