Постанова
від 16.11.2022 по справі 910/2590/19
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2022 р. Справа№ 910/2590/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Зубець Л.П.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: Савченко М.О. (в залі суду);

від відповідача: Сергєєв П.О. (в залі суду);

вільний слухач: Шурман В.П. (в залі суду)

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021, повне рішення складено 04.01.2022

та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022

у справі № 910/2590/19 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ТМА"

про стягнення вартості частини майна пропорційної частці в статутному капіталі 5078480 грн

За результатами розгляду апеляційних скарг Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

ОСОБА_1 , як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТМА", що вибув, звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТМА" про стягнення 5 078 480,00 грн - вартості частини майна пропорційної частці в статутному капіталі товариства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням загальних зборів товариства від 15.01.2018, яке оформлене протоколом № 65, була задоволена заява позивача про вихід зі складу учасників товариства та прийнято рішення про здійснення розрахунку відповідно до чинного законодавства та Статуту товариства на дату 31.12.2017. 09.01.2019 відповідач перерахував на рахунок позивача суму 1 074 500,00 грн, яка на думку позивача, не відповідає розміру належної йому частки, оскільки загальна вартість майна товариства на час виходу складала 37 804 328 грн, а вартість частки позивача (16,30%) 6 162 105,46 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі № 910/2590/19 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 280 985,70 грн заборгованості, 6 510,55 грн інфляційних втрат, 1 755,20 грн 3% річних, 4 338,77 грн судового збору, 19 934,68 грн витрат на проведення судової експертизи, 4 974,68 грн витрат на правову допомогу. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що на момент виходу у позивача було чинним і не виконаним зобов`язання щодо оплати своєї частки у сумі 153 111,28 грн у збільшеному статутному капіталі відповідача. При цьому, факт оплати/внесення позивачем вкладу до статутного капіталу товариства у розмірі 71 883,00 грн не заперечується учасниками справи. Отже, для встановлення дійсної (ринкової) вартості усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" станом на 14.12.2017 слід приймати до уваги визначену експертами суму на підставі даних балансу (звіту про фінансовий стан), яка округлено становить 26 017 000,00 грн, як наслідок, розмір частини дійсної (ринкової) вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" у грошовому еквіваленті пропорційно розміру фактично оплаченої частки (5,21%) у статутному капіталі станом на 14.12.2017, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 становить 1 355 485,70 грн та згідно розрахунку: 26 017 000,00 грн. (дійсна (ринкова) вартість усього майна згідно висновку експертів)*5,21%. Зважаючи на часткову виплату вартості частини майна у сумі 1 074 500,00 грн, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення частини вартості майна у розмірі 280 985,70 грн (1 355 485,70 грн-1 074 500,00 грн). Позивачем, в заяві про зменшення позовних вимог, заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" 82 450,69 грн інфляційних втрат та 22 228,12 грн 3% річних, нарахованих за період з 15.12.2018 по 28.02.2019 на суму боргу 3 558 449,00 грн. відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Оскільки, судом встановлено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" перед позивачем з виплати останньому вартості частини майна товариства становить 280 985,70 грн, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат в межах заявленого періоду, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 6510,55 грн інфляційних втрат. та 1755,20 грн 3% річних. В решті позовних вимог належить відмовити в зв`язку з безпідставністю нарахування. Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 63 000,00 грн, судом враховано, що вартість послуг визначена за погодженням адвоката з клієнтом, послуги адвоката були реально надані позивачу, що підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень юридичної кваліфікації правовідносин у справі. Відповідачем заперечень не подано, доказів на підтвердження порушення критерію реальності наданих позивачу адвокатами послуг професійної правничої допомоги, їх неспівмірності з ціною позову та обсягом проведених адвокатом робіт, детальний опис яких долучено до справи не надано; клопотання про зменшення заявленого розміру не заявлялось. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/2590/19, і розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, і за відсутності заперечень відповідача та з огляду на те, що позов у даній справі задоволено частково, наявні підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 974,68 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі № 910/2590/19 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ТМА" про розподіл судових витрат та покладення на позивача витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь відповідача 230 257,50 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті суми вимог відмовлено.

Додаткове рішення мотивне тим, що позивачем подано заперечення щодо заявленого розміру витрат на правової допомогу позивача з огляду на їх не співмірність та недоведеність необхідності їх фактичного понесення, які судом не приймаються за недоведеністю та необґрунтованістю порушення критерію розумності та співмірності при визначенні відповідачем вартості понесених витрат. Враховуючи викладене, оцінивши рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, часткове задоволення позовних вимог (часткову відмову у задоволенні позовних вимог), суд дійшов висновку про те, що відповідач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи № 910/2590/19, і розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт і відповідно, за відсутності доведення позивачем протилежного, наявні підстави для покладення на позивача понесених відповідачем витрат на оплату послуг адвоката у сумі 230 257,50 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ТМА" на користь позивача ОСОБА_1 3 663 127,81 грн вартості частини майна пропорційного його частці в статутному капіталі ТОВ "Фірма "ТМА". Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ТМА" на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати, а саме: 54 946,92 грн судового збору, 252 456,00 грн витрат на проведення експертизи № 3154-3157/19-24, та 63 000,00 грн витрат на професійну правову (правничу) допомогу. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 повністю та відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ТМА" про розподіл судових витрат. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за розгляд апеляційної скарги.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, судом не прийнято до уваги, що експертами пораховано 2 суми, у зв`язку із тим, що дані лише балансу не відображають фактичну ринкову вартість майна товариства, оскільки відповідач не надав дані по рахунку 2 "Запаси" (сторінка 182 Висновку) та товарних характеристик: майна малоцінних та швидкозношуваних предметів, виробничих запасів, готової продукції, товарів на складі, напівфабрикатів (виробника, дату придбання, технічний стан по кожній одиниці окремо), які обліковувалися на балансі станом на 14.12.2017; відповідач не включив у дані балансу суму у розмірі 5 174 тис.грн, що є резервом на гарантійні зобов`язання перед покупцями, і ймовірність виконання такого зобов`язання є вкрай невизначеною. Відтак, не можна вважати суму 5 174 тис.грн обов`язком ТОВ "Фірма "ТМА" та зменшувати ринкову вартість майна на цю суму; протоколом загальних зборів учасників № 85 від 10.12.2018 ТОВ "Фірма "ТМА" самостійно встановили, що не враховуються у вартості майна Товариства суми податку на додану вартість з отриманих авансів та податкових кредитів.

Скаржник зазначає, що у постанові від 24.04.2018 Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/1165/14 та у постанові від 24.11.2021 Верховного Суду у справі № 911/2882/19 визначена позиція, що: "відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України, майном, як особливим об`єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, має визначатись із дійсної (ринкової) вартості об`єкта оцінки, з урахуванням всього майна товариства, є обґрунтованим.". Враховуючи викладене, правомірним є взяття за основу для розрахунку вартості частини майна пропорційної частці в статутному капіталі товариства варіанту 2 експертизи - 28 423 000,00 грн.

На думку скаржника, господарським судом першої інстанції не надано оцінку таким доказам, як: протоколу № 55 від 30.06.2017, картці рахунку: 141:Інвестиції:Придбання акцій ВАТ "ЯМЗ" за 01.01.05-30.05.17, Передавальному акту ТОВ "Яготинський механічний завод" від 30.06.2017 та обставинам формування збільшення статутного капіталу ТОВ "Фірма "ТМА", що визначені у рішенні учасників товариства, оформленому у Протоколі загальних зборів № 55 від 30.06.2017.

Скаржник вважає, що підписання учасниками Протоколу № 60 від 08.12.2017 про внесення учасниками грошових коштів у якості погашення "довгострокових фінансових інвестицій" є результатом неправильного ведення бухгалтерського обліку, а не збільшенням статутного капіталу. Відповідач не відобразив у бухгалтерському обліку дані щодо внесення 30.06.2017 суми 939 333 грн, переданої на підставі Передавального акту при приєднанні ТОВ "ЯМЗ" та пропорційного розподілення цієї суми між учасниками відповідача, що є порушенням з боку посадових осіб відповідача, і не може впливати на вирішення питання у визначенні вартості частки позивача після виходу зі складу учасників ТОВ "Фірма "ТМА".

Скаржник вказує на те, що висновок суду про виникнення у позивача обов`язку сплати внеску до статутного капіталу на підставі протоколу № 60 від 08.12.2017 не відповідає нормам законодавства, оскільки протоколом № 60 визначено, що позивач виступав проти зменшення Статутного капіталу через відсутність підстав у такому зменшенні: статутний капітал сформований за рахунок приєднання ТОВ "ЯМЗ". Крім того, позивача повідомив про свій вихід та подання нотаріально засвідченої заяви про вихід зі складу учасників Товариства. Після цього, секретар зборів ОСОБА_2 , який є учасником із часткою 51,1% та директором ТОВ "Фірма "ТМА", як визначено у протоколі № 60 "провів консультації з головним бухгалтером та юристом" та повідомив, що вирішили "з метою погашення довгострокових фінансових інвестицій, учасникам необхідно внести Товариству кошти, в якості оплати за пропорційно розподілені учасникам частки від Статутного капіталу ТОВ "ЯМЗ", який було приєднано до Статутного капіталу згідно із рішенням Загальних зборів учасників 30.06.2017 у загальній сумі 939 333,00 грн, за яким позивач має сплатити 153 111,28 грн у строк, не пізніше 6 місяців.".

Також скаржник зазначає про те, що на дату виходу позивача жоден із учасників Товариства не вніс ніяких додаткових коштів, оскільки учасники не мали такого обов`язку, а у протоколі № 65 про вихід позивача зі складу учасників було підтверджено, що частка позивача у статутному капіталі становить 16,3% і не було зазначено вимоги про внесення додаткових коштів. Збільшення статутного капіталу та безпосереднє внесення вкладу у статутний капітал відбулося за протоколом № 55, справжність підписів на якому було засвідчено нотаріально. У той же час, протокол № 60 не встановлює обов`язку вносити вклад у статутний капітал, підписаний без нотаріального засвідчення, що суперечить норма статті 16 Закону України "Про господарські товариства" та статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

На думку скаржника, Господарським судом міста Києва безпідставно визначено, що підлягає виплаті позивачу частка у статутному капіталі у розмірі 5,21%, оскільки протоколом № 65 Загальних зборів учасників ТОВ "Фірма "ТМА", про вихід із складу учасників підтверджено, що розмір частки позивача становить 16,3% і станом на дату виходу позивача - 14.12.2017, не було зареєстровано жодних змін до Статутного капіталу, а відтак - встановлення обов`язку оплати грошових коштів за протоколом № 60 не є обов`язком по внесенню (збільшенню) вкладу до Статутного капіталу і у позивача немає неоплаченої частки статутного капіталу, про що зазначає суд першої інстанції.

Також на думку скаржника, судом не застосовано до обставин збільшення статутного капіталу ТОВ "Фірма "ТМА" норми ст. 144 ЦК України, ст.ст. 16, 52 Закону України "Про господарські товариства".

Скаржник зазначає про те, що позивачу має бути здійснена виплата вартості частини майна відповідача, у зв`язку із виходом зі складу учасників ТОВ "Фірма "ТМА" у розмірі частки 16,3%.

Скаржник не погоджується із висновками, викладеними у додатковому рішенні суду першої інстанції. Представник позивача заявляла про неспівмірність заявлених відповідачем витрат до витраченого часу на ведення справи, однак, жодні аргументи не були прийняті до уваги судом першої інстанції. Вартість послуг представника відповідача у розмірі 250 000,00 грн була визначена у відзиві на позовну заяву у квітні 2019р., тоді, коли невідомо було ні тривалість розгляду справи, ні об`єм послуг адвоката.

Скаржник вказує на те, що заявлені відповідачем витрати у сумі 250 000,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, беручи до уваги розмір задоволених вимог, а також те, що стягнення витрат на правову допомогу адвоката з позивача становить надмірних тягар для нього, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а також виходячи з того, що позов задоволено частково, а не у повному обсязі, вважає законною вимогою зменшити розмір витрат на правову допомогу відповідача.

Також скаржник у апеляційній скарзі вказує на те, що у зв`язку із необхідністю подання апеляційної скарги позивач несе судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 82 420,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн, докази надання і оплати вартості професійної правничої допомоги за розгляд апеляційної скарги будуть надані до закінчення судових дебатів.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та додаткових пояснень у справі

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу на рішення та додаткове рішення залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін, покласти на позивача судові витрати на правничу допомогу, пов`язані із розглядом в суді апеляційної інстанції в розмірі, визначеному, відповідно до поданих, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, документів, згідно із ст. 129 ГПК України, вважає, що при прийнятті судом першої інстанції рішення у справі ним було правильно застосовані норми матеріального права та не було порушено жодної норми процесуального права, його рішення повністю відповідає позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.09.2020 у справі № 910/17473/16, постановах Вищого господарського суду України від 17.05.2016 у справі № 904/82/15 та від 15.03.2016 у справі № 925/794/13 (в частині, що стосується пропорційності виплати до розміру реально внесеної частки), а також позиції Верховного Суду викладеної в Пленумі Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/1165/14 та постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 911/2882/19, а тому відсутні будь-які підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі № 910/2590/19.

Відповідач звертає увагу суду, що позивач оплатив (вніс) свою частку у статутному капіталі відповідача лише до моменту його збільшення - у сумі 71 883,00, про що свідчить відповідна довідка, надана відповідачем), коли розмір Статутного капіталу відповідача складав лише 441 000,00 грн, тобто, на момент виходу у позивача було чинним і не виконаним зобов`язання щодо оплати своєї частки у сумі 153 11,28 грн, у збільшеному капіталі відповідача, розмір якого був 1 380 333,00 грн, сума вкладу у розмірі 153 111,28 грн учасники повинні були у строк 6 місяців довнести до Статутного капіталу, згідно із протоколу № 60 від 08.12.2017, при цьому, нотаріально посвідчений протокол загальних зборів № 55 від 30.06.2017, в якому було прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу, як і протокол № 60 від 08.12.2017 про встановлення строку для внесення вкладу, був підписаний позивачем без зауважень. Заява про вихід позивача датована 12.12.2017, тобто після прийнятого рішення про збільшення розміру статутного капіталу (протокол Загальних зборів учасників ТОВ "Фірма "ТМА" № 55 від 30.06.2017) і встановленого обов`язку про необхідність внесення коштів (протокол Загальних зборів учасників ТОВ "Фірма "ТМА" № 60 від 08.12.2017. Отже, при здійсненні розрахунку суми, що підлягала виплаті позивачу, ТОВ "Фірма "ТМА" було враховано той факт, що позивач оплатив/вніс свій вклад до статутного капіталу лише в розмірі 71 883,00 грн, що становить 5,21%, а не 16,3%, тому намагання позивача прирівняти свою номінальну частку в статутному капіталі, що вказана в Статуті та в ЄДРПОУ, до реально внесеної ним частки, а також здійснювати виплату суми грошових коштів учаснику, що вийшов, виходячи з номінальної частки, а не реально внесеної/оплаченої частки є неправомірним, а висновки суду про врахування % частки при здійсненні виплати в розмірі 5,21% (реально внесена/сплачена частка), а не 16,3% (номінальна частка), є такими, що прийняті відповідно до вимог закону та висновків Верховного суду України, що викладені в постанові Пленуму від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", а саме п. 30.

Відповідач вказує на те, що вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатись з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов`язань товариства. Таким чином, однозначно для визначення розміру дійсної (ринкової) вартість усього майна ТОВ "Фірма "ТМА", в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов`язань товариства станом на 28.12.2017, слід враховувати дані офіційного документу - Балансу (звіту про фінансовий стан) ТОВ "Фірма "ТМА", що і було зроблено судом першої інстанції.

Стверджувати, що ТОВ "Яготинський механічний завод" належав позивачу у справі, немає правових підстав, і як наслідок говорити про внесення позивачем статутного капіталу до ТОВ "Фірма "ТМА" за рахунок вкладу до ТОВ "ЯМЗ" теж немає підстав, оскільки він не був навіть його учасником, і після припинення ТОВ "ЯМЗ", шляхом приєднання до ТОВ "Фірма "ТМА", були належним чином проведені всі дії щодо такого приєднання і таке приєднання, жодним чином не спростовує обов`язку позивача довнести свій вклад згідно обов`язку, встановленого в протоколі № 60 від 08.12.2017.

У додаткових поясненнях у справі відповідач звернув увагу на позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо аналогічної з даною справою ситуацією та обставинами в якій приймав, зокрема на постанову від 18.05.2022 у справі № 910/1929/19, у якій сторонами були ТОВ "Фірма "ТМА" та ОСОБА_3 .

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/2590/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі № 910/2590/19. Призначено справу № 910/2590/19 до розгляду у судовому засіданні 24.02.2022.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022, у зв`язку з перебуванням судді Суліма В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022, для розгляду справи № 910/2590/19 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді Коротун О.М., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 прийнято справу № 910/2590/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді Коротун О.М., Ткаченко Б.О.

Проте, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Враховуючи викладене, судове засідання у справі № 910/2590/19, призначене на 24.02.2022 не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі № 910/2590/19 на 26.05.2022.

Представники позивача у судове засідання 26.05.2022 не з`явились.

Через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко М.О., надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з метою забезпечення принципу змагальності, принципу рівності сторін, на підставі того, що ОСОБА_1 перебуває на службі в Збройних Силах України (період перебування наразі невідомий) та перебуванням адвоката Савченко М.О., як єдиного представника ОСОБА_1 у справі у Німеччині (період перебування наразі невідомий).

На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2022 клопотання представника сторони ОСОБА_1 - адвоката Савченко М.О. про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено розгляд справи № 910/2590/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 на 08.09.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 оголошено перерву у розгляді справи № 910/2590/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 до 14.09.2022, а у судовому засіданні оголошено перерву до 04.10.2022.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022, у зв`язку з перебуванням суддів: Коротун О.М., Ткаченко Б.О., які не є головуючими суддями (суддями-доповідачами), на лікарняних, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022, для розгляду справи № 910/2590/19 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Зубець Л.П., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 прийнято справу до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Зубець Л.П., Алданова С.О.

У зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П. 04.10.2022 (один день) у відпустці, розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі № 910/2590/19 на 16.11.2022.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, введення воєнного стану в Україні, перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/2590/19 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 16.11.2022 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі № 910/2590/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ТМА" на користь позивача ОСОБА_1 3 663 127,81 грн вартості частини майна пропорційного його частці в статутному капіталі ТОВ "Фірма "ТМА". Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ТМА" на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати, а саме: 54 946,92 грн судового збору, 252 456,00 грн витрат на проведення експертизи № 3154-3157/19-24, та 63 000,00 грн витрат на професійну правову (правничу) допомогу. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 повністю та відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ТМА" про розподіл судових витрат. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за розгляд апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.11.2022 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 та додаткове рішення від 11.01.2022 у справі № 910/2590/19 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає про те, що вартість його частки складає 16,30%, яка розрахована, виходячи з даних висновку експертів від суми дійсної (ринкової) вартості усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА", у тому числі основних засобів, необоротних та оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов`язань товариства станом на 14.12.2017 при умові врахування судом: даних балансу (звіту про фінансовий стан) ТОВ Фірма "ТМА" на 14.12.2017; пояснень ТОВ Фірма "ТМА" № 669/2 від 19.11.2019, в частині того, що виконання гарантійних зобов`язань є вкрай невизначеними; даних додатку № 1 до протоколу загальних зборів учасників №85 від 10.12.2018 в частині не врахування у вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ТМА" сум податку на додану вартість з отриманих авансів та податкового кредиту на передоплату постачальникам, та округлено становить 28 423 000,00 грн (згідно із заявою про зменшення позовних вимог, поданої до суду 02.08.2021).

14.12.2017 позивач звернувся з заявою про вихід зі складу засновників/учасників ТОВ ФІРМА "ТМА" та просив виплатити належну йому частку у розмірі 16,30% в грошовому еквіваленті.

Рішенням загальних зборів товариства від 15.01.2018, яке оформлене протоколом № 65, була задоволена заява позивача про вихід зі складу учасників товариства та прийнято рішення про здійснення розрахунку відповідно до чинного законодавства та Статуту товариства на дату 31.12.2017.

09.01.2019 відповідач перерахував на рахунок позивача суму 1 074 500,00 грн, яка на думку позивача, не відповідає розміру належної йому частки, оскільки загальна вартість майна товариства на час виходу складала 37 804 328 грн, а вартість частки позивача (16,30%) 6 162 105,46 грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 призначено судову експертизу, на вирішення якої поставлено питання: яка дійсна (ринкова) вартість усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА", у тому числі основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних активів товариства станом на 14.12.2017?

Згідно з висновком експертів за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної, товарознавчої, автотоварознавчої та економічної експертизи № 3154-3157/19-24/3022-3366/21-24 від 24.06.2021 експертами надано наступні відповіді:

в межах наданих на дослідження документів, дійсна (ринкова) вартість усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА", у тому числі основних засобів, необоротних та оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов`язань товариства станом на 14.12.2017:

- при умові врахування судом даних балансу (звіту про фінансовий стан) ТОВ Фірма "ТМА" на 14.12.2017 округлено становить 26 017 000,00 грн;

- при умові врахування судом: даних балансу (звіту про фінансовий стан) ТОВ Фірма "ТМА" на 14.12.2017; пояснень ТОВ Фірма "ТМА" № 669/2 від 19.11.2019, в частині того, що виконання гарантійних зобов`язань є вкрай невизначеними; даних додатку № 1 до протоколу загальних зборів учасників №85 від 10.12.2018 в частині не врахування у вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ТМА" сум податку на додану вартість з отриманих авансів та податкового кредиту на передоплату постачальникам, округлено становить 28 423 000,00 грн;

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 оплатив (вніс) свою частку у статутному капіталі відповідача лише до моменту його збільшення у сумі 71 883,00 грн у той час, коли розмір статутного капіталу складав ще 441 000,00 грн.

На момент виходу у позивача було чинним та не виконаним зобов`язання щодо оплати своєї частки у сумі 153 111,28 грн у збільшеному статутному капіталі відповідача, розмір якого було визначено в сумі 1 380 333,00 грн. Зазначене підтверджується наступним.

Відповідно до рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА", оформленого протоколом №41 від 05.04.2016, збільшено статутний капітал Товариства за рахунок додаткових вкладів до 441 000,00 грн. Тому, частку ОСОБА_1 було збільшено до 71 883,00 грн, що становило 16,3% статутного капіталу. Позивач вніс (доплатив) свій вклад до статутного капіталу у сумі 5 688,42 грн 01.09.2016.

30.06.2017 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА", результати яких оформлені протоколом № 55. На вказаних загальних зборах прийнято рішення, зокрема, про збільшення статутного капіталу товариства до 1 380 333,00 грн., частку ОСОБА_1 було збільшено до 224 994,28 грн, що становило 16,30% статутного капіталу.

08.12.2017 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА", результати яких оформлені протоколом № 60. На зборах були присутні всі учасники товариства. Одним з питань порядку денного зборів було питання щодо зменшення статутного капіталу товариства та підписання нової редакції статуту.

Разом з цим, після обговорення учасниками товариства вказаного питання загальні збори одноголосно вирішили не зменшувати розмір статутного капіталу товариства та не підписувати і не реєструвати нову редакцію статуту, а всім учасникам внести у якості оплати за пропорційно розподілені учасникам товариства частки від статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинський механічний завод", що було приєднано до статутного капіталу згідно з рішенням загальних зборів від 30.06.2017, у загальній сумі 939 333,00 грн, з яких, зокрема, ОСОБА_1 необхідно сплатити Товариству грошові кошти у сумі 153 111,28 грн у строк не пізніше 6 (шести) календарних місяців з дати прийняття рішення.

При цьому протоколи загальних зборів № 55 від 30.06.2017 і №60 від 08.12.2017 підписано всіма учасниками товариства, в тому числі і ОСОБА_1 без зауважень.

Однак, ОСОБА_1 не сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "ТМА" грошові кошти в сумі 153 111,28 грн у якості свого вкладу до статутного капіталу. Доказів такої сплати матеріали справи не містять.

Заява про вихід позивача зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" датована 14.12.2017, тобто після прийнятого рішення про збільшення розміру статутного капіталу і встановленого у ньому обов`язку про необхідність внесення грошових коштів.

09.01.2019 ТОВ фірма "ТМА" виплатило на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 074 500,00 грн на підставі звіту про оцінку майна ТОВ фірма "ТМА", виконаного на замовлення відповідача, яка на думку позивача, не відповідає розміру належною йому частки, оскільки загальна вартість майна Товариства на час виходу складала 37 804 328, грн, а вартість частки позивача (16,30%) 6 162 105,46 грн, що стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 був учасником ТОВ фірма "ТМА" з часткою у статутному капіталі у розмірі 224 994,28 грн, розмір якої визначений у статуті відповідача та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

14.12.2017 ОСОБА_1 подав до ТОВ фірма "ТМА" нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу учасників та виплати належної йому частки у статутному капіталі, яка складає 16,30% статутного капіталу.

На момент подачі заяви ОСОБА_3 про вихід учасниками товариства також були:

- ОСОБА_2 , розмір частки якого становив 705 350,16 грн (51,10% статутного капіталу);

- ОСОБА_3 , розмір частки якого становив 224 994,28 гр, (16,30% статутного капіталу);

- ОСОБА_4 , розмір частки якої становив 224 994,28 грн (16,30% статутного капіталу).

15.01.2018 рішенням загальних зборів учасників ТОВ фірма "ТМА", оформленим протоколом № 65, вирішено задовольнити заяву ОСОБА_1 про вихід з Товариства.

Відповідно до п. 4.1 статуту ТОВ фірма "ТМА" майно Товариства становлять його необоротні та оборотні активи, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства.

Товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу; продукції, виробленої товариством внаслідок господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (п. 4.2 Статуту).

Згідно з п. п. 4.3 та 5.1 Статуту прибуток, одержаний товариством як результат його господарської діяльності, після сплати податків, інших обов`язкових платежів, відсотків, та штрафних санкцій використовується для створення фондів товариства, а решта розподіляється між учасниками товариства.

За змістом п. п. 7.2 та 7.3 Статуту процедура виходу учасника передбачає сплату вартості частини майна товариства, яка пропорційна частці учасника в статутному капіталі, після затвердження звіту за рік, в якому вийшов учасник, але не більше 12 місяців з дня виходу.

Пунктом 7.4 Статуту Товариства визначено право учасника, який виходить, отримати належну частку прибутку в році до моменту його виходу.

Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з положеннями ст. 116 ЦК України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції на дату виходу позивача зі складу учасників товариства) учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, вийти у встановленому порядку з товариства.

Відповідно до ст. 148 ЦК України (в редакції на дату виходу позивача зі складу учасників товариства), учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв`язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції на дату виходу позивача зі складу учасників товариства) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Частиною 1 ст. 66 та ст. 139 ГК України встановлено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами. До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14.

Враховуючи необхідність визначення дійсної вартості активів ТОВ фірма "ТМА", призначено судову експертизу.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної, товарознавчої, автотоварознавчої та економічної експертизи № 3154-3157/19-24/3022-3366/21-24 від 24.06.2021 експертами зазначено про те, що:

Висновок експертів № 3154-3157/19-24/3022-3366/21-24 від 24.06.2021 містив по дві відповіді на поставлені питання щодо дійсної (ринкової) вартості усього майна товариства та розміру частини дійсної (ринкової) вартості майна пропорційно розміру частки позивача.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Виходячи з власної оцінки зібраних у справі доказів в сукупності та з врахуванням висновків експертизи № 3154-3157/19-24/3022-3366/21-24 від 24.06.2021, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду про врахування визначеного розміру дійсної (ринкової) вартості усього майна ТОВ "Фірма "ТМА" станом на 14.12.2017 - визначеного експертами суму на підставі даних балансу (звіту про фінансовий стан ТОВ фірма "ТМА"), яка становить 26 017 000,00 грн.

Таким чином, господарським судом першої інстанції, при здійсненні розрахунку вартості частини майна ТОВ фірма "ТМА", що підлягає виплаті позивачу пропорційно його частці у статутному капіталі товариства, правомірно враховано визначену у судовій експертизі загальну суму ринкової вартості майна ТОВ фірма "ТМА" - 26 017 000,00 грн з врахуванням даних балансу відповідача. Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України і узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 910/1929/19.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 оплачено (внесено) свою частку до статутного капіталу відповідача у сумі 71 883,00 грн, у той час, коли розмір статутного капіталу становив 441 000,00 грн.

Натомість, із матеріалів справи також вбачається, що 30.06.2017 відбулися загальні збори учасників ТОВ "Фірма "ТМА", результати яких були оформлені протоколом № 55. На вказаних загальних зборах прийнято рішення, зокрема, про збільшення статутного капіталу товариства з 441 000,00 грн до 1 380 333,00 грн. Частку ОСОБА_1 було збільшено з 71 883,00 грн до 224 994,28 грн, що становило 16,3% статутного капіталу ТОВ "Фірма "ТМА".

08.12.2017 відбулися загальні збори учасників ТОВ фірма "ТМА", результати яких оформлені протоколом № 60. Одним з питань порядку денного зборів було питання щодо зменшення статутного капіталу Товариства та підписання нової редакції статуту.

Загальні збори 08.12.2017 одноголосно вирішили не зменшувати розмір статутного капіталу ТОВ фірма "ТМА" та не підписувати і не реєструвати нову редакцію Статуту, а прийняли рішення про зобов`язання всіх учасників Товариства внести, як оплату за пропорційно розподілені учасникам Товариства, частки від статутного капіталу ТОВ "Яготинський механічний завод", яке було приєднано до статутного капіталу згідно з рішенням загальних зборів від 30.06.2017, у загальній сумі 939 333,00 грн, з яких, зокрема, ОСОБА_1 необхідно сплатити Товариству грошові кошти у сумі 153 111,28 грн у строк не пізніше 6 (шести) календарних місяців з дати прийняття рішення.

Протокол загальних зборів № 60 від 08.12.2017 підписано всіма учасниками, в тому числі і ОСОБА_1 .

Тобто, на момент виходу з учасників ТОВ "Фірма "ТМА" у позивача було чинним та не виконаним зобов`язання щодо доплати своєї частки у сумі 153 111,28 грн у збільшеному статутному капіталі відповідача, розмір якого було визначено загальними зборами в сумі 1 380 333,00 грн. Доказів такої сплати матеріали справи не містять.

Заява про вихід позивача зі складу учасників ТОВ фірма "ТМА" була підписана 14.12.2017, тобто після прийнятого рішення про збільшення розміру статутного капіталу і встановленого у ньому обов`язку учасникам про необхідність внесення додаткових вкладів.

Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 910/17473/16, відповідно до положень ст. 148 ЦК України та ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" учасник господарського товариства, який реалізував своє право на вихід з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Зазначеному праву учасника кореспондує обов`язок товариства здійснити виплату вартості зазначеної частини майна після затвердження звіту за відповідний рік у дванадцятимісячний строк з дня виходу. При цьому, відповідне право на одержання вартості частини майна при виході з господарського товариства виникає в учасника товариства лише після внесення ним частки у визначеному розмірі до статутного капіталу товариства. У разі, якщо учасник не повністю вніс (оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.

З огляду на вищезазначене, при здійснені розрахунку суми, що підлягала виплаті ОСОБА_1 , господарським судом першої інстанції правомірно враховано, що позивач оплатив/вніс свій вклад до статутного капіталу не в повному розмірі - 71 883,00 грн, що становить 5,21% статутного капіталу, і йому має бути виплачена всартість частки пропорційно внесеній частині вкладу, що складає 1 380 333,00 грн (5,21% від ринкової вартість усього майна в сумі 26 017 000,00 грн).

Зважаючи на встановлення обставин виходу ОСОБА_1 зі складу учасників відповідача та часткову виплату вартості частини майна у сумі 1 074 500,00 грн на користь ОСОБА_1 підлягало стягненню 280 985,70 грн (1 355 485,70 грн-1 074 500,00 грн), що правильно встановлено господарським судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, заявлено до стягнення з ТОВ фірма "ТМА" 82 450,69 грн інфляційних втрат та 22 228,12 грн 3% річних, нарахованих за період з 15.12.2017 по 28.02.2019 на суму боргу 3 558 449,00 грн.

Частина 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" передбачала проведення виплати вартості частини майна товариства пропорційно до частки в статутному капіталі при виході учасника з товариства у строк до 12 місяців з дня виходу.

Заява про вихід ОСОБА_1 з Товариства подана 14.12.2017, прострочення відповідача з виплати вартості частини майна товариства мало місце з 15.12.2018.

Внаслідок вирішення спору судом встановлено, що заборгованість ТОВ фірма "ТМА" перед позивачем з виплати останньому вартості частини майна товариства становить 280 985,70 грн. Обґрунтований розмір 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем у позові період з 15.12.2018 до 28.02.2019 становить 1 755,20 грн 3% річних та 6 510,55 грн інфляційних втрат.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ТМА" на користь ОСОБА_1 280 985,70 грн заборгованості, 6 510,55 грн інфляційних втрат, 1 755,20 грн 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено клопотання про покладення на відповідача 63 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено:

- ордер серія ОД № 297353 від 28.01.2019, виданий адвокатом Мельниченко Т.С. на представлення інтересів ОСОБА_1 у Господарському суді міста Києва на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 14.12.2018;

- копію договору про надання правової допомоги № б/н від 14.12.2018, укладеного між ОСОБА_1 (довірителем) та адвокатом Мельниченко Т.С. (повіреним), за умовами якого повірений зобов`язався надавати довірителю правову допомогу на умовах та у порядку, що визначені цим договором та діючим законодавством, а довіритель - оплатити надання правової допомоги та компенсувати інші витрати, необхідні для виконання договору щодо питання стягнення вартості частини майна пропорційної частці в статутному капіталі ТОВ Фірма "ТМА";

- копію Акту від 09.07.2019 про надання правової допомоги за договором про надання послуг № б/н від 14.12.2018 на суму 38 000,00 грн із детальним переліком наданих послуг правової допомоги адвокатом

- копії квитанцій до прибуткових касових ордерів від 14.01.2019 на суму 27500,00 грн, від 16.04.2019 на суму 5500,00 грн, 08.07.2019 на суму 5500,00 грн, всього на суму 38 000,00 грн грошових коштів, прийнятих від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 14.12.2018.;

- ордер серія № АІ № 1006553 від 16.09.2019, виданий адвокатом Савченко М.О. на представлення інтересів ОСОБА_1 у Господарському суді міста Києва на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 16.09.2019;

- копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.09.2019, укладеного між адвокатом Савченко М.О. (адвокатом) та ОСОБА_1 (клієнтом);

- копію додаткової угоди № 1 від 16.09.2019 до договору № б/н від 16.09.2019, за умовами п.1.1 якої сторони погодили надання адвокатом клієнту правової допомоги з питань, пов`язаних з веденням справи у Господарському суді міста Києва № 910/2590/19 із визначенням вартості послуг 500,00 грн за 1 годину послуг адвоката;

- копію акту наданих послуг від 31.07.2021 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.09.2019 на суму 15 000,00 грн;

- копію меморіального ордера від 16.09.2021 на суму 15 000,00 грн;

- копію акту наданих послуг від 10.11.2021 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.09.2019 на суму 9500,00 грн;

- копію Звіту про надані послуги від 10.11.2021 із переліком наданих послуг;

- копії меморіальних ордерів від 12.11.2021 на суму 4500,00 грн, від 15.11.2021 на суму 4999,99 грн.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем заперечень не подано, доказів на підтвердження порушення критерію реальності наданих позивачу адвокатами послуг професійної правничої допомоги, їх неспівмірності з ціною позову та обсягом проведених адвокатом робіт, детальний опис яких долучено до справи не надано; клопотання про зменшення заявленого розміру не заявлялось, позивачем надані належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/2590/19, і розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, і за відсутності заперечень відповідача.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, господарським судом першої інстанції правомірно, пропорційно задоволеним вимогам, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на проведення судової експертизи у розмірі 19 934,68 грн та 4 974,68 грн витрат на правову допомогу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

ОСОБА_1 помилково ототожнює процедуру реорганізації господарського товариства шляхом приєднання та її наслідки, які не мають жодного впливу на розмір часток учасників товариства, до якого приєдналось інше товариство з передбаченим законом та статутом товариства порядком внесення вкладів учасниками до статутного капіталу товариства.

З матеріалів справи вбачається, що господарським судом першої інстанції надано належну правову оцінку зібраним у справі доказам щодо визначення вартості майна ТОВ фірма "ТМА" для визначення частки, що належить до сплати ОСОБА_1 .

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення від 21.12.2021 є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Враховуючи обставини справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які сторони змогли представити в суд. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/2590/19, відсутні.

Щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі № 910/2590/19, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Не погоджуючись із додатковим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 повністю та відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ТМА" про розподіл судових витрат.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми його витрат на професійну правнича допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 250 000,00 грн. Також зазначено про те, що докази в підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката будуть надані відповідачем протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду.

28.12.2021 відповідачем подано до господарського суду першої інстанції заяву про прийняття додаткового рішення у справі, у якій просив прийняти додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ТМА" витрати на правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в Господарському суді міста Києва в розмірі 250 000,00 грн.

11.01.2022 від ОСОБА_1 до господарського суду першої інстанції надійшло пояснення щодо поданої ТОВ "Фірма "ТМА" заяви про прийняття додаткового рішення, в якій позивач просив у задоволенні заяви від 24.12.2021 представника ТОВ "Фірма "ТМА" про прийняття додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 250 000,00 грн витрат на правничу допомогу відмовити, залишити заяву без розгляду, вказує на те, що:

- відповідачем не було заявлено про неможливість подати докази до закінчення судових дебатів, як передбачено статтями 129, 221 ГПК України;

- відповідач подав заяву до суду 28.12.2021, у той час, як рішення у справі було прийнято 21.12.2021, тобто, через 7 днів, а не 5 днів, як передбачено ст. 129 ГПК України;

- представником у справі виступав адвокат Сергєєв Петро Олександрович, який і підписав договір про надання правової допомоги та акт наданих послуг. У той же час, за даними Єдиного реєстру адвокатів України, Сергєєв Петро Олександрович не має дійсного Свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, що ставить під сумнів наявність у нього повноважень на здійснення професійної правничої допомоги у справі;

- розмір заявлених судових витрат не є співмірним ні з ціною позову, ні з обсягом часу, який витрачений на юридичний супровід ведення справи у суді.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо наявності підстав для часткового скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у даній справі та часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у господарському суді першої інстанції на суму 250 000,00 грн ТОВ "Фірма "ТМА" надало копії договору про надання правової допомоги № 2 від 29.03.2019, копію акту приймання-передачі наданих послуг № 132 від 24.12.2021, копію звіту про надані послуги.

Відповідно до наданих відповідачем документів, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 250 000,00 грн складаються з:

- написання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, його подання до суду та ознайомлення з матеріалами справи (2,5 год);

- попередній аналіз позовної заяви, підготовка довіреностей щодо представництва інтересів в суді та написання супровідного листа замовнику щодо суті поданого позову (0,8 год);

- ознайомлення з додатками до позову та обговорення позиції у справі з замовником (1,8 год);

- написання відзиву на позовну заяву, формування додатків до нього, засвідчення їх копій, направлення відзиву позивачу та подання до суду 6,5 год);

- участь у судовому засіданні у справі та надання консультацій довірителю щодо результатів засідання у справі (16.04.2019, 11.06.2019, 09.07.2019, 17.09.2019, 24.09.2019, 11.02.2021, 03.08.2021, 28.09.2021, 03.11.2021, 14.12.2021, 21.12.2021) (22 год);

- написання відзиву на апеляційну скаргу на ухвалу суду про відмову в забезпеченні позову (2 год);

- внесення доповнень до відзиву на апеляційну скаргу на ухвалу про відмову в забезпеченні позову (0,5 год);

- підготовка пакету документів/додатків до відзиву на апеляційну скаргу, направлення відзиву з додатками скаржнику та подання до суду (3,5 год);

- участь в судовому засіданні у справі щодо розгляду поданої скаржником апеляційної скарги на ухвалу суду про відмову в забезпеченні позову та надання консультацій довірителю щодо засідання у справі (07.05.2019) (2 год);

- підготовка додаткових пояснень у справі, їх направлення позивачу та подання до суду (2,5 год);

- участь в судовому засідання у справі щодо розгляду поданої скаржником апеляційної скарги на ухвалу суду про відмову в забезпеченні позову та надання консультацій довірителю щодо результатів засідання у справі (16.05.2019) (2 год);

- підготовка клопотання про доручення, формування додатків, направлення клопотання позивачу та подання до суду (3,5 год);

- написання клопотання про ознайомлення та подання його до суду (0,6 год);

- ознайомлення з матеріалами справи (1,4 год);

- написання заперечень на відповідь на відзив, на клопотання про призначення експертизи та витребування доказів у справі (3,5 год);

- підготовка додатків до заперечень на відзив, на клопотання про призначення експертизи та витребування доказів у справі та направлення всіх документів у справі позивачу поштою (0,6 год);

- подання заперечень на відповідь на відзив, на клопотання про призначення експертизи та витребування доказів у справі до Господарського суду міста Києва (0,6 год);

- написання клопотання про доручення на виконання вимог ухвали суду та запиту експертів та надання додаткового строку. Доопрацювання клопотання про доручення та надання додаткового строку (5,5 год);

- подання до суду клопотання про доручення наручно (0,6 год);

- підготовка додаткового клопотання про доручення на виконання вимог ухвали суду та вимоги експертів, формування пакету документів та його подання до суду (4,5 год);

- отримання інформації у справі, виконання вимог ухвал суду щодо надання доступу експертам до об`єктів експертного дослідження, надання правової допомоги під час експертного обстеження (7,5 год);

- написання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та його подання до суду та власне ознайомлення з матеріалами справи в суді (1,5 год);

- огляд отриманих від довірителя документів на виконання ухвали суду та запиту експертів та надання клопотання про доручення, запис файлів на диск та подання клопотання (3,5 год);

- періодичних зідзвон із судом щодо повернення матеріалів справи з експертизи (0,7 год);

- написання клопотання про ознайомлення, його подання до суду (0,3 год);

- ознайомлення з матеріалами справи/висновком експерта (0,9 год);

- написання додаткових пояснень у справі після повернення матеріалів справи з експертизи, їх направлення позивачу та подання до суду (3,5 год);

- вихід до суду з метою участі в засіданні, засідання не відбулось через перебування судді на лікарняному (3,5 год);

- написання та направлення до суду клопотання про оголошення перерви в розгляді справи (0,3 год).

Загалом 85 години та 35 хвилин.

Відповідно до договору про надання правової допомоги № 2 від 29.03.2019 (п. 1.2) Адвокатське об`єднання "Ювіто" зобов`язується надати ТОВ фірма "ТМА" послуги щодо здійснення повного супроводження та ведення справи № 910/2590/19 в Господарському суді міста Києва.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що вартість послуг (правової допомоги) об`єднання за цим договором фіксується сторонами в акті виконаних робіт за фактом їх надання, а саме за фактом прийняття судом рішення у справі. Замовник має право вимагати від об`єднання звіту про виконану роботу. Сторони погодили вартість правової допомоги за договором: 250 000,00 грн за всі послуги, що будуть надані в рамках договору та його предмету.

При цьому, зі змісту п. 5.2 договору також вбачається, що акт приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг підписується сторонами не пізніше 5 (п`ятого) робочого дня за днем надання послуг.

Матеріалами справи підтверджується надання АО "Ювіто" послуг з правничої допомоги ТОВ фірма "ТМА".

Проте, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, наданий відповідачем звіт до договору про надання юридичних послуг, складений 24.12.2021 Адвокатським об`єднанням "Ювіто", містить опис наданих об`єднанням послуг з правової допомоги та кількість витраченого адвокатом часу. За надані послуги з правової допомоги відповідачу в договорі та акті надання послуг № 132 від 24.12.2021 встановлено фіксовану суму гонорару в розмірі 250 000,00 грн.

Разом з тим акт надання послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Так, у наданому відповідачем звіті зазначено окремо такі види робіт: написання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, його подання до суду та ознайомлення з матеріалами справи, попередній аналіз позовної заяви, підготовка довіреностей щодо представництва інтересів в суді та написання супровідного листа замовнику щодо суті поданого позову, ознайомлення з додатками до позову та обговорення позиції у справі з замовником, формування додатків до нього, засвідчення їх копій, направлення відзиву позивачу та подання до суду, однак, на переконання колегія суддів апеляційного господарського суду вказані види послуг, які зазначені відповідачем окремо є одним і тим же видом послуг та охоплюються таким видом як "написання відзиву на позовну заяву".

У звіті до договору про надання юридичних послуг, відображено такий вид правової допомоги "як участь в судовому засіданні у справі та надання консультацій довірителю щодо результатів засідання у справі", всього тривалістю 22 год., разом з цим судові засідання тривали, в сукупності, 6 год. 57 хв.

З огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що розмір заявлених ТОВ "Фірма "ТМА" витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 250 000,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі, а їх стягнення з позивача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.

Враховуючи наведене, оцінивши подані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат та аргументи пояснення представника ОСОБА_1 щодо поданої заяви про прийняття додаткового рішення, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, з урахуванням середнього розміру заробітної плати, колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись статтями 126, 129 ГПК України, дійшла висновку, що витрати ТОВ "Фірма "ТМА" на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції підлягають розподілу частково у сумі 30 000,00 грн.

Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у господарському суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу складає 86,43% від задоволеної суми, крім того, саме неправомірні, частково, дії відповідача призвели до звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із твердженням скаржника про те, що відповідачем не було заявлено про неможливість подати докази до закінчення судових дебатів, як передбачено статтями 129, 221 ГПК України, оскільки орієнтовний розрахунок було наведено у відзиві на позовну заяву, а щодо твердження позивача про те, що відповідачем подано заяву до суду 28.12.2021, у той час, як рішення у справі було прийнято 21.12.2021, тобто, через 7 днів, а не 5 днів, як передбачено ст. 129 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що останній день для подання заяви припадав на вихідний день, тому заява подана 28.12.2021, у перший робочий день.

Також колегія суддів зазначає про те, що до заяви відповідачем додано копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ№6130 від 12.07.2018 на ім`я Сергєєва П.О.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що за результатами розгляду справи позов задоволено частково, витрати відповідача - ТОВ "Фірма "ТМА" на професійну правничу допомогу в господарському суді першої інстанції відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача - ОСОБА_1 у сумі 27 698,81 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; (п. 1, 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі № 910/2590/19, та, відповідно залишення оскаржуваного рішення без змін, натомість колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі № 910/2590/19, та часткового скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі № 910/2590/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі № 910/2590/19 залишити без змін.

3. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі № 910/2590/19 задовольнити частково.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі № 910/2590/19 скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМА" 202 558,69 грн витрат на професійну правничу допомогу, виклавши резолютивну частину додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі № 910/2590/19 у наступній редакції:

"Заяву про прийняття додаткового рішення у справі № 910/2590/19 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ТМА"(01133, м.Київ, вул.Євгена Коновальця, буд. 31, код ЄДРПОУ 25640097) 27 698,81 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті суми вимог відмовити.".

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

7. Справу № 910/2590/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова складена та підписана 20.12.2022.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Л.П. Зубець

С.О. Алданова


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	16.11.2022
Оприлюднено	27.12.2022
Номер документу	108071551
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі

Гаврилюк О.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 16.11.2022 по справі 910/2590/19ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/2590/19

Постанова від 16.11.2022

Постанова
від 16.11.2022 по справі 910/2590/19
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД