Постанова

від 16.12.2022 по справі 910/14602/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2022 р. м.Київ Справа№ 910/14602/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 29.11.2021

у справі № 910/14602/21 (суддя І.В. Алєєва)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжинірінг"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 222 046, 19 грн.

.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжинірінг" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідача) про стягнення 222 046, 19 грн., з яких: 180 078,03 грн. - сума витрат на організацію проведення ремонтних та відновлювальних робіт вагонів та 41 968,16 грн. сума неотриманої орендної плати за час неможливості користуватися орендарем вагонами позивача.

Позивач у позовній заяві зазначає, що на залізничних станціях у проміжках між часом приймання вагонів (вантажу) залізницею до перевезення та часом видачі вагонів (вантажу) одержувачу на станції, зазначеній в залізничній накладній, було виявлено розукомплектування вагонів, вартість ремонту яких складає 180 078,03 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення збитків обґрунтовані тим, що позивач безпідставно поніс додаткові збитки у вигляді неотриманої орендної плати за час неможливості користування вагонами, та які позивач не поніс би за умови виконання АТ "Укрзалізниця" своїх зобов`язань, встановлених відповідними нормативними документами, та за умови безперешкодного руху вагонів позивача, у зв`язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 41 968, 16 грн. збитків у вигляді не отриманої орендної плати.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що у відповідності до Пункту 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання даних робіт, а позивач після ремонту Акціонерним товариством "Українська залізниця" звернувся до сторонньої організації ТОВ "Каргоремтранс", у зв`язку з чим понесені витрати відшкодуванню не підлягають. Крім того, відповідач вказав про відсутність обумовлених законом підстав для стягнення на користь позивача витрат на технічне обслуговування, ревізію системи розвантаження та підготовку під навантаження вагонів позивача.

Також, в частині вимог щодо стягнення 41 968, 16 грн. збитків у вигляді не отриманої орендної плати, відповідач вказував на їх необгрунтованість, недоведеність, а також посилався на те, що наявність теоретичного обгрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі № 910/14602/21 позов задоволено та стягнуто з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РЕЙЛ ІНЖИНІРИНГ" (Україна, 03150, місто Київ, вул. Ділова, будинок 5, корпус 2, ідентифікаційний код 41018433) збитки у розмірі 222 046 (двісті двадцять дві тисячі сорок шість) грн. 19 коп., та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 330 (три тисячі триста тридцять) грн. 70 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що для усунення пошкоджень позивач змушений був використати необхідні деталі та запасні частини для їх встановлення замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), складеними за участю виконавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргоремтранс" (на підставі договору надання послуг з організації ремонту вагонів №ТО-04/2020 від 02.01.2020).

Суд першої інстанції вважає помилковими, твердження відповідача стосовно невідповідності суми позовних вимог в частині відшкодування вартості ремонтних робіт сумам доданих актів здачі-приймання робіт, оскільки позивач замовляє у Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргоремтранс" ремонти усіх вагонів по мірі необхідності, а зазначені в позовній заяві вагони в той період потребували ремонту разом з іншими вагонами позивача.

За час перебування спірних пошкоджених вагонів в ремонті та технічному обслуговуванні позивачем не отримано орендну плату за користування ними у загальному розмірі 41 968, 16 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів форми ВУ-23М та ВУ-36М, актом наданих послуг, в якому зазначені кількість діб та періоди по датах за які нараховано орендну плату по кожному спірному вагону, а період з дати початку по дату закінчення ремонту визначені на підставі ВУ-23М та ВУ-36М та наведеним детальним розрахунком сум орендної плати, які не було включено до акту наданих послуг № 272/08-19 від 30.08.2020 та отримано позивачем у зв`язку з знаходженням вагонів в ремонті.

Враховуючи вищевикладене, що при перевезенні вагонів №№ 59202085, 58859398, 56739501, 58843582, 59124768, 58857269, 58856931, 56517675, які перебували в користуванні (оренді) позивача, залізницею не було дотримано вимог щодо їх збереження (схоронності), покладення відповідальності на відповідача за заподіяні позивачу збитки є правомірним та справедливим, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг" про стягнення збитків в розмірі 222 046, 19 грн. суд першої інстанції визнав обґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (15.12.2021 згідно поштового трекера на конверті, у якому надіслано апеляційну скаргу) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- скаржник зазначає, що у відповідності до Пункту 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання даних робіт, а позивач після ремонту Акціонерним товариством "Українська залізниця" звернувся до сторонньої організації ТОВ "Каргоремтранс", на думку скаржика, незрозуміло, як це повязано із розумкомплектацією;

- відповідач вказав про відсутність обумовлених законом підстав для стягнення на користь позивача витрат на технічне обслуговування, ревізію системи розвантаження та підготовку під навантаження вагонів позивача;

- скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції стосовно не отриманої орендної плати (упущеної вигоди) позивача, що позивачем не надано жодного первинного документу, який підтверджував би потребу у перевезеннях в період простою вагонів, які надали б змогу встановити дійсну потребу у завантаженні вагонів, що простоювали та чи використував би ТОВ "Рейл Лоджистик" дані вагони не доведено, а наведені позивачем розрахунки розміру упущеної вигоди базуються на визначенні можливого прибутку і не можуть бути належним доказом збитків, оскільки є припущенням можливого доходу.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

18.02.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Зокрема, позивач посилався на те, що 02.01.2020 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каргоремтранс" укладено договір № TO-04/2020-RE на надання послуг з організації ремонту вагонів, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Каргоремтранс" на підставі договірних відносин з вагонними депо Відповідача організовує технічне обслуговування ТОв-1/ТОв-2, ревізії системи розвантаження та підготовку під навантаження вагонів (далі - ремонт), що знаходяться в управлянні позивача. Після розукомплекстування та пошкодження вагонів Позивача під час перевезення вагонів № 59202085, 588593998; 56739501; 58843582; 59124768; 58857269; 58856931; 56517675 - дані пошкодження були зафіксовані АТ "Укрзалізницею" шляхом оформлення документів, що засвідчують даний факт (ВУ-23М) після чого вагони були направлені до відповідних структурних підрозділів АТ "Укрзалізниця".

ТОВ "Каргорметранс" виконуючи договірні зобов`язання з ТОВ "Рейл Інжиніринг" забезпечив організацію проведення ремонту пошкоджених вагонів в повному обсязі та надав акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9 від 31 січня 2021; № 39 від 31 січня 2021; № 95 від 28 лютого 2021; № 125 від 31 березня 2021; № 216 від 30 квітня 2021 щодо зазначених вагонів а ТОВ "Рейл Інжиніринг" сплатив дані послуги в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що питання ціноутворення робіт по послугам з організації технічного обслуговування вагону, маневрові роботи і інші відноситься до узгоджених умов договору між ТОВ "Рейл Інжинірингс" та ТОВ "Каргоремтранс", а АТ "Укрзалізниця" не має жодного відношення до договірних відносин позивача з іншими суб`єктами господарювання, тому ТОВ "Рейл Лоджистікс" не має обов`язку роз`яснювати та будь з ким погоджувати питання критеріїв ціноутворення, закупівлі матеріалів, запчастин та інше.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжинірінг" вказує, що до предмету даної справи відноситься факт виникнення обставин, які призвели до збитків позивача пов`язаних з непередбачуваним ремонтами вагонів, які знаходяться у нього в управлінні, а не якість проведення ремонтів чи правомірність їх проведення тією або іншою особою.

Стосовно аргументу скаржника, що стосується шкоди протиправної бездіяльності відповідача позивач зазначає, суд першої інстанції вірно вказав, що в даному випадку мова йде про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватного вагону (майна іншої особи) під час його використання (перевезення), а отже статус такого майна (чи вантаж, чи пусті вагони) для встановлення складу цивільного правопорушення принципового значення немає.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, суд першої інстанції правомірно дійшов в висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилось у забезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагону), завданої шкоди - пошкодження складової частини вагону, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

На думку позивача, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів №№ 59202085, 588593998; 56739501; 58843582; 59124768; 58857269; 58856931; 56517675 під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 17.12.2021, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів Тищенко О.В., Іоннікова І.А.

При дослідженні апеляційної скарги судом встановлено, що скаржник просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі № 910/14602/21 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14602/21 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі № 910/14602/21.

05.01.2022 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/14602/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/14602/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 отримана позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжинірінг") за юридичною адресою згідно рекомендованого поштового повідомлення №0315077273558, відповідачем (Акціонерним товариством "Українська залізниця") за юридичною адресою згідно рекомендованого поштового повідомлення 0315077111078, в особі (Регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця") за юридичною адресою згідно рекомендованого поштового повідомлення № 8440400733693.

10.06.2022 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від (Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжинірінг") надійшла заява про розрахунок судових витрат.

У заяві про розрахунок судових витрат позивач зазначив, що попередній орієнтовний розрахунок судоих витрат, які поніс та очікує понести при апеляційному розгляду справи, становлять витрати на правову допомогу, які пов`язані з розглядом справи у розмірі 5 400 грн., а остаточний розмір витрат буде визначений з урахуванням вчинених процесуальних дій у відповідності до вимог ст. 124 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку із перебування суддів: головуючого судді Станіка С.Р. з 04.07.2022 по 15.07.2022 включно у відпустці, а судді Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) з 06.06.2022 по 08.07.2022 включно у відпустці, вирішення питання стосовно апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпустки.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усуненння обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг" укладено договір фінансового лізингу № 6020-FL, на підставі якого вантажний залізничний рухомий склад (далі - вагони або PC), зокрема, вагони №№ 59202085, 58859398, 56739501, 58843582, 59124768, 58857269, 58856931, 56517675, в період з 26.12.2020 по 22.01.2021 перебували в управлінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг".

Відповідно до п. 3.2., 3.3. рамкового договору фінансового лізингу № 6020-FL від 19.12.2019 відповідальність за збереження, цілісності та ремонт переданих вагонів покладена на позивача - ТОВ "Рейл Інжиніринг".

В подальшому вищевказані вагони були передані в оренду і в грудні 2020 знаходились в управлінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" на умовах Договору оренди № 2-272/08-19 від 30.08.2019р.

На підтвердження знаходження вказаних вагонів в оренді ТОВ "Рейл Лоджистікс" протягом грудня 2020 - січня 2021 позивачем долучено до матеріалів справи:

- акт прийому-передачі від 02.09.2019р., від 03.09.2019 р.; від 04.09.2019 р. від 05.09.2019 від; від 06.09.2019 р.; від 07.09.2019;

- акт наданих послуг № 12/20 від 31.12.2020р. по Договору № 2-272/08-19 від 3.08.2019 р.; Актом наданих послуг № 12/20 від 31.01.2020р; Коригувальним Актом № 2 до актуальних послуг від 31.12.2020. по Договору № 2-272/08-19 від 3.08.2019 р. від 31.01.2021;

- виписка по рахунку Позивача про отримання орендної плати по Договору оренди № 2- 272/08-19 від 19.02.2021.

Відповідно до умов п. 3.1.2. договору оренди № 2-272/08-19 від 30.08.2019, укладеного між позивачем та ТОВ "Рейл Лоджистікс", витрати на проведення всіх ремонтів та технічного обслуговування покладаються на позивача (Орендодавця).

У грудні 2020 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - Відповідач) на підставі оформлених залізних накладних, №№ 46291738; 46218335; 42192682; 46223731; 46270823; 56517675 здійснювались перевезення відповідних вагонів по маршрутах зазначених у цих залізничних накладних.

Позивач у позовній заяві зазначає, що на залізничних станціях у проміжках між часом приймання вагонів (вантажу) залізницею до перевезення та часом видачі вагонів (вантажу) одержувачу на станції, зазначеній в залізничній накладній, було виявлено розукомплектування вагонів, перелічених в цій позовній заяві.

Відповідними структурними підрозділами AT "Укрзалізниця": (Структурний підрозділ "Констянтинівське вагонне депо", Виробничий підрозділ "Експлуатаційно - ремонтне вагонне депо Херсон", Ремонтне вагонне депо ім. Т. Шевченка (далі - Вагонне Депо)) були складені акти про пошкодження вагонів форми ВУ-23М та повідомлення ВУ-36М про приймання вагонів із ремонту, якими було встановлено розобладнання (розукомплектування), дати виявлення розобладнання, станції відчеплення вагонів в ремонт по причині розобладнання (розукомплектування) та дати закінчення ремонтів вищевказаних вагонів.

Також позивач зазначав, що за час непередбачуваного знаходження вагонів в ремонті з причин розобладнання під час знаходження вагонів під відповідальністю Відповідача, відповідно до Актів наданих послуг до Договору оренди № 2- 272/08-19 від 30.08.2019р. Позивач (Орендодавець) не отримав орендну плату за вагони, на яку розраховував та яку його Орендар сплатив би у відповідності з вищевказаним договором оренди за умови справності вагонів та можливості їх використання.

Таким чином, позивач у зв`язку з діями (бездіяльністю) відповідача зазначає, що безпідставно поніс додаткові збитки у вигляді неотриманої орендної плати за час неможливості користування вагонами, та які позивач не поніс би за умови виконання AT "Укрзалізниця" своїх зобов`язань, встановлених відповідними нормативними документа, та за умови безперешкодного руху вагонів позивача.

У зв`язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 41 968, 16 грн. збитків у вигляді не отриманої орендної плати.

Крім того, 02.01.2020 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каргоремтранс" укладено договір № TO-04/2020-RE на надання послуг з організації ремонту вагонів, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Каргоремтранс" на підставі договірних відносин з вагонними депо відповідача організовує технічне обслуговування ТОв-1/ТОв-2, ревізії системи розвантаження та підготовку під навантаження вагонів (далі - ремонт), що знаходяться в управлінні позивача.

На підтвердження факту організації виконання ремонтних робіт та постачання запасних частин, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каргоремтранс" та Позивачем були підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9 від 31 січня 2021 р.; № 39 від 31 січня 2021 р.; № 95 від 28 лютого 2021 р; №125 від 31 березня 2021 р.; № 216 від 30 квітня 2021 р. щодо зазначених вагонів.

Загальна сума, яка була витрачена ТОВ "Рейл Інжиніринг" на проведення ремонтних робіт по вищезазначеним актам складає 23669,23 гри. + 39053,14 гри. + 82704,32 грн.+ 822,04грн. + 33827,30 = 180 078,03 грн.

Факт сплати грошових коштів, згідно з актами здачі-приймання робіт № 9 від 31 січня 2021 р., №39 від 31 січня 2021 р., № 95 від 28 лютого 2020 р., № 152 від 31 березня 2021 р., № 216 від 30.04.2021 р. на надання послуг з організації ремонту вагонів укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Каргоремтранс", підтверджується платіжними дорученнями № 3493 від 25.02.2021 р; № 2493 від 25.02.2021 р.; № 2613 від 30.03.2021 р.;№ 2708 від 22.04. 2021 р.; № 2832 від 25.05.2021 р.; № 2929 від 22.06.2021 р.

Таким чином, за розрахунками позивача, загальна сума збитків Позивача складається з суми неотриманої орендної плати за час неможливості користування Орендарем вагонами Позивача - 41 968,16 грн. та з суми витрат на організацію проведення ремонтних, відновлювальних робіт зазначених вагонів - 180 078,03 грн., що загалом становить: 222 046, 19 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд, в межах доводів апеляційної скарги, дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

У відповідності до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст.306 Господарського кодексу України визначено, що суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 918 Цивільного кодексу України передбачено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць.

Згідно з п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

За змістом п. 5 Статуту залізниць України, нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 28.09.2004 №856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".

Наявними в матеріалах справи залізничними накладними №№ №№ 46291738; 46218335; 42192682; 46223731; 46270823; 56517675 підтверджується прийняття АТ "Укрзалізниця" до перевезення та його здійснення стосовно вагонів ТОВ "Рейл Лоджистікс".

Згідно з ст. 8 Статуту, перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що прийняття відповідачем до перевезення спірних вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані, проте, як підтверджується матеріалами справи, під час здійснення перевезення було виявлено несправність спірних вагонів.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вищезазначених Правил користування вагонами і контейнерами, у зв`язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до Структурних підрозділів АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»: Експлуатаційне ремонтне вагонне депо Херсон, Експлуатаційне ремонтне вагонне депо ім. Т. Шевченка, Структурний підрозділ «Костянтинівське вагонне депо» для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів із ТОв-2(4) форми ВУ-36М, затвердженої наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц, копії яких наявні в матеріалах справи, а також повернуто їх з відповідного ремонту, що підтверджується наявними у справі повідомленнями

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 сума збитків за пошкодження вагона складається з:

- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №551 від 15.11.99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за №828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

При цьому, позивач наголошує на тому, що вагони №№ 59202085, 58859398, 56739501, 58843582, 59124768, 58857269, 58856931, 56517675, були відремонтовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Каргоремтранс" на підставі договору надання послуг з організації ремонту вагонів №ТО-04/2020 від 02.01.2020, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9 від 31 січня 2021 р.; № 39 від 31 січня 2021 р.; № 95 від 28 лютого 2021 р; №125 від 31 березня 2021 р.; № 216 від 30 квітня 2021 р. щодо зазначених вагонів, і вартість здійсненого вказаним товариством ремонту заявлена позивачем до стягнення з відповідача в сумі 180 078,03 грн., як збитки.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду справи дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки (зокрема у вигляді упущеної вигоди), причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

По-перше, судом апеляційної інстанції встановлено, що внаслідок розукомплектування спірних вагонів, їх було відправлено до Структурних підрозділів АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»: Експлуатаційне ремонтне вагонне депо Херсон, Експлуатаційне ремонтне вагонне депо ім. Т. Шевченка, Структурний підрозділ «Костянтинівське вагонне депо» для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів із ТОв-2(4) форми ВУ-36М, затвердженої наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц, копії яких наявні в матеріалах справи, а також повернуто їх з відповідного ремонту, що підтверджується наявними у справі повідомленнями.

По-друге, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність направлення позивачем спірних вагонів на ремонт Товариству з обмеженою відповідальністю "Каргоремтранс" на підставі договору надання послуг з організації ремонту вагонів №ТО-04/2020 від 02.01.2020 саме з підстав неналежно здійсненого ремонту спеціалізованими ремонтними підприємствами та/або у зв`язку з відсутністю у вагоноремонтних підприємств Укрзалізниці запасних частин, необхідних для виконання ремонту пошкоджених вагонів.

При цьому, висновки суду першої інстанції про те, що для усунення пошкоджень позивач змушений був використати необхідні деталі та запасні частини для їх встановлення замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), складеними за участю виконавця - судом апеляційної інстанції визнаються помилковими, адже дослідивши акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9 від 31 січня 2021 р.; № 39 від 31 січня 2021 р.; № 95 від 28 лютого 2021 р; №125 від 31 березня 2021 р.; № 216 від 30 квітня 2021 р., складені між позивачем та організацією, яка здійснювала надання зазначених у вказаних актах послуг та виконувала роботи, судом апеляційної інстанції встановлено, що в них відсутні відомості про те, які саме вагони ремонтувались чи обслуговувались. Крім того, додатково суд апеляційної інстанції встановив, що з вказаних актів не вбачається відповідність виконаних за ними робіт (наданих послуг) саме тим роботам та наданим послугам, які підлягали наданню при встановленні факту розукомплектування спірних вагонів. Крім того, до вказаних актів також включено роботи і послуги, які не пов`язані з ремонтом спірних вагонів, а також вказані акти не містять відомостей про те, які саме деталі, пов`язані саме з розу комплектацією, були встановлені.

З огляду на викладене, доводи відповідача стосовно невідповідності суми позовних вимог в частині відшкодування збитків стосовно вартості ремонтних робіт сумам доданих актів здачі-приймання робіт та доводи стосовно того, що у відповідності до Пункту 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання даних робіт, а позивач після ремонту Акціонерним товариством "Українська залізниця" звернувся до сторонньої організації ТОВ "Каргоремтранс"- є обгрунтованими, та помилково не були досліджені та враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 180 078,03 грн. збитків, адже вказані обставини свідчать про відсутність обумовлених законом підстав для відшкодування відповідачем заявленого до стягнення вказаного розміру збитків.

Отже, наведене вище в сукупності свідчить про відсутність протиправної поведінки відповідача, розмір заявлених до стягнення збитків не підтверджений документально наявними у справі доказами та спростований відповідачем, позивачем не доведено причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками в розмірі 180 078,03 грн., які понесені позивачем в якості витрат своєї власної господарчої діяльності з окремим суб`єктом господарювання, як не доведено і вини відповідача у їх завданні.

Таким чином, з огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не було доведено належними засобами доказування наявність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками; 4) вини, що в сукупності свідчить про відсутність обумовлених законом підстав для стягнення збитків в розмірі 180 078,03 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 180 078,03 грн. - не є законними та обґрунтованими, а отже, задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжинірінг" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 41 968,16 грн. упущеної вигоди у вигляді суми неотриманої орендної плати за час неможливості користуватися орендарем вагонами позивача, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки (зокрема у вигляді упущеної вигоди), причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Отже, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов`язання за договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.08.2020 у справі № 910/15883/14.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 Цивільного кодексу України).

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані (за вирахуванням затрат).

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц.

Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється позивачем. Отже, звертаючись із позовом про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, позивач повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які б безспірно підтверджували їх розмір. Дослідження і перевірка розміру та складу заявленої до стягнення суми неодержаних доходів (упущеної вигоди) з огляду на реальність їх характеру має суттєве значення для правильного вирішення спору, виходячи із предмета і підстав цього позову.

У той же час, у відповідності до приписів ст. 142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

За таких обставин, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції розглянувши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, встановив, що при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Отже, з огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не було доведено належними засобами доказування, що саме винні дії відповідача спричинили завдання позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди у заявленому до стягнення розмірі.

Водночас, посилання позивача на укладений з ТОВ «Рейл Лоджистікс» договір оренди від 30.08.2019 № 2-272/08-19 - не є належним та допустимим доказом в розумінні приписів ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували наявність понесених позивачем збитків (упущеної вигоди) саме внаслідок обставин ремонту спірних вагонів.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України наявність збитків (упущеної вигоди) у заявленому до стягнення розмірі , як не надано і вірогідних доказів, які б могли вказувати на доходи, які б

Крім того, з огляду на встановлені вище судом обставини, позивачем не доведено ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції вірогідними засобами доказування протиправності дій відповідача та/або саме протиправної його поведінки, розміру понесених збитків у вигляді упущеної вигоди, і відповідно, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача та понесеними збитками позивача.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків (втрачену вигоду) в розмірі 41 968,16 грн - не є законними та обґрунтованими, а отже, задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи, дослідивши усі наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 222 046, 19 грн. збитків - не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними засобами доказування, а отже, задоволенню не підлягають з підстав, наведених у даній постанові, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволення позову повністю.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими обставини з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову за наведених у даній постанові підстав.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:

- судовий збір за подачу позову залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжинірінг";

- з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжинірінг" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 4 996 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 05 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі № 910/14602/21 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі № 910/14602/21 - скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжинірінг" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 222 046, 19 грн. збитків - відмовити повністю.

4. Судовий збір за подачу позову залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжинірінг".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжинірінг". (Україна, 03150, місто Київ, вул. Ділова, будинок 5, корпус 2, ідентифікаційний код 41018433) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400 Донецька обл., м.Лиман, вул. Привокзальна,22, код ЄДРПОУ 40150216) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 4 996 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 05 коп.

6. Матеріали справи № 910/14602/21 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши останньому видати накази на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді І.А. Іоннікова

О.В. Тищенко