Постанова

від 08.09.2022 по справі 920/749/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2022 р. Справа№ 920/749/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Токар Т.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 08.09.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 12.01.2021 (повний текст підписано 22.01.2021)

у справі №920/749/17 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом Приватного підприємства "Карла Маркса-2"

до Путивльської міської об`єднаної територіальної громади Конотопського району Сумської області

про поновлення договору оренди

В судовому засіданні 08.09.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 Приватне підприємство «Карла Маркса-2» (далі ПП «Карла Маркса-2») звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі ГУ Держгеокадастру) про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 (сім) років, строком до 01.04.2024 договору оренди від 24.03.2010 земельної ділянки загальною площею 7,7913 га, кадастровий номер 5923882300:09:001:0019.

Позовні вимоги із посиланням на положення статей 15, 16, 792 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України «Про оренду землі», зокрема частини шостої цієї норми, обґрунтовано тим, що після закінчення строку укладеного між Путивльською районною державною адміністрацією і ПП «Карла Маркса-2» договору оренди від 24.03.2010 позивач має право на поновлення цього договору з огляду на виконання належним чином зобов`язань за договором, користування земельною ділянкою після закінчення терміну його дії та сплату орендної плати за земельну ділянку.

Крім того, позивач зазначив, що на виконання вимог пункту 8 договору він направив ГУ Держгеокадастру лист-повідомлення від 31.01.2017 із проектом додаткової угоди, у відповідь на який (лист від 16.03.2017 № 28-18-0.6-3909/2-17) ГУ Держгеокадастру повідомило про неможливість поновлення договору оренди землі через, зокрема, відсутність витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки землі. Проте позивач акцентував, що законодавство не передбачає надання будь-яких документів, не визначених законом, а згідно з частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» пролонгація договору оренди земельної ділянки за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору є обов`язковою, при цьому наявності рішення орендодавця на поновлення такого договору як обов`язкової підстави для продовження договору не вимагається.

У подальшому ПП «Карла Маркса-2» неодноразово уточнювало позовні вимоги.

14.03.2019 ПП «Карла Маркса-2» подало заяву про зміну предмета позову від 13.03.2019 №112 (вх. № 721к від 14.03.2019), відповідно до якої просило суд визнати поновленим договір оренди землі б/н від 24.03.2010 (зареєстровано 01.04.2010 за № 041063300527), вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк, на тих самих умовах у наступній редакції:

ДОГОВІР ОРЕНДИ ЗЕМЛІ

м. Путивль, Путивльського району, Сумської області «__»

---

2017 року

Орендодавець: Головне управління Держгеокадастру в Сумській області в особі його начальника, с діє на підставі Наказу з одного боку, та

Орендар: Приватне підприємство «Карла Маркса-2», в особі Генерального директора, що діє на підставі Статуту підприємства з другого боку, уклали цей договір про нижченаведене:

Предмет договору

1. Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування, за рахунок земель державної власності В`язенської сільської ради, земельну ділянку сільськогосподарського призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Сумська область, Путивльський район В`язенська сільська рада.

Об`єкт оренди

2. В оренду, за рахунок земель державної власності, надаються земельні ділянки загальною площею 7,7913 га (далі - земельна ділянка), у тому числі 7,7913 га - рілля, зокрема земельні ділянки з кадастровими номерами 5923882300:09:002:0208 площею 3,8956 га, 5923882300:09:002:0209 площею 3,8957 га. Земельна ділянка не підтопляється, ґрунти сірі опідзолені супіщані ґрунти.

3. На земельній ділянці знаходяться:

Об`єкти нерухомого майна: відсутні, а також інші об`єкти інфраструктури: немає.

4. Земельна ділянка передається в оренду разом з: немає.

5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 56 593 гривень 65 копійок.

6. Земельна ділянка, яка передається в оренду, недоліків, які б могли перешкоджати ефективному її використанню за цільовим призначенням не має.

7. Інших особливостей об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини не виявлено.

Строк дії договору

8. Договір укладено на 7 років. Після закінчення строку дії договору орендар має право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до скінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата

9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі 3,1 відсотки від грошової оцінки, що складає 1 754 гривень 40 копійок, щорічно.

10. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

11. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати в місцевий бюджет В`язенської сільської ради, на р/р № 33217812700285; код бюджетного платежу - 13050200; ГУДКУ в Сумській області; МФО 837013; код 23635161; не пізніше 10 числа, наступного, за звітним місяця.

12. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної - плати оформляється відповідними актами.

13. Розмір орендної плати переглядається один раз у два роки у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

14. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 2,0 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Умови використання земельної ділянки

15. Земельна ділянка передається в оренду для - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

16. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код-2.1).

17. Умови збереження стану об`єкта оренди - забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду

18. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту землеустрою щодо її відведення.

19. Інші умови передачі земельної ділянки в оренду - заборона зміни цільового призначення земельної ділянки.

20. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Умови повернення земельної ділянки

21. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

22. Здійснені орендарем без згоди орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню.

23. Поліпшення стану орендованої земельної ділянки, проведені орендарем за письмовою згодою з орендодавцем землі, підлягають відшкодуванню. Умови, обсяги і строки відшкодування орендарю витрат за проведені ним - поліпшення стану земельної ділянки визначаються окремою угодою сторін.

24. Орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань, передбачених цим договором. Збитками вважаються:

- фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права;

- доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

25. Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки

26. На орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.

27. Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку при їх наявності.

Інші права та обов`язки сторін

28. Права орендодавця: Головне управління Держгеокадастру в Сумській області має право вимагати від орендаря ПП «Карла Маркса-2» використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування; додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму санітарно-захисних зон, зон особливого використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

29. Обов`язки орендодавця: Головне управління Держгеокадастру в Сумській області зобов`язане передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам цього договору; при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендної земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися земельною ділянкою.

30. Права орендаря: Орендар ПП «Карла Маркса-2» має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому порядку виробничі та інші будівлі і споруди.

31. Обов`язки орендаря: Орендар ПП «Карла Маркса-2» зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; у 5-денний строк подати копію цього договору у Державну податкову службу.

Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини

32. Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини несе орендодавець.

Страхування об`єкта оренди

33. Згідно з цим договором об`єкт оренди не підлягає страхуванню на весь період дії цього договору.

Зміна умов договору і припинення його дії

34. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо змін умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

35. Дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку на який його було укладено;

- придбання орендарем орендованої земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідація юридичної особи - орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

36. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, передбачених законом.

37. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

38. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору

39. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно в закону та цього договору.

40. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Прикінцеві положення

41. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в Путивльському районному відділі сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК, який провів його державну реєстрацію.

Невід`ємними частинами договору є:

-план або схема земельної ділянки;

-кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

-акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

-акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Реквізити сторін:

Орендодавець Орендар

Головне управління Держгеокадастру в Приватне підприємство «Карла Маркса-2»

Сумській області 41543, Сумська область, Путивльський район,

40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108 село Мінакове, вул. Садова, будинок 63

ідентифікаційний код 39765885 ідентифікаційний код 34264605

Підписи сторін:

Орендодавець Орендар

---

---

Позивач зазначає, що 10.10.2018 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру відбувся поділ земельної ділянки кадастровий номер 5923882300:09:001:0019 на дві нові земельні ділянки з кадастровими номерами 5923882300:09:002:0208, 5923882300:09:002:0209, а відтак захистити порушене право щодо користування земельною ділянкою без зміни предмета позову є неможливим.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 03.04.2019 у справі №920/749/17 заяву про зміну предмета позову від 13.03.2019 №112 прийнято до розгляду.

Справа розглядалася судом неодноразово.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 у справі №920/749/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29.11.2018 у справі №920/749/17 зазначені судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.04.2019 у справі №920/749/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №920/749/17 ухвалено касаційну скаргу Приватного підприємства «Карла Маркса-2» задовольнити частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 та рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.2019 у справі №920/749/17 скасувати; справу №920/749/17 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У вищевказаній постанові Верховного Суду зазначено, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав у позивача на поновлення договору в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», проте, помилково взяли до уваги акт від 28.12.2017, який не є допустимим доказом у цій справі. В залежності від встановленого, дослідженню, з наданням відповідних висновків, підлягають також й обставини, які виникли у справі після звернення позивача з цим позовом та під час розгляду справи, про що ним було зазначено у своїх заявах про уточнення позовних вимог та зміну предмета позову, які судами попередніх інстанцій були прийняті до розгляду. При цьому судам попередніх інстанцій, поряд із зазначеним, необхідно врахувати позицію та висновки Палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 27.07.2020 у справі № 912/686/17.

Також у зазначеній постанові Верховним Судом зазначено, що за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

За приписами частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

У відзиві представник відповідача зазначає, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із пропозицією про поновлення спірного договору оренди землі та проектом додаткової угоди про поновлення договору, фактично запропонувавши при цьому інші (нові) істотні умови договору оренду землі, зокрема положення про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки та положення щодо річної орендної плати, не відрізняючи, що договір, який є продовжений на нових умовах і договір, який є пролонгований на тих самих умовах. Позивач надіслав лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, однак уже з новими умовами. Головне управління Держгеокадастру у Сумській області вважає, що позивач не скористався своїм правом на поновлення договору оренди, так як не надіслав лист-повідомлення з проектом додаткової угоди на тих самих умовах, що і договір від 24.03.2010 (зареєстрований 01.04.2010 № 041063300527). Тобто, позивач для поновлення договору оренди мав надіслати лист- повідомлення з проектом додаткової угоди на тих самих умовах, що і договір від 24.03.2010 (зареєстрований 01.04.2010 №041063300527), чого позивачем не було зроблено. Таким чином, на думку представника відповідача, у позивача немає підстав вимагати поновлення договору оренди від 24.03.2010 (зареєстрований 01.04.2010 №041063300527).

У своїх поясненнях представник позивача зазначає, що позивач скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, оскільки більш ніж за 30 днів до закінчення строку його дії направив відповідачу лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі разом із проектом відповідної додаткової угоди. Отже, орендар належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця, як це передбачено умовами договору та частинами другою, третьою статті 33 Закону України «Про оренду землі», проте, відповідачем порушено місячний термін для повідомлення позивача про прийняте рішення, і дані обставини чітко встановлені Господарським судом Сумської області, Північним апеляційним господарським судом, а також Верховним Судом. Таким чином, як вважає представник позивача, позивач має всі підстави на поновлення договору оренди на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18.

Представник позивача звертає увагу суду не те, що Північним апеляційним господарським судом розглянуто декілька справ між тими самими сторонами з аналогічним предметом спору і аналогічними обставинами справи. При ухваленні постанов у цих справах суд апеляційної інстанції керувався висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09.09.2020 у справі №920/743/17. Постановами Північного апеляційного господарського суду у справах №№ 920/742/17, 920/753/17, 920/746/17, 920/748/17, 920/744/17, 920/751/17, 920/738/17 позовні вимоги ПП «Карла Маркса-2» задоволені у повному обсязі, договори оренди землі визнано поновленими.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.01.2021 у справі № 910/749/17 позов задоволено, визнано поновленим договір оренди земельної ділянки, укладений 24.03.2010 (зареєстровано 01.04.2010 за № 041063300527), вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк 7 років, на тих самих умовах, в редакції заяви про зміну предмета позову від 13.03.2019 №112 (вх.№721к від 14.03.2019).

На підставі рішення суду з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області підлягає стягненню на користь Приватного підприємства Карла Маркса-2 13 645,50 грн. судового збору за подання позову, апеляційних та касаційних скарг у порядку розподілу у зв`язку з поверненням справи на новий розгляд.

Рішення суду мотивовано тим, що саме відповідачем була порушена процедура реалізації позивачем переважного права на поновлення договору відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки, повідомлення орендаря про намір поновити договір оренди землі, продовження користування нею після закінчення дії договору та сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди до моменту її повернення на виконання судових рішень, та не спростування належними доказами цих фактів відповідачем, а також відсутністю доказів перебування спірної земельної ділянки у користуванні ТОВ «Добробут-12» та ОСОБА_1 станом на момент нового розгляду справи, з метою відновлення порушеного права позивача суд задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру в Сумській області звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області у справі № 920/749/17 від 12.01.2021 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не надав правової оцінки всім обставинам справи, а також судом невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що й призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 замінено відповідача у справі Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області на його правонаступника Путивльську міську об`єднану територіальну громаду Конотопського району Сумської області.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- договір оренди земельної ділянки закінчився 01.04.2017 у зв`язку зі спливом строку, на який його було укладено, переважне право орендаря на поновлення договору припинено, тому відсутні підстави для задоволення позову;

- до звернення позивача до суду з позовом про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 років договору оренди землі від 24.03.2010, позивач звертався до відповідача лише з листом - повідомленням від 31.01.2017 та доданим до нього проектом додаткової угоди до договору та внесення до нього змін, а тому відповідач розглядав лише згаданий лист-повідомлення та проект додаткової угоди на змінених позивачем умовах, а не на тих самих умовах, які були передбачені договором;

- право позивача на поновлення договору оренди землі не порушувалося відповідачем, оскільки позивач не звертався до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору-оренди землі на тих самих умовах, які були передбачені договором, і не надавав відповідачеві проект додаткової угоди на тих самих умовах, які були передбачені договором;

- апелянт вважає, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.09.2020 у справі №159/5756/18 не підтверджують обґрунтованість позиції позивача у даній справі, а саме не надсилання орендарем листа-повідомлення з проектом додаткової угоди на тих самих умовах і на той самий строк є порушенням процедури, визначеної статтею 33 «Про оренду землі» і тому підстав розраховувати орендареві на можливість поновлення договору не є можливим. Таким чином, позивач для поновлення договору оренди мав надіслати лист- повідомлення з проектом додаткової угоди на тих самих умовах, що і договір від 24.03.2010, чого не було зроблено. Таким чином, у позивача немає підстав вимагати поновлення спірного договору оренди від 24.03.2010.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, вважає доводи апеляційної скарги такими, що не відповідають вимогам закону, а також не підтверджуються матеріалами справи.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, представники сторін не з`явились, про причиния неявки суд не повідомлено.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

24.03.2010 між Путивльською районною державною адміністрацією (орендодавець) і ПП «Карла Маркса-2» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 7,7913 га на території В`язенської сільської ради Путивльського району Сумської області.

Відповідно до пункту 8 договору його укладено на 7 років. Після закінчення строку дії договору позивач має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі позивач повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Цей договір зареєстровано у Путивльському відділі Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК 01.04.2010.

Згідно з кадастровим планом кадастровий номер земельної ділянки 5923882300:09:001:0019.

Земельна ділянка площею 7,7913 га була передана позивачеві за актом приймання-передачі земельної ділянки.

Відповідача, відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, з 03.03.2015 наділено повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області.

31.01.2017 ПП «Карла Маркса-2» з метою реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі звернулося до ГУ Держгеокадастру з листом-повідомленням, у якому просив надати згоду на пролонгацію договору оренди землі, кадастровий номер земельної ділянки 5923882300:09:001:0019, на той же строк на умовах, викладених у проекті додаткової угоди. До листа-повідомлення додано проект додаткової угоди до договору оренди, у якій зазначено положення про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, яка з урахуванням коефіцієнтів індексації станом на 01.01.2017 становить 11 600,86 грн; річну орендну плату визначено у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 11 600,86 грн. Цей лист-повідомлення отримано відповідачем 17.02.2017 за вхідним № 3216.

ГУ Держгеокадастру направило позивачу лист-повідомлення про прийняте рішення (вих. № 28-18-0.6-3909/2-17 від 16.03.2017), в якому заперечив проти поновлення договору оренди, зазначивши, що у поданих на розгляд документах відсутній витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки, який потрібний для встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності. Цей лист отриманий позивачем 29.03.2017.

Також судом встановлено виконання позивачем умов договору щодо сплати орендної плати, що підтверджено платіжними дорученнями від 26.05.2017 на суму 81 736,70 грн, від 27.04.2017 на суму 82 315,70 грн, від 23.06.2017 на суму 81 736,72 грн та від 12.07.2017 на суму 81 736,79 грн.

Крім того, відповідно до рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у цій справі між сторонами 28.12.2017 підписано акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки до договору оренди, відповідно до якого генеральний директор ПП «Карла Маркса-2» передав земельну ділянку загальною площею 7,7913 га (кадастровий номер 5923882300:09:001:0019), яка розташована за межами населеного пункту на території В`язенської сільської ради Путивльського району Сумської області, а ГУ Держгеокадастру прийняло земельну ділянку до складу земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності.

У подальшому наказом від 21.09.2018 ГУ Держгеокадастру надано згоду на поділ земельної ділянки загальною площею 7,7913 га, кадастровий номер 5923882300:09:001:0019.

22.02.2019 дві земельні ділянки з кадастровими номерами 5923882300:09:002:0208 та 5923882300:09:002:0209 було повернуто до складу земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України "Про оренду землі" яким встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

В силу приписів до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 8 договору оренди землі від 24.03.2010 передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має право на поновлення його на новий строк.

Це положення договору узгоджується із загальною нормою частини першої статті 777 Цивільного кодексу України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, у частині першій статті 777 Цивільного кодексу України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі Закон) має назву Поновлення договору оренди землі та передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 цього Закону)

Відповідно до ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін).

Таким чином, згідно із частинами першою - п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч.10.ст. 33 України "Про оренду землі").

Таким чином, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі, використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Тобто орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 відступила від висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 10 вересня 2018 року у справі №920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Законом не встановлений початок перебігу строку для надсилання повідомлення орендодавця. В даному випадку має значення лише те, чи закінчився встановлений законом місячний строк для повідомлення орендодавцем про відмову в поновленні договору оренди, оскільки саме з його закінченням пов`язане продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце обґрунтовані заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди, оскільки більш ніж за 30 днів до закінчення строку його дії направив до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі разом із проектом відповідної Додаткової угоди, а також інші документи, які були отримані відповідачем 17.02.2017.

Отже, орендар належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено умовами договору оренди землі від 24.03.2010 та не суперечить вимогам ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" може бути виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто, орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі" і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

Отже, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Таким чином, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою.

Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові № 908/299/18 від 26.05.2020.

Також, законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином: а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Натомість, відмову відповідача у поновленні договору оренди землі від 16.03.2017 позивач отримав лише 29.03.2017, що підтверджено матеріалами справи, тобто відповідачем був порушений місячний термін для повідомлення орендаря про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачу підставу розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону.

Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Карла Маркса-2" протягом строку дії договору оренди, а також після закінчення строку його дії, продовжувало користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату за неї.

Відповідачем факт продовження користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору та належного виконання зобов`язань по сплаті орендних платежів не спростовано, доказів заперечення з вимогою повернути спірну земельну ділянку протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не надано.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

За встановлених судом першої інстанції обставин належного виконання орендарем обов`язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

Доводи відповідача про те, що неможливість поновлення договору оренди землі від 24.03.2010 пов`язана з тим, що у поданих позивачем до розгляду документах (доданих до листа-повідомлення про поновлення договору оренди), зокрема, відсутній Витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки, який потрібен для встановлення розміру орендної пати за земельні ділянки державної форми власності, суд відхиляє з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач з дотриманням строків, передбачених пунктом 8 договору, звернувся до відповідача з листом - повідомленням від 31.01.2017, в якому просив поновити договір.

Законодавством визначено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди.

Відповідачем в листі-повідомленні від 16.03.2017, направленим позивачу з порушенням місячного строку, встановленого законодавством, відповідач повідомив, що не вважає за можливе поновити договір оренди через, зокрема, відсутність витягу з технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі.

В якості заперечень, відповідач всупереч нормам Закону України "Про оренду землі" безпідставно стверджує, що до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі позивач повинен був надати витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Водночас Закон України "Про оренду землі" не передбачає надання орендарем в обов`язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди.

За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів; економічна оцінка земель; грошова оцінка земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 13 даного Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

За змістом ст. 18 даного Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

За результатами нормативної грошової оцінки згідно ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" складається технічна документація, у такому випадку дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 3 ст. 23 даного Закону).

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, якою, в свою чергу, передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України договір оренди земельної ділянки є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку.

За змістом п. 288.2. зазначеної статті платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду(п. 288.3.); розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4.); розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку; для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки (п. 288.5).

Колегія зазначає, що оскільки нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, то її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати в процесі узгодження з орендарем всіх істотних умов договору, але не є підставою для відмови в поновленні договору оренди саме через ненадання витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки землі.

Слід зазначити, що лист-повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 16.03.2017 № 28-18-0.6-3909/2-17 не містить заперечень щодо визначеного у договорі розміру орендної плати або застережень про незгоду із будь-якими істотними умовами договору, не містить конкретних підстав для відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки, а містить лише посилання на необхідність надання додаткових документів, не зазначаючи конкретних підстав для відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме відповідачем була порушена процедура реалізації позивачем переважного права на поновлення договору відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки відповідь на пропозицію позивача щодо поновлення договору не ґрунтується на нормах діючого законодавства, не є чітко висловленою і зрозумілою для іншої сторони. Аргументи відповідача не можуть вважатись відмовною позицією, а мають формуватись та направлятись в процесі узгодження з орендарем істотних умов договору. Право відмовити орендареві у поновленні договору оренди землі через те, що ним не додано до листа-повідомлення інших документів окрім проекту додаткової угоди, у орендодавця відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відсутнє.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Отже, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду, відповідно до вимог законодавства.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Також судова колегія приймає до уваги висновки, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини: за обставинами справи "Стретч проти Сполученого Королівства" вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24.06.2003 відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити терміни його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов`язання, взяті ним на себе, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат; у рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором.

У ході розгляду справи судом був встановлений факт вчинення орендарем конклюдентних дій, які полягають у продовженні користування спірною земельною ділянкою, внесення відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, що свідчить про намір скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі. При цьому, відповідач у відповідь на звернення позивача рішення про відмову в поновленні договору приймав виходячи за рамки норм, зокрема як вимог так і строків, передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 27 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена законом, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, а також враховуючи, що у даній справі позов пред`являвся до здійснення відповідачем поділу земельної ділянки і такі дії відповідача щодо поділу земельної ділянки під час вирішення в суді спору щодо спірної земельної ділянки, свідчать про недобросовісність поведінки відповідача, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту саме в заявлений позивачем спосіб - визнання укладеною додаткової угоди з викладенням її змісту.

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.05.2020 у справі №908/299/18.

Відповідно до Акту приймання-передачі (повернення) земельної ділянки до договору оренди державної власності державна реєстрація від 01.04.2010 № 041063300527 від 04.01.2018 позивач повернув відповідачеві земельну ділянку загальною площею 7,7913 га кадастровий номер 5923882300:09:001:0019 (т. 2, а.с. 65).

Суд звертає увагу на те, що з акту приймання-передачі (повернення) земельної ділянки від 04.01.2018 не вбачається, що повернення позивачем спірної земельної ділянки було добровільним виявленням, про що також зазначено у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №920/749/17, де викладено правову позицію, відповідно до якої повернення земельної ділянки було пов`язане з рішеннями судів, а не з добровільним волевиявленням позивача.

До того ж, Закон України "Про оренду землі" не передбачає такої підстави для припинення договору оренди землі, як повернення об`єкта оренди орендодавцю. Тобто, у даному спорі зазначений акт не можна вважати допустимим доказом.

У постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 920/749/17 викладено правову позицію, відповідно до якої в залежності від встановленого, дослідженню, з наданням відповідних висновків, підлягають також й обставини, які виникли у справі після звернення позивача з цим позовом та під час розгляду справи, про що ним було зазначено у своїх заявах про уточнення позовних вимог та зміну предмета позову, які судами попередніх інстанцій були прийняті до розгляду. При цьому судам попередніх інстанцій, поряд із зазначеним, необхідно врахувати позицію та висновки Палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 27.07.2020 у справі №912/686/17.

Після повернення позивачем відповідачу спірної земельної ділянки її включено до Переліку вільних земельних ділянок, права на які виставлено на земельні торги, за результатами яких з ТОВ «Добробут-12» укладені договори оренди землі, в тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером 5923882300:09:001:0019 площею 7,7913.

Копія Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у якому, в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» зазначено, що 05.09.2018 право оренди земельної ділянки 5923882300:09:001:0019 на 7 років зареєстровано за ТОВ «Добробут-12» (т. 2, а.с. 15-18).

ТОВ «Добробут-12» просив надати дозвіл на поділ земельної ділянки 5923882300:09:001:0019 (т. 2, а.с. 90).

Наказом 21.09.2018 № 18-7463/16-18-СГ ГУ Держгеокадастру у Сумській області надано згоду на поділ земельної ділянки 5923882300:09:001:0019, що перебуває в оренді ТОВ «Добробут-12» на підставі договору оренди землі від 29.08.2018 (т. 2, а.с. 87-89).

Вказані обстави також підтверджуються Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.01.2019 (т. 2, а.с. 66-69), які відображають реєстрацію змін умов укладеного з ТОВ «Добробут-12» договору (23.11.2019) в частині розміру земельної ділянки з 3,8957 га на 3,8956 га (кадастровий номер 5923882300:09:002:0208) та з 7,7913 га на 3,8957 га (кадастровий номер 5923882300:09:002:0209).

З Публічної кадастрової карти станом на 25.01.2019 слідує, що земельна ділянка з кадастровим 5923882300:09:001:0019 відсутня в Публічній кадастровій карті та не обліковується в Публічній кадастровій карті як архівна, а в межах контуру земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0019 згідно з Публічною кадастровою картою обліковуються земельні ділянки з кадастровими номерами 5923882300:09:002:0208 (3,8956 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тип власності державна власність) та 5923882300:09:002:0209 (3,8957 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тип власності державна власність) (т. 2, а.с. 10-14).

ТОВ «Добробут-12» повернув земельні ділянки (5923882300:09:002:0208 та 5923882300:09:002:0209) за актами від 22.02.2019 приймання-передачі (повернення) земельної ділянки до договору оренди землі від 05.09.2018 № 27781287 (т. 2, а.с. 95-96).

Громадянин ОСОБА_1 звернувся 11.03.2019 із заявою про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою (т. 2, а.с. 117) і наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 09.04.2019 № 18-3036/16-19-СГ вказаній особі надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою (т. 2, а.с. 120).

Разом з тим, доказів передачі вказаній особі частини спірної земельної ділянки в оренду матеріали справи не містять.

Вказане у сукупності свідчить про те, що земельна ділянка, про поновлення договору оренди землі якої подано позов у цій справі, була поділена в її межах на 2 інших земельних ділянок і ці дії були здійснені відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом та вже під час розгляду справи в судах до прийняття остаточного рішення у цьому спорі.

Відповідно до пункту 12 статті 186 Земельного кодексу України у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується із землекористувачем.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем дотримано вимоги пункту 12 статті 186 Земельного кодексу України під час поділу земельної ділянки, яка перебувала в орендному користуванні у позивача за договором від 24.03.2010.

Вказане свідчить про те, що позивач на момент звернення до суду з даним позовом мав статус землекористувача земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0019 відповідно до договору від 24.03.2010 з урахуванням обставин, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», за яких цей договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. Проте, внаслідок неправомірних дій відповідача фактично сформовано 2 нові земельні ділянки та присвоєно цим ділянкам нові кадастрові номери шляхом поділу існуючої земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0019, яка перебувала в орендному користуванні позивача, без його згоди, що суперечить приписам статті 186 Земельного кодексу України. До того ж, доказів надання позивачем згоди на поділ земельної ділянки матеріали справи не містять.

Статтею 27 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56) та від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 (пункт 7.36) Аналогічної позиції дійшов Верховний Суд також і в справах № 917/131/19, № 917/130/19, № 917/139/19.

Враховуючи викладені у постановах Верховного Суду від 27.07.2020 р. у справі №912/686/17 та від 09.09.2020 р. у справі №920/749/17 правові позиції, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача про те, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права користування (оренди) позивача у визначений цивільним законодавством спосіб визнання поновленим договору оренди землі, вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах у наданій позивачем редакції.

Враховуючи викладені у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №920/749/17 правові позиції, колегія суддів визнає обґрунтованими твердження позивача про те, що підписання акту приймання-передачі було обумовлено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 у даній справі та не відображало вільного волевиявлення позивача.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів перебування спірної земельної ділянки у користуванні ТОВ «Добробут-12» та гр. ОСОБА_1 станом на момент нового розгляду справи, судом правомірно визнані безпідставними посилання відповідача на продаж права оренди спірної земельної ділянки ТОВ «Добробут-12» та після її повернення зазначеною особою на надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення частини спірної земельної ділянки.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем порушено право позивача на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк, на тих самих умовах, у зв`язку з чим таке право підлягає захисту шляхом визнання додаткової угоди укладеною.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі, а доводи апеляційної скарги зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оцінюючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі постановлено з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 12.01.2021 у справі №920/749/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 12.01.2021 у справі №920/749/17 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Держгеокадастру у Сумській області.

4. Матеріали справи №920/749/17 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 26.12.2022.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська