Постанова

від 14.03.2023 по справі 352/2059/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/2059/21

Провадження № 22-ц/4808/288/23

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р.Р.

Суддя-доповідач Василишин Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.

суддів: Бойчука І.В., Максюти І.О.

секретаря Петріва Д.Б.

за участю представника апелянта

адвоката Ткачишин С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду від 14 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Струтинського Р.Р. в м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тисменицької об`єднаної територіальної громади про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

В жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, в якому просив: 1) усунути йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 шляхом скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 2625882903:01:002:0467, а саме: визнати незаконним та скасувати рішення 7-2/15 Марковецької сільської ради від 25 грудня 2015 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0427 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625882903:01:002:0467; скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2625882903:01:002:0467, видане ОСОБА_2 04 січня 2016 року; 2) скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625882903:01:002:0467 за ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішенням Марковецької сільської ради від 26 серпня 2007 року йому передано у власність земельну ділянку площею 0,25 га, з яких 0,05 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, 0,20 га для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Марковецької сільської ради № 13-21/14 від 10 жовтня 2014 року йому надано дозвіл на складання технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,05 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1 . В процесі розробки технічної документації йому стало відомо, що він не може завершити процедуру приватизації земельної ділянки в розмірі, визначеному рішенням Марковецької сільської ради від 26 серпня 2007 року, а саме 0,05 га, оскільки частину наданої йому земельної ділянки приватизувала ОСОБА_2 . Так, рішенням 7-2/15 Марковецької сільської ради від 25 грудня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0427 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625882903:01:002:0467. Дане рішення стало підставою для видачі відповідачці свідоцтва про право власності на вказану земельну ділянку № НОМЕР_1 від 04 січня 2016 року. При цьому, його право користування на земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1 не було припинено у законний спосіб та на законних підставах. Крім того, законність його права користування вказаною земельною ділянкою встановлено рішенням Івано-Франківського апеляційного суду від 11 березня 2019 року, а тому підлягає захисту в судовому порядку.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 14 червня 2022 року до участі у справі залучено правонаступника Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, яким є Тисменицька об`єднана територіальна громада.

Рішенням Тисменицького районного суду від 14 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тисменицької об`єднаної територіальної громади про усуненняперешкод вкористуванні земельноюділянкою відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 березня 2019 року у справі № 352/1969/16-ц доведено обставини щодо незаконності позбавлення позивача права користування спірною земельною ділянкою та наявність у нього порушеного права, на захист якого ним подано даний позов. Разом з тим, про набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку, а відповідно і про підставу набуття такого права, позивачу було відомо ще 29 грудня 2016 року під час звернення до Тисменицького районного суду у справі № 352/1969/16-ц з позовною вимогою про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625882903:01:002:0467 за ОСОБА_2 та виключення відповідного запису із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому, звертаючись до суду 05 жовтня 2021 року з даним позовом, позивач пропустив строк позовної давності, про застосування якої заявив представник відповідача, що є підставою для відмови у позові.

ОСОБА_1 на вказане рішення подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема зазначає, що відмовляючи в позові з підстав пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції не врахував його доводи про те, що на момент звернення до Тисменицького районного суду з позовом у справі № 352/1969/16-ц він мав у своєму розпорядженні лише інформацію про кадастровий номер земельної ділянки ОСОБА_2 . Оскільки він не мав можливості самостійно отримати правовстановлюючі документи на земельну ділянку ОСОБА_2 , то звернувся до суду з клопотанням про витребування у відповідачки копій таких документів. На вимогу суду ОСОБА_2 надала лише рішення Марковецької сільської ради від 05 серпня 2015 року «Про затвердження акту земельної комісії» та від 24 квітня 2015 року «Про надання дозволу на складання проекту щодо відведення земельної ділянки». Після цього він збільшив позовні вимоги та додатково просив визнати незаконними та скасувати вищевказані рішення сільської ради, а також просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у користуванні його земельною ділянкою орієнтовною площею 0,05 га. Свідоцтво про право власності на земельну ділянку від 04 січня 2016 року ОСОБА_2 надала суду першої інстанції лише після стадії судових дебатів, а рішення 7-2/15 Марковецької сільської ради від 25 грудня 2015 року під час апеляційного розгляду справи № 352/1969/16-ц в березні 2019 року. З даним позовом він звернувся в жовтні 2021 року, тобто в межах строку позовної давності.

Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний позов не є негаторним. Вказує, що рішення 7-2/15 Марковецької сільської ради від 25 грудня 2015 року, яке стало підставою видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на земельну ділянку від 04 січня 2016 року, діє по сьогодні, а отже, триває порушення його прав як законного землекористувача.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Учасники справи правом подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України не скористалися.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта скаргу підтримала, просила її задоволити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

З урахуваннямположень частинидругої статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно довідок Марковецької сільської ради від 19 лютого 2015 року № 94 та від 07 червня 2017 року № 110, виданих на підставі погосподарських книг Марковецької сільської ради, за ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 у 1990 році рахувалася земельна ділянка загальною площею 0,07 га, у тому числі 0,01 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель; у 1991 році - 0,30 га загальної площі, з них 0,01 га для обслуговування житлового будинку; у 1992 - 1993 роках - 0,50 га загальної площі, з них 0,01 га для обслуговування житлового будинку. З 1994 року за господарством позивача рахується 0,50 га загальної площі, з них присадибна земельна ділянка площею 0,02 га; з 2001 року - 0,50 га загальної площі, з них присадибна земельна ділянка площею 0,03 га і 0,47 га для ведення особистого селянського господарства; з 2002 року - 0,50 га загальної площі, з них 0,05 га для обслуговування житлового будинку та 0,45 га для ведення особистого селянського господарства; у 2007 році - 0,25 га загальної площі, з них 0,05 га для обслуговування житлового будинку і 0,20 га для ведення особистого селянського господарства.

Згідно рішення виконкому Марковецької сільської ради народних депутатів від 27 листопада 1991 року позивачу ОСОБА_1 , який на той час носив прізвище « ОСОБА_3 » і змінив його на підставі свідоцтва від 19 жовтня 1992 року, надано дозвіл на будівництво житлового будинку в с. Одаї, а рішенням Марковецької сільської ради народних депутатів від 05 жовтня 1991 року позивачу виділено додаткову земельну ділянку в с. Одаї.

За даними довідки, виданої виконкомом Марковецької сільської ради Тисменицького району згідно погосподарської книги № 6, житловий будинок АДРЕСА_1 , який на даний час зареєстрований за ОСОБА_1 , побудований в 1932 році.

Згідно заяви від 24 липня 2007 року ОСОБА_1 просив надати дозвіл на приватизацію його житлового будинку, право власності на який оформив 03 березня 2015 року.

За рішенням Марковецької сільської ради № 231 від 26 серпня 2007 року вирішено передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га, з яких: для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд 0,05 га, для ведення особистого селянського господарства 0,20 га.

Рішенням сесії Марковецької сільської ради від 10 жовтня 2014 року ОСОБА_1 надано дозвіл на складання технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1 .

Наведені обставини також встановлені постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 березня 2019 року у справі № 352/1969/16-ц, яка постановою Верховного Суду від 31 березня 2021 року в частині встановлення судом обставин правомірності користування ОСОБА_1 з 2002 року вказаною земельною ділянкою залишена без змін (а.с. 24-42).

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, доведеним є той факт, що позивач ОСОБА_1 з 2002 року користується земельною ділянкою площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1 та є належним землекористувачем цієї площі.

Також встановлено, що рішенням сесії Марковецької сільської ради від 24 квітня 2015 року відповідачці ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається у власність загальною площею 0,0427 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням 7-2/15 Марковецької сільської ради від 25 грудня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 площею 0,0427 га, кадастровий номер 2625882903:01:002:0467, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 та передано у власність земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,0427 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625882903:01:002:0467 (а.с. 43).

04 січня 2016 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно земельну ділянку площею 0,0427 га, кадастровий номер 2625882903:01:002:0467, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 (а.с. 44).

Право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 51402914 від 04 січня 2016 року (а.с. 45).

Під час розгляду справи № 352/1969/16-ц Івано-Франківський апеляційний суд встановив, що частина земельної ділянки позивача площею 0,05 га для будівництва і обслуговування житлового будинку приватизована відповідачкою ОСОБА_2 , з приводу чого зробив висновки про незаконність позбавлення позивача права користування на спірну земельну ділянку.

Суд першої інстанції правильно врахував наведені висновки Івано-Франківського апеляційного суду, викладені в постанові від 11 березня 2019 року у справі № 352/1969/16-ц, яка набрала законної сили, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача порушеного права, на захист якого ним подано даний позов.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду про пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина друга статті 90 ЗК України).

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України.

Згідно положень зазначеної статті держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення нею у належному порядку позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів «довідався» та «міг довідатися», вжитих у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Відповідно до положень частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Встановлено, що ОСОБА_1 29 грудня 2016 року звертався до Тисменицького районного суду з позовом до ОСОБА_2 , Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, відділ державної реєстрації Тисменицької районної адміністрації, ОСОБА_4 , про скасування державної реєстрації прав власності на земельну ділянку, визнання незаконними і скасування рішень сільської ради, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (справа № 352/1969/16-ц).

Апеляційний суд ухвалою від 09 лютого 2023 року витребував з Тисменицького районного суду матеріали справи № 352/1969/16-ц для огляду в судовому засіданні.

З досліджених матеріалів справи (позовної заяви) № 352/1969/16-ц встановлено, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду в 2016 році було те, що в процесі розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) йому стало відомо, що він не може завершити процедуру приватизації земельної ділянки в розмірі, наданому йому рішенням Марковецької сільської ради від 26 серпня 2007 року, а саме 0,05 га, оскільки ОСОБА_2 приватизувала частину наданої йому земельної ділянки та зареєструвала право власності в тому числі і на частину його земельної ділянки під кадастровим номером 262588903:01:002:0467 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0427 га. При цьому, на момент звернення до суду ОСОБА_1 мав інформацію лише про кадастровий номер земельної ділянки ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 1-3 справи № 352/1969/16-ц).

У зв`язку з наведеним, позивач, від імені якого діяла адвокат Ткачишин С.М., заявляв клопотання про витребування у відділу Держгеокадастру у Тисменицькому районі Івано-Франківської області Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області копії документації із землеустрою, на підставі якої ОСОБА_2 була здійснена державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 262588903:01:002:0467, посилаючись на те, що він та адвокат не належать до переліку осіб, яким надано право на отримання копій таких документів (т. 1 а.с. 29 справи № 352/1969/16-ц).

В матеріалах справи відсутня відповідна ухвала суду щодо вирішення даного клопотання.

Як пояснила в засіданні апеляційного суду представник позивача, суд усно задоволив клопотання частково та зобов`язав ОСОБА_2 добровільно надати копії відповідної документації. Відповідачка її представила. З огляду на те, що надана документація містила як підставу для оформлення два рішення сільської ради від 24 квітня 2015 року «Про надання дозволу на складання проекту щодо відведення земельної ділянки» та від 05 серпня 2015 року «Про затвердження акту земельної комісії», ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та додатково просив визнати незаконними та скасувати саме вказані рішення сільської ради.

В матеріалах справи наявна копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (т. 1 а.с. 41-85 справи № 352/1969/16-ц) з якої вбачається, що така крім іншого, містила копії рішень Марковецької сільської ради від 24 квітня 2015 року «Про надання дозволу на складання проекту щодо відведення земельної ділянки» та від 05 серпня 2015 року «Про затвердження акту земельної комісії».

Встановлено, що 08 червня 2017 року ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та додатково просив визнати незаконними та скасувати рішення від 24 квітня 2015 року «Про надання дозволу на складання проекту щодо відведення земельної ділянки» та від 05 серпня 2015 року «Про затвердження акту земельної комісії», а також зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у користуванні його земельною ділянкою орієнтовною площею 0,05 га (т. 1 а.с. 106-109 справи № 352/1969/16-ц).

З матеріалів справи № 352/1969/16-ц також вбачається, що копія оскаржуваного позивачем свідоцтва про право власності на земельну ділянку від 04 січня 2016 року, виданого ОСОБА_2 , була надана остатньою 04 грудня 2018 року в перерві між судовими дебатами у даній справі (т. 1 а.с. 206-207 справи № 352/1969/16-ц).

Копію рішення 7-2/15 Марковецької сільської ради від 25 грудня 2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0427 га, кадастровий номер 2625882903:01:002:0467, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , та передано у власність вказану земельну ділянку, відповідачкою надано лише під час апеляційного розгляду справи в березні 2019 року (т. 2 а.с. 59 справи № 352/1969/16-ц).

Наведене підтверджується постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 березня 2019 року у справі № 352/1969/16-ц, в якій суд констатував, що раніше рішення не подавалось до справи жодною із сторін.

Тому враховуючи, що про наявність оскаржуваного свідоцтва про право власності від 04 січня 2016 року позивачу стало відомо в грудні 2018 року, а про наявність рішення 7-2/15 Марковецької сільської ради від 25 грудня 2015 року він дізнався в березні 2019 року, то висновок суду першої інстанції про те, що звернувшись з даним позовом в жовтні 2021 року позивач пропустив строк позовної давності, є помилковим.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом неправильно застосовано до даних спірних правовідносин положення частини четвертої статті 267 ЦК України, то рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

З оглядуна встановленіобставини справи та положення статей 90, 152, 155 ЗК України, колегія суддів дійшла висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тисменицької об`єднаної територіальної громади слід задоволити частково, а саме визнати незаконним та скасувати рішення 7-2/15 Марковецької сільської ради від 25 грудня 2015 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0427 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625882903:01:002:0467; скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2625882903:01:002:0467, видане ОСОБА_2 04 січня 2016 року.

В частині вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2625882903:01:002:0467, апеляційний суд приходить до висновку, що така не забезпечить ефективний захист порушеного права, тому в даному випадку підлягає до застосування норма частини другої статті 5 ЦПК України.

З огляду на наведене слід скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2625882903:01:002:0467, що відповідає положенням статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та гарантуватиме можливість виконання судового рішення в цій частині.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, що на думку позивача є триваючим правопорушенням та кваліфікується як негаторний позов, то колегія суддів не вважає її обґрунтованою, оскільки предметом спору є саме ухвалення актів органом місцевого самоврядування та видача правовстановлюючого документа відповідачу, що не є чиненням перешкод в розумінні статті 152 ЗК України. Тому в цій частині позову слід відмовити.

Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Тисменицького районного суду від 14 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тисменицької об`єднаної територіальної громади задоволити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення 7-2/15 Марковецької сільської ради від 25 грудня 2015 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0427 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625882903:01:002:0467.

Скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2625882903:01:002:0467, видане ОСОБА_2 04 січня 2016 року.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2625882903:01:002:0467.

В решті вимог позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 березня 2023 року.

Суддя-доповідач Л.В. Василишин

Судді: І.В. Бойчук

І.О. Максюта